Міністерство аграрної політики та продовольства України
Дніпропетровський державний аграрний університет
КАФЕДРА НОРМАЛЬНОЇ ТА ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ
С.-Г. ТВАРИН
В.В.СЕНТЮРІН, Е.В.ЄСІНА
дніпропетровськ ● 2007
Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з патологічної анатомії, розтину та судової ветеринарії. / Сентюрін В.В., Єсіна Е.В. ; Дніпропетр. держ. аграрний ун-т. – Дніпропетровськ, 2007. – 36 с.
Викладено методику виконання курсової роботи з патологічної анатомії, розтину та судової ветеринарії студентами факультету ветеринарної медицини з повним терміном навчання під час виробничої практики. Наведено схеми протоколів патологоанатомічного розтину, викладено основні підходи до дослідження трупів, а також окремих органів та тканин різних видів сільськогосподарських тварин.
Методичні рекомендації підготовлені у відповідності до типової навчальної програми з курсу “Патологічна анатомія, розтин і судова ветеринарія”, затвердженої Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України 12 травня 2004 року. – Киів, 2004 рік.
Укладачі: кандидати ветеринарних наук, доценти В.В.Сентюрін та Е.В.Єсіна.
Рецензент: С.М.Масліков, кандидат ветеринарних наук, доцент
Методичні рекомендації розглянуто і схвалено на засіданні кафедри нормальної і патологічної анатомії с.-г. тварин
Протокол № _10_ від “_14_” _березня_ 2007 року.
Методичні рекомендації розглянуто і схвалено до друку науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАУ
Протокол № _7_ від “_27_” _червня_ 2007 року.
©, Сентюрін В.В., Єсіна Е.В. 2007 р.
Одним із етапів підготовки лікаря ветеринарної медицини є виконання курсової роботи з патологічної анатомії, яка передбачає закріплення студентом практичних навиків по техніці розтину трупів тварин, оформлення протоколу патологоанатомічного розтину, вміння аналізувати причини, що викликали загибель тварини. Курсову роботу студент виконує під час виробничої практики на основі проведених розтинів загиблих тварин (птиці). Послідовність етапів розтину трупів тварин та порядок дослідження органів і тканин наведені на стор. 7 – 21.
Курсову роботу студент виконує чітко за встановленою формою, на папері стандартного розміру, з дотриманням схеми записів. Зразок титульного аркуша наведено в додатку 1.
Курсова робота складається з трьох розділів:
І. Розширеного протоколу патологоанатомічного розтину та аналізу випадку хвороби, що діагностується (епікризу).
ІІ Протоколу патологоанатомічного розтину трупа тварини для оформлення документів на виплату відшкодування за страховим посвідченням (короткого протоколу патологоанатомічного розтину) .
ІІІ. Опису макропрепарату (макроперепарат обов’язково представляється на кафедру).
Перший розділ курсової роботи–розширений протокол розтинузаповнюється під час розтину за загальноприйнятою схемою, яка наведена в додатку 2.
У практиці ветеринарного лікаря протокол розтину – є важливий документ, який може стати об’єктом судово-ветеринарного розгляду. Тому протокол розтину повинен бути написаний чітко, грамотно та об’єктивно відображати всі зміни, виявлені в процесі розтину в організмі тварини (птиці).
Протокол розтину включає три частини: реєстраційну (вступну), описову та заключну.
