Приклад із історії

Церемоніал вручення вірчих грамот іноземним послом Президенту країни має свій особливий протокол. У цьому документі обов'язково є ключова фраза: “Прошу (просимо) вірити всьому тому, що він матиме честь говорити від імені...”

Сценарій цієї процедури нескладний, але при умові, що все йде за запланованим графіком без дипломатичних “проколів”. У колишньому СРСР протоколіст МІС СРСР, супроводжуючи на таку церемонію іранського посла Мусада Ансарі, звернув увагу на те, що при ньому не було з собою ні портфеля, ні папки, де могли б знаходитись грамоти. Досвідчений протоколіст на всякий випадок спитав посла про це. Посол, який був близьким до двору вельможею, зблід і відповів, що грамоти залишились у посольстві. Повертатися було пізно, а їхати далі не варто. Іранський посол у молитвах просив щось придумати, щоб спасти його голову. І йому це вдалося, дякуючи шефу протоколу Федору Молочкову. Він, на щастя посла, зумів вговорити заступника Голови Президії Верховної Ради СРСР, який приймав вірчі грамоти, прийняти порожній конверт. Таким чином і голова, і честь посла були збережені. А ось для посла Японії, як свідчить історія, все закінчилось трагічно. Він приїхав у Кабул і помітив, що забув свої довірчі грамоти в Сінгапурі. Харакірі було єдиним виходом, який знайшов для себе істинний самурай.

Відкличні грамоти – документ, який повідомляє про відкликання дипломатичного представника з займаної ним посади. Вони адресуються главі держави, при якій акредитований дипломатичний представник, підписуються главою держави, яка призначила дипломатичного представника. У преамбулі відкличних грамот в короткій формі повідомляється про факт та причину відкликання дипломатичного представника; висловлюється надія, що дипломатичний представник сприяв підтримці та розвитку дипломатичних відносин між державами.

Вірчі і відкличні грамоти виготовляються на спеціальному папері з державним гербом, печатки на них не ставляться.

Відкличні грамоти вручає знов призначений дипломатичний представник одночасно із своїми вірчими грамотами. Однак відкликаний дипломатичний представник перед від'їздом із країни перебування може сам вручити свої відкличні грамоти главі держави, що на практиці, однак, буває дуже рідко.

Вірчі та відкличні грамоти виготовляються на спеціальних бланках з державним гербом. Печатки на них не ставляться. Ці грамоти називаються в множині, але фактично кожна з них представляє собою один документ.

4. У міжнародній протокольній практиці прийнято, що посол зразу після вручення своїх вірчих грамот (у той же день) надсилає главам усіх дипломатичних представництв, з країнами яких його держава підтримує дипломатичні відносини і які акредитовані в даній країні, особисті ноти, в яких сповіщає про вручення вірчих грамот. Після цього посол наносить візити офіційним особам, політичним і громадським діячам країни перебування, а також своїм колегам – главам дипломатичних представництв країн, з якими його країна підтримує дипломатичні відносний. Існує протокольне правило згідно з яким посол першим наносить візити тільки послам. Посланники, постійні і тимчасово повірені в справах наносять візити послу як старшому по рангу після отримання його особистої ноти. В один день наносять 1-3 візити. Список офіційних осіб, яким треба нанести візити, та їх черговість повідомляються посольству місцевим протоколом. Проте посол може в інтересах розширення своїх контактів (зв'язків) доповнити одержаний список за умов, що це не буде протирічити правилам, установленим місцевими властями. Протокольні візити наносять також інші дипломатичні співробітники посольств при їх прибутті у країну перебування. Безумовно, рівень службового положення осіб, яким наносить візити дипломатичний співробітник, залежить від його дипломатичної посади. Як правило, главі дипломатичного представництва і дипломатичним співробітникам, які нанесли протокольні візити в дипломатичному корпусі, наносять протокольні візити-відповіді. Протокольні візити наносять і дружини глав дипломатичних представництв та інших дипломатів. Правила нанесення візитів дружинами дипломатів у різних країнах неоднакові. Загальним правилом є те, що з цими візитами не поспішають, оскільки вважається, що дружина дипломата повинна спочатку займатися влаштуванням свого побуту.

Про день і час візиту домовляються заздалегідь. Спізнюватися на нього не можна. Це одне із важливих протокольних правил. Дипломат для нанесення візиту повинен мати спеціальний візитний костюм, але темного кольору. Взуття теж повинне бути темним. Не можна одягати піджак одного кольору і брюки іншого. Протокольний візит триває, як правило, 20-30 хв. Ініціатива ведення бесіди залишається за господарем, але дипломату слід подумати заздалегідь про що він буде вести розмову. Слід правильно розрахувати час, щоб не затримуватися з візитом. Виключенням є візит у глави держави, коли аудієнцію припиняє сам глава держав.

5. Дипломатичне представництво припиняє дипломатичну діяльність у країні перебування у випадках зупинення або розриву дипломатичних відносин між двома країнами – країною дипломатичного представництва та країною перебування. Розрив дипломатичних відносин, як правило, відбувається внаслідок війни чи інших надзвичайних обставин (збройна агресія проти суверенної держави, військовий путч та ін.). Можливий й інший випадок, наприклад, об'єднання двох країн, і в результаті ведення зовнішньої політики об'єднаним урядом та припинення своїх функцій всіма дипломатичними представництвами в одній із об'єднаних країн.

Якщо в останньому випадку протокольна практика, пов'язана з від'їздом із країни дипломатичного персоналу, не змінюється, то при розриві дипломатичних відносин протокольна практика інша.

Оскільки дипломатичні відносини розірвані, то припиняються всі зносини дипломатичного представництва з Міністерством закордонних справ та іншими відомствами, за винятком питань, пов'язаних з ліквідацією дипломатичного представництва та організацією від'їзду персоналу. З цих питань дипломатичне представництво звертається до протокольної служби Міністерства закордонних справ. У цьому випадку представник протокольної служби чи інший представник влади не проводжають главу представництва при його від'їзді, що в інших, звичних випадках є протокольною нормою.