Тестові завдання з дисципліни «Менеджмент»
Менеджмент – це:
а) система організації управління діяльністю фірми, спрямована на забезпечення максимального збуту її продукції;
б) вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей;
в) система стратегічного управління виробничо–збутовою діяльністю фірми, спрямована на максимізацію прибутку шляхом активного впливу на ринкові умови.
На відміну від підприємця менеджер:
а) застосовує ту організаційну структуру, яка склалася;
б) ризикує і може змінювати ідею, яка виявилась нежиттєздатною;
в) надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, що спираються на неформальні зв’язки.
Розташуйте рівні управління у низхідному порядку ( зверху вниз):
а) інституційний, технологічний, адміністративний;
б) адміністративний, організаційний, технічний;
в) інституційний, адміністративний, технічний;
г) технічний, управлінський, інституційний.
Керівники управлінь і самостійних відділів належать до:
а) інституційного рівня;
б) управлінського рівня;
в) технічного рівня;
г) адміністративного рівня.
Який з підходів до менеджменту базується на теорії систем, відповідно до якого підприємство розглядається як складна соціально-економічна система:
а) процесний;
б) системний;
в) ситуаційний.
Організація є системою:
а) закритою;
б) комбінованою;
в) напіввідкритою;
г) відкритою
Ситуаційний підхід прагне розв’язати:
а) конкретні прийоми і концепції з визначеними конкретними ситуаціями для досягнення цілей організації;
б) проблеми з позицій виділення шкіл;
в) організаційну структуру фірми.
До міжособових ролей відносяться:
а) отримувач інформації, лідер, зв’язкова ланка;
б) головний керівник, лідер, зв’язкова ланка;
в) головний керівник, підприємець, лідер.
Інформаційні ролі:
а) отримувач інформації; розповсюджувач; представник при зовнішніх контактах організації;
б) розповсюджувач; отримувач інформації, лідер;
в) представник при зовнішніх контактах організації, отримувач, головний керівник.
Три основних обов’язки менеджера:
а) контроль за стосунками серед персоналу, ухвалення рішень, вибір видів підприємницької діяльності;
б) контроль за стосунками серед персоналу, ухвалення рішень, розподіл інформації;
в) вибір видів підприємницької діяльності, ухвалення рішень, навчання персоналу, контроль діяльності.
Концептуальна майстерність менеджера це:
а) вміння застосувати особливу концепцію для виконання завдань;
б) вміння логічно і доступно передавати свої ідеї;
в) здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації, уявляти повну картину.
Майстерність ухвалення рішень це:
а) спроможність виконувати предписані організаційні обов’язки;
б) здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми;
в) вміння обирати найкращий з двох чи більше альтернативних варіантів.
Група людей, діяльність яких координується для досягнення певної мети, називається:
а) організацією;
б) фірмою;
в) підприємством;
г) установою.
Підприємство складається з керуючої і керованої підсистем. Керована підсистема – це:
а) суб’єкт управління;
б) об’єкт управління.
Технічна підсистема підприємства:
а) визначає структуру управління;
б) має в основі трудовий колектив;
в) забезпечує підприємство технічним оснащенням.
За характером господарської діяльності фірми поділяються на:
а) виробничі, торгові, транспортні, збутові;
б) приватні,виробничі,великі;
в) аудиторські, державні, колективні.
Підприємство, засноване на власності окремого громадянина України з правом найму робочої сили, називається:
а) індивідуальним;
б) приватним;
в) колективним;
г) спільним.
Відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують процес управління - це:
а) функції менеджменту;
б) управлінські вказівки;
в) повноваження;
г) служби.
За місцем у менеджменті функції поділяють на:
а) основні і загальні;
б) часткові і специфічні;
в) об’єднальні і загальні;
г) загальні і специфічні.
Процес управління здійснюється шляхом виконання функцій управління в наступній послідовності:
а) організація, планування, мотивація, контроль;
б) мотивація, організація діяльності, планування, контроль;
в) планування, мотивація, організація діяльності, контроль;
г) планування, організація діяльності, мотивація, контроль.
Розрізняють два види планування:
а) стратегічне і поточне;
б) стратегічне планування і планування реалізації стратегії;
в) стратегічне і тактичне планування.