Реєстраційна (вступна) частина – містить в собі відомості про тварину: вид, стать, вік, кличка або інвентарний номер, масть, прикмети, порода, напрямок господарського використання, прізвище власника та його адресу, місце і час розтину, хто проводив і хто був присутнім при розтині. Тут же викладають також анамнестичні дані про утримання, годівлю, експлуатацію тварини (птиці), наводять відомості про епізоотичну ситуацію в господарстві, клінічну картину, тривалість хвороби, прижиттєвий діагноз, лікування і т.д. Наприклад: "КСП “Прогрес” має молочнотоварну ферму, розраховану на утримання 280 дійних корів, які розміщуються у трьох дворядних корівниках. В раціон корів включено силос із кукурудзи воскової стиглості, різку із ячмінної соломи, коренаж, дерть із зерна кукурудзи та ячменю, а коровам, що перебувають у запуску, додають по 1–1,5 кг сіна конюшини задовільної якості. Запуск тільних корів проходить за 45–60 днів до розтелу. Із стада тільні тварини не вилучаються, і розтели проходять у постійних стійлах. Родильне приміщення на фермі відсутнє. Новонароджених телят утримують в індивідуальних кліточках, розміщених у проходах. Дезінфекція кліток після їх звільнення не проводиться. На протязі перших 5–8 днів телятам випоюють із соскових поїлок молозиво і молоко матерів, а потім дають збірне молоко. Перші порції молозива випоюються не завжди вчасно, особливо коли роди проходять уночі. Часто роди проходять в незадовільних санітарних умовах. Серед новонародженого молодняку реєструються захворювання, які супроводжуються пригніченням, зниженням апетиту, підвищенням температури тіла на 0,5–1,5°С, діареєю, зневодненням організму. Лікують хворих тварин відварами деревію і звіробою, антимікробними засобами (антибіотиками, сульфаніламідними препаратами). Таке лікування здебільшого буває малоефективним. Так, у ніч з 2 на 3 листопада загинуло двоє телят 4–5–денного віку, трупи яких було доставлено в секційний зал факультету ветмедицини Дніпропетровського державного аграрного університету".
В описовій частині – надають відомості про труп; детально описують стан органів і тканин, встановлений у процесі зовнішнього огляду трупа й розтину порожнин; змінених і незмінених органів (описання проводиться у відповідності до загальноприйнятої схеми, наданої у додатку 5, та порядку дослідження органів). Опис дається без вживання спеціальних термінів, простою, загальнодоступною мовою, зрозумілою для всіх присутніх. Опис повинен бути об’єктивним, повним, щоб той, хто читає, чітко уявляв картину розтину. Незмінені органи в повному протоколі потрібно характеризувати за наведеною схемою, але без вживання виразів типу "нормальний", "без змін", "орган звичайного вигляду" та ін. Описуючи виявлені патологічні зміни, слід уникати діагностичних термінів: "гіперемія", "набряк", "пухлина", "інфаркт" і т.д. Необхідно просто вказувати об’єктивні зміни органів і тканин із визначенням розмірів, кольору, консистенції і т.д. Коли описують колір органів, то відмічають характер локального кольору та його відтінки. Наприклад: "темно-червоний", "блідо-рожевий", "світло-сірий", яскраво-жовтий і т.д.
У заключній частині протоколу узагальнюють дані патолого-анатомічного розтину, наводячи патологоанатомічний діагноз, результати спеціальних (лабораторних) досліджень, роблять висновок про причину смерті тварини.
Найбільш важливим у курсовій роботі є розділ "Патологоанатомічний діагноз". Написання його вимагає від студента глибоких знань із патанатомії і свідчить про теоретичний і практичний рівень підготовки студента з дисципліни.
Патолого-анатомічний діагноз являє собою перелік у певній послідовності назв патологічних процесів, охарактеризованих в описовій частині протоколу і описаних із використанням спеціальних (на українській або латинській мові) термінів. При цьому повинен бути названий не тільки процес, але й характер його перебігу, визначені локалізація, охоплення, специфіка та ін. Наприклад: "хронічна туберкульозна двостороння лобарна фібринозно-некротична пневмонія"; "паратифозний хронічний острупляючий дифтеритично-некротичний коліт"; "гострий катарально-геморагічний гастрит"; "геморагічні інфаркти селезінки".
Назви патологічних процесів, з яких складається патолого-анатомічний діагноз, повинні бути суворо обґрунтовані інформацією з описової частини протоколу. Номери відповідних пунктів описової частини проставляють в дужках після назви процесу в патолого-анатомічному діагнозі.
