Трунова_1 (2)

транспорті з викидом (погрозою викиду) БНР; втрата БНР.

6.Раптове обвалення будинків, споруд:

-обвалення елементів транспортних комунікацій, виробничих будинків і споруд; будинків і споруд житлового, соціальнопобутового й культурного призначення.

7.Аварії на електроенергетичних системах:

-аварії на автономних електростанціях з довгочасною перервою електропостачання всіх споживачів; аварії на електроенергетичних системах (мережах) з довгочасною перервою електропостачання основних споживачів або великих територій; вихід з ладу транспортних електроконтактних мереж.

8.Аварії в комунальних системах життєзабезпечення:

-аварії в каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; аварії на теплових мережах (системах гарячого водопостачання) у холодну пору року; аварії в системах постачання населення питною водою; аварії на комунальних газопроводах.

9.Аварії на очисних спорудженнях:

-аварії на очисних спорудженнях стічних вод промислових підприємств із масовим викидом забруднюючих речовин; аварії на очисних спорудженнях промислових газів з масовим викидом забруднюючих речовин.

10.Гідродинамічні аварії:

-прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок і ін.) з утвором хвиль прориву й катастрофічних затоплень; прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок і ін.), що призвели до змиву родючих ґрунтів або відкладання наносів на великих територіях.

За частотою прояву техногенні катастрофи поділяються:

-транспортні аварії - 35%;

-пожежі й вибухи - 33%;

-аварії в комунальних системах життєзабезпечення - 7,5%;

-викиди сильнодіючих отруйних речовин - 3,5%;

-обвалення будинків і споруджень - 1,3%;

-радіаційна поразка (аварії на АЕС й ін.) - 1,2%;

-інші техногенні заподій - близько 5%.

5.4Катастрофи, що пов‘язані з космосом

Розрізняють такі типи космічних катастроф:

71

-ударно-зіткненна (УЗ), коли не зруйновані в атмосфері частини космічних матеріалів зустрічаються з поверхнею Землі, утворюючи на ній кратери,

-повітряно-підривна (ПВ), при якій об'єкт повністю руйнується в атмосфері.

-комбіновані катастрофи.

Прикладом УЗ може служити Аризонский метеоритний кратер діаметром 1,2 км, що утворювався близько 50 тис. років тому внаслідок падіння залізного метеорита масою 10 тис. т, а ПВ – тунгуська катастрофа (метеорит діаметром 50 м повністю розпорошився в атмосфері).

Наслідки катастроф, що виникають при впливі на Землю космічних об'єктів, можуть бути наступні:

-природно-кліматичні - виникнення ефекту ядерної зими, порушення кліматичного й екологічного балансу, ерозія ґрунту, необоротні й оборотні впливи на флору й фауну, загазованість атмосфери окислами азоту, рясні кислотні дощі, руйнування озонного шару атмосфери, масові пожежі; загибель і ураження людей;

-економічні - руйнування об'єктів економіки, інженерних споруджень і комунікацій, у тому числі руйнування й ушкодження транспортних магістралей;

-культурно-історичні - руйнування культурно-історичних цінностей;

-політичні - можливе ускладнення міжнародної обстановки, пов'язаної з міграцією населення з місць катастрофи, і ослаблення окремих держав.

Вражаючі фактори і їх енергетика в кожному конкретному випадку залежать від виду катастрофи, а також від місця падіння космічного об'єкта. Вони в значній мірі схожі із вражаючими факторами, характерними для ядерної зброї (за винятком радіологічних), а саме:

1. Ударна хвиля:

-у повітрі - викликає руйнування будинків і споруд, комунікацій, ліній зв'язку, ушкодження транспортних магістралей, ураження людей, флори й фауни;

-у воді - руйнування й ушкодження гідроспоруд, надводних і підводних судів, часткові поразки морської флори й фауни (у місці катастрофи), а також стихійні природні явища (цунамі), що приводять до руйнувань у прибережних районах;

72

-у ґрунті - явища, аналогічні землетрусам (руйнування будинків і споруд, інженерних комунікацій, ліній зв'язку, транспортних магістралей, загибель і поразки людей, флори й фауни).

2. Світлове випромінювання – приводить до знищення матеріальних цінностей, виникненню різних атмосферно-кліматичних ефектів, загибелі й поразці людей, флори й фауни.

3. Електромагнітний імпульс – впливає на електричну й електронну апаратуру, ушкоджує системи зв'язку, теле- і радіомовлення й ін.

4. Атмосферна електрика – наслідки аналогічні впливу блискавок.

