23 Органи травлення. Ротова порожнина. Будова постійних і молочних зубів. Будова і функція язика. (1)

На жувальній поверхні 4–х вістрювих зубів нижньої щелепи знаходяться:

- ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis); мезіально–щічне вістря;

мезіально–присінкове вістря; протоконід;

- дальньощічне вістря (cuspis distobuccalis); дистально–щічне вістря;

дистально–присінкове вістря; гіпоконід;

-ближньоязикове вістря (cuspis mesiolingualis); медіально–язикове вістря; метаконід;

-дальньоязикове вістря (cuspis distolingualis); дистально–язикове вістря; ентоконід.

На жувальній поверхні 5–вістрявого першого великого кутнього зуба нижньої щелепи з’являється ще одне вістря – дальше вістря (cuspis distalis);

дистальне вістря; гіпоконулід, або мезоконід.

Клінічна та анатомічна формули постійних зубів (dentes permanentes)

Зуби (dentes), за анатомічною формою, яка залежить від функції,

поділяються на:

-різці (dentes incisivi), які мають:

-один корінь (radix dentis);

-долотоподібну форму коронки.

Функція різців (dentes incisivi) полягає у відрізанні (краюванні) шматків їжі;

-ікла (dentes canini), які мають:

-один корінь (radix dentis);

-конічну форму коронки.

Функція ікол (dentes canini): утримувати та шматкувати їжу;

-малі кутні зуби (dentes premolares), які мають:

-один корінь (radix dentis), переважно верхній перший малий кутній

зуб (dens premolaris primus superior) має роздвоєний корінь;

- коронку малих кутніх зубів (corona dentium premolarium), що має зі сторони змикальної поверхні (facies occlusalis) округлу або овальну форми, і

на якій є два вістря (горбки).

Функція малих кутніх зубів (dentes premolares): забезпечувати подрібнення їжі;

-великі кутні зуби (dentes molares), які мають:

-кубоподібну форму коронки (corona dentis);

-на змикальній поверхні великих кутніх зубів (facies occlusalis

dentium molarium) є по 3–5 вістря (горбки);

-верхні зуби мають три корені;

-нижні зуби мають два корені.

Функція великих кутніх зубів (dentes molares) – розтирання їжи.

Різновидом великих кутніх зубів (dentes molares) є третій великий кутній зуб

(dens molaris tertius), або запізнілий зуб (dens serotinus).

Анатомічні особливості будови постійних зубів

Анатомічні особливості будови коронки та кореня зуба дозволяють визначити належність його до верхньої або нижньої щелепи (maxilla seu mandibula) людини, а також до правого або лівого боку зубної дуги (arcus dentalis) за рядом ознак. Такі ознаки називають ознаками латералізації зуба.

Вісь зуба це умовна лінія, що є продовженням осі коронки в бік верхівки (ок)

зуба.

Основними ознаками (мал. 3) латералізаціїї зуба є такі:

Ознака положення (відхилення) кореня – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі корінь відхилений дистально від осі зуба (відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії коронки для різців та ікол – у бічну сторону, а премолярів і молярів – у дистальну сторону).

Тобто, верхівки коренів зубів (apices radicum dentium) передньої

(фронтальної) групи зубів відхилені від середньої лінії латерально, задньої

(жувальної) групи зубів – дистально.

Ознака кута коронки – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі кут між змикальним (occlusalis) та ближчим (mesialis)

контурами коронки менший за кут між змикальним (occlusalis) та дальшим

(distalis) контурами.

Тобто, кут утворений різальним краєм (margo incisalis) і медіальною поверхнею коронки зуба, більш гострий, ніж кут, утворений різальним краєм і дистальною поверхнею.

Ознака кривини коронки. Ця ознака латералізації зуба представлена тим, що в змикальній нормі (оклюзійній нормі) присінковий (вестибулярний) контур коронки більше опуклий в присередньому напрямі ніж в дистальному

(дальшому), через це кут переходу присінкової поверхні у ближчу (mesialis)

менший, ніж кут переходу присінкової у дальшу (контактну) поверхню.

Тобто, присінкова поверхня (facies vestibularis) переходить у присередню більш круто, ніж у дистальну.