Діагнози розміщують так, щоб на першому місці розташовувалися основні патологічні процеси, які зумовили смерть тварини або є найбільш характерними ознаками хвороби, що описується. Услід за основними патологічними процесами дають супутні, що ускладнюють захворювання, та другорядні.
У розділі "Спеціальні дослідження" наводять результати спеціальних лабораторних досліджень: бактеріологічних, гістологічних, хіміко-токсикологічних, гельмінтологічних та ін. Якщо результати досліджень ще не отримані, то вказують, який матеріал, в якому вигляді і кількості, куди і як надсилається, з якою метою. За наявності результатів досліджень необхідно назвати лабораторію, номер і дату експертизи і записати висновок лабораторії.
Розділ "Заключний нозологічний діагноз” – є висновок про причину смерті тварини, який базується на результатах патологоанатомічного розтину та всього іншого комплексу досліджень: клінічних, епізоотологічних, спеціальних лабораторних і анамнестичних даних.
У разі загибелі тварини від заразної хвороби висновок будують за нозологічним принципом, тобто він містить тільки назву хвороби, що призвела до загибелі, та на підставі яких даних він зроблений. Наприклад: "На підставі аналізу епізоотичної ситуації, клінічних ознак хвороби, даних патологоанатомічного розтину та результатів лабораторних досліджень можна зробити висновок про те, що свиня загинула від гострої форми бешихи".
Якщо тварина загинула від незаразної хвороби, то висновок оформлюють за танатологічним принципом, тобто розкривають механізм смерті (вказують безпосередню та основну причину смерті, а також етіологічні фактори розвитку захворювання). Спочатку називають процеси, що безпосередньо зумовили смерть, а потім процеси, які сприяли смерті. Наприклад: "Смерть настала від зупинки серця в зв’язку з його тампонадою кров'ю, що вилилася в серцеву сорочку через розрив коронарної артерії. Він викликаний пошкодженням її чужорідним тілом (дротом) внаслідок травматичного ретикулоперикардиту"; "Смерть корови настала від асфіксії, розвиненої на основі гострої тимпанії передшлунків. Виникнення тимпанії пов’язане з поїданням тваринами великої кількості кормів, що легко зброджуються (люцерна)".
Слід зазначити, що висновок про причину смерті тварини може мати категоричний і відносний характер. Категоричний характер він має в тих випадках, коли клінічні ознаки, патолого-анатомічні зміни та інші складові діагностичного комплексу досліджень без сумніву вказують на причину загибелі тварини (приклади наведені вище). Тоді ж, коли для встановлення остаточного діагнозу недостатньо даних, висновок має відносний характер із зазначенням необхідності проведення додаткових спеціальних досліджень. Наприклад: " Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни характерні для ентеросептичної форми колібактеріозу (класичної чуми свиней, отруєння фосфорорганічними речовинами і т.д.). Для встановлення остаточного діагнозу необхідно провести бактеріологічні (вірусологічні, хіміко-токсикологічні і т.д.) дослідження патологічного матеріалу". Після позитивних результатів додаткових досліджень (виділення збудника, токсинів і ін.) висновок набуває категоричного характеру.
Часто буває важко визначити, яке захворювання потрібно вважати основним, коли, наприклад, діагностується два або більше захворювань, і кожне з них може призвести до смерті (туберкульоз і лейкоз). У такому випадку розглядають конкуруючі захворювання.
Або можуть діагностувати захворювання, кожне з яких саме по собі не є смертельним (небезпечним для життя). Однак їх сукупність у разі взаємодії може посилювати перебіг кожного з них і призвести до загибелі. Такі захворювання називають сукупними.
Крім того, у висновку зазначають можливі фонові, супутні захворювання та ускладнення основних захворювань.
Фоновим називається захворювання, яке етіологічно не пов’язане з основною хворобою, але в патогенетичному відношенні посилює перебіг основного захворювання. Наприклад, авітамінози загострюють багато захворювань, особливо в молодняку.
Під супутніми захворюваннями потрібно розуміти такі нозологічні хвороби або стан, які етіологічно і патогенетично не пов’язані з основним захворюванням або його ускладненнями.
