10.3. Заходи безпеки при радіаційних аваріях і надзвичайних станах

Радіаційні аварії поділяються на аварії, які не супроводжу­ються радіоактивним забрудненням виробничих приміщень, об'єкта, промислового майданчика та навколишнього середо­вища (1-ша група), і аварії, внаслідок яких відбувається радіо­активне забруднення середовища виробничої діяльності і про­живання людей (2-га група).

Масштаб радіаційної аварії визначається розміром тери­торій, а також чисельністю персоналу і населення, які втяг­нені в неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великих класи: промислові і комунальні.

До промислових радіаційних аварій належать такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій ви­робничих приміщень об'єкта і промислового майданчика, а аварійне опромінення може отримувати лише персонал.

До комунальних радіаційних аварій належать радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються виробничими приміщен­нями об'єкта і його промисловим майданчиком, а поширю­ються на навколишні території, на яких мешкає населення, що стає об'єктом реального або потенційного опромінення.

За масштабом комунальні радіаційні аварії у свою чергу поділяються на:

• локальні, якщо в зоні аварії мешкає населення загаль­ною чисельністю до 10 тис. осіб;

• регіональні, якщо в зоні аварії опиняються території де­кількох населених пунктів або адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність утягненого в аварію населен­ня перевищує 10 тис. осіб;

• глобальні, якщо в зоні аварії опиняється значна частина території країни і її населення (різновидом цих аварій є транс­граничні, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів).

Крім того, у ході розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основні фази за часом: рання (гостра) фаза, середня (фаза стабілізації) та пізня (фаза відновлення) фази аварії.

В умовах радіаційної аварії всі роботи виконуються аварій­ним персоналом, до складу якого входять основний (персонал аварійного об'єкта, а також члени спеціальних, заздалегідь під­готованих аварійних бригад) і залучений (особи, що залучені до аварійних робіт, які також мають бути заздалегідь навчені та інформовані про радіаційну ситуацію в місцях виконання робіт) персонал.

До ліквідації наслідків промислової радіаційної аварії залу­чається лише основний персонал як із числа працівників об'єк­та, так і професійно підготовані робітники аварійних бригад.

При цьому мають бути вжиті всі заходи з тим, щоби вели­чина сумарного опромінення основного персоналу, зайнятого на аварійних роботах (за винятком жінок, а також чоловіків віком до ЗО років), не перевищила 100 мЗв.

У виняткових випадках, коли роботи виконуються з метою збереження життя людей, мають бути вжиті всі можливі за­ходи, аби особи з числа аварійного персоналу, які виконують ці роботи, не могли отримати еквівалентну дозу на будь-який з органів (включаючи рівномірне опромінення всього тіла) більше ніж 500 мЗв.

Якщо учасник аварійних робіт отримав дозу 500 мЗв, по­дальше його опромінення можливе лише після кваліфіковано­го медичного обстеження і всебічного інформування про мож­ливий ризик для його здоров'я, пов'язаний з роботами у сфері радіаційних технологій.

У разі виникнення комунальної радіаційної аварії, окрім термінових робіт щодо стабілізації радіаційного стану і віднов­лення контролю за джерелом радіації, одночасно мають здійснюватися заходи, спрямовані на зведення до мінімуму кількості населення, яке зазнає аварійного опромінення, за­побігання отриманню індивідуальних і колективних доз опро­мінення або зниження їх, запобігання радіоактивному забруд­ненню продуктів або зниження його рівнів, питної води, сільськогосподарської сировини та угідь, об'єктів довкілля (по­вітря, води, ґрунту, рослин тощо), а також будівель і споруд.

До термінових і невідкладних протирадіаційних захисних за­ходів у гостру фазу аварії належать: укриття населення; обме­ження в режимі поведінки (обмеження часу перебування на відкритому повітрі); евакуація; фармакологічна профілактика опромінення щитоподібної залози радіоактивними ізотопами йоду за допомогою препаратів стабільного йоду (йодна профілакти­ка); тимчасова заборона вживання окремих продуктів місцевого виробництва і використання води з місцевих джерел.