Ознака контактної поверхні (contactus dentis); апроксимальної поверхні

(facies approximalis dentis) – апроксимально–ближча (медіальна) поверхня коронки завжди ширша порівняно з апроксимально–дальшою (дистальною).

Молочні зуби (dentes decidui)

У дитини у віці від 6 місяців до 2 років з’являється 20 зубів. Ці зуби називаються молочними (тимчасовими). У тимчасовому прикусі є різці (dentes icisivi), ікло (dens caninus), великі кутні зуби (dentes molares), відсутні малі кутні зуби (dentes premolares).

За зовнішньою формулою молочні зуби (dentes decidui) майже відповідають постійним зубам (dentes permanentes) і відрізняються від них:

-дещо меншими розмірами;

-кольором емалі (enamelum), що має голубовато–білий відтінок;

-краще виражений перехід коронки зуба (corona dentis) в його корінь

(radix dentis);

–корені (radices dentium) більше сплющені і тонші;

-великі кутні зуби (dentes molares) коротші, вигнуті, мають нерівні контури і розходяться під тупим кутом;

-зубна порожнина (cavitas dentis) об’ємніша;

-канал кореня зуба (canalis radicis dentis) ширший;

-корені молочних зубів (radices dentium deciduorum) коротші за корені відповідних постійних зубів (dentes permanentes);

-стінки коронoк зубів (parietes coronarum dentium) і коренів зубів

(radicum dentium) більш тонкі;

-ширина коронок більш виражена порівнянно з їх висотою;

-на шийках молочних зубів (cervices dentium deciduorum) добре контурується емалевий валик, який більш чітко виражений на присінковій поверхні (facies vestibularis).

-зуби (dentes) займають більш вертикальне положення.

Узубному ряді дитини 5–6 років утворюються широкі міжзубні проміжки

(spatia interdentalia). У цей період відзначається значна cтертість різальних країв

(margines incisales), вістрів (cuspides dentium), їх змикальної поверхні (facies occlusales), а також часткове або повне розсмоктування коренів зуба (radices dentium) і, як наслідок, підвищена рухливість їх коронок (coronae dentium).

Після 6 років життя починається заміна молочних зубів на постійні.

Формули і терміни прорізування зубів

Анатомічна формула постійних зубів 2123. Це означає, що на кожній половині коміркових дуг (arcus alveolares) верхньої та нижньої щелеп (maxilla et mandibula) розміщені:

-два різці (dentes incisivi);

-одне ікло (dens caninus);

-два малі кутні зуби (dentes premolares);

-три великі кутні зуби (dentes molares).

Анатомічна формула молочних зубів 2102 характеризується відсутністю малих кутніх зубів (dentes premolares). На кожній половині коміркових дуг (arcus alveolares) верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula) розміщені:

-два різці (dentes incisivi);

-одне ікло (dens caninus);

-два великі кутні зуби (dentes molares).

Розташування зубів записується у вигляді зубної формули, де:

-вище горизонтальної лінії позначається кількість зубів верхньощелепної коміркової дуги (arcus alveolaris maxillaris);

-нижче горизонтальної лінії – кількість зубів нижньощелепної коміркової дуги (arcus alveolaris mandibularis);

-вертикальна лінія розділяє праву половину верхньої і нижньої щелеп

(maxilla et mandibula) від лівої.

У зубній формулі окремі зуби та їх групи записуються цифрами або буквами і цифрами.

Цифрова формула записується:

-для молочних зубів – римськими цифрами;

-для постійних зубів – арабськими цифрами.

Буквова формула позначається першими буквами від латинської назви

груп зубів:

-для молочних зубів – маленькими (прописними) латинськими буквами;

-для постійних зубів – великими латинськими буквами.

Цифрова повна зубна формула. Порядок запису зубів в цій формулі

такий, ніби ми оглядаємо зуби у людини, яка сидить перед нами.

Зубна формула дорослої людини (постійні зуби) записується так:

Стоматолог при обстеженні пацієнта прокреслює відсутні зуби і обводить

кружком зуб, який потрібно лікувати. Якщо всі зуби збережені, такий зубний ряд

називається повним. Кожен зуб відповідно до повної формули може позначатись

окремо:

-верхні праві знаком ┘;

-верхні ліві знаком └;

-нижні праві знаком ┌;

- нижні ліві знаком ┐.