Ускладнення основних захворювань – це такі патологічні процеси, які самостійно не виникають, а патогенетично пов'язані з основним захворюванням. Розрізняють ускладнення множинні, вони прискорюють перебіг хвороби і можуть бути причиною смерті. Наприклад, гастроентерит молодняку може ускладнюватися пневмонією.
АНАЛІЗ ВИПАДКУ ХВОРОБИ, ЩО ДІАГНОСТУЄТЬСЯ (ЕПІКРИЗ) складається з урахуванням літературних даних стосовно захворювання, яке діагностується при розтині і розглядає його патогенез, диференційну діагностику, схеми профілактики і ліквідації. В розділі "Патогенез" наводять визначення хвороби, відмічають основні її клініко-анатомічні форми (за перебігом, переважним ураженням органів, ускладненням і таке інше.). Вказують основний етіологічний чинник або чинники, які сприяють виникненню хвороби. У разі інфекційної або інвазійної хвороби називають збудника, відзначають можливі шляхи його проникнення і поширення в організмі.
Висвітлюючи основні питання патогенезу хвороби, необхідно розкрити механізм розвитку патологічних процесів – основних ускладнюючих, місцевих і загальних, показують їх взаємозв'язок, пов'язують клінічні зміни з патоморфологічними процесами і розкривають їх взаємозв'язок і взаємообумовленість.
У курсовій роботі пояснюють механізм безпосередньої (найближчої) причини смерті – паралічу серця або паралічу дихання, або паралічу центральної нервової системи.
Під час написання цього матеріалу студенти використовують відповідну літературу з патанатомії та інших дисциплін, проявляють творчий підхід до пояснення патогенезу, свої здібності до аналізу й синтезу.
У розділі "Диференційна діагностика" потрібно показати, що найбільш характерно для встановлення діагнозу хвороби з точки зору патоморфології, клінічної картини, епізоотологічних, санітарно-гігієнічних показників і результатів спеціальних лабораторних досліджень. Далі ці дані зіставляють із даними схожих захворювань, вказують конкретно, від яких хвороб і за якими даними диференціюються ці хвороби, в чому схожість і відмінність між ними і хворобою, що досліджується. Для опису необхідно широко використати літературні джерела, список яких наводиться в кінці роботи за визначеним стандартом.
Потім наводять коротку схему профілактики і ліквідації хвороби, що аналізується.
Під час проведення розтину, студент, виступаючи в ролі судового експерта, повинен відповісти на 2–4 запитання, заданих слідчим (запитання пропонує викладач).
Другий розділ курсової роботи– оформленняпротоколу розтину трупа застрахованої тваринипроводиться за схемою, що використовується в першому розділі курсової роботи, проте описується лише ті органи і системи, де виявлені патологоанатомічні зміни за схемою, яка наведена в додатку 4.
Третій розділ курсової роботи – опис макропрепарату, в якості якого використовується будь-який орган чи тканину, частину органа, видалені при розтині, з наявністю в них патологічних змін, які макроскопічно діагностуються. Для макропрепарату необхідно брати ділянки на межі не видозміненої та зміненої патологічним процесом частини органа чи тканини.
Для фіксації макропрепаратів використовується 10% розчин формаліну. Забороняється використання для фіксації макропрепаратів спирти, чиста вода та сольові розчини. Монтаж препаратів здійснюється шляхом їх розміщення у скляній тарі з герметично закритою кришкою.
Аналіз макропрепарату проводять за наступною схемою:
назва макропрепарату, залежно від нозологічної ознаки;
вид, вік тварини, умови утримання та годівлі;
епізоотична ситуація в господарстві, де утримувалася тварина;
вказати чи хворіла тварина;
клінічні ознаки хвороби;
клінічний діагноз;
лікування;
коли загинула тварина;
результати патологоанатомічного розтину (навести патологоанатомічний та заключний нозологічний діагноз).
описання макропрепарату проводять за схемою досліджень (додаток 5).