17_Gretski_dubleti_imennikiv_II_vidmini

Слова давньогрецької мови, які починаються голосною літерою,

дифтонгом або , мають так званий придих (spirĭtus). Розрізняють два види придиху: густий і тонкий.

Густий придих (spirĭtus asper) позначається значком ‘ над голосною. Цей значок вказує на те, що цю голосну слід читати так, ніби перед нею стоїть латинська літера h:

Ë (hetĕros) - один з двох, інший

Î ð (hegĕmon) - вождь, командир

× ú (histos) - тканина

ß Û (homoios) - подібний, однаковий

é (hydor) - вода× ú - закривавлений

Тонкий придих (spirĭtus lenis) позначається значком ’. Цей значок на вимову голосного не впливає.

Þ ú (orthos) - прямий

ÂÑ (aѐr) - повітря

Ç ú (erythros) - червонийØ (oеdēma) - набряк

Знак придиху ставиться і над літерою . На початку слова ставиться густий придих: ôÚ rhīza - корінь; у середині слова над двома, що стоять поруч,

літерами õô над першою - тонкий придих, над другою - густий, наприклад:

Æõô (katarrhus) - нежить, катар; пронос

У вимові знаки придиху на ніяк не відбиваються.

читається як українська ґ: ì (glossa) - язик, а перед читається як українська літера н і передається у латинській мові через n:

Â Û (angeion) - судина

Â Æ (ancăle) - лікоть, рукаÆ (branchos) - захриплістьÆ (salpinx) - труба.

Сігма читається як українське с, але пишеться двояко: на початку та в середині слова , в кінці - : ú (spasmos) - спазма.

У латинізованих грецьких словах сігма ( ) чи, власне, вже латинське s в

інтервокальній позиції читається двояко:

1) якщо була початковою літерою морфеми, то у відповідності з нормами латинської фонетики вона у латинізованих словах вимовляється як с, навіть,

якщо у слові літера s стоїть в інтервокальній позиції, наприклад: chromosōma (хромосома, а не хромозома); philosophia (філософія, а не філозофія). У

наведених словах морфеми ì (soma) - тіло і Ú (sophia) - мудрість починаються літерою, яку слід вимовляти як с в українській мові.

2) в інших випадках s, що передає грецьку , незважаючи на те, що у давньогрецькій мові завжди вимовлялась як "с", в інтервокальній позиції слід вимовляти як "з", наприклад: basis (базіс, а не басіс).

Йота виражає голосний звук і читається як окремий склад і, не зливаючись з наступною голосною, наприклад: Ö ú (iatros) - лікар.

Якщо йота входить у склад дифтонга, то вона читається як й, наприклад:

Ö Ú (aitia) - причина; Ö Æ isophagos) - стравохід.

Голосні завжди короткі, а голосні - завжди довгі. Інші голосні можуть бути довгими або короткими.

Латинська транслітерація деяких грецьких букв

(іпсилон) передається через у: é (hydor) - вода

(ксі) --- x: Æ (pharynx) - глотка

ô(ро) передається через rh, якщо стоїть на початку слова, наприклад:

ô ì (rhizōma) - кореневище. Винятки складають терміни типу raphe і rachis,

в яких придих зникає під впливом h у наступному складі.

Подвійне õô передається через rrh, наприклад: Âõô Ú (arrhythmia) -

неритмічність, відсутність ритму.

Латинська транслітерація грецьких дифтонґів

Серед медичних термінів найчастіше зустрічаються слова з такими грецькими дифтонгами, які являють собою сполучення короткого голосного з

або aй); ав); ей); ев); ой); у).