- •6. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •7. Проблема етногенезу слов'ян. Археологічні культури слов'ян
- •8. Розселення східнослов’янських племен на території України
- •9. Теорії походження Київської Русі
- •10. Перші князі кр.
- •11. Кр за часів Володимира Великого.
- •12. Значення християнства.
- •13. Піднесення кр за часів Ярослава Мудрого.
- •14. Політ. Децинтралізація кр.
- •16. Кр за часів монгольської навали.
- •18. Галицько-Волинське князівство та його роль в історії України
- •19. Зовнішня та внутрішня політика Данила Галицького.
- •20.Періодизація лит.-пол. Доби. Політика Литви і Польщі.
- •21. Унії.
- •22. Україна у складі Речі Посполитої.
- •25. Утворення козацтва. Теорії походження козацтва.
- •26. Реєстрове козацтво.
- •27. Берестейська унія.
- •28. Зс – її роль в сусп.-політ. Історії україни.
- •29. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок
- •31.Козацько-селянські повстання кінця 16-п.П.17 ст.
- •32. Причини, характер, рушійні сили та періодизація української національної революції
- •34. Формування укр. Державності в ході нац.. Революції.
- •35. Переяславська угода.
- •36.Значення постаті Хмельницького.
- •37. Доба «Руїна»
- •38. Гетьманування виговського.
- •39. Гетьманування дорошенка.
- •41.Гетьманування мазепи. Оцінка діяльності.
- •42. Наступ на українську автономію у першій половині XVIII ст.
- •44. Полуботок, Апостол
- •45. Катерина іі. Скасування гетьманства.
- •46. Ліквідація запорозької січі та доля запорозького козацтва
- •47. Антифеодальна боротьба селянства України: гайдамаччина, опришки, коліївщина
- •50. Кирило-Мефодіївське братство.
- •51.Особливості скасування кріпосного права в Надн. Ук.
- •52. Ліберальні реформи в Рос. Імперії 60-70-х рр.. Хіх ст.. Та їх реалізація на укр.. Землях
- •53.Модернізація економіки наддніпрянської україни в пореформений період
- •56)Сусп. Рухи в зах. Укр.. У др..Пол. Хіх ст..
- •57.Політизація суспільного життя в Україні хіх-хх
- •60)Укр. У перші роки Першої світ. Війни
- •61)Утв. Укр..Центр. Ради, її соц..База і пол.. Програма.
- •62) І і іі універсали Центр. Ради.
- •63) Ііі універсал Центр. Ради. Проголошення унр
- •64) Проголошення радянської унр. Перша укр..-більшовиціка війна (1917-1918)
- •65) Іv універсал . Брестський мир та його наслідки на Укр.
- •67. Директорія унр, її склад , внутр.. І зовн. Пол..
- •68) Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •69. Політика радянської влади в Укр. 1919-1920
- •70.Соціально-економічні перетворення в Україні на основі непу
- •71. Союзний договір від 30 грудня 1922 року
- •72.Політика українізації в 20-х роках 20 ст.
- •73,Індустріалізація (інд.) України
- •74Колективізація сільського господарства
- •75Масові репресії в Україні у 1930-х роках
- •76 Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки XX століття
- •77 Радянсько німецькі договори і українські землі
- •78. Початок Другої світової війни.Входження західноукр.Земель до срср
- •79.Напад на срср.Воєнні дії 1941-42
- •80.Окупація України.Рух Опору.
- •81. Наслідки війни.
- •82.Укр. На міжнордній арені ( в системі міжнародних відносин)
- •83. Україна в період післявоєнного сталінського режиму.
- •84. Відновлення Радянської влади в Україні. Денікінщина
- •86. Наростання кризових явищ у соціально-економічному житті
- •87.Шестидесятники та дисидентський рух 1970-х років в Україні
- •88.Україна і процес перебудови в срср (1985—1991 років)
- •89.Акт проголошення незалежності України . Всеукраїнський референдум ,вибори Президента України 1991
- •90.Розбудова ринкової економіки в 1990-х рр
- •91.Формування багатопартійності в Україні 1980-90
- •92.Конституція.
