Економічне середовище

Структура аналізу економічного середовища

1) ВВП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньо-торговельний оборот, імпорт товарів і послуг;

2)структура населення, суспільства; 

3)ресурси; 

4)транспортні комунікацій та можливостей зв'язку; 

5)рівні і форми оплати праці;

6)валютне регулювання;

7)торгові і експортно - імпортні обмеження; 

8)розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності; 

9)основні економічні проблеми у країні (інфляція, безробіття та ін.). 

Соціально-культурне середовище

Соціально-культурне середовище – це характерні для кожної країни фізичні, демографічні і поведінські норми, що впливають на методи ведення справ.

Технологічне середовище

Структура аналізу технологічного середовища

1. Наявність ресурсів та їх доступність (нафта, золото, алмази, родючі землі, кваліфікована робоча сила та ін.). 

2.Здатність здійснювати інвестиції в інфраструктуру та людський капітал.

3. Готовність здійснювати передачу технологій.

4. Ступінь захисту прав на інтелектуальну власність (патенти, авторські права, торгові марки, фірмові назви та ін.).

2.2.Національна культура як елемент міжнародного ділового середовища

Характеристики національної культури

• Культура визначає стиль поведінки, який формується в результаті навчання і передається від одного члена суспільства до другого, від покоління до покоління.

• Взаимоповязаність елементів культури.

• Культура змінюється під впливом зовнішніх факторів (тобто є адаптивною).

Всі члени суспільства поділяють культурні цінності цього суспільства.

Основні елементи національної культури: соціальна структура, мова, способи комунікації, релігія, а також цінності й установки.

Аналіз соціально-культурного середовища включає:

1) відношення до навколишнього середовища;

2) відношенні до колективу та особистості;

3) ставлення до часу;

4) ставлення до результатів та ін.

Методи опису культурних відмінностей:

1)контекстуальний підхід Холла;

2)принцип культурних груп;

3)фактори національної культури Хофстеде.

Розглянемо кожен з наведених методів.

1) Контекстуальний підхід Холла

Відповідно до контекстуального підходу Едварда и Мілдреда Холл (Edward and Mildred Hall), велике значення для ідентифікації культурних особливостей країни має контекст, в якому відбувається та чи інша подія (коммунікативний процес, стиль ділової поведінки, процес прийняття рішень та ін.). Вчені виділили країни з низькоконтекстуальною і висококонтекстуальною культурою:

• Низькоконтекстуальна культура (low-context culture) – культура, в якій інформація передається між людьми у відкритій формі.

Висококонтекстуальна культура (high-context culture) – культура, в якій контекст коммунікативного акту відіграє не менш важливу роль, ніж слова, що озвучують.

Рис.2.1.Країни с висококонтекстуальною і низькоконтекстуальною культурою

2) Принцип культурних груп

Культурна група або культурний кластер (culture cluster) – група країн, що розділяють подібні культурні цінності при збереженні певних відмінностей.