2. Характеристика особи загально-кримінальних корисливих злочинів.

Типологія злочинців проти приватної власності така:

випадкові (нестійкі) — не мають стійкої паразитичної антигромадської орієнтації, виявляють корисливість, бажання задовольнити потребу в алкоголі ("завіятись"), не відстати від друзів; у частини мотивом є забезпечення себе і близьких найнеобхіднішим;

ситуативні — такі, що вчиняють злочини за сприятливих обставин, не здатні утриматися від спокуси (грабіжники,крадії на пляжах, у гуртожитках тощо);

злісні — професіонали або такі, що наблизились до них, мають паразитичний погляд на своє місце в житті, визна­ють злочинне середовище як своє, сприймають його субкультуру, значна частина має судимість, характерна підго­товка до вчинення злочину, сформована антигромадська установка;

особливо злісні — злочинна еліта ("вори в законі", "авто­ритети", "відморозки"), якій властиві особлива злочинна укоріненість, злочинна філософія, призирство до норм за­гальнолюдської моралі, ненависть до правоохоронних ор­ганів.

Властивості більшості злочинців проти приватної власності такі:

корисливо-споживацьке прагнення до паразитичного існу­вання за рахунок злочинного вилучення майна громадян;

стійка деформація свідомості, нігілістичне ставлення до законів, перекручування суспільних принципів і мораль­них правил життя, некритична і завищена оцінка себе як особи;

укорінення розпусти (алкоголізм, вживання наркотиків, захоплення азартними іграми, випадкові статеві сто­сунки).

3. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини.

Стан злочинності загалом і окремих її видів багато в чому відображує ситуацію, що складається в суспільстві. Особливо це стосується корисливої злочинності. Усунення або блокування негативних процесів одразу ж по­значається на уповільненні темпів поширення злочинності, її стабілізації й навіть зниженні.

До основних негативних чинників (причин), що детермі­нують корисливу злочинність на рівні макросередовища, нале­жать такі:

економічного характеру — різке зниження обсягів вироб­ництва, відплив коштів за кордон, нестача енергоносіїв,пов'язані з цим безробіття, високі для більшості людей ціни, несвоєчасне отримання заробітної плати тощо;

соціального характеру — різке розшарування суспільства з дуже великим діапазоном від бідності до багатства;

морального характеру — підвищення соціального напру­ження у суспільстві; втрата поняття недоторканості чу­жого майна; активізація антисоціальних приписів виправ­довування моральності посягання на приватне майно(будь-що взяти "свою частку"); збільшення кількості лю­дей, готових здійснити злочин з метою первісного накопи­чення капіталу, "утримання на плаву", а для значної час­тини — грошей на алкоголь і наркотики (кількість цих категорій збільшується);

правового характеру — правова система не повною мірою відповідає вимогам дійсності, має багато "пробілів", не­ефективність профілактичних заходів злочинності;

організаційного характеру — остаточно не приведені у відповідність з вимогами структури правозастосовчих органів, які ведуть боротьбу з корисливою злочинністю, вони мають недостатній рівень забезпечення матеріальни­ми, технічними засобами, а також кадрами.

До суттєвих негативних чинників, що детермінують корис­ливу злочинність на рівні мікросередовища, належать: нега­тивне побутове оточення, пияцтво, крадіжки тощо. Подекуди майбутній злочинець не в змозі протистояти тиску обставин мікросередовища.

Усе викладене призводить до формування корисливо-пара­зитичної мотивації, потягу до "красивого життя", зневажливо­го ставлення до чесної праці, яка такого "життя" не може дати, вирішення, що злочинний шлях не тільки не гірший за чесний, а й такий, якому потрібно віддавати перевагу, бо тільки в та­кий спосіб можна або "вибитися в люди", або мати гроші на за­доволення пристрастей, низький рівень культури й моральнос­ті, глухота до чужої біди.

До недоліків у роботі правоохоронних органів належать такі:

відсутність подекуди глибокого аналізу оперативної обста­новки на місцях;

недостатня взаємодія служб щодо профілактичної діяль­ності в цьому напрямі;

недоліки у використанні підрозділів патрульно-постової служби і в роботі чергових частин;

недоліки в боротьбі з алкоголізмом, поширенням наркоти­ків, утриманням домів розпусти, проституцією, збутом кра­деного;

невелика кількість житла, узятого під централізовану охо­рону;

слабка індивідуально-профілактична робота з особами, ра­ніше засудженими за корисливі злочини або схильними до їх вчинення;

недостатня робота з населенням щодо профілактики віктимної поведінки;

повільне відродження ефективних форм залучення насе­лення до профілактики злочинів (загонів самоохорони будинків, дач, стоянок автомобілів, човнів тощо);

недоліки у провадженні дізнання і слідства, слабке вико­ристання результатів попереднього слідства у профілак­тичній роботі.

Серед інших умов, що сприяють розглядуваним злочинам, зазначимо такі:

зниження захищеності житла, освітленості вулиць, кіль­кості діючих телефонів-автоматів;

примітивізм або відсутність технічних засобів попереджу­ вального характеру — замків, протиугінних засобів, пере­говорних пристроїв тощо;

можливість подекуди виробляти зброю на робочих місцях і вдома;

відсутність контролю за майном громадян на виробництві, у гуртожитках, санаторіях, готелях тощо;

віктимна поведінка потерпілих — безтурботливе ставлення до укріплення домівки, охорони автомобіля, перебування в небезпечних місцях, часто в нетверезому стані; довірли­ вість (купівля фальсифікованих товарів, гра на вулиці вазартні ігри, впускання до квартири незнайомих людей).

До того ж потерпілі часто не бажають з різних мотивів спів­працювати з міліцією, подавати заяву про скоєний злочин, з'являтися на виклик до міліції тощо.