Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ

ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Підручник

За редакцією професора І. Є. Марочкіна

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Харків

«П раво»

2013

f\ }6 ? f0 3

Р е ц е н з е н т и :

В. В. Долежан - доктор юридичних наук, професор; М. А. Погорецький - доктор юридичних наук, професор; М. В. Руденко - доктор юридичних наук, професор

А в т о р с ь к и й к о л е к т и в :

В. В. Афанасьев, кандидат юридичних наук, доцент - розділ 13 (у співавт. з доцентом В, С. Бабковою); В. С. Бабкова, кандидат юридичних наук, доцент - розділи 13 (у співавт. з доцентом В. В. Афанасьсвим), 9 (у співавт. з професором П. М. Каркачем); Т. Б. Вільчик, кандидат юридичних наук, доцент - розділ 14; А. В. Іващова, кандидат юридичних наук, асистент - розділ 7, § 3; П. М. Каркач, кандидат юридичних наук, професор - розділи 9 (у співавт. з доцентом В. С. Баб­ ковою), 12; Я. О. Ковальова, кандидат юридичних наук, асистент - розділ 15; А. В. Лапкін, кандидат юридичних наук, асистент - розділи 10,11;/, Є. Марочкін,

ISBN 978-966-458-490-3

У підручнику на основі чинного законодавства, практики його застосування і до­ сягнень правової науки розглядаються статус судових та правоохоронних органів, порядок їх формування, принципи організації та функціонування. Особлива увага при­ ділена розкриттю природи судової влади, визначенню системи і змісту її функцій, класифікації її принципів. Значне місце у цій праці займає викладення принципів і по­ рядку побудови судової системи України, їх відповідність міжнародним стандартам щодо незалежності, неупередженості та доступності правосуддя. Виходячи з перебу­ вання вітчизняної системи права на етапі реформування, характеристика органів судо­ вої влади, статусу її носіїв, органів прокуратури, дізнання, досудового слідства, інших державних і недержавних правоохоронних інститутів здійснена крізь призму їх ста­

новлення і розвитку.

Підручник розрахований на студентів, слухачів, курсантів юридичних вищих на­ вчальних закладів. Книга також буде корисною викладачам, правознавцям-практикам, усім, кого цікавить організація судів та інших правоохоронних органів в Україні.

І Н аціональна ф б ліо іе^ р ytcpaiyuf-?

Розділ 1

Основні поняття, предмет, система й нормативні джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»

ммнвшнм § 1. Правоохоронна діяльність. Правоохоронні органи

Одним із дійових засобів вирішення проблем соціально-політичного й економічного розвитку сучасної України є регулятивно-охоронний вплив держави на територіальні об’єднання населення, його соціальні групи з метою формування належних (правових) умов їх життєдіяль­ ності. Для цього державою утворюються спеціальні органи, основним призначенням яких є охорона права від посягань, порушень, зловжи­ вань. Такі інститути існували у всіх державах ще з часів Античності. У сучасній Україні повноваженнями з виконання правоохоронної функції наділені понад тридцять органів. До них слід додати посадових осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні право­ порушення і перелік яких теж перевищує тридцять. Однак у зв’язку з переоцінкою пріоритетів у державі та суспільстві, визнанням держа­ вою як найвищої цінності людини, її прав і свобод останнім часом робота правоохоронних органів набуває нового змісту. Це зумовлює потребу у створенні національної концепції правоохоронної діяльнос­ ті із чітким визначенням органів, уповноважених на її здійснення.

Поняття правоохоронної діяльності широко використовується в правовій літературі. Але ще й досі не чітко визначені ознаки право­ охоронної діяльності, не розмежовані поняття правоохоронної діяль­ ності та спеціальної правоохоронної діяльності, іноді правоохоронну діяльність не відрізняють від судової та правозахисної. Чинне законо­ давство України також не дає чіткого визначення правоохоронної ді­ яльності. Зокрема, відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними

5

Розділ 1. Основні поняття, предмет, система й нормативні джерела...

органами держави» від 19 червня 2003 р. правоохоронні органи - це державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. А Закон України «Про держав­ ний захист працівників суду та правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. хоча і наводить перелік правоохоронних органів (органи про­ куратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби право­ порядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охоро­ ни), але акцентує на можливості віднесення до правоохоронних орга­ нів і інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохорон­ ні функції. Отже, законодавець використовує широкий підхід до ви­ значення системи правоохоронних органів шляхом простого перераху­ вання спеціально уповноважених державних органів, не визначаючи при цьому змісту правоохоронної функції, а акцент на правозастосовну функцію взагалі створює підстави для віднесення до правоохоронного органу всіх державних органів, оскільки тією чи іншою мірою вони всі здійснюють повноваження із застосування норм права. Спробуємо ви­ значитись, який державний орган дійсно може називатися правоохорон­ ним і які у зв’язку з цим перед ним повинні стояти завдання.

