1.1 Організаційна структура цивільної оборони України

Цивільна оборона в Україні організовується за територіально-виробничим принципом (Додаток 1).

Територіально-виробничий принцип організації означає, що, незалежно від відомчої приналежності цивільна оборона об'єктів організаційно входить в структуру ЦО регіонів, міст, областей, районів, на території яких вони розташовані.

Виробничий принцип організації полягає в тому, що ЦО об'єктів організаційно входить в такі структури ЦО міністерств і відомств, керівники яких несуть повну відповідальність за стан цивільної оборони цих об'єктів.

Загалом, територіально-виробничий принцип побудови ЦО означає, що ЦО будується самостійно на всій території України і на територіях відповідно до адміністративного розподілу, а також в кожному Міністерстві, відомстві та на кожному об'єкті.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладено на Кабінет Міністрів України, міністерства і інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

У містах, районах у містах (крім Києва та Севастополя), селищах і селах керівництво здійснюють виконкоми відповідних Рад народних депутатів.

Начальниками ЦО є:

начальником ЦО України - Прем'єр Міністр, його заступником - керівник центрального органу виконавчої влади з питань НС і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

начальником ЦО Автономної Республіки Крим - голова ради міністрів;

начальниками ЦО територій - голови місцевих державних адміністрацій, голови виконкомів Рад народних депутатів;

начальниками ЦО міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, організацій і установ - їх керівники.

Безпосереднє виконання задач ЦО здійснюються постійно діючими органами управління з питань ЦО, в тому числі силами і службами ЦО, створеними в складі підприємств, установ і організацій.

Органом управління у начальника ЦО є штаб ЦО і надзвичайних ситуацій. Крім того, до управлінських органів відносяться спеціальні підрозділи міністерств і відомств і штатні працівники цивільної оборони підприємств.

Відповідно до постанови КМ України від 5 вересня 2000 року №1386 управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи входять до складу місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів виконавчої влади за принципом подвійного підкорення.

До органів державної виконавчої влади, в компетенцію яких входять функції, пов'язані з безпекою і захистом населення в надзвичайних ситуаціях відносяться:

Кабінет Міністрів України;

Рада Міністрів Автономної республіки Крим;

Міністерства і відомства;

Державні адміністрації області, району, міста;

Адміністрації об'єктів;

До органів повсякденного управління процесами захисту населення в складі центральних і місцевих органів виконавчої влади відносяться:

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій області, району, міста;

Штаби ЦО і надзвичайних ситуацій міністерств, відомств;

Головні управління (управління) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрацій, відділи (управління) з питань надзвичайних ситуацій районів, міст;

Головні управління (управління) МНС України в областях (АР Крим), відділи головних управлінь (управлінь) у районах, містах;

Штаби ЦО об'єктів;

Одною з істотних ланок системи ЦО України і органом її управління є спеціальне Міністерство.

У Положенні зазначається, що МНС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС і ЦЗ) населення і територій, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду документації, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

МНС України в своїй діяльності керується Конституцією України і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і Законів України, актами Кабінету Міністрів. Крім того, МНС діє в рамках загальновизнаних норм міжнародного права і підписаних Україною Міжнародних договорів.

Одним з органів управління в системі ЦО є постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та НС (комісії з ПТЕБ та НС). Ці комісії є постійно діючими органами, які координують діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов’язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на НС природного і техногенного походження

Комісії з ПТЕБ та НС створюються на різних рівнях і відповідно бувають: постійна Державна комісія з ПТЕБ та НС і комісії з ПТЕБ та НС областей, районів, міст та об’єктів господарювання. Склад комісії по НС визначається її рівнем. Організація комісії з ПТЕБ та НС України приведена в Додатку 3,4.

Головою Державної комісії за посадою є Віце-прем’єр-міністр України.

Комісію з ПТЕБ та НС області, району, міста звичайно очолює один із заступників голови держадміністрації.

Для надійного і сталого управління процесами захисту населення у НС і виконання інших функцій, передбачених планами на воєнний час, використовується державна система пунктів управління:

на державному рівні – пункт, який має бути захищений, обладнаний засобами зв’язку і життєзабезпечення, з цілодобовим чергуванням, розташований безпосередньо в місці дислокації Секретаріату Президента та Кабінету Міністрів України, що утримується за рахунок державного бюджету. Режим роботи, а також чисельність особового складу, який має працювати на зазначеному пункті управління, а також на запасному пункті управління в позаміській зоні, визначаються у порядку, що встановлюється КМ України;

на рівні міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади – запасні пункти управління в позаміській зоні, які утримуються за рахунок коштів, що виділяються на утримання міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади;

на обласному рівні та в Республіці Крим – по два запасних пункти: один – в місті, де розташовано орган, що здійснює керівництво ЦО на даному рівні, і один у позаміській зоні. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути обладнаними засобами зв’язку і оповіщення, системами життєзабезпечення. Утримуються вони на балансі відповідного органу державної виконавчої влади.

На інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дислокації органу, що здійснює керівництво ЦО на даному рівні, в одному з сховищ об’єкта господарювання.