6.Структура і класифікація наук

Класифікація наук у наукознавстві виконує функції групування наукових знань в певні системи, що сприяє уніфікації науки, її міжна­родним зв'язкам і зростанню темпів розвитку.Сучасна класифікація наук виражає взаємозв'язок природничих, технічних, гуманітарних наук і філософії. В основі такої класифікації лежать специфічні особливості вивчення різними науками об'єктів матеріального світу.Метою класифікації наук є розкриття взаємного зв'язку між на­уками на основі певних принципів і відображення цих зв'язків у вигляді логічно аргументованого розміщення, групування сукуп­ності наук в єдину систему знань і графічного відображення струк­тури взаємозв'язку між ними в різній формі, зокрема, у вигляді таб­лиць.Класифікація наук має велике наукове значення. Спираючись на предметні і методичні зв'язки наукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки від емпіричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу до наукових проблем.За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні і прикладні.Класифікація науки є не самоціллю, вона має, окрім наукового значення, також і практичне. Вона є теоретичною основою для бага­тьох сторін практичної діяльності суспільства: організації і структу­ри наукових закладів та їх взаємовідносин, планування науково-дослідних робіт та їх взаємозв'язку, особливо тих робіт, які мають комп­лексний характер; взаємозв'язку теоретичних досліджень з практичними завданнями народного господарства і нарешті, для бібліотечної класифікації.Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за згодою Міністерства освіти і науки України затверджена така Національна класифікація наук:  Фізико-математичні науки.  Хімічні науки. Біолог.  Геологічні.    Технічні. Сільськогосподарські тощо.Кожна із цих наук включає декілька груп. Оформлення науки як соціального інституту, відбулося тільки на початку XVIII ст., коли в Європі були створені наукові товариства і академії, а також почали видаватись наукові журнали.

7.Методологія досліджень. Поняття наукового методу та його основні риси.Метод наукового дослідження — це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв'язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізна-вальної мети. В кінцевому підсумку і мета, і завдання досліджен-ня зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки. Науковий метод - сукупність основних способів отримання нових знань і методів вирішення завдань в рамках будь-якої науки. Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань.Загалом кожен науковий метод має характеризуватися та-кими рисами:ясність, тобто загальнозрозумілість методу. Цією рисою один метод відрізняється від іншого. Неясність у використанні методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ) призводить до плутани-ни щодо його використання і підміни ним методу міжгалузевих комплексів там, де вивчення компонентної структури локальних комплексів доцільніше було б здійснювати цим способом;націленість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв'язанню певних конкретних завдань;детермінованість — сувора послідовність використання методу. Іншими словами—максимальна його алгоритмізація;результативність — здатність методу забезпечувати досяг-нення певної мети (сюди входить і плідність методу);надійність — здатність методу з великою ймовірністю за-безпечувати отримання бажаного результату;економічність — здатність методу добиватися певних ре-зультатів із найменшими витратами засобів і часу.Метод—це спосіб досягнення мети в теорії, що розробляєть-ся. Метод є об'єктивним, оскільки дозволяє відображати дійсність і її взаємозв'язки, одночасно метод є суб'єктивним, тому що використовується певною людиною з її суб'єктивними властивостями.