- •19. Поняття зайнятості населення. Держ.Служба зайнятості, її структура, функції та права.
- •20 Поняття трудових правовідносин: поняття, структура, види, умови виникнення
- •22. Поняття трудового договору. Сторони, зміст, строк, форма трудового договору.
- •23. Загальний порядок прийняття на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу
- •24. Контракт – особливий вид трудового договору.
- •25. Договори про тимчасову та сезонну роботу.
- •26. Договір про надомну роботу
- •27. Договір про роботу за сумісництвом. Відмінність сумісництва від суміщення професій.
- •28 Трудовий договір з державними службовцями.
- •29 Особливості трудового договору з молодими фахівцями
- •30.Особливості укладення трудового договору між працівником і фізичною особою.
- •31 Особливості укладання трудових договорів з іноземцями.
- •32. Особливості трудового договору з неповнолітньою особою
- •33. Випробування при прийняття на роботу та його юридичне значення
- •34 Поняття та види переведень. Відмінності переведення на іншу роботу від суміжних правових категорій.
- •35 Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.
- •36..Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •37. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •38. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •39. Зміна умов трудового договору
- •40. Порядок звільнення з роботи, вихідна допомога.
- •42. Поняття та види робочого часу. Нормальний неповний та скорочений робочий час.
- •43. Неосновний робочий час
- •44. Режим та облік робочого часу.
- •45. Поняття та види часу відпочинку.
- •46. Поняття відпусток. Види відпусток. Порядок надання відпусток.
- •47. Поняття заробітної плати та методи її регулювання.
- •48. Тарифна система оплати праці.
- •49. Порядок виплати заробітної плати. Обмеження відрахувань із заробітної плати.
- •50. Компенсаційні та гарантійні виплати.
- •51. Нормування праці.
- •52. Системи оплати праці.
- •Відрядна форма оплати праці
- •53. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення. Внутрішній трудовий розпорядок
23. Загальний порядок прийняття на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу
Порядок прийняття на роботу
Прийняття на роботу на підприємство, в установу або організацію здійснюється шляхом укладання угоди безпосередньо між власником або уповноваженим ним органом і особою, яка влаштовується на роботу.
Порядок прийняття на роботу
Порядок прийняття на роботу — це процедура юридичного оформлення трудових відносин, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Для укладення трудового договору працівник має надати такі документи: заяву про прийняття на роботу (для укладення трудового договору в письмовій формі, скажімо контракту, подання заяви не потрібно), паспорт або інший документ, що посвідчує особу (свідоцтво про народження), трудову книжку, а в разі її відсутності довідку з місця проживання (виконкому, держадміністрації, домоуправління) про останнє заняття, військовий білет (для військовозобов'язаних).
Під час укладення трудового договору забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомостей про їхню партійну і національну належність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
У разі, коли наказ (розпорядження) не було видано, а особа фактично стала до роботи чи була допущена до виконання трудових функцій, трудовий договір вважається укладеним, а працівник — прийнятим на роботу.
Забороняється укладення трудового договору з особою, якій за медичним висновком запропоновано роботу, протипоказану за станом здоров'я.
Якщо працівника приймають на роботу вперше, йому оформляють трудову книжку — основний документ про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів. Трудові книжки осіб, які працюють за сумісництвом, ведуться тільки за основним місцем роботи.
Приймаючи працівника на роботу, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити його:
— з дорученою роботою, умовами оплати праці, правами й обов'язками;
— правилами внутрішнього трудового розпорядку і змістом колективного договору, що діє на цьому підприємстві, в установі, організації;
— провести інструктаж з правил санітарії та гігієни, техніки безпеки, протипожежної охорони, інших правил охорони праці.
На всіх прийнятих на роботу має бути заведено особисті картки (типова відомча форма Т-2, затверджена наказом Міністерства статистики України від 27.11.95 № 277).
Гарантії при прийнятті на роботу
Згідно із Конституцією України не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин (ст. 22 КЗпП України).
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних із вагітністю, або коли є діти віком до 3 років, а самотнім матерям — якщо є дитина віком до 14 років або дитина-інвалід.
У разі відмови в прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити їм про причини відмови в письмовій формі. Відмову в прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку (ст. 184 КЗпП України).
Для деяких категорій працівників законодавством передбачено додаткові гарантії при прийнятті їх на роботу. Зокрема, для молоді встановлено броню прийняття на роботу, а також гарантовано забезпечення їх роботою відповідно до придбаного фаху і кваліфікації (ст. 196,197 КЗпП України).
Для працевлаштування інвалідів місцевими радами встановлюються квоти для підприємств, розміщених на їхній території.
Разом із тим законодавством у багатьох випадках передбачено деякі обмеження для окремих осіб щодо певних посад або виконання певної роботи. Ці обмеження стосуються, зокрема, осіб, позбавлених судовими органами на певний строк права посідати певні посади або займатися певною діяльністю. Так, водіїв автотранспортних засобів може бути позбавлено в адміністративному порядку права керувати цими засобами на певний строк. За законодавством забороняється спільна робота на тому самому державному підприємстві, в установі або організації осіб, котрі є близькими родичами або свояками (батьки, чоловіки, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти чоловіків), якщо їхня служба пов'язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю одного з них іншому (це можна з'ясувати, проглянувши посадову інструкцію працівника, вивчивши структуру підприємства тощо) (ст. 25 КЗпП України).
Ці обмеження не поширюються на виборних і наукових працівників, педагогів, викладачів, лекторів, агрономів, землемірів, артистів та ін. Такі самі обмеження можуть застосовуватися і на підприємствах інших форм власності. Чинним законодавством також установлено деякі обмеження при зарахуванні на роботу за сумісництвом.
Не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів тощо).
Порушення зазначених правил прийняття на роботу може бути приводом для припинення трудового договору (ст. 7 КЗпП України).