4.Стратегія розвитку електроенергетичної галузі

Електрична енергія

Основою електроенергетики країни є Об’єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об’єднує енергогенеруючі потужності, розподільні мережі регіонів України, пов’язані між собою системоутворюючими лініями електропередачі напругою 220 – 750 кВ. Оперативно – технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, створення умов надійності за паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізовано державним підприємством НЕК „Укренерго”

Структура та споживання та виробництва електричної енергії

Споживання електроенергії за базовим сценарієм прогнозується у 2030 р. в обсязі

395,1 млрд.кВтг, порівняно з 2005 р. (176,9 млрд.кВтг) воно збільшиться на 218,2 млрд.кВтг (123%). Найбільшим споживачем серед галузей економіки України залишатиметься промисловість, електроспоживання якої в 2030 р. оцінюється на рівні 169,8 млрд.кВтг (середньорічний приріст складатиме 2,4%). За цей період електроспоживання в сільському господарстві зросте майже у три рази (з 3,4 до 10,1 млрд.кВтг). Електроспоживання в будівництві за період з 2005 р. по 2030 р. зросте з 1,0 до 5,8 млрд.кВтг, на транспорті - з 9,2 до 12,9 млрд.кВтг, в житлово-комунальному господарстві та побуті (з врахуванням електроопалення) з 41,7 млрд.кВтг до 143,6 млрд.кВтг.

Рис.1 Прогноз споживання електричної енергії за групами споживачів, млн.кВтг*

*Електронний ресурс,режим доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]

Технологічні витрати електричної енергії

За період з 2000 по 2004 рр. середньорічний обсяг витрат електроенергії на її транспортування електричними мережами (технічних та комерційних) складав 31,5 млрд.кВтг, або 19,9% від загального відпуску електроенергії в мережу. Впровадження економічних заходів, спрямованих на стимулювання зниження витрат електроенергії в електромережах дозволило, починаючи з 2002 р., дещо знизити їх рівень, перш за все понаднормативної складової.

Величина технологічних витрат електричної енергії у 2005 р. склала 25,035 млрд.кВтг, або 14,7% від загального обсягу надходження електроенергії в мережу. Однак і сьогодні відсоток витрат електроенергії на її транспортування в 1,6 рази перевищує рівень 1990 року та у 2 - 2,5 рази більше, ніж в державах з розвиненою економікою.

Рис.2 Динаміка відпуску електроенергії та її витрат на транспортування електричними мережами України, млрд.кВтг*

*Електронний ресурс,режим доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]

За рахунок проведення у 2006 – 2030 роках заходів із зниження технологічних витрат електричної енергії в мережах їх обсяг слід очікувати у 2010 році на рівні 12,2% від загального відпуску електроенергії в мережу, у 2015 році – 9,8%, у 2020 – 8,6%, у 2030 році – 8,2%. Це забезпечить річну економію електричної енергії у 2030 році порівняно з відсотком витрат 2005 р. в обсязі 25 млрд.кВтг, в тому числі за рахунок організаційно-технічних заходів – 4 млрд.кВтг.

Рис.3 Динаміка зменшення витрат електричної енергії на її транспортування електричними мережами, % *

*Електронний ресурс,режим доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]

Структура виробництва

Електроенергетика є базовою галуззю, яка забезпечує потреби країни в електричній енергії і може виробляти значний обсяг електроенергії для експорту. Загальна потужність електрогенеруючих станцій в 2005 р. становить 52,0 млн.кВт, з яких потужність теплових електростанцій (ТЕС) та теплоелектроцентралей (ТЕЦ) становить 57,8%, атомних електростанцій (АЕС) – 26,6%, гідроелектростанцій (ГЕС) та гідроакумулюючих (ГАЕС) – 9,1%, блок-станцій та інших джерел – 6,5%.

Для забезпечення попиту споживання електричної енергії та її експорту згідно з базовим сценарієм розвитку економіки країни до 2030 р. необхідно збільшити потужність генеруючих електростанцій до рівня 88,5 млн.кВт. За песимістичним сценарієм розвитку економіки цей рівень складе 74,9 млн. кВт, за оптимістичним – 98,6 млн. кВт.

