Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДРЕ(метода).doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
1.74 Mб
Скачать

Тема 2. Система органів державного регулювання економіки

2.1. Основні функції держави. 2.2. Форми державного правління та устрою. 2.3. Центральні органи державної влади та управління. 2.4. Органи регіональної (місцевої) влади та управління.

2.1. Основні функції держави

Сутність держави розкривається і реалізується в її взаємодії з суспільством. Що і як держава робить для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей характеризується поняттям «функції держави». Слово «функція» походить від лат. «functio» й означає: виконання, обов’язок, коло діяльності.

Сучасні держави світу виконують політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції.

Необхідність політичної функції держави випливає із самої сутності держави як політичної форми організації суспільства. Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку. Якщо держава не підтримує такого стану, ігнорує суспільні потреби, діє не на користь національним інтересам, то вона не виправдовує свого існування. Ігнорування політичної функції здатне породжувати політичну нестабільність, соціальні конфлікти та хаос в економічній сфері. За таких умов про будь-яке державне управління та державне регулювання економіки не може бути й мови.

Політична функція містить визначення програмно-стратегічних цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення функціонування політичної системи, політичної стабільності, підтримання відносин з політичними партіями, громадсько-політичними організаціями тощо.

Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві та співпраці людей. Окремі особи використовують те саме середовище для досягнення різних цілей, у тому числі й злочинних. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод. Виконання соціальної функції передбачає: створення державою умов для відтворення й розвитку людини (демографічна політика, освіта, виховання тощо ); формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини; стимулювання творчого зростання людини; втілення в життя принципів соціальної справедливості тощо.

Міжнародна (зовнішня) функція держави полягає у підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Якщо людина реалізується у своєму народові (нації), то народ у цілому - у взаємодії з іншими народами. Зовнішня політика має врахувати геополітичні обставини, які визначають долю народів, а також одвічні національні інтереси. Держава повинна здійснювати міжнародну функцію в стратегічних параметрах, налагоджувати нормальні відносини з іншими країнами вздовж своїх кордонів, зберігати й зміцнювати співробітництво з якомога більшою кількістю держав, сприяти розвитку міжнародних організацій. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни.

Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Усі функції держави тісно взаємопов’язані. Але, на думку економістів, економічна функція є найважливішою, оскільки брак належного економічного потенціалу або низька ефективність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій.

Економічні функції держави можна згрупувати за такими напрямками:

  • емісійна функція;

  • формування правових засад функціонування економіки;

  • усунення вад ринкового саморегулювання;

  • перерозподіл доходів;

  • забезпечення людей обов’язковими товарами;

  • організація й регулювання економічної діяльності.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через визначення державної стратегії економічного розвитку; видання законодавчих актів з регулювання економічної діяльності; через механізм фінансової, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, регіональної, зовнішньоекономічної та інших напрямків соціально-економічної політики, а також шляхом складання соціально-економічних прогнозів, планів, державних цільових програм.