34. Особливості горіння газів, рідин, твердих горючих речовин, пилу.

Тверді горючі речовини і матеріали залежно від хімічного складу будуть горіти не однаково, бо ймовірність загоряння залежатиме від їх маси, стану, способу запалювання, умов розсіювання тепла у навколишнє середовище та ін. Горіння складних за хімічним складом твердих речовин (дерево, каучук, гума та ін.) відбувається у дві стадії. Перша стадія — це термічне їх розкладання з утворенням летких та твердих продуктів, друга стадія — це їх наступне окислення та горіння. Особливості горіння твердих горючих речовин і матеріалів використовують для оцінки їх пожежної небезпеки при будівництві та організації технологічних процесів. Основною характеристикою рідин стосовно пожежної небезпеки є температура спалаху. Горіння рідин відбувається у газовій фазі. Внаслідок випаровування рідини над її поверхнею утворюється паровий струмінь, який змішуючись з киснем повітря створює стехіометричну суміш, яка згоряє за частку секунди. Вибухопожежонебезпечність пилу характеризується нижньою і верхньою межами спалахування (НМС і ВМС).

35. Методи контролю повітря робочої зони і вимоги до них.

Відомо більше 200 різних методик визначення концентрації шкідливих домішок в повітрі виробничих приміщень. До найбільш точних відносяться лабораторні методи, які забезпечують високу точність, але не завжди є достатньо оперативними, так як вимагають, як правило, багато часу і можуть проводитися працівниками відповідної кваліфікації. Лабораторні методи застосовують при проведенні науково-дослідних робіт. До лабораторних відносяться фотометричні, люмінесцентні, електрохімічні, хроматографічні, спектроскопічні та інші методи. Експресні методи визначення концентрацій в повітрі виробничих приміщень є простими та оперативними. Ці методи засновані на застосуванні спеціальних приладів – газоаналізаторів різних конструкцій. Прикладом газоаналізатора з застосуванням індикаторних трубок може служити прилад УГ – 2, який призначений для визначення шкідливих газів (парів) в повітрі виробничих приміщень. Принцип дії інших газоаналізаторів може бути заснований на любому із перечислених вище методів знаходження шкідливих домішок повітря. Автоматичні методи аналізу повітря виробничих приміщень дають можливість швидко та точно отримати результати та можуть бути використані при створенні спеціального захисту хімічних виробництв. Автоматичні газоаналізатори, у відповідності до аналітичних методів які використовуються, поділяються на механічні, магнітні, теплові, спектрометричні, електричні та оптичні. Найбільше розповсюдження отримали спектрометричні, електричні та оптичні газоаналізатори. Прилади налаштовані на певний рівень загазованості повітря та які забезпечують подачу сигналу в випадку перевищення цього рівня отримали назву газосигналізаторів. Їх звичайно налаштовують на ГДК шкідливого домішку в повітрі, обумовлену санітарними нормами. При визначенні (знаходженні) такої концентрації ці прилади через систему автоматики подають сигнал на пульт керування. Вимоги: висока чутливість, висока вибірковість, що дає можливість ідентифікувати речовину, яка визначається, на фоні інших, часто близьких до нього по властивостях та будові; надійність показів, що не змінюються в залежності від складу повітряного середовища, температури, тиску та вологи.