Рис.4 Структура енергогенеруючих потужностей електричних станцій України (базовий сценарій)*

*Електронний ресурс,режим доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]

Обсяг виробництва електроенергії у 2005 році становив за оперативними даними 185,2 млрд.кВтг, з якого: виробництво на АЕС – 47,9%; ТЕС та ТЕЦ – 40,8%; ГЕС та ГАЕС – 6,7%; блок-станціями та іншими джерелами – 4,7%. Імпорт електроенергії не відбувався.

Обсяги виробництва електроенергії атомними електростанціями збільшуватимуться як за рахунок введення в експлуатацію нових енергоблоків АЕС, так і за рахунок реконструкції діючих енергоблоків з продовження терміну експлуатації, щонайменше на 15 років. При цьому у 2030 році в експлуатації перебуватимуть 9 сьогодні діючих енергоблоків (7 з них з подовженим терміном експлуатації). Обсяги виробництва електроенергії на АЕС становитимуть у 2010 р. 101,2 млрд.кВтг; у 2015 р. – 110,5 млрд.кВтг; у 2020 р. – 158,9 млрд.кВтг; у 2030 р. – 219,0 млрд.кВтг.

Обсяги виробництва електроенергії гідроелектростанціями визначено, виходячи із середньорічних показників водності річок України. У період 2006 – 2010 рр. вони складатимуть у середньому 9,8 млрд.кВтг. За рахунок модернізації існуючих потужностей та розвитку нових виробництво електроенергії на ГЕС збільшиться у 2015 р. до 11,4 млрд.кВтг; у 2020 р. – до 12,7 млрд.кВтг; у 2030 р. – до 14,1 млрд.кВтг.

Прогнозні значення обсягів виробництва електроенергії гідроакумулюючими електростанціями враховують введення протягом 2007 – 2010 років гідроенергетичних потужностей на Ташлицькій та Дністровській ГАЕС, а в період 2020 – 2030 рр. – на Канівській ГАЕС. У 2005 році обсяги виробництва електроенергії ГАЕС склали 0,2 млрд.кВтг.

У перспективі вони досягнуть: у 2010 році – 2,2 млрд.кВтг; у 2015 р. – 3,2 млрд.кВтг; у 2020 р. – 3,9 млрд.кВтг;у 2030 р. – 4,5 млрд.кВтг.

Обсяг виробництва електроенергії тепловими електростанціями України визначається умовами „замикання” балансів електроенергії. У 2005 році він склав 75,5 млрд.кВтг. Крім того, 8,6 млрд.кВтг було вироблено у цьому ж році блок-станціями промислової та комунальної енергетики. Виробництво електричної енергії тепловими електростанціями та блок-станціями буде збільшуватися, досягаючи: у 2010 році – 96,4 млрд.кВтг; у 2015 р. – 125,0 млрд.кВтг; у 2020 р. – 129,9 млрд.кВтг та у 2030 році – 180,4 млрд.кВтг.

Прогнозується збільшення виробництва електроенергії електростанціями, що використовують нетрадиційні та відновлювані джерела енергії (без врахування виробництва електроенергії на малих ГЕС та на біопаливі) до 50 млн.кВтг у 2010 р.;

800 млн.кВтг – у 2015 р.; 1500 млн.кВтг – у 2020 р.; 2100 млн.кВтг – у 2030 році.

Розвиток теплових електростанцій

До 2030 р. основою електроенергетичної системи України залишатимуться теплові електростанції. Особливістю теплової енергетики є те, що її робота протягом тривалого періоду відбувається в умовах надлишку встановлених потужностей енергоблоків ТЕС, що погіршує їх економічні показники. Тому, передбачається поступове зниження надлишкових потужностей з приведенням їх до оптимальної величини у 2015-2017 рр. Вирішальне значення для теплової генерації має реконструкція та модернізація устаткування ТЕС, яка проводитиметься за такими напрямками:

1. З наявного устаткування ТЕС виділяється група енергоблоків (робоча група), які підлягають подальшій реконструкції, а також залишкова група, реконструкція яких є недоцільною. До складу робочої групи включаються пиловугільні енергоблоки сумарною потужністю 18 – 19 млн.кВт і найбільш працездатні газомазутні енергоблоки сумарною потужністю 3,8 млн.кВт. Енергоблоки робочої групи формуватимуть основну частину робочої потужності ТЕС (генеруючої та резервної) згідно із щорічними програмами.

2. Енергоблоки, віднесені до складу залишкової групи сумарною потужністю

5,2 – 6,0 млн.кВт, залишаються на балансі генеруючих компаній і підлягають тривалій консервації до часу прийняття рішення щодо їх демонтажу у зв’язку з планованим заміщенням на більш ефективні нові енергоблоки. У разі виникнення непередбачуваного дефіциту генерації ці енергоблоки підлягають введенню в дію. Списання та демонтаж енергоблоків залишкової групи здійснюватиметься за щорічними поданнями генеруючих компаній на підставі аналізу їх фактичного стану і прогнозованих тенденцій до змін потреби в генеруючих потужностях на п’ять років.

Для розвитку теплової енергетики необхідно:

У період 2011-2020 років:

Провести реалібітацію 4,0 тис. МВт потужностей ТЕС;

Вивести з експлуатації 2,0 тис. МВт потужностей;

Оновити і ввести потужності ТЕС на 10,0 тис. МВт шляхом заміни основного обладнання діючих енергоблоків і будівництва нових;

Ввести нові генеруючі потужності на ТЕЦ в обсязі 2,0 тис. МВт.

Необхідний обсяг капіталовкладень на 2011-2020 рік складає 75,8 млрд. грн

Забруднення навколишнього середовища

Головними завданнями в тепловій енергетиці, до якої належать електростанції та котельні на органічному паливі, є зменшення викидів забруднювальних речовин (твердих частинок, двоокису сірки, оксидів азоту) та парникових газів в атмосферне повітря, запобігання (мінімізація) забрудненню поверхневих і підземних вод, у тому числі і теплового щодо поверхневих вод, зменшення забруднення земель, угідь, що відводяться під енергооб’єкти, склади та відвали, рекультивація земель, зайнятих об’єктами, що вичерпали свій ресурс, для їх подальшого використання.

Зниження викидів твердих частинок в атмосферне повітря до 2010 року забезпечуватиметься в тепловій енергетиці, головним чином, за рахунок зменшення зольності вугілля, глибини його спалювання та підвищення ступеня вловлювання твердих частинок у димових газах. У 2011–2020 рр. і надалі основними чинниками скорочення обсягів викидів твердих частинок буде подальше підвищення ефективності систем золоуловлювання

до 99,8 - 99,9% під час реконструкції існуючих ТЕС, впровадження новітніх технологій спалювання твердого палива та пилоочищення.

Обсяги викидів двоокису сірки на найближчу перспективу регулюватимуться вмістом сірки у паливі, що використовується, а надалі, у 2011–2020 рр., зниження обсягів цих викидів досягатиметься впровадженням, головним чином, маловитратних (з рівнем ефективності

50-70%) технологій зв‘язування сірки під час реконструкції існуючих ТЕС та сучасних технологій спалювання вугілля на базі котлів з циркулюючим киплячим шаром (ЦКШ). У подальшій перспективі – зменшення питомих викидів двоокису сірки в димових газах ТЕС забезпечуватимуть новітні технології спалювання твердого палива та газоочищення.

Зниження викидів оксидів азоту у період до 2010 та 2010–2020 рр. відбуватиметься шляхом впровадження режимно-технологічних заходів на ТЕС та котельнях, а надалі основними напрямами зменшення питомих викидів оксидів азоту будуть також новітні технології спалювання твердого палива та газоочищення.

У сфері гідроенергетичного забезпечення передбачено до 2030 19,7 млрд.грн. капіталовкладень, з них 0,7 млрд.грн. фінасування НАЕК «Енергоатом» добудови Ташлицької ГАЕС.