До довгострокових протирадіаційних захисних заходів, які можуть здійснюватись і на ранній, і на пізній фазах аварії, відносять: тимчасове відселення або переселення (на постійне місце проживання) населення; обмеження вживання радіа­ційно-забруднених води і продуктів; дезактивація територій; сільськогосподарські та гідрологічні, включаючи протипове-неві, заходи, а також заходи, пов'язані з обмеженням лісоко­ристування, полювання та рибальства.

Питома активність природних радіонуклідів у воді джерел господарчо-питного водопостачання регламентується такими показниками: для радону-222 — 100 Бк/кг; для урану-235 — 1 Бк/кг; для радію-226 — 1 Бк/кг; для радію-228 — 1 Бк/кг.

У разі використання води артезіанських свердловин для гос­подарчо-питного водопостачання або реалізації води артезіансь­ких та інших джерел через торговельну мережу кожне джере­ло (свердловина або група свердловин, що використовуються одночасно) повинне мати паспорт радіаційної якості води.

Якщо аварійне підвищення радіаційного фону спричинено радіаційним забрудненням повітря та ґрунту, слід обмежити час перебування населення на відкритій місцевості.

Зниженню міграції радіонуклідів із ґрунту в рослини спри­яють деякі агротехнічні прийоми і засоби. Так, сільськогоспо­дарські культури, вирощені на чорноземах, вміщують радіо­нуклідів у 50—100 разів менше, ніж вирощені на супіщаних і піщаних ґрунтах. Цезій-137 і деякі інші радіонукліди на кис­лих підзолистих і піщаних ґрунтах поглинаються рослинами інтенсивніше, ніж на глинистих і чорноземних, багатих на гу­мус. Тому доцільним є внесення в ґрунт вапна, калійних і фосфорних добрив. Для обробки ділянок, на яких вирощують плодові (насіннєві, кісточкові) культури, ягідні кущі, суниці, помідори, огірки, капусту, цибулю, моркву, буряк та картоп­лю, мінеральні добрива слід вносити в таких кількостях: аміач­ної селітри — 20—ЗО г/м², суперфосфату гранульованого — 70—150 г/м², калійної солі — 50—70 г/м². Використовуючи інші добрива, їх кількість слід визначати за допомогою коефі­цієнта перерахунку по відношенню до вищезазначених.

Щодо азотних добрив рекомендуються такі коефіцієнти: для сульфату амонію — 0—1,7; сульфату натрію — 2,2; сечовини (карбаміду) — 0,75; кальцієвої селітри — 2; хлориду амонію — 1,35; ціанаміду кальцію — 1,7; натрієвої селітри — 2,2. Для суперфосфату простого І сорту прийнятий коефіцієнт 1; про­стого II сорту — 1,1; простого III сорту — 1,4; преципітату — 0,5; хлориду калію — 0,7; сальвініту — 2,7; сульфату калію — 0,8; наїніту — 4,0.

Оскільки радіоактивні речовини, які випали на поверхню ґрунту, в глибину ґрунту проникають дуже повільно, спочат­ку затримуючись у верхньому шарі завтовшки до 3 см, для їх видалення необхідно зняти чотири-п'ятисантиметровий шар ґрунту. Рекомендується заздалегідь нанести на поверхню ґрунту бовтанку з глини і після її висихання зняти верхній шар ґрун­ту. Збираючи овочі, картоплю та фрукти, потрібно довести до мінімуму можливість їх контакту з ґрунтом, перед закладен­ням на зберігання бажано відмити їх від залишків ґрунту. При забрудненні трав'яного покриву, призначеного для годівлі молочної худоби, необхідно використовувати привізні комбі­корми. Переведення молодих тварин за 2—3 тиж до забою на чисті корми в декілька разів знижує вміст радіонуклідів у їх м'яких тканинах.

Питання щодо використання в їжу ягід, плодів, овочів та інших продуктів рослинного походження у зв'язку з можли­вим їх радіоактивним забрудненням може вирішуватися тільки на основі результатів спеціального дозиметричного досліджен­ня. Таке дослідження необхідне тому, що міграція і поглинан­ня радіонуклідів різними рослинами відбуваються по-різному і залежать від їх біологічних особливостей, фази розвитку, особливостей радіонуклідів тощо. Необхідно також урахову­вати терміни дозрівання рослин.

