Кафедра вчителів початкових класів

Підготувала

вчитель розвитку мовлення

Нечипорук Людмила Василівна

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1 Поняття про лексику і її розвиток в онтогенезі …...………….… 5

РОЗДІЛ 2 Порушення лексики у дітей із ЗНМ ……………...…………..…. 10

2.1 Загальна характеристика рівнів ЗНМ ………………………..……..……. 10

2.2 Особливості лексичного розвитку дітей із ЗНМ ………………..…..…....16

РОЗДІЛ 3 Логопедична робота з розвитку лексики

в учнів із ЗНМ……………………………………………..…………………… 21

3.1 Напрямки логопедичної роботи з корекції формування лексики в учнів із ЗНМ ……................................................................................................. 21

3.2 Методи логопедичної роботи з розвитку лексики

у дітей із ЗНМ …………………………………..………………………. 25

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 31

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 34

ВСТУП

Зміст шкільного навчання висуває певні вимоги до рівня розумового та мовленнєвого розвитку дитини: практичного оволодіння мовою (усіма її системами) і комунікативними вміннями та навичками.

Чіткі вимоги висуваються, зокрема до рівня лексичного розвитку [23, 7]. В старшому дошкільному віці діти повинні оволодіти відповідним запасом лексичних засобів, щоб вміти за їхньою допомогою викласти ту чи іншу думку, передати інформацію та аргументувати ті чи інші положення. З іншого боку, відповідний рівень лексичного розвитку забезпечує вміння правильно розуміти викладені думки.

Відхилення у мовленнєвому розвитку дітей негативно впливають на засвоєння шкільної програми, особливо предметів мовного циклу.Діти з порушенням мовлення, а серед них і діти із ЗНМ, належать до неоднорідної та чисельної групи, для якої оволодіння усним мовленням — єдиний і основний шлях особистісного розвитку [10, 45].У зв’язку з цим, формування лексичної системи мовлення у дітей із ЗНМ у психологічній і педагогічній літературі розглядається в числі найважливіших завдань.

Питанням вивчення розвитку лексики в дітей займалися такі фахівці як: Н.С. Жукова,Т.Б. Мастюкова,Філічєва Т.Б., А. М. Бородич, А.Н. Гвоздьов, С.Н. Цейтлін, А.М.Захарова та ін. [8; 2]. Вони підкреслюють складність процесу оволодіння лексикою дітьми дошкільного віку.

Аналіз розвитку лексики дітей із ЗНМ свідчить про істотні відхилення від вікових нормативів, обмеженості словникового запасу, своєрідності його використання, недостатнього засвоєння змістовної структури слова (лексичної семантики), що призводить до неправильного використання слів у власному мовленні, неточності вживання слів (Б. М. Гриншпун, В.Н.Єрьоміна, І.Ю.Кондратенко, Р.Є. Лєвіна, В. А. Ковшиков, Н.В. Серебрякова, Т. Б. Філічєва, С.Н.Шаховськая й ін.).

Мовленнєвий розвиток дітей тісно пов’язаний з особливостями словникового запасу, тому що слово є центральною одиницею мови і складає її семантичну основу. У процесі мовленнєвого спілкування діти стикаються з різними за значенням словами, різноманітними значеннями одного слова, з синонімами та антонімами.

Своєрідність розвитку словникового запасу, граматичної будови, зв’язного мовлення та його фонетико-фонематичної сторони при ЗНМ описана в дослідженнях Р. Левіної, В. Орфінської, Н. Траугот та ін. Проте, до тепер проблема корекції ЗНМ у дошкільників залишається недостатньо розробленою. Лексичній роботі з дітьми, які мають загальний недорозвиток мовлення, приділяється недостатньо уваги. Вона спрямована, в основному, на розширення активного словника в рамках лексичних тем, що ж до роботи з розвитку лексичної семантики, вона не носить систематизованого характеру, в ній чітко не окреслено коло значень, