3.2. Вивчення ринка збуту та вибір каналів реалізації.

Купівля і продаж проходять декілька стадій, перш ніж потрапити до покупця. Фермери частково забез­печують збереження продукції. Звичайно, продукти, що швидко псуються, негайно відправляються на ри­нок, і їхнє зберігання гарантується агробізнесом. Пе­ревезення продукції здійснюють інші, хоча фермери підвозять продукцію першому покупцю. У виключних випадках фермери не переробляють продукцію, а пе­реробники частково займаються фермерською діяль­ністю. Стандартизація виконується в основному різни­ми агентствами, а фермери лише частково визнача­ють стандарти і сорти продукції; фермери не фінансу­ють рух своїх товарів, але є й винятки, які будуть об­говорені пізніше. Вони беруть добровільну участь у збиранні ринкової інформації громадськими і при­ватними агентствами. Стосовно фінансування ферме­ри не допускають ризику і більшість фермерів знахо­дить шляхи, щоб перекласти його на плечі інших у процесі виробництва.

Слід зробити висновок, що фермери можуть брати участь у всіх функціях маркетингу, але ця участь від­носно незначна в порівнянні зі спеціалізованими мар­кетинговими агентствами. Можливості фермерів щодо досягнення цілей мікромаркетингу обмежені через часткову участь у маркетингових каналах. Це обме­ження бере початок з відносно невеликого економіч­ного обсягу, продажу не перероблених товарів, а не диференційованих продуктів.

На кожній стадії — зби­рання, переробки, оптової торгівлі зростає вартість, і роздрібними співпрацюють із фермерами на шляху просування товару від виробника до споживача. На­приклад, пшениця збирається, очищається, мелеться, з неї виготовляються макарони, які купує споживач.

Ті, що відповідають за продаж (або визначення ці­ни), іменуються посередниками. Вони охоплюють весь ряд від виробника до кінцевого продукту, який спо­живаємо ви і я. Вони вирішують питання про зовніш­ній вигляд продукту, констатують, чи добре він про­дається, а це потім визначає попит на сировинну про­дукцію фермерів. Інші важливі інститути включають службу, що контролює якість продуктів, стандарти та класифікацію.

Функціональна діяльність у процесі маркетингу:

1. Функції обміну:

а) купівля;

б) продаж.

2. Фізичні функції:

а) зберігання;

б) транспортування;

в) переробка.

3. Функції сприяння:

а) стандартизація;

б) фінансування;

в) збирання ринкової інформації;

г) ризик.

Купівля й продаж неможливі без потрібної ринкової інформації, що охоплює функції збирання інформації. Більшість продавців повинні про­давати зі складів, а це вимагає фінансів, та а зберігання товару тривалий час містить у собі ризик змі­на рівня цін. Так, стандартизація і класифікація є найважливішими для сприяння ефективності й усунення ризику. Ризик стосується продуктів, які фермери та агрофірми мають купувати і продавати.

3.3. Фактори резерву підвищення рентабельності.

Визначальним у змісті поняття «рентабельність виробництва» є величина прибутку. У зв'язку з цим установлення факторів рентабельності являє собою насамперед установлення факторів, що впливають на формування прибутку. Фактори прибутку можна умовно розділити на дві групи:

1) фактори внутрішнього порядку, що залежать від виробника продукції і носять суб'єктивний характер;

2) фактори зовнішнього порядку, що не залежать від товаровиробників і є об'єктивними.

До факторів внутрішнього порядку відносять кількість реалізованої продукції, її якість, витрати виробництва.

Кількість реалізованої продукції залежить від обсягу валової продукції і рівня її товарності. При зростанні обсягу валової продукції відбувається збільшення продукції підлягаючої збуту, тому що темпи росту її внутрішнього споживання, як правило, нижче темпів росту валової продукції, що створює умови для підвищення рівня товарності і збільшення на цій основі грошового виторгу. Якість продукції впливає на величину прибутку так само через грошовий виторг, тому що продукція більш високої якості забезпечує більш високу реалізаційну ціну.

Нарешті, величина грошового виторгу сільгоспвиробників залежить від термінів збуту продукції, її структури і ринків збуту. Так, наприклад, ранні овочі, картоплю реалізують по більш високих цінах, чим пізні. За різними цінами збувають продукцію й у залежності від каналів реалізації: при продажі її державі, споживчій кооперації, на колгоспному ринку.

Важливим фактором прибутку є собівартість продукції. Зниження чи підвищення витрат виробництва впливає на розмір прибутку.

До факторів зовнішнього порядку відносяться ринковий попит на продукцію та пропозиція і конкуренція виробників продукції. Високий чи низький попит на ту чи іншу продукцію, а також наявність чи відсутність конкурентів обумовлюють як кількість реалізованої продукції так і рівень цін на те, що в кінцевому підсумку впливає на розмір прибутку.

Фактори рентабельності сільськогосподарського виробництва можуть носити екстенсивний і інтенсивний характер. Екстенсивні фактори – такі, які впливають на рентабельність шляхом зміни кількості реалізованої продукції, а інтенсивні – на ріст реалізаційних цін і зниження собівартості продукції.

Таким чином, визначення резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва зводиться, з одного боку, до визначення резервів збільшення грошового виторгу від реалізації, а з іншого боку – резервів зниження собівартості продукції.