5. Зчеплене успадкування. Генетика статіpdf

Характерні ознаки мультифакторіальних хвороб:

1)великий поліморфізм клінічних форм та індивідуальних проявів; існування перехідних форм від здорових людей до хворих, від субклінічних форм до тяжкого перебігу;

2)висока частота в популяції (на цукровий діабет страждає 5 % людей земної кулі, на алергічні захворювання – понад 10 %, на шизофренію – 1 %, на гіпертонію – близько 30 %);

3)невідповідність успадкування законам Менделя;

4)різний вік хворих.

По спадковості передається схильність до певного захворювання. Для деяких клінічних форм роль спадкового (сімейного) фактору є вирішальною. Ступінь ризику для родичів хворого залежить від частоти хвороби в популяції і зростає з тяжкістю перебігу в нього. Чим ближче ступінь спорідненості з хворим у родичів, тим більша імовірність народження в них хворої дитини. У ряді випадків спостерігається неоднакова частота патології залежно від статі. Наприклад, уроджена дисплазія кульшового суглоба частіше зустрічається в дівчаток, а пілоростеноз – у хлопчиків.

Хвороби із спадковою схильністю можуть бути моногенними і полігенними. Основу складає полігенне успадкування і часто гетерозиготність. При полігенному успадкуванні ознаку обумовлюють кілька неалельних генів, але прояв їх залежить від умов середовища. При гетерозиготному носійстві патологічний рецесивний ген у гетерозиготному стані не проявляється, але може проявитися за несприятливих умов життя. Оскільки хвороби із спадковою схильністю визначаються поєднанням спадкових і зовнішніх факторів, їх відносять до захворювань з пенетрантністю, яка в значній мірі залежна від умов середовища. Змінюючи умови середовища, можна значно змінити прояв таких хвороб і навіть попередити їх.

Роль спадковості і середовища в генезі хвороб

Фенотип є результатом взаємодії генотипу і навколишнього середовища. Це положення є одним з основних у генетиці. Воно в повній мірі стосується і хвороб людини. Можливість виникнення, перебіг, симптоми і кінець кожного захворювання зумовлені дією як генетичних, так і середовищних факторів. При одних захворюваннях (більшість інфекцій) провідна роль в етіології належить факторам середовища (наявність збудника), при інших (генні, хромосомні хвороби) – спадковим факторам. Є багато хвороб із спадковою схильністю, які обумовлені генетичними і середовищними факторами. Співвідносну роль спадковості і середовища в формуванні ознак у людини встановлюють близнюковим методом.

Природжені вади розвитку, їх причини, механізм виникнення

Природжені вади розвитку – стійкі відхилення в будові органу або цілого організму, які виникають внаслідок порушення морфогенезу у внутрішньоутробному періоді (інколи після народження дитини). Більшість вад виникає між третім і восьмим тижнями вагітності. За даними ВООЗ, частота природжених вад розвитку в окремих країнах складає від 2,7 до 16,3 %. За різними даними, природжені вади розвитку становлять 20 % серед причин дитячої смертності. Серед дітей першого року життя від природжених вад гине в Україні понад 1000 малюків щорічно.

Причини:

1)ендогенні (генетичні) – мутації гамет (генні, хромосомні, геномні);

1)екзогенні (тератогенні) – дія на ембріон і плід факторів зовнішнього середовища (розділ 3.16);

2)мультифакторіальні – поєднання екзо- і ендогенних чинників.

Більшість вад розвитку виникають при моногенних і мультифакторіальних захворюваннях.

Механізми. Вади розвитку генетичної природи виникають як наслідок мутацій в гаметах батьків. Цитологічні механізми дії тератогенів – гальмування певних біохімічних або молекулярних процесів, порушенняя проліферації клітин, смерть клітин.

Успадкування мітохондріальних хвороб

Кожна мітохондрія має власну ДНК кільцевої форми. У цій хромосомі (М-хромосома) міститься 16569 пар нуклеотидів. Генетичний код мітохондріальних ДНК відрізняється від універсального: окремі триплети кодують інші амінокислоти, неоднакові нуклеотидні послідовності формують стоп-кодони, частіше в третій позиції зустрічається аденін або цитозин. На відміну від ядерного геному нуклеотидна послідовність характеризується економною організацією: у ній немає або міститься незначна кількість некодуючих ділянок.

Описані мутації різних генів мітохондрій. Генні мутації в мітохондріальній ДНК виявлені при спадковій атрофії зорового нерва Лебера, мітохондріальних міопатіях, при прогресуючих офтальмоплегіях, міокардіопатіях, атаксії-сліпоті. Мітохондрії передаються з цитоплазмою яйцеклітин, сперматозоїди цитоплазми майже не містять.

Для мітохондріального успадкування характерні наступні ознаки: 1) хвороба передається тільки від матері; 2) хворіють і дівчатка, і хлопчики; 3) хворий батько не передає захворювання ні дочкам, ні синам .