Національний університет біоресурсів і природокористування України

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра фармакології та токсикології

Курсова робота з токсикології на тему: «Отруєння тварин ртутьвмісними пестицидами»

Виконала:

студентка 4 курсу 6 групи

Сільніченко Н. О.

Перевірив:

Київ-2015

Зміст

1. Поняття про ртуть…………………………………………………..……………3

   1. Історична довідка……………………………………………...……………..4

   2. Отримання ртуті……………………………………………………..……….4

   3. Поширення ртуті в природі………………………………..………………...5

   4. Отруєння…………………………………………………………………..….6

2. Поняття про пестициди…………………………………………………………..6

3. Ртутьвмісні пестициди………………………………………………………….13

1. Токсикодинаміка і Токсикокінетика…………………………………….....22

2. Клінічні ознаки……………………………………………………………....26

3. Патологоанатомічні зміни…………………………………………………..27

4. Діагноз…………………………………………………………………….….27

5. Лікування…………………………………………………………………….28

6. Профілактика………………………………………………………………..30

7. Експертиза працездатності………………………………………………….31

Висновок…………………………………………………………………………….33

Список використаної літератури…………………………………………………..34

Вступ

1. Поняття про ртуть.

Ртуть (лат. Hudrargyrum) - хімічний елемент 2 групи періодичної системи Менделєєва, атомний номер 80, атомна маса 200,59. Ртуть – елемент рідкісний і розсіяний, його зміст приблизно 4,5 * 10-6% від маси земної кори. Тим не менш відома ртуть з глибокої давнини. Швидше за все, людина познайомилась з ртуттю, виділивши при нагріванні головного мінералу ртуті - яскраво-червоного кіновару HgS. Іноді зустрічається в природі самородна ртуть, що утворилася, мабуть, з того ж кіновару. [20] Ртуть - важкий (густина 13,52 г/см3) метал сріблясто-білого кольору,єдиний метал, рідкий при звичайних умовах. Твердне ртуть при - 38,9 С, закипає - при 357,25 'С. При нагріванні ртуть досить сильно(усього в 1,5 рази менше води) розширюється, погано проводить електричнийструм і тепло - в 50 разів гірше срібла. Багато металів добре розчиняються у ртуті з утворенням амальгами.  Як і благородні метали, ртуть на повітрі не змінюється - не окислюється киснем, не реагує з іншими компонентами атмосфери. Реакція з киснем помітно йде лише при температурах, близьких до температури кипіння ртуті, причому багато домішків, наприклад аналог ртуті по підгрупі - цинк, помітно прискорюють окислення. З галогенами ртуть реагує легше, ніж з киснем; взаємодіє з азотною кислотою, а при нагріванні і з сірчаною. У з'єднаннях ртуть завжди двовалентна. Відомі, правда, з'єднання одновалентних ртуті - оксид (1) Hg і Каломель HgCl. Але в цих з'єднаннях ртуть лише формально є одновалентною. Склад Каломелі точніше відображає формула HgC l2, або Cl - Hg - Hg. Каломель, як і інший хлорид ртуті - сулема HgCl2 використовується як антисептик. З'єднання ртуті дуже отруйні. Робота з ними вимагає обережності не меншої, ніж робота з самою ртуттю. У промисловості і техніці ртуть використовується дуже широко і різноманітно. [5]

Кожен з нас тримав у руках ртутний термометр.Ртуть працює і в інших приладах - барометрах, ареометрах,нітратометрах. Важливі ртутні катоди у виробництві хлору і їдкого натру,лужних та лужноземельних металів, відомі ртутні випрямлячі змінного струму, ртутні лампи. Історична довідка.

Самородна ртуть була відома за 2000 років до н. е.. народам Індії та  Китаю. Ними ж, а також греками і римлянами застосовувався кіновар (природний HgS) як забарвлення, лікарський і косметичний засіб. Грецький  Діоскорид (1 ст. Н. Е.,), нагріваючи кіновар в залізному посуді з кришкою,отримав ртуть у вигляді пари, яка конденсувалась на холодній внутрішній поверхні кришки. Продукт реакції був названий hydragyros (від грец. Hydro --вода і argyros - срібло), т. тобто рідким сріблом, звідки пішли лат.hydrargyrum, а також argentum vivum - живе срібло. Остання збереглося в назвах Ртуті Quicksilver (англ.) і Quecksilber (нім.). Походження російської, назви ртуті не встановлено. Алхіміки вважали ртуть головною складовою частиною всіх металів. «Фіксація» ртуті (перехід в твердий стан) визнавалася першою умовою її перетворення на золото. Тверду ртуть вперше отримали в грудні 1759 петербурзькі академіки І.А. Браун і М.В. Ломоносов. Вченим вдалося заморозити ртуть в суміші зі снігу та концентрованої азотної кислоти. Звістка про «фіксації» ртуті стало сенсацією в науковому світі того часу; вона стала одним з найбільш переконливих доказів того, що ртуть - такий самий метал, як і всіінші.

