18. Суб'єкт та об'єкт пізнання, структура пізнавального процесу.

S (дух) " О (матерія) = пізнання.

У процесі пізнання діють три елементи: С., O. та саме пізнання. Пізнання є результатом взаємодії С. і О.

Ідеалістична філософія тлумачила пит. про суб'єкт мислення так: мислення існує поза людиною і людством. Мислення об'єктивно існувало до людини, а його суб'єктом був Бог, який мислить та діє, все у світі є р-том його творчої діяльності. Людина як джерело пізнання підпорядковується істинному С. усього, що діється на землі - Богу. За Гегелем, С. - це дух.

Суб'єктивно-ідеалістична точка зору полягає в тому, що "я", "свідомість людини" була суб'єктом мислення та дії. Свідомість є С. самої себе (Фіхте).

Матеріалістична філософія: суб'єкт пізнання - це людина, і не лише зі своєю свідомістю, а з усім тим, що їй притаманне. Л.Фейербах (до Маркса) зводив сутність людини до біологічної природи. За Марксом, С. пізнання - це суспільство.

У гносеології суб'єкт береться у його безособистій формі: її не цікавить, хто саме висунув теорію і які особливості цієї особистості. ЇЇ цікавить зміст знання у його відношенні до об'єктивної реальності.

Психологія розуміє під С. окрему особистість.

Об'єкт пізнання носить суспільний х-р. Ідеалізм ставив об'єкт у залежність від свідомості окремого суб'єкта або світового духу. Матеріалізм до Маркса визнавав існування об'єкта незалежно від свідомості - як природне тіло, яке існує для споглядання, тобто предмети матеріальної дійсності існують самі по собі. Ідеалізм (особливо німецький класичний) розвиває ідею активності С. по відношенню до О., діяльність зводилась до творчої ролі свідомості (Фіхте: я - свідомість створює не-я - природу). Марксизм розглядав предмети зовнішнього світу як чуттєво-матеріальну діяльність С.

С. і О. - співвідносні категорії. Матеріалістична концепція: С. - людство, яке є теж об'єктивною реальністю, як і природні явища; О. - це не будь-який предмет природи, а той, який включений у сферу діяльності людини.

С. і О. - єдність протилежностей. Пізнання - теоретична форма розв'язання суперечностей між С. та О.

Діалектика С. та О. включає два таких явища, як опредмечування і відчуження. О. перех. в С., а С. - в О. Продуктивна діяльність людини опредмечується, стає об'єктивною реальністю незалежно від свідомості й волі людини. Свідомість людини, набуваючи предметної форми, може стати ворожою по відношенню до людини: людина, замість того, щоб владарювати над продуктами своєї діяльності, сама потрапляє у залежність - так виникає поняття про відчуження як особливу форму опредмечування продуктів свідомості, об'єктивізацію думки, перетворення ідеального в об. реальність. Гегель: істинним буттям володіє лише дух.

Основні аспекти відчуження за Гегелем: 1) часто ототожнює опредмечене і відчужене, розглядає їх не як протилежне, а як необхідний момент руху духа; 2) праця - абстрактно-духовна діяльність - втрата предметності (людина - непредметна істота).

Пізнання - це сукупність процесів отримання, переробки і використання інф-ції про світ і саму людину. Пізнання - це специфічна взаємод. С. і О., кінцева мета якої - істина, розробка рецептів, алгоритмів, моделей і програм, спрямованих на освоєння об'єкта відповідно до потреб С. Пізнання є процесом ідеального освоєння реального світу.