Оскільки радіоактивні речовини накопичуються на листі дерев і кущів, трав'яному покриві, осідають на ґрунт, в умо­вах ліквідації наслідків аварійних ситуацій, які супроводжу­ються викидом радіоактивних речовин в атмосферу, необхід­но обмежити або, залежно від конкретних обставин, не до­пускати перебування дітей на піску, траві, городніх ділянках, в лісопосадках, парках. Крім того, слід уникати перебування їх під дощем, не можна ховатися від дощу під деревами. Пара­сольки, накидки, якими користувалися для захисту від дощу, рекомендується добре промити теплою водою.

Особлива увага має бути приділена дотриманню правил осо­бистої гігієни і гігієни житла. Обов'язковим є регулярне вологе прибирання приміщень. Слід ретельно витирати взуття, чисти­ти верхній одяг (зволоженою щіткою, пилососом), не приноси­ти додому робочий одяг, не прати його разом із білизною.

Під час прибирання квартири, витрушування предметів ужитку потрібно користуватися респіраторами з тканини. Після роботи потрібно обов'язково мити тіло теплою (не га­рячою) водою з милом.

Важливою умовою підвищення ступеня опірності організ­му до впливу іонізуючого випромінювання є раціональне хар­чування. Головні загальні вимоги щодо його організації такі:

1. Енергетична цінність раціону харчування має відповіда­ти енергетичним витратам людини залежно від її статі, віку, фізіологічного стану.організму, характеру трудової діяльності, фізичного навантаження та рухової активності, пори року та інших чинників. Орієнтовно дорослій людині необхідно на добу 12,3—20,5 кДж на 1 кг маси тіла.

2. Харчовий раціон має включати всі необхідні для організму людини поживні речовини (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі) у збалансованому співвідношенні. Рекомендо­ване співвідношення білків, жирів і вуглеводів у раціоні дорос­лої людини за енергетичною цінністю таке: білків — 13—15 %; жирів — ЗО—33 %; вуглеводів — 55—56 %; за масою — 1:1:4.

3. Харчування має бути різноманітним і, отже, харчовий раціон повинен обов'язково включати молоко, молочні про­дукти, свіжі овочі та фрукти (якщо немає офіційних рекомен­дацій щодо тимчасового обмеження їх уживання). За реко­мендаціями лікаря необхідно додатково приймати вітамінні препарати.

4. Слід дотримуватись адекватного режиму харчування. Воно має бути не менше ніж триразовим (сніданок має відповідати 25—35 % енергетичної цінності добового раціону, обід — 35— 40 %, вечеря — 20—25 %), приймати їжу необхідно у певний час, вечеряти — не пізніше ніж за 2 год до сну.

5. Під час зберігання, технологічного оброблення і вживан­ня продуктів обов'язково слід дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог.

Як показав досвід ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС, частина населення Київської, Житомирської та Чернігівської областей у весняно-літній період 1986 р. різко обмежила і навіть повністю виключила з раціону харчування молоко і молочні продукти, свіжі овочі, фрукти, хоча об'єктивні причини щодо цього в деяких випадках були відсутні. Само­обмеження у вживанні цих продуктів (якщо це не зумовлено об'єктивними причинами) недоцільне, оскільки воно здатне суттєво ослабити загальну опірність організму до впливу не­сприятливих (у тому числі радіаційних) чинників. Пояснюєть­ся це тим, що радіоактивні речовини беруть участь у біохіміч­них процесах і накопичуються в організмі так само, як відповідні стабільні радіонукліди або деякі інші речовини. Відо­мо, наприклад, що стронцій-90 веде себе в цьому відношенні як стабільний кальцій, якого багато в молоці, сирі; цезій-137 — як калій, який міститься в овочах, фруктах. Тому недостатнє надходження кальцію і калію полегшує накопичення в організмі стронцію і цезію.

Зниженню вмісту радіонуклідів у продуктах сприяє пра­вильна кулінарна обробка їх. Якщо ймовірність радіоактивно­го забруднення овочів є дуже високою, слід ретельно помити їх, картоплю, буряки і моркву почистити, зняти верхні листки з капустин.

