2. Процедурний аспект обліку в німецькомовних країнах
бухгалтерія обліковий балансовий теорія
Напрям в європейській бухгалтерській науці другої половини XIX- початку XX ст. - німецька школа - дещо відставала від передових італійської та французької шкіл. Для неї було характерне чітке розмежування обліку на два самостійних цикли: торгову та виробничу бухгалтерію.
В середині XX ст. утворився новий напрям бухгалтерського обліку - нова німецька школа. її видатними представниками були Ф. Гюглі, Е. Шмаленбах, І.Ф. Шер, Г. Нікліш, А. Кальмес, Г. Хольцер, В. Ле-Кутр тощо.
В працях вчених велике значення надавалось процедурним питанням, конструюванню форм рахівництва, послідовності записів. Значна увага приділялась теорії балансу. Для німецької школи є характерним перехід в обліку від балансу до рахунку, на відміну від італійської і французької шкіл. Якщо дві останні школи трактували дебет і кредит будь-якого рахунку як якісно однорідні поля (теорія одного ряду рахунків), то німецькі автори вважали, що значення дебету і кредиту змінюється залежно від того, про активний чи про пасивний рахунок йде мова (теорія двох рядів рахунків).
Представники цієї школи при формулюванні принципів бухгалтерії не відходили від неї в пошуках облікової сутності. На відміну від італійської школи, яка пояснювала бухгалтерський облік, виходячи з юриспруденції, і від французької, що виводила облік з політичної економії, цю сутність вони бачили в тих документах та регістрах, що надходять до бухгалтерії. Облікова процедура - це і мета, і предмет, і метод бухгалтерії. Поза бухгалтерією немає обліку. її наукова сторона зводилась до максимально можливої формалізації облікових процедур, що перетворювало її на своєрідну математичну мову господарського процесу.
Німецька школа дотримувалася принципу необмеженості в праві оцінки, допускала та визнавала різні методи оцінки, подібно до італійської школи. Поряд з книжковим інвентарем (що підлягає обліку) німецька школа ставила завжди некнижковий (позаобліковий, натуральний) інвентар, який міг вимагати будь-якого відступу від книжкового за даними суб’єктивної натуральної оцінки.
Значним був внесок німецької школи в розвиток обчислювальної техніки, створення карткових форм рахівництва, виключення з обліку хронологічного запису (журналу), розповсюдження математичних і статистичних методів, уніфікації планів рахунків.
Розглядаючи кореспонденцію рахунків (проводки) тільки як розвиток взаємозв’язків між частинами балансу, представники німецької школи створили і широко практикували змішані проводки (декілька рахунків, що кредитуються, і декілька рахунків, що дебетуються).
Формалізована процедура відкриває шлях до синтезу різних, але на перший погляд однакових рішень, оскільки кожне з цих рішень є окремим випадком загальної універсальної процедури. По суті, з німецької школи бере свій початок облікове моделювання, творцем якого був швейцарець І.Ф. Шер.
Концепція німецької школи щодо визначення бухгалтерського обліку полягала в підході до обліку не ззовні (пошук облікового змісту бухгалтерії в інших науках), а зсередини.
Обліковий зміст шукали в самій бухгалтерії, в самій процедурі облікового процесу. Тому і основний напрям німецької школи був названий процедурним. Ця школа об’єднувала вчених-бухгалтерів Німеччини, Австро-Угорщини і німецькомовної частини Швейцарії. Навіть частина сучасної України (Галичина, Буковина, Закарпаття) знаходилась під впливом німецькомовної школи, оскільки на той час входила до складу Австро-Угорської імперії.
Підхід процедурної концепції до вивчення бухгалтерського обліку у вигляді математичних формул в майбутньому мав значний позитивний вплив на впровадження комп’ютерної техніки в облікову практику. Тому можна сказати, що німецька бухгалтерська школа сприяла розвитку обчислювальної техніки, створенню карткових форм обліку, поширенню математичних і статистичних методів, уніфікації Плану рахунків.