22. Стратегічне планування розпочинається виконанням наступних дій:
а) аналізом зовнішнього середовища;
б) вибором стратегії;
в) визначенням місії організації;
г) визначенням цілей організації.
23. Стратегію розробляють на:
а) інституційному рівні управління;
б) технічному рівні управління;
в) адміністративному рівні управління;
г) керівному рівні управління.
Чітко виражена причина існування організації – це:
а) мета;
б) ціль;
в) місія;
г) прибуток.
Цілі, що мають тривалість дії від 1 до 5 років, є:
а) оперативними;
б) середньостроковими;
в) довгостроковими;
г) перспективними.
Оцінка і аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом дослідження:
а) факторів прямої і непрямої дії;
б) сильних і слабких сторін організації;
в) альтернатив розвитку.
До стратегічних альтернатив розвитку організації відносяться:
а) обмежене зростання, зростання, скорочення, поєднання попередніх варіантів;
б) зростання, ліквідація, переорієнтація, відмова від зайвого, поєднання попередніх варіантів;
в) обмежене зростання, ліквідація, переорієнтація, поєднання попередніх варіантів.
Матриця БКГ виконує дві функції:
а) дозволяє стимулювати ринок; управляти стратегічними зонами збуту продукції;
б) дозволяє прийняти рішення відносно ринку; розподілити грошові кошти між стратегічними зонами господарювання;
в) дозволяє управляти ринком продукції підприємства; використовувати стратегічні зони для просування товару в майбутньому.
Лідерство за цінами - це стратегія, що обирається підприємствами, головним інтересом яких є звернення до покупців, які бажають:
а) отримати унікальний товар за певну ціну;
б) отримати товар за недорогими цінами;
в) отримати якісний товар за вищу ціну.
Процедури:
а) визачають загальні орієнтири для дій та прийняття рішень;
б) є інструментом негайного сприяння впровадження в життя перспективних намірів;
в) предписують дії.
Процес стратегічного планування включає:
а) шість пунктів;
б) вісім пунктів;
в) чотири пункти.
Організація як функція менеджменту – це:
а) процес створення структури підприємства;
б) виконання робіт в межах функції планування;
в) групування завдань для визначення видів робіт.
Засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, є:
а) повноваження;
б) відповідальність;
в) делегування.
Зобов’язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення – це:
а) делегування;
б) влада;
в) відповідальність;
г) повноваження.
Повноваження делегуються:
а) певній особі;
б) певній посаді.
Виділяють три типи штабного апарату:
а) рекомендаційний, консультативний, особистий;
б) паралельний, консультативний, обслуговуючий;
в) консультативний, обслуговуючий, особистий.
Організаційна структура – це:
а) відокремлений підрозділ, наділений функціями управління та правами для їх реалізації;
б) сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії;
в) конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою.
Розрізняють два типи організаційних структур:
а) бюрократичні і адаптивні;
б) бюрократичні і матричні;
в) продуктові і матричні.
Організаційні структури, які характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, є:
а) матричними;
б) регіональними;
в) адаптивними;
г) бюрократичними.
Організаційні структури, які впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища, є: а) продуктовими;
б) адаптивними;
в) лінійними;
г) функціональними.
Організаційна структура, при якій кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки своєму керівнику, а вище керівництво не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника, є:
а) функціональною;
б) лінійною;
в) регіональною;
г) матричною.
Мотивація – це:
а) вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей;
б) процес спонукання себе чи інших до цілеспрямованої поведінки чи виконання певних дій з метою досягнення власної мети або мети організації;
в) процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності.
Змістові теорії мотивації:
а) базуються на поведінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід;
б) пов’язані з визначенням внутрішніх спонукань, виявленням структури потреб і потреб, що мають пріоритетне значення.
Мотивація базується на двох категоріях: а) потреби і запити;
б) запити і винагороди;
в) потреби і винагороди;
г) заробітна плата та премії.
Фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь чи у комусь – це:
а) вимога;
б) потреба;
в) винагорода.
Потреби поділяють на:
а) внутрішні і зовнішні;
б) первинні та вторинні;
в) основні і другорядні;
г) первинні і другорядні.
Потреби в їжі, воді, сні, наявності притулку є:
а) первинними;
б) вторинними;
в) основними;
г) внутрішніми.