- •95.Державна символіка,пходження
- •96.Укр.Діаспора
- •97.Кравчук
- •98.Кучма
- •99.Ющенко.Революція
- •100.Президентські вибори 2010.
76 Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки XX століття
Західноукраїнське населення виявилося єдиною великою спільнотою колишньої Австро-Угорської імперії, що після Першої світової війни не зберегла незалежності.
Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина і Підляшшя були приєднані до Польської держави згідно з Ризьким мирним договором (1921) між Польщею та радянськими урядами Росії і України. Антанта погодилася віддати Східну Галичину Польщі тільки на 10 років. Згодом Рада послів Антанти погодилася на входження західноукраїнських земель до Польщі на 25 років. 14 березня 1923 р. Рада послів визнала Східну Галичину частиною Польщі.
Українці не визнавали права Речі Посполитої на землі колишньої ЗУНР. Вони саботували перепис 1921 р. та парламентські вибори 1922 р. як такі, що порушують спеціальний статус Галичини. До 1923 р. у Відні існував еміграційний уряд ЗУНР, який настійливо добивався від Антанти відновлення незалежності західноукраїнських земель.
Міжвоєнна Польща була відсталою аграрною країною зі слаборозвинутою промисловістю.. Відсталістю Польщі в значній мірі зумовлювалася ситуація на окупованих нею українських землях, які залишалися аграрно-сировинним придатком, ринком збуту, джерелом сировини й дешевої робочої сили. Скрутне економічне становище поглиблювалося ще й національним чинником. сейм ухвалив закони про надання землі польським офіцерам та солдатам, а також селянам за рахунок поділу поміщицьких маєтків.
Польський уряд поділив територію країни на дві частини — Польщу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські землі, до другої — переважно західноукраїнські та західнобілоруські.
Організаційні витоки українського націоналізму були пов'язані з діяльністю Української військової організації (УВО), яка виникла 1920 р. у Празі.Ініціатор Є. Коновальцев. Головною метою - Українська самостійна соборна держава
Нелегальна революційна діяльність УВО й твори Д. Донцова дали поштовх до формування й об'єднання численних молодіжних націоналістичних груп як у Західній Україні, так і за її межами. Впродовж 1927—1928 рр. відбулося злиття УВО й низки націоналістичних організацій. У Відні проголосили утворення Організації українських націоналістів (ОУН). Головою Проводу українських націоналістів обрали Є. Коновальця, керівника УВО. Головною метою ОУН проголошувалося встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Реалізувати мету планувалося шляхом національної революції.
У політичній діяльності ОУН дотримувалася тактики "перманентної революції", яка передбачала регулярні збройні акції проти окупантів.
21 жовтня 1933 р. було застрелено аташе радянського консульства у Львові О. Майлова як представника комуністичного режиму, а 15 червня 1934 р. — міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького, відповідального за проведення "пацифікації".( під проводом Бандери)
Боротьба з польськими загарбниками давалася дорогим коштом для оунівців, на яких у випадку невдачі чекали репресії.. У 1936 р. С. Бандеру та його соратників —М. Лебедя і Я. Карнинця засудили до смертної кари, яку згодом замінили на довічне ув'язнення. (Після розвалу Польської держави у вересні 1939 р. вони, як й інші націоналісти, вийшли з тюрми.)
Ідеологія інтегрального націоналізму, яку сповідувала ОУН, сформувала політичний світогляд цілого покоління західних українців.
Потужність й авторитет ОУН, що зростали, стурбували навіть комуністичний режим у СРСР. Тому в 1938 р. за особистим наказом Й. Сталіна було організовано вбивство Є. Коновальця в Роттердамі. Смерть досвідченого й загальновизнаного провідника призвела до розколу в націоналістичному русі, виявивши значні розбіжності між, з одного боку, членами проводу, що проживали за. кордоном, а другого — кадрами ОУН, які перебували на західноукраїнських землях.