Найвідомішими представниками німецької школи були Ф. Скубіц, Ф. Ляйтнер, Б. Пенндорф, Е. Шмаленбах, І.Ф. Шер, А. Кальмес та ін. Слід зазначити, що німецька школа в своєму історичному розвитку дещо поступалась італійській та французькій. Лише всередині XIX ст. на основі праць Тантигеля, Г. Курцбауера, Г.Д. Аугшпурга в Німеччині почала зароджуватись теорія бухгалтерського обліку і поступово формуватись облікова наукова думка.
Директор відомого в Німеччині комерційного училища в Гьорліці Ф. Скубіц у своїх працях визначав бухгалтерський облік як діяльність, яка в типовій формі виражає і відображає весь хід господарського життя підприємства. Дещо інше визначення бухгалтерії давав Ф. Ляйтнер: «...бухгалтерія - це хронологія відображення господарських операцій, їх систематизація у певному причинному зв’язку. В ній все підпорядковане безпосередній процедурі ведення бухгалтерського обліку». Враховуючи це, Ф. Скубіц виділяв в бухгалтерії два напрями (види): споживчий і продуктивний (в сучасних умовах - бюджетний і госпрозрахунковий).
Відомим прибічником процедурної концепції був вчений-бухгалтер І.Ф. Шер. Він розглядав облікову процедуру як мету, предмет і метод бухгалтерії. В основу обліку І.Ф. Шер поклав не рахунки, а баланс, тому його теорію і досі часто називають «балансовою теорією Шера». Баланс вчений називав «альфою і омегою бухгалтерії»; він говорив, що все починається з балансу і все ним закінчується. Навіть до цього часу майже всі підручники з теорії бухгалтерського обліку при вивченні методу починають з балансу, а не з рахунків. Під впливом дедуктивного методу І.Ф. Шера - від балансу до рахунків, - бухгалтерія в 20-х рр. XX ст. поступово трансформувалась на балансовий облік (балансоведення).
Висновки
Система бухгалтерського обліку Німеччини залишається суто національною, строго регульованою державою, незважаючи на застосування МСФО, директив ЄС і єдиної європейської валюти.
Саме вивчення бухгалтерського обліку від балансу до рахунків було основною відмінністю німецької школи від італійської та французької.
Внесок німецької школи в розвиток європейської і світової бухгалтерських шкіл є досить вагомим. Проте, слід зауважити, що всі три школи незалежно одна від одної в умовах взаємної критики та конкуренції збагачували одна одну і значно розвивали облікову наукову думку.
Концепція німецької школи щодо визначення бухгалтерського обліку полягала в підході до обліку не ззовні (пошук облікового змісту бухгалтерії в інших науках), а зсередини.
Обліковий зміст шукали в самій бухгалтерії, в самій процедурі облікового процесу. Тому і основний напрям німецької школи був названий процедурним. Ця школа об’єднувала вчених-бухгалтерів Німеччини, Австро-Угорщини і німецькомовної частини Швейцарії. Навіть частина сучасної України (Галичина, Буковина, Закарпаття) знаходилась під впливом німецькомовної школи, оскільки на той час входила до складу Австро-Угорської імперії.
Підхід процедурної концепції до вивчення бухгалтерського обліку у вигляді математичних формул в майбутньому мав значний позитивний вплив на впровадження комп’ютерної техніки в облікову практику. Тому можна сказати, що німецька бухгалтерська школа сприяла розвитку обчислювальної техніки, створенню карткових форм обліку, поширенню математичних і статистичних методів, уніфікації Плану рахунків.
Список використаних джерел
1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підр. для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит»». - Житомир: ЖІТУ, 2000. - 640с.
2. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.
3. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. - К.: А.С.К., 2001. - 272 с.
4. Завгородний В.П. Бухгалтерський облік в Україні): Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: А.С.К., 2001. - 848 с.
5. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.
6. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 с.
7. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: А.С.К., 2001. - 784 с.