4.Сучасні зарубіжні педагогічні концепції. Мета виховання в зарубіжній педагогіці.

Методологічна основа педагогіки - ФІЛОСОФІЯ. Філософські теорії лежать в основі численних педагогічних концепцій і виховних систем. Основні педагогічні концепції, що спираються на відповідні філософські напрямки - ПРАГМАТИЗМ, неопозитивізм, екзистенціалізм, неотомізм, біхевіоризму.

ПРАГМАТИЗМ (від грец. «Прагма» - справа) - філософсько-педагогічне спрямування, яка виступає за зближення виховання з життям, досягнення цілей виховання в практичній діяльності. Засновники прагматичної філософії Ч. Пірс (1839-1914) і У. Джеймс (1842-1910) претендували на створення нової філософії, яка стоїть поза ідеалізму і матеріалізму. Ідеї ??ранніх прагматистов розвинув американський філософ і педагог Дж. Дьюї (1859-1952). Він привів їх в систему, яку назвав інструменталізмом. Основні положення цієї системи наступні:

- школа не повинна бути відірвана від життя, навчання - від виховання;

- в основі навчально-виховного процесу повинні лежати інтереси дитини.

Неопозитивізм- філософсько-педагогічний напрям, що намагається осмислити комплекс явищ, викликаних науково-технічною революцією. Зародившись в надрах класичного позитивізму на етичних ідеях Платона, Аристотеля, Юма, І. Канта, новий напрямок поступово зміцніло і набуло широкого поширення на Заході. Нинішній педагогічний неопозитивізм найчастіше іменується «новим гуманізмом.

Головні положення неопозитивізму наступні:

- виховання повинно бути очищено від світоглядних ідей, бо соціальне життя в умовах науково-технічного прогресу потребує не в ідеології, а в «раціональному мисленні»;

- прихильники нового гуманізму виступають за повну гуманізацію в системі виховання, вбачаючи в ній головне засіб утвердження в усіх сферах життя суспільства справедливості як вищого принципу відносин між людьми.

Людина сама програмує свій розвиток, який робить зворотний вплив на його соціальний досвід, а тому у вихованні головна увага має бути приділена розвитку людського «Я».

Екзистенціалізм (від лат. - Існування) - впливове філософське напрям, що визнає особистість найвищою цінністю світу. За твердженнями екзистенціалістів, кожна особистість - неповторна, унікальна, особлива. Кожна людина - носій своєї моральності. Людина скрізь і завжди самотній, ізольований, приречений на існування у ворожому йому середовищі. Суспільство завдає колосальної шкоди моральної самостійності особистості, оскільки соціальні інститути націлені на уніфікацію особистості, стереотипність її поведінки.

Неотомізм- релігійне філософське вчення, що отримало свою назву від імені католицького богослова Фоми (Томи) Аквінського (1225-1274). Неотомісти визнають існування об'єктивної реальності, але ставлять цю реальність у залежність від волі Бога. Світ є втілення «Божественного розуму», а теологія - вища ступінь пізнання. Сутність світу, за твердженням неотомістов, незбагненна наукою. Її можна пізнавати, тільки «сверхразумом» наближаючись до Бога.

Біхевіоризм (від латинського - поведінка) - психолого-педагогічна концепція технократичного виховання, під яким розуміється виховання, що базується на новітніх досягненнях науки про людину, використанні сучасних методів дослідження його інтересів, потреб, здібностей, факторів, детермінують поведінку

У сучасній зарубіжній педагогіці передбачаються таку мету виховання:

- виховання законопослушної людини, яка визнає моральні цінності та правові норми і дотримується їх;

- виховання “саморегулюючої” особистості, реалізація кожною людиною закладених у ній природних задатків;