Перш за все необхідно з’ясувати базове у цьому питанні поняття - поняття правоохорони. Під правоохороною слід розуміти врегульова­ ну правом діяльність уповноважених органів держави щодо забезпе­ чення правового порядку на засадах додержання балансу інтересів особистості, суспільства і держави. Це визначення містить три ключо­ ві ознаки правоохоронної діяльності: а) здійснюється спеціально упов­ новаженими органами; б) компетенція та повноваження уповноважених органів є нормативно визначеними; в) зміст діяльності - забезпечен­ ня додержання (збереження) режиму законності. Якими ж методами можна здійснювати правоохорону? Це може бути: 1) контроль або на­ гляд за дотриманням встановленого правового режиму; 2) примус до певної поведінки, вчинення певних дій; 3) розслідування та притягнен­ ня до відповідальності за вчинення правопорушення; 4) надання право­ вої допомоги (представництво) у захисті прав та інтересів суб’єктів; 5) вчинення дій, що засвідчують наявність права в особи, тощо. Отже, система правоохоронних органів може бути досить розгалуженою, але й одночасно виконувати функцію з правоохорони внормованого ладу суспільного буття.

6

§ 1. Правоохоронна діяльність. Правоохоронні органи

Друге питання, яке слід з’ясувати, - це завдання правоохоронної діяльності, а значить, і правоохоронного органу. Вивчення сучасного законодавства і правозастосовної практики дозволяє дійти висновку, що реалізація правоохоронних завдань повинна мати чітку спрямованість на здійснення правової політики в державі. Можливість виокремлення саме правової політики свідчить про її особливий вплив на суспільство у певній сфері життя з метою приведення його до певних (бажаних) структурних і функціональних характеристик. Такий вплив забезпечує певну спрямованість правозастосування для досягнення кримінальноправової, господарсько-правової, адміністративної та іншої охорони прав особи в умовах справедливого устрою суспільства. Отже, за характером виконуваних повноважень слід виокремити такі види правоохоронної діяльності: 1) правосуддя (у тому числі судовий контроль); 2) викриття й розслідування злочинів, у тому числі прокурорське кримінальне пере­ слідування; 3) правозахисна діяльність прокуратури; 4) надання юри­ дичної допомоги та інших правових послуг; 5) виконання судових рі­ шень. Таким чином, правоохоронні органи утворюють відокремлену за ознакою професійної діяльності самостійну групу органів, які мають свої чітко визначені завдання - охорона законності і правопорядку, захист прав і свобод людини і громадянина, боротьба зі злочинністю, а також попередження та профілактика правопорушень.

Третя важлива складова - суб’єкти правоохоронної діяльності. Аналіз законодавства дозволяє дійти висновку, що здійснювати певні заходи з правоохорони можуть як державні, так і недержавні органи. До останніх належать адвокатура і нотаріат, оскільки ці органи за змістом своїх функцій та повноважень здійснюють охорону прав, сво­ бод і законних інтересів особи. Що ж стосується державних органів, уповноважених на здійснення функцій правоохорони, то слід зазна­ чити, що їх також можна класифікувати: 1) за змістом повноважень на ті, для яких здійснення правоохорони є основною функцією, і ті, для яких вона є другорядною; 2) за можливістю здійснювати процесуаль­ ний примус на ті, які мають повноваження процесуального примусу, і ті, які таких повноважень не мають; 3) за ступенем самостійності на ті, які здійснюють охорону права відповідно до повноважень, визна­ чених законом, і ті, які вчиняють правоохоронні дії на підставі звер­ нення до них осіб тощо. Але всі суб’єкти правоохоронної діяльності мають спільні риси - по-перше, держава через видання закону регулює компетенцію конкретного органу щодо вчинення функцій з правоохо-

7

Розділ 1. Основні поняття, предмет, система й нормативні джерела...

рони; по-друге, окрім компетенції, держава регулює процедуру, відпо­ відно до якої конкретний орган може вчиняти певні дії; по-третє, держава формулює вимоги щодо осіб, які можуть бути допущені до вчинення функцій правоохорони.

Отже, виходячи з багатоаспектності правоохоронної діяльності як діяльності з охорони внормованого правового режиму життєдіяльнос­ ті певного суспільства, доречно виокремлювати такі види органів, уповноважених на її здійснення:

1)органи охорони правопорядку - це державні органи, уповнова­ жені на здійснення правоохоронної діяльності шляхом застосування дій примусового характеру у встановленій процесуальній формі. Це органи досудового розслідування; органи виконавчої влади, що реалі­ зують державну політику в тій чи іншій сфері правоохоронної діяль­ ності: Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Служба безпеки України, державна виконавча служба тощо;

2)інші органи - це органи (державні і недержавні), для яких функ­ ція правоохорони не є основною, і вони не мають повноважень засто­ сування дій примусового характеру в разі виявлення порушень права. Це суди, прокуратура, адвокатура, нотаріат тощо.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що термін «право­ охоронні органи» є збірним, об’єднує декілька груп уповноважених державою органів, які за характером встановлених законом повнова­ жень щодо здійснення правоохоронної діяльності є спеціалізованими

зохорони прав і законних інтересів особи, суспільства, держави або виконують правоохоронну функцію поряд з іншими функціями. Тому при вивченні навчальної дисципліни «Організація судових та право­ охоронних органів» відповідні органи розглядаються не окремо, а в системі, сукупності, підкреслюючи їх взаємодію.