5. Отруйні речовини – це виникнення загазованості атмосфери в районі катастрофи в основному окислами азоту і його отрутними з'єднаннями.

6. Аерозольне забруднення атмосфери - ефект цього подібний курних бур, а при більших масштабах катастрофи може привести до зміни кліматичних умов на Землі.

5.5. Заходи попередження й подолання надзвичайних екологічних ситуацій

Оскільки з надзвичайними ситуаціями пов'язаний найбільший збиток, актуальним є питання про заходи для їхнього запобігання або подолання наслідків. Ці міри можуть бути згруповані в три класи, що представлені в таблиці 5.2.

З таблиці 5.2 ми бачимо, що заходи щодо попередження й подолання надзвичайних ситуацій можуть бути розділені на два типи: міри зниження схильності об'єктів небезпечним впливам і міри зниження чутливості об'єктів до небезпечних впливів. У першому випадку здійснюють дії по зовнішньому захисту об'єктів, виключенню територій з використання у виробничих цілях і т.п. Зниження чутливості об'єктів до небезпечних впливів досягається насамперед за рахунок регулювання технологічних режимів у зв'язку із природними циклами, створення систем дублювання об'єктів, кращих інформаційних систем і систем швидкого реагування.

Основні функції по попередженню й подоланню надзвичайних екологічних ситуацій на державному рівні виконують міністерства з надзвичайних ситуацій України.

73

74

Заходи зниження чутливості об'єктів до небезпечних впливів

75

Основні питання:

6.1види екологічної небезпеки;

6.2оцінка гостроти екологічної небезпеки;

6.3територіальні й тимчасові масштаби екологічної небезпеки;

6.4динаміка й тенденції екологічно небезпечних процесів і явищ;

6.5фактори ризику екологічної небезпеки;

6.6оцінка ризику еколого-геологічної небезпеки;

6.7основні критерії, застосовувані для визначення ризику зкологогеологічної небезпеки

6.8види збитку від екологічних катастроф і способи його визначення

6.9проблема глобального екологічного ризику

6.1. Види екологічних небезпек

Оцінка екологічної небезпеки робиться на основі обліку наступних п‘яти факторів:

1)виду й характеру екологічної небезпеки, соціальних, природних і економічних наслідків, якими чревата нинішня й перспективна дія антропогенного навантаження;

2)характеру екологічної ситуації, що склалася, глибини її кризисності, гостроти в сучасний період;

3)територіальних і тимчасових масштабів прояву екологічно небезпечних явищ;

4)динаміки й тенденцій розвитку екологічно небезпечних явищ;

5)факторів ризику, що сприяють створенню небезпечних явищ, загостренню екологічно несприятливих ситуацій.

Виділяють три групи екологічної небезпеки:

-соціально-екологічна (пов'язана з погіршенням середовища проживання людей, що відбивається на показниках здоров'я й благополуччя, а також з ризиком загрози здоров'ю й життя людей, обумовленим можливістю техногенних аварій, природних стихійних лих, епідемії й інших небезпечних явищ);

-біосферно-екологічна (ландшафтно-екологічна) (пов'язана з погрозою порушення природної рівноваги, деградацією ландшафтів, зникненням видів рослин і тварин і т.д.);

76

- ресурсно-екологічна (пов'язана з погрозою погіршення природно-ресурсного потенціалу, деградацією природних ресурсів, втратою ресурсами властивості поновлення, їх забруднення і т.д.).

У кожній групі видів ресурсів можна виділити різновиди по територіальних і тимчасових масштабах прояву, гостроті ситуації, характеру динаміки й тенденцій екологічно небезпечних явищ, по характеру джерел небезпеки й деяким іншим характеристикам.

6.2. Оцінка гостроти екологічної небезпеки

В розділі 4 показані загальні підходи до оцінки екологічної ситуації, у тому числі й по ступеню її відхилення від стандарту або норм. Ступінь екологічної небезпеки збільшується при росту відхилення ситуації від норми.

Для оцінки рівня екологічної небезпеки можна використовувати три основні підходи:

1) оцінка стану суб'єкта –

аналізується стан людини, соціуму, суспільства, рослин, у тому числі сільськогосподарських культур, тварин, біоценозів, ландшафтів. Їхній стан рівняється з нормами, обумовленими теоретично або за аналогією (рівняється стан суб'єкта, що перебуває в умовах незначного техногенного навантаження). Ступінь відхилення від норми означає ступінь наближення до екологічної небезпеки. Якщо стан відповідає нормі, то можна говорити про екологічну безпеку. Але цьому методу все-таки властиві певні недоліки. Справа в тому, що екологічний стан будь-якого об'єкта формується за тривалий час, причому він зазнає впливу від безлічі факторів середовища. Наприклад, стан людей, які змінили місце проживання визначається як колишнім, так і нинішнім місцем проживання, тобто в цьому випадку причини стану суб'єкта важко виявити.