Знижується вміст радіонуклідів під час варіння, тому що значна частина їх переходить у воду. Можна відварити про­дукт у воді до напівготовності, злити воду, а потім продовжи­ти варити в новій порції води. М'ясо перед варінням необхід­но завчасно вимочити протягом 1—2 год невеликими шматка­ми, потім варити у воді без солі при слабкому кипінні. Слід готувати і вживати переважно відварені, а не смажені м'ясні страви. Під час чищення картоплі видаляється до 40 % строн-цію-90, під час варіння його вміст зменшується ще на 10— 20%. У відвар з овочів переходить до 60—80 % цезію-137, із м'яса — від 20 до 50 % цезію-137, приблизно 50 % стронцію-90.

Питна вода із централізованих водопроводів звичайно не потребує додаткової обробки споживачем. Проте використан­ня для цього побутових фільтрів різного типу («Струмочок» та ін.) є надзвичайно доцільним, оскільки поліпшує очищення води від різних сторонніх домішок. Необхідність у спеціаль­ному обробленні може виникнути у разі використання для пиття криничної води. Слід пам'ятати, що кип'ятіння, як і інші способи знезараження, не впливає на радіоактивність води. Практично не містить радіоактивних речовин лише дистильо­вана вода. Тому доцільно прокип'ятити воду протягом 15— 20 хв, дати їй відстоятися, обережно, не сколихуючи осаду, перелити в інший посуд, а залишок води і осад вилити в кана­лізацію. Знижується вміст радіоактивних речовин у воді, яка пройшла фільтрацію на іонообмінних і деяких інших фільтрах, особливо з попередньою коагуляцією.

Для подальшого зменшення дози внутрішнього опромінен­ня населення шляхом обмеження надходження радіонуклідів з продуктами та стимуляції створення і дотримання виробни­ками необхідних умов одержання чистої продукції на забруд­нених територіях запроваджені допустимі рівні вмісту радіо­нуклідів цезію-137 і стронцію-90 у продуктах та питній воді (табл. 112).

Дуже корисним є включення до харчового раціону пекти­нових речовин. Вони сприяють зв'язуванню і виведенню радіо­нуклідів з організму. Багато пектинових речовин міститься в яблуках, буряках, інших фруктах і овочах. До страв, багатих на пектин, належать салат з білокачанної капусти і яблук, са­лат із буряка та яблук, салат із моркви, інших сирих овочів, вінегрет овочевий, редька з олією, котлети капустяні, яблука печені та інші фруктові та овочеві страви. Із сухого яблучного або бурякового пектину можна приготувати такі профілак­тичні напої: томатно-пектиновий (томатної пасти — 160 г, пек­тину — 10 г, цукру — 5 г, солі кухонної — 5 г, води — 820 г); яблучно-пектиновий (соку яблучного — 470 г, пектину — 10 г, цукру-піску — 50 г, води — 510 г). Для приготування напоїв завис сухого пектину розбавляють у 200 г перевареної води (із загальної кількості води, вказаної в рецептурі) і після його набухання змішують з рештою компонентів напою. Напій можна вживати по 1—2 склянки на день.

За особами, що опинилися в зоні радіоактивного забруд­нення, встановлюється суворий медичний контроль. Якщо радіонукліди потрапили в організм у великій кількості, вжи­наються заходи, які сприяють зменшенню їх усмоктування і прискореному виведенню (вводять зв'язувальні речовини, про­мивають шлунок, ставлять очисні клізми, вживають послаб-лювальні препарати, сечогінні, потогінні та відхаркувальні за­соби, багато води). За наявності показань використовують і спеціальні лікарські препарати, що прискорюють виведення радіонуклідів з організму, або впливають на окремі ланки про­цесів, які виникають у тканинах під впливом радіації. Питан­ня про необхідність вживання тих чи тих засобів, виконання різноманітних лікувально-профілактичних заходів вирішують медичні працівники, виходячи з конкретних даних про рівень та характер радіоактивного забруднення.

_________РОЗДІЛ 11 _______________