§2. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»

На відміну від багатьох інших курсів юридичних дисциплін, в осно­ ві яких є вивчення галузі права, наприклад цивільного, адміністратив­ ного, кримінального, курс «Організація судових та правоохоронних органів» не має такого підгрунтя. У певному сенсі цей курс - комплексна

8

§ 2. Предмет і система навчальної дисципліни...

юридична дисципліна. Базою курсу є юридичні інститути та норми за­ конодавчих актів різного рівня, різної правової сили і значущості, ви­ вчення яких і є завданням для студентів у межах указаного навчального курсу. Однак лише цим завдання цієї дисципліни не вичерпується.

Перш за все необхідно зазначити, що навчальна дисципліна «Ор­ ганізація судових та правоохоронних органів» вивчається на першому курсі, а отже, студенти в процесі її вивчення вперше зустрічаються з багатьма законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Отже, завданням цієї навчальної дисципліни є також отримання сту­ дентами первинних навичок самостійної роботи з цими актами, до­ свіду їх грамотного, системного, логічного тлумачення, що знадобить­ ся їм у майбутній професійній діяльності.

Крім того, студенти вперше зустрічаються з певною юридичною термінологією, знання якої буде необхідним у процесі подальшого ви­ вчення всього комплексу юридичних наук і навчальних дисциплін. Таким чином, ще одне завдання цього курсу - це вивчення і роз’яснення основних юридичних термінів, пов’язаних із судовою та правоохорон­ ною діяльністю, навчання студентів правильного їх використання, розуміння їх змісту, володіти чим повинен кожен сучасний юрист.

При вивченні навчальної дисципліни «Організація судових та пра­ воохоронних органів» студенти знайомляться з організацією і діяль­ ністю тих органів, у яких більшість із них буде працювати після за­ кінчення навчального закладу. Тому ця навчальна дисципліна одно­ часно являє собою певною мірою введення у спеціальність і повинна дати первинне загальне уявлення про особливості роботи в судових та правоохоронних органах, що певною мірою може вплинути і на об­ рання виду майбутньої професії.

Предметом навчальної дисципліни «Організація судових та право­ охоронних органів» є:

1) структурний устрій судових та правоохоронних органів у їх сукупності і кожного з них окремо;

2)організація системи судових та правоохоронних органів щодо забезпечення виконання поставлених завдань та цілей органу;

3)діяльність судових та правоохоронних органів в аспекті реаліза­ ції покладених на них функцій.

Під системою будь-якої науки чи навчальної дисципліни розуміють взаємопов’язане розташування її розділів, які залежать від складових частин предмета конкретної науки чи навчальної дисципліни. Система

9

Розділ 1. Основні поняття, предмет, система й нормативні джерела...

навчального курсу «Організація судових та правоохоронних органів» також визначається його змістом, що викладається у певній послідов­ ності, забезпечуючи поетапне та зрозуміле викладення цієї юридичної дисципліни. У цьому підручнику виклад матеріалу здійснюється за такою схемою.

Спочатку викладається матеріал з питань організації та функціо­ нування судової влади. Зокрема, питання природи судової влади, її ознак, принципів і функцій. Потім значний обсяг матеріалу присвяче­ но її організаційній формі - судовій системі, досліджуються ключові питання щодо порядку утворення та ліквідації судів, принципів по­ будови та фінансування. Здійснюється загальна характеристика сучас­ ної судової системи України та аналіз структури та повноважень кож­ ного виду суду загальної юрисдикції. Окрема увага приділена питанням організації роботи, змісту повноважень та порядку роботи Конститу­ ційного Суду України. Потім викладається матеріал щодо статусу носіїв судової влади - професійних суддів, народних засідателів, при­ сяжних. Завершується тематика організації та функціонування судової влади розділом, що присвячений системі органів, які забезпечують її функціонування: питанням щодо статусу, компетенції та повноважень Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комі­ сії суддів України та органів суддівського самоврядування.

Другим, окремим блоком можна виокремити теми, присвячені питанням організації та функціонування органів з особливим консти­ туційним статусом - Вищої ради юстиції України та Прокуратури України. Акцентується на особливостях функцій та повноваженнях цих органів, викладається матеріал із метою сформування у студентів загального уявлення про призначення зазначених органів у державі.

До третього блоку входять теми, присвячені питанням організації і функціонування органів охорони правопорядку: органів досудового розслідування; органів внутрішніх справ, органів юстиції, Служби безпеки України тощо. У цих розділах аналізуються зміст компетенції кожного органу, його функції, механізми взаємодії з іншими правоохо­ ронними органами в межах здійснення правоохоронної діяльності, розмежування компетенції, система та структура кожного органу та статус їхніх посадових осіб.

До четвертого блоку входять теми щодо організації та діяльності недержавних органів, які здійснюють правозахисну функцію, - адво­ катури та нотаріату. Зокрема, аналізуються положення щодо їх право-

10