Є два типи винагород:
а) первинні та вторинні;
б) внутрішні і зовнішні;
в) основні і другорядні.
Заробітна плата, додаткові пільги, просування по службі, премії відносяться до:
а) внутрішніх винагород;
б) зовнішніх винагород;
в) вторинних винагород;
г) первинних винагород.
Теорія мотивації Абрахама Маслоу полягає в тому, що:
а) потреби ранжуються на 5 рівнів, причому потреби вищих рівнів не мотивують людину до того часу, поки не задоволені потреби нижчих рівнів;
б) є 3 рівні потреб: життєві, зростання, взаємин; зростання рівнів потреб не відбувається вертикально вгору, а засноване на можливості задоволення кожної окремої потреби незалежно від інших.
Відповідно до теорії Маслоу до первинних потреб відносяться:
а) соціальні потреби та самореалізація;
б) потреби у безпеці та у повазі;
в) фізіологічні та безпеки і захисту;
г) фізіологічні та соціальні.
Контроль – це:
а) вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей;
б) процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій.
Керівництво розпочинає здійснювати функцію контролю:
а) після завершення виробничого циклу;
б) після визначення цілей і завдань;
в) після виявлення недоліків у роботі колективу.
Об’єктом контролю на підприємстві є:
а) виробничий процес;
б) бухгалтерська документація;
в) якість виконуваних робіт;
г) персонал;
д) усі вищеперераховані об’єкти.
Характеристики відносно часу зумовлюють наявність наступних видів контролю:
а) попередній, поточний, заключний;
б) попередній, фільтруючий, проміжний;
в) попередній, проміжний, заключний.
У просторі контроль поділяють на:
а) стаціонарний і виїзний;
б) місцевий і летучий;
в) стаціонарний і летучий.
Контроль, який передбачає необхідність виїзду суб’єкта контролю на територіально віддалений об’єкт, є:
а) летучим;
б) виїзним;
в) стаціонарним;
г) територіальним.
Завдання контролю, які поширюються тільки на якусь певну сторону діяльності об’єкта, є:
а) загальними;
б) основними;
в) частковими;
г) конкретними.
До завдань контролю не відноситься:
а) визначення фактичного стану об’єкта;
б) визначення причин відхилень характеристик об’єкта від заданих;
в) випробування промислової продукції;
г) збір та обробка інформації про стан об’єкта.
Суб’єктом контролю є:
а) певна особа;
б) певна група людей;
в) спеціальна організація;
г) окремі особи, групи людей, організації.
В залежності від характеру стосунків суб’єкта та об’єкта контролю розрізняють контроль:
а) внутрішній та зовнішній;
б) одиничний і множинний;
в) загальний і частковий.
62. Функція контролю – це:
а) характеристика, що проводиться під час проведення робіт, за допомогою зворотного зв’язку;
б) характеристика управління, яка дозволяє виявити проблеми і скорегувати їх відповідно до вимог діяльності організації до того, як ці проблеми переростуть у кризовий стан;
в) характеритика, що проводиться після проведених робіт, за допомогою зворотного зв’язку;
г) правильної відповіді немає;
д) процес, за допомогою якого керівництво організації визначає рішення.
63. Розрізняють такі етапи процесу контролю:
а) визначення необхідності ресурсів для виконання рішень;
б) розробка стандартів, критеріїв, а також співставлення реальних результатів із стандартами;
в) корегування дій, направлених на покращання результатів;
г) контроль за виконанням рішень;
д) правильна відповідь а) і г);
е) правильної відповіді немає.
64. Для того, щоб був контроль ефективний, необхідно мати:
а) стратегічну направленість контролю та орієнтувати контроль на результати;
б) співставлення реальних результатів із стандартами;
в) корегувати дії, направлені на покращання результатів;
г) своєчасно та гнучко контролювати;
д) використовувати простоту в контролі та економічно контролювати;
е) правильної відповіді немає.
65. Контроль, що відбувається до початку виконання робіт належить до:
а) поточного контролю;
б) внутрішнього контролю;
в) попереднього контролю;
г) заключного контролю;
д) правильної відповіді немає.
66. Яким організаціям притаманні спеціальні функції?
а) усім організаціям;
б) певним галузям економіки або певним органам управління;
в) фінансовим органам;
г) правильної відповіді немає.