Тема № 2. Стрілецька зброя.
Заняття № 1. Стрілецька зброя, що стоїть на озброєнні Збройних Сил України.
1. Історія створення автомата Калашникова. Перспективи розвитку сучасної автоматичної зброї.
До початку Великої Вітчизняної війни на озброєнні Червоної армії стояли патрони двох основних типів: гвинтівковий патрон калібру 7,62 мм з гостроверхою кулею зразка 1908 року і пістолетний патрон калібру 7,62 мм зразка 1930 року. Під перший з них існували такі зразки зброї як трьохлінійна гвинтівка Мосіна, кулемет Максима та кулемет Дегтярьова піхотний. Під другий було розроблено пістолет ТТ, пістолети-кулемети Дегтярьова ППД-40, Шпагіна ППШ-41 та в 1943 році з’явився пістолет-кулемет Судаєва ППС-43.
В ході війни з’ясувалося, що гвинтівка Мосіна, якою було озброєно більшість бійців РСЧА, значною мірою застаріла та хоча і мала потужну дію, не забезпечувала достатньої швидко-стрільності. Пістолети-кулемети навпаки, маючи високу швидкострільність, не мали достатньої потужності вогню на відстанях понад 150-200 метрів.
Кулемети під гвинтівковий патрон були і досить швидкострільними і досить потужними, але занадто громіздкими і важкими.
Стало очевидним, що необхідно створювати принципово новий тип стрілецької зброї, який поєднав би в собі потужність гвинтівки і швидкострільність та компактність пістолета-кулемета. А для цого необхідно було створити новий патрон – одночасно потужний і компактний.
Такий патрон був створений до 1943 року. За поєднання характеристик гвинтівкового і пістолетного патронів його умовно було названо "проміжковим". Офіційно ж патрон був названий "7,62-мм патрон зразка 1943 року". Під нього було розроблено комплекс стрілецької зброї, що включав самозарядний карабін Сімонова (СКС), автомат Калашникова (АК) і ручний кулемет Дегтярьова (РПД).
а. - гвинтівковий патрон калібру 7,62 мм з кулею зразка 1908 року;
б. – проміжковий патрон калібру 7,62 мм зразка 1943 року;
в. - пістолетний патрон калібру 7,62 мм зразка
1930 Року.
РРис.
1.
Розробкою автоматів на конкурсній основі було зайнято відразу кілька конструкторів і колективів, і серед них - молодий старший сержант М.Т. Калашников, що працював при Іжевському машинобудівному заводі (ІЖМАШ). У 1946 році Калашников поряд з іншими учасниками представив на конкурс свій зразок автомата під індексом АК-46, де він показав непогані результати але конструктивно був досить "сирим".
Конструктор отримав один рік на доопрацювання зразка та усунення виявлених недоліків. Замість усувати недоліки, Калашников принципово переробив автомат, і у 1947 році в модифікованому вигляді той був рекомендований до прийняття на озброєння. Після перших військових випробувань у 1949 році автомат Калашникова офіційно приймається на озброєння як "7,62-мм автомат Калашникова зразка 1947 року", або просто АК (іноді ще позначають АК-47).
Рис. 2. Перший автомат АК (АК-47).
В 1959 році на озброєння приймається автомат АКМ - автомат Калашникова модернізований, що увібрав у себе велику кількість доопрацювань, підказаних досвідом десяти років експлуатації АК. Разом з АКМ на озброєння був прийнятий і принципово новий штик-ніж.
Разом з автоматом АКМ на озброєння було прийнято модель зі складаним прикладом – АКМС. (Рис. 3.)
Рис. 3. Автомати АКМ та АКМС.
У 1974 році на озброєння Радянської Армії приймається 5.45-мм стрілецький комплекс, що складається з автомата АК-74 і ручного кулемета РПК-74 під новий патрон калібру 5,45 мм. Цей патрон мав більшу ніж патрон калібру 7,62 мм початкову швидкість кулі, кращу настильність траєкторії, кращу кучність та меншу віддачу при стрільбі.
Крім основної моделі АК-74, випускалась модель зі складаним металевим прикладом АКС-74, модель з укороченим стволом АКС-74У. З 1991 року серійно випускається модернізований автомат АК-74М.
Загальний вигляд модифікацій автомата приведено на Рис. 4.
Рис. 4. Загальний вигляд модифікацій 5,45-мм автомата Калашникова.
На початку 90-х років на заводі "Іжмаш" на основі автомата АК-74М почали розробку кількох модифікацій під найбільш поширені у світі патрони 7,62x39 зразка 1943 року, 5,45x39 і 5,56x45 НАТО. Так з’явилась "сота" серія автоматів Калашникова (рис. 5).
Рис. 5. Модифікації автоматів Калашникова "сотої" серії.
Всі автомати цієї серії мають складаний пластмасовий приклад, на ствольній коробці зліва встановлено кріплення для нічного, оптичного або коліматорного прицілів.
Першим у "сотій" серії став автомат АК-101 під патрон 5,56х45 НАТО з пластиковими органами управління.
Малогабаритний автомат АК-102 під патрон 5,56х45 НАТО відрізняється вкороченим стволом, проте ствол дещо довший, ніж у автомата АКС-74У, тож АК-102 можна віднести до "штурмових карабінів". Його прицільна планка градуйована на 500 м, що відповідає стандартам НАТО.
Автомат АК-104 є аналогом АК-102 під патрон 7,62х39 зразка 1943 року, а автомат АК-105 – під патрон 5,45х39. АК-105 може комплектуватися ударно-спусковим механізмом, що допускає одиночний, безперервний (автоматичний) вогонь і вогонь фіксованими чергами по три постріли. Автомат АК-103 є модифікацією АК-74М під патрон 7,62х39 зразка 1943 року. Під цей патрон випускались знамениті автомати АК-47, АКМ та АКМС, кулемет РПК та майже всі повоєнні радянські карабіни.
В рамках "сотої" серії також випускаються автомати АК-107 під патрон 5,45 x39 і АК 108 під патрон 5,56 x45. У них для підвищення точності і купчастості автоматичної стрільби застосовується збалансована автоматика з розділеними масами і газовим двигуном. В результаті за купчастістю стрільби чергами з нестійких положень АК-107 перевершує АК-74М в 1,5-2 рази.
В автоматах АК-107 та АК-108 змінено геометрію вікна ствольної коробки, кріплення ствольної коробки та прицільної планки. Їх ударно-спускові механізми допускають ведення одиночного, безперервного (автоматичного) вогню та вогню фіксованими чергами по три постріли.
Розроблено також новий коробчастий магазин на 60 патронів.
Бойові властивості модифікацій автомата Калашникова наведено в таблиці 1.