Отримання ртуті Ртутні руди (або рудні концентрати), що містять ртуть у вигляді кіновару, піддають окислювальному випалу.

HgS + O2 = Hg + SO2

Випалювальні гази, пройшовши пилоуловлюючу камеру, надходять в трубчастий холодильник з нержавіючої сталі або монель-металу. Рідка ртуть стікає в залізні приймачі. Для очищення сиру ртуть пропускають тонкою цівкою через високий (1 - 1,5 м) посуд з 10%-ної HNO3, промивають водою, висушують і переганяють у вакуумі.  Можливо також гідрометалургійневилучення ртуті з руд і концентратів розчиненням HgS в сірчистому натрії з наступним витісненням ртуті алюмінієм. Розроблено способи добування ртуті електролізомсульфідними розчинами. Поширення Ртуті у природі.

Ртуть належить до числа досить рідкісних елементів, її середні зміст в земній корі близьке до 4,5.10-6% за масою. Приблизно в таких кількостях вона міститься у вивержених гірських породах. Важливу роль у геохімії ртуті грає її міграція в газоподібному стані і у водних розчинах. У земній корі ртуть переважно розсіяна; осідає з гарячих підземних вод, утворюючи ртутні руди (вміст ртуті у них становить кілька відсотків), Відомо 35 ртутних мінералів;найголовніший з них - кіновар HgS.  У біосфері ртуть в основному розсіюється і лише в незначних кількостях сорбується глинами і мулами (в глинах і сланцях в середньому  4.10-5%). У морській воді міститься 3.10-9% ртуті.  Самородна ртуть, що зустрічається в природі, утворюється при окисленні кіновару в сульфат та розкладені останнього, при вулканічних виверженнях  (рідко), гідротермальних шляхом (виділяється з водних розчинів).

Застосування Ртуть широко застосовується при виготовленні наукових приладів (барометри,термометри, манометри, вакуумні насоси, нормальні елементи, полярографія,капілярні електрометрії тощо), в ртутних лампах, перемикачах,випрямлячах; як рідкий катод у виробництві їдких лугів і хлоруелектролізом, як каталізатор при синтезі оцтової кислоти, вметалургії для амальгамаціі золота і срібла, при виготовленні вибуховихречовин; в медицині (Каломель, сулема, ртутьорганічних та ін з'єднання),в якості пігменту (кіновар), у сільському господарстві (органічнісполуки ртуті) в якості протруйника насіння і гербіциду, а також як компонент фарби морських суден (для боротьби з обростанням їх організмами).Ртуть та її сполуки токсичні, тому робота з ними вимагає прийняття необхідних запобіжних заходів.

Отруєння Отруєння ртуттю та її сполуками можливі на ртутних рудниках і заводах, при виробництві деяких вимірювальних приладів, ламп,фармацевтичних препаратів, инсектофунгицидів та ін..

Основну небезпеку представляють пари металевої ртуті, виділення яких з відкритих поверхонь зростає при підвищенні температури повітря. При вдиханні ртуть потрапляє в кров. В організмі ртуть циркулюєв крові, з'єднуючись з білками; частково відкладається в печінці, в нирках, селезінці, тканинах мозку та ін. Токсична дія пов'язана з блокуванням сульфгідрильних груп тканинних білків, порушенням діяльності головногомозку (в першу чергу, гіпоталамуса). З організму ртуть виводиться через нирки, кишечник, потові залози та ін . Гострі отруєння ртуттю та її парами зустрічаються рідко. При хронічних отруєннях спостерігаються емоційна нестійкість, дратівливість, зниження працездатності, порушення сну, тремтіння пальців рук, зниження нюху, головні болі. Характерна ознака отруєння - поява по краю ясен кайми синьо-чорного кольору; ураження ясен (розрихленість, кровоточивість) може призвести до гінгівіту і стоматиту. При отруєннях органічними сполуками ртуті (діетілмеркурфосфатом, діетілртутью,етілмеркурхлорідом) переважають ознаки одночасного ураження центральної нервової (енцефало-поліневрит) і серцево-судинної систем,шлунка, печінки, нирок. [9,1]