2.Поняття та структура правовідносин

Ті відносини, які виникають у суспільстві між окремими людьми, їх колективами та суспільством у цілому, є суспільними відносинами. Вони можуть існувати у вигляді політичних, моральних, економічних, релігійних, правових та інших відносин.

Правовідносини – це суспільні вольові відносини, які виникають на основі норм права, учасники яких пов’язані взаємними юридичними правами та обов’язками, дотримання котрих забезпечується можливістю державного примусу.

У структурі правовідносин виділяють такі елементи:

1. Зміст правовідносин, який включає суб’єктивні юридичні права та обов’язки учасників правовідносин.

Суб’єктивне юридичне право – це передбачена нормою права міра можливої поведінки особи, яку вона може здійснювати для задоволення своїх інтересів та потреб і яка забезпечується юридичними обов’язками інших, зобов’язаних суб’єктів.

Суб’єктивне право включає три можливості (правомочності):

–    здійснювати певні дії;

–    вимагати певних дій від зобов’язаного суб’єкта;

–    вимагати відновлення порушеного права.

Суб’єктивний юридичний обов’язок – це передбачена нормою права міра необхідної поведінки зобов’язаного суб’єкта, яку він повинен здійснювати в інтересах уповноваженого суб’єкта, що забезпечується можливістю застосування державного примусу.

Суб’єктивний юридичний обов’язок включає:

–    здійснювати певні дії на користь уповноваженого суб’єкта;

–    утриматися від певних дій;

–    переносити санкції держави.

2.    Суб’єкти правовідносин – це їх учасники, які є носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків.

Для того, щоб стати учасником правовідносин, суб’єкти права повинні володіти такою властивістю, як правосуб’єктність, що включає правоздатність та дієздатність.

Правоздатність– це обумовлена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні юридичні права та обов’язки.Правоздатністьфізичних осіб виникає з народження, а припиняється зі смертю або оголошенням громадянина померлим.

Дієздатність– це обумовлена нормами права здатність суб’єкта власними діями набувати і здійснювати суб’єктивні юридичні права та нести відповідальність за виконання юридичних обов’язків.Дієздатністьфізичних осіб не виникає з народження, а залежить від ряду обставин, у першу чергу – віку та стану психічного здоров’я.

Будь-який суб’єкт правовідносин може бути обмежений у правоздатності чи дієздатності, або може позбавлятися дієздатності у випадках і в порядку, встановленому законом.

Інколи до складу правосуб’єктності включають також деліктоздатність.

Деліктоздатність– це здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за вчинені ним правопорушення.

3.    Об’єкти правовідносин – це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносиниі здійснюють свої юридичні права та обов’язки.

Передумовою виникнення правовідносин є юридичні факти.

Юридичний факт– це передбачені гіпотезою правової норми конкретні життєві обставини, з якими правові норми пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Зокрема, за вольовим критерієм юридичні факти поділяються на події та дії.

Юридичні події- це юридичні факти, що виникають, розвиваються та припиняються незалежно від волі суб’єктів правовідносин.

Юридичні дії– факти, що виникають внаслідок вольової діяльності суб’єктів.

Юридичні дії, в свою чергу, поділяють на правомірні, які не порушують норм права, та неправомірні, які порушують норми права.

Правомірні юридичні дії поділяють на юридичні акти та юридичні вчинки.

Юридичний акт– це правомірна дія суб’єкта, яка здійснюється з метою викликати юридичні наслідки (наприклад, укладення договору купівлі-продажу).

Юридичний вчинок– правомірна дія суб’єкта, що не має спеціальної мети спричинити юридичні наслідки (наприклад, знахідка скарбу).