Зубна формула дитини (молочні зуби) записується так:

Групова цифрова анатомічна зубна формула показує кількість зубів у

кожній групі по половинах щелепи. Вона записується так:

- у дорослої людини

- у дитини

Групова буквова зубна формула позначається з використанням

початкових букв латинських назв зубів (I – incisivus, різець; C – caninus, ікло; P –

premolaris, малий кутній зуб; M – molaris – великий кутній зуб). Постійні зуби

позначаються великою літерою, а молочні – прописною літерою. Ця формула

записується так:

- у дитини (молочні зуби)

або записується ще так:

Буквово–цифрова зубна формула записується так:

Для постійних зубів є такі квадранти зубної формули:

Для молочних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:

Терміни прорізування молочних та постійних зубів

Порядок і терміни прорізування молочних зубів:

- різці (dentes incisivi):

-медіальні в 6 – 8 місяців;

-латеральні в 10 – 12 місяців;

-перші великі кутні зуби (dentes molares primi) в 14 – 16 місяців;

-ікла (dentes canini) в 18 – 20 місяців;

-другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) прорізуються в 22 – 24

місяці.

До кінця другого року життя у дитини повинно бути 20 зубів.

Порядок і терміни прорізування постійних зубів:

- перші нижні великі кутні зуби (dentes molares primi inferiores) в 5 – 6

років;

-присередні різці (dentes incisivi mediales) та перші верхні великі кутні зуби (dentes molares primi superiores) в 6 – 7 років;

-бічні різці (dentes incisivi laterales) в 7 – 8 років;

-перші малі кутні зуби (dentes premolares primi) в 9 – 10 років;

-ікла (dentes canini) в 10 – 11 років;

-другі малі кутні зуби (dentes premolares secundi) в 11 – 12 років;

-другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) в 12 – 13 років;

-треті великі кутні зуби (dentes molares tertii) після 18 років і не у всіх

людей.

Постійних зубів є 32.

Лінія, що з’єднує коронки зубних органів, які розташовані в щелепах,

утворюють верхньощелепну зубну дугу; верхню зубну дугу (arcus dentalis maxillaris; arcus dentalis superior) та нижньощелепну зубну дугу; нижню зубну дугу (arcus dentalis mandibularis; arcus dentalis inferior).

Кожна зубна дуга (arcus dentalis) складається у дорослих людей із 16 зубів.

Крім зубних дуг (arcus dentales), у стоматології виділяють коміркову

(альвеолярну) дугу (arcus alveolaris) – лінію, що проходить по краю (гребеню)

коміркового (альвеолярного) відростка, та базальну дугу – лінію, що проходить через верхівки коренів зубів.

Зубо–щелепні сегменти (segmenta maxillomandibulodentalia)

Зуби знаходяться в оточенні різних анатомічних утворів, що складають зубні органи (organa dentalia).

Зубні органи утворюють на щелепах метамерні зубні ряди, тому ділянку щелепи з належним їй зубом позначають як сегмент.

Виділяють зубо–щелепні сегменти верхньої щелепи (segmenta maxillodentalia) та зубо–щелепні сегменти нижньої щелепи (segmenta mandibulodentalia).

Зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) включає в себе:

-зуб (dens);

-зубну комірку (alveolus dentis) і частину щелепи, що прилягає до комірки, вкриту слизовою оболонкою;

-зв’язковий апарат, що фіксує зуб до зубної комірки;

-судини і нерви.

Отже, зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) об’єднує ділянку щелепи і зуб з періодонтом.

Виділяють сегменти 1–го і 2–го різців, ікла, 1–го і 2–го малих кутніх зубів та

2–го і 3–го великих кутніх зубів.

Межею між сегментами є лінія, яка проведена через середину міжзубного проміжку.

Зубо–щелепні сегменти є:

-різцево–щелепні сегменти;

-ікло–щелепні сегменти;

-премолярно–щелепні (малокутньо–щелепові) сегменти;

-молярно–щелепні (великокутньо–щелепові) сегменти.

Оклюзія (occlusio)

Нижня щелепа (mandibula) може переміщатися стосовно нерухомої верхньої щелепи (maxilla) завдяки рухливому зчленуванню — скронево–