Першочерговими стратегічними завданнями на період до 2010 р. визначено:

завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС та пускового комплексу Ташлицької ГАЕС;

реконструкція другої черги діючих ГЕС Дніпровського каскаду;

розроблення ТЕО спорудження Канівської ГАЕС та виконання робочого проекту з можливістю його реалізації в подальші періоди, залежно від частки маневрових потужностей у загальній структурі потужностей електростанцій;

проведення техніко-економічного обґрунтування введення нових потужностей, в тому числі малих ГЕС на ріках Тисі і Дністрі та їх притоках.

Для виконання окреслених завдань з розвитку гідроенергетики необхідно здійснити такі заходи:

створити умови для інвестиційної привабливості гідроенергооб’єктів;

розробити і законодавчо закріпити систему державної підтримки малої гідроенергетики;

створити конкурентоспроможне вітчизняне устаткування для малих ГЕС.

У разі виконання визначених стратегією завдань до 2030 р. загальна потужність гідроенергооб’єктів збільшиться до 10,5 тис. МВт. Сумарне виробництво електроенергії на цих об’єктах (з урахуванням ГАЕС – 4,5 млрд.кВтг, близько 15%) досягатиме 18,6 млрд.кВтг, що забезпечить заміщення 6,4 млн. т у.п./рік, у тому числі за рахунок скорочення пускових і маневрових витрат високореакційного палива енергоблоками ТЕС.

Теплова енергія

Стратегічними цілями розвитку систем теплозабезпечення є надійне, якісне та безпечне постачання теплової енергії галузям економіки і соціальній сфері країни на основі їх технологічної перебудови з переважним використанням комбінованого виробництва теплової та електричної енергії на базі твердих палив, теплових насосів, інших досягнень науково-технічного прогресу, підвищення енергетичної й економічної ефективності та забезпечення екологічних вимог.

Реалізація можливостей науково-технічного прогресу в системах теплопостачання має забезпечити вирішення таких проблем їх технологічного розвитку:

подальший розвиток виробництва, передачі та розподілу теплової енергії на базі ефективного використання паливних ресурсів і можливостей вітчизняного енергомашинобудування;

впровадження теплоенергетичного і електротехнічного обладнання, які відповідають вимогам надійності, ефективності і екологічності;

забезпечення комплексної автоматизації технологічних процесів виробництва, транспортування і розподілу теплової енергії;

створення інформаційно-керувальних систем теплопостачання.

Характеристика сучасного стану та розвиток системи теплозабезпечення

Система теплопостачання в Україні є досить розвиненою; станом на 2000 р. загальне теплоспоживання дорівнювало 225,8 млн. Гкал, в 2004 р. – 237,1 млн. Гкал. Упродовж останнього десятиріччя споживання теплової енергії скоротилось майже на 45%, що зумовлено скороченням обсягів матеріального виробництва в галузях економіки, зниженням якості послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, зниженням, передусім влітку обсягів водопостачання горячої води споживачам, запровадженням приладів обліку тепла та води в житловому фонді, тощо.

Основними споживачами теплової енергії є житлово-комунальний сектор (44%) та промисловість (35%), інші галузі економіки разом споживають близько 21% тепла.

Рис. 6 Споживання теплової енергії (брутто) в Україні - млн. Гкал*

**Електронний ресурс,режим доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]

Потреби споживачів у тепловій енергії забезпечується опалювальними та промислово- опалювальними котельнями, ТЕЦ, квартирними генераторами, джерелами теплових вторинних енергоресурсів, нетрадиційними та відновлюваними джерелами теплової енергії.

Прогнозується, що до 2030 року обсяг виробництва теплової енергії електричними теплогенераторами, головним чином – тепловими насосами, зросте до 180,0 млн. Гкал проти 1,7 млн. Гкал у 2005 р. Темпи зростання виробництва у межах прогнозного будуть найвищими у 2015-2030 рр.;

збільшення виробництва теплової енергії індивідуальними (поквартирними) періоду зумовлені економічною конкурентоспроможністю цих джерел, генераторами в 1,4 рази (з 24,0 млн. Гкал до 33,3 млн. Гкал);

розширення обсягів виробництва теплової енергії на базі нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, зокрема, шахтного метану, рослинної біомаси, використання когенераційних установок, теплових ВЕР промисловості та побуту.

зменшення питомих витрат палива на виробництво тепла електростанціями і котельнями на 8% у 2010 р. та на 16% – у 2030 р., що забезпечить економію палива в обсягах 4,25 та 5,9 млн. т у.п. відповідно.

Збільшення комбінованого виробництва тепла і електроенергії з 53,3 млн. Гкал у 2005 р. до 76,0 млн. Гкал у 2030 р., надання економічних преференцій підприємствам, що використовують когенераційні установки.

Загальні витрати органічного палива на виробництво теплової енергії електростанціями та котельнями зростають від 35,7 млн. т у.п. у 2005 р. до 43,3 млн. т у.п. у 2020 р. з подальшим їх зменшенням до 26,2 млн. т у.п. у 2030 р. Це пояснюється інтенсивним впровадженням у період 2016-2030 рр. теплових насосів та акумуляційних електронагрівачів. Використання теплових насосів забезпечує, окрім економічного, значний енергозберігаючий та екологічний ефекти, оскільки до кожної одиниці енергії, виробленої електростанціями, тепловий насос залучає ще 2-5 одиниці енергії тепла довкілля.

Рис.7 Загальні і питомі витрати палива на виробництво теплової енергії

котельнями та електростанціями *

**Електронний ресурс,режим доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]

Характеристика сучасного стану та розвиток теплових мереж

Протяжність магістральних і розподільчих теплових мереж в Україні (за винятком власних тепломереж промислових підприємств) становить 24,3 тис. км в двотрубному обчисленні, в тому числі:

тепломережі Мінпаливенерго України – 3,5 тис. км діаметром від 125 до 1400 мм;комунальні тепломережі – 20,8 тис. км діаметром від 50 до 800 мм.

Стан більшості тепломереж незадовільний, понад 28% тепломереж експлуатуються понад 25 років, 43% – понад 10 років і лише 29% тепломереж мають термін експлуатації менше 10 років.

Втрати тепла в теплових мережах складають від 5 до 32% із середньозваженим відсотком втрат у системах теплозабезпечення близько 14,3%.

Реконструкція теплових мереж з впровадженням попередньоізольованих труб, систем обліку, контрольно-вимірювального обладнання тощо забезпечить зменшення втрати тепла в тепломережах по Україні до 7% у 2030 р., в тому числі в мережах ТЕЦ – до 8% та котельних – до 8,7%, переважно завдяки покращанню їх технологічного стану.[27]

ВИСНОВКИ

Загалом питання електроенергетики потребує подальшого вивчення.

У зв’язку з енергетичною кризою та неоплатою споживачів за електроенергію відбувається масове виключення електроструму. Але чому ? Адже в Україні такий могутній енергетичний потенціал, так багато потужних електростанцій. Також в Україні середні показники за виробництвом електроенергії в світі – 5 000 кВт/год на людину. Нині у зв’язку з кризовим станом економіки України істотно скоротилися можливості зебезпечення її паливно-енергетичними ресурсами , в тому числі й електроенергією.

В галузі «Електроенергетика» відбувається спад у виробництві електростуму. Стратегія розвитку галузей електроенергетики спрямована на реконструкцію технологічно неефективних виробництв.

Прогноз енергозабезпечення економіки України на перспективу розробляється з урахуванням ролі і місця енергетичного фактора в економіці України. В основу прогнозу покладено Національну енергетичну програму України до 2010 року (НЕП). Програму структурної перебудови економіки, Комплексну програму енергозбереження на період до 2010 року. Концепцію енергетичної безпеки України на 2010 рік інші законодавчі та нормативні акти.

Нарощування виробництва електроенергії прогнозується за рахунок раціональнішого використання сировинних та енергетичних ресурсів, зниження енергомісткості та паливномісткості , а також в результаті того , що очікуваний приріст валової доданої вартості у електроенергетиці випереджатиме темпи зростання валового випуску електроенергії.

Для забезпечення прогнозованого до 2030 року економічного і соціального розвитку країни за базовим сценарієм передбачається зростання виробництва електроенергії з 185,2 млрд.кВтг у 2005 році до 420,1 млрд.кВтг у 2030 році, теплової енергії з 241,0 млн. Гкал до 430,9 млн. Гкал відповідно. Зростання виробництва електроенергії за цей період на ТЕС, ТЕЦ буде досягнуто за рахунок: оновлення і введення в експлуатацію нових потужностей на сучасному обладнанні 24,0 млн.кВт; модернізації та реконструкції енергоблоків ТЕС загальною потужністю 13,2 млн.кВт; спорудження ГЕС на ріках Тисі і Дністрі та їх притоках, а також малих ГЕС; зниження питомих витрат палива на відпуск електроенергії з 378,9 г у.п./кВтг у 2005 році до 345,7 г у.п./кВтг у 2030 році; зниження витрат електричної енергії на її транспортування електричними мережами з 14,7% у 2005 році до 8,2% у 2030 році.

Для виробництва теплової енергії будуть широко використовуватись комбіноване виробництво теплової і електричної енергії, відновлювальні та нетрадиційні джерела енергії.

Передбачається зниження питомих витрат на виробництво теплової енергії з

174,0 кг/Гкал у 2005 році до 145,6 кг/Гкал у 2030 році і зниження витрат теплової енергії на її транспортування в теплових мережах з 14,3% у 2005 році до 7-8,2% у 2030 році.

1. Передбачено зменшення частки імпортованого палива на виробництво електричної та теплової енергії електростанціями з 41,4 млн. т у.п. у 2005 році до 12,4 млн. т у.п. у 2030 році.

2. Для підвищення стійкості та надійності роботи ОЕС країни передбачено впровадження сучасних пристроїв протиаварійної автоматики та регулювання, забезпечення введення необхідних обсягів маневрових потужностей, в тому числі за рахунок будівництва нових ГЕС – ГАЕС та реабілітації діючих.

3. Передбачено розвиток магістральних системоутворючих та міждержавних електромереж для видачі потужності електростанцій, підвищення рівня надійності та безпеки роботи енергосистеми та інтеграції ОЕС України до європейської енергосистеми з послідовним збільшенням обсягу експорту електроенергії.

4. За рахунок оптимізації цінової політики, поглиблення конкурентних засад діяльності суб’єктів ОРЕ, припинення перехресного субсидіювання, врегулювання боргових проблем поліпшиться фінансовий стан і інвестиційні можливості підприємств.

5.Завдяки впровадженню новітніх технологій спалювання вугілля, застосуванню нового обладнання для очищення викидних газів на ТЕС, а також подальшого розвитку відновлювальних джерел енергії, суттєво знизиться техногенне навантаження на довкілля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Дудюк Д.Л. Нетрадиційна енергетика: основи теорії та задачі : навч. посіб./ Д. Л. Дудюк, С. С. Мазепа, Я. М. Гнатишин. -Львів: Магнолія 2006, 2008.-188 c.

2.Кичигин А.Ф. Глобальная энергия в промышленности : Монография/ А.Ф. Кичигин, В.И. Погорелый. -К.: Кондор, 2004.-208 с.

3.Стратегія енергозбереження в Україні: аналітично-довідкові матеріали : у 2-х т./ , М.М. Кулик, Б.С. Стогній; за ред. В.А. Жовтянський. -К.:Академперіодика.-2006

Т. 1 : Загальні засади енергозбереження. -2006.-510 c.

4.Стратегія енергозбереження в Україні: аналітично-довідкові матеріали : у 2-х т./ , М.М. Кулик, Б.С. Стогній; за ред. В.А. Жовтянський. -К.:Академперіодика.-2006

Т. 2 : Механізми реалізації політики енергозбереження. -2006.-600 c.

5.Барбашев С. Ядерна енергетика України : порблеми розвитку [Текст] / С. Барбашев // Національна безпека і оборона. - 2005. - №6. - С. 31-36.

6.Ядерна енергетика України : порблеми безпеки і розвитку [Текст] : ( Аналітична доповідь Центру Разумкова ) // Національна безпека і оборона. - 2005. - №6. - С. 3-28.

7.Саква, Юрій. Функціонування оптового ринку електиричної енергії України та шляхи його подальшого розвитку [Текст] / Ю. Саква // Євроатлантикінформ. - 2005. - №2. - С. 34-38.

8.Корсунський, Сергій. Енергетична політика України : Європейський вибір [Текст] / С. Корсунський // Політика і час. - 2006. - №11. - С. 11-13.

9.Співпраця ЄС та України в енергетиці [Текст] // Євробюлетень. - 2006. - №10. - С. 19.

10.Булич, Ярослав. Енергетика України [Текст] / Я. Булич // Ї. - 2006. - №41. - С. 50-60.

11.Єрмілов С. Енергетика України: макроекономічний і екологічний контекст [Текст] / С. Єрмілов // Ї. - 2006. - №41 . - С. 62-70.

12.Ковтун Г. Перспективи водневої енергетики / Г. Ковтун , Є. Полункін // Вісник Національної академії наук України. - 2007. - № 4.- С.12-18.

13.Халатов А.А. Нові обрії атомної енергетики [Текст] / А.А. Халатов // Вісник Національної академії наук України. - 2007. - № 8.- С.36-39

14.Шевцов, Анатолій. Ядерна енергетика України: стан та напрями розвитку [Текст] / А. Шевцов, А. І. Дорошкевич // Стратегічні пріоритети. - 2008. - № 1. - С. 153-160.

15.Воднева енергетика: перспективи України [Текст] // Діловий вісник. - 2009. - № 7. - С. 18-19.

16.Перга Т. Альтернативна енергетика як фактор підвищення конкурентноспроможності України на світовій арені [Текст] / Т. Перга // Зовнішні справи. - 2009. - № 12. - С. 38-41.

17.Юсеф Н. Стан і перспективи співробітництва України з Близьким Сходом у галузі енергетики / Н. Юсеф // Персонал. - 2010. - N 2. - С. 26-36.

18.Лазарук, Мирослав. Енергетика нової хвилі [Текст] / М. Лазарук // Пам'ять століть. - 2010. - № 3. - С. 210-212.

19.Власюк, Олександр Степанович. Енергоощадність у світі: досвід для України [Текст] / О. С. Власюк, Д. К. Прейгер // Стратегічні пріоритети. - 2010. - № 3. - С. 89-98.

20.Олійник Я. І. Прогноз кон'юнктури ринку електроенергії Західного регіону [Текст] / Я. І. Олійник // Регіональна економіка. - 2010. - № 3. - С. 200-207.

21.Андріанова І.І. Економічний аналіз енерго- і ресурсозберігаючих інновацій для теплової енергетики / І. І. Андріанова, В. А. Арсірій // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 12. - С. 33-44.

22.Задорожний М. Перспективи сучасної відновлювальної енергетики [Текст] / Микола Задорожний // Географія та основи економіки в школі. - 2011. - № 2. - С. 25, 36.

23.Кишко-Єрлі О. Право користування відновлюваними джерелами енергії [Текст] / О. Кишко-Єрлі // Право України. - 2011. - № 2. - С. 156-160.

24.Лобунець, Людмила Григорівна. Деякі результати кількісної оцінки досліджень в галузі енергетики України [Текст] / Л. Г. Лобунець // Проблеми науки. - 2011. - № 3. - С. 17-19.

25.Мачулін, Володимир Федорович. Сонячна енергетика: порядок денний для світу й України [Текст] / В. Мачулін, В. Литовченко, М. Стріха // Вісник Національної академії наук України. - 2011. - № 5. - С. 30-39.

26.Грома, Володимир. Енергетика України [Текст] / В. Грома, Д. Галкін, В. Яценко // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2011. - № 38-39. - С. 9-30.

27.Електронний ресурс ,режи доступу:[www.energo.uz.ua/pers/Strategi.html]