2) оцінка стану середовища суб'єкта –

оцінюється стан самого середовища. Між станом середовища й станом суб'єкта немає прямого зв'язку, оскільки суб'єкти реагують на вплив середовища з певним запізненням залежно від властивостей інерційності, буферності, автономності, відносній незалежності. До того ж зовнішні впливи трансформуються в суб'єктові, тому реакції останнього можуть бути самими різними. Таким чином, перший і другий підходи доповнюють один одного.

3) оцінка ризику екологічної небезпеки –

77

використовують ступінь відхилення суб'єкта або середовища від норми (рис. 6.1). Однак крім відхилення N-S важливе значення має S-U, що показує, наскільки об'єкт наблизився до рівня руйнування своєї структури. Відстань N-U фактично відповідає величині стійкості об'єкта.

Рисунок 6.1 – Основні рівні стану геосистем:

N-S – ступінь відхилення стану об’єкту від норми; S-U – ступінь зближення об’єкту до рівня руйнування його структури.

Для аналізу екологічних ситуацій важливо оцінювати не тільки актуальний, реальний антропогенний вплив, але й потенційно можливе, пов'язане з певною ймовірністю тих або інших антропогенних впливів. Ймовірність аварій може бути дуже мала, але сам ризик піддатися такому впливу може викликати в населення занепокоєння.

Екологічний ризик вимірюється:

можливими натуральними показниками збитку (число жертв, число зруйнованих об'єктів, величини недоотриманого врожаю й недоотриманої промислової продукції й ін.);

можливим рівнем забруднення природного середовища;

можливими розмірами погіршення якості природних ресурсів, деградації природних систем.

Оцінка ризику проводиться наступними шляхами:

78

за аналогією з іншими об'єктами, подібними з розглянутим по основних параметрах;

за статистичним даними (на основі вже происшедших випадків);

• теоретичним шляхом.

Рис. 6.2. Співвідношення абсолютних і відносних оцінок екологічних ситуацій.

ПРО — верстви населення, для яких якість навколишнього середовища не є пріоритетним;

1_2 — верстви населення, для яких якість навколишнього середовища має певне, хоча й не головне, значення;

I3 — верстви населення, для яких якість навколишнього середовища має пріоритетний характер.

Оцінка екологічної небезпеки за допомогою розрахунків або виміру ризику принципово відрізняється від оцінки екологічної небезпеки на основі реальної ситуації, оскільки оцінка ризику дає лише імовірнісну картину. Оцінка ризику проводиться найчастіше для подій, які мають рідку й найчастіше неперіодичну повторюваність. У більшості

79

випадків оцінка екологічного ризику носить прогнозний характер.

Впливи можуть бути зв'язані також з об'єктами, розташованими за межами розглянутої території. Тому необхідно виявити систему зв'язків регіону (ділянки) з іншими територіями, тому що виникнення кризових і катастрофічних ситуацій є результат діяльності не тільки місцевих виробництв, але й усієї системи господарсько-економічних і природних зв'язків.

Оцінка ситуацій повинна проводитися з урахуванням характеру сприйняття ситуації населенням. Характер сприйняття залежить від етнокультурних традицій, релігійних поглядів, рівня життя й інших факторів. Як показують соціологічні опитування, одні групи населення ставлять екологічні питання на перше місце, для інших вони істотними не є (мал. 6.2.).

Інтегральна оцінка екологічної ситуації повинна враховувати не тільки екологічні показники, але й оцінки, пов'язані з населенням і господарством. В «Методичних вказівках...» (1992) пропонується наступна схема такої оцінки.

При розрахунках критерію враховується економічна ефективність виробництва й використання природних ресурсів, відхилення показників стану природних ресурсів від прийнятих у якості прийнятних (наприклад людини, що існувала до втручання, або необуреного), відхилення показників здоров'я людину від норми. Критерій якості в цьому випадку в більшій мері опирається на критерії людини, його вистави про якість середовища.

Показники, що входять в інтегральний критерій, визначаються на підставі стандартної інформації, одержуваної гідрометеорологічної й санітарно-епідеміологічної службами. Деякі показники мають в основі спеціальні дослідження, фінансовані з місцевих бюджетів.

На підставі загальних вистав про складові інтегрального критерію використовується рівняння, що зв'язує всі узагальнені показники системи «природа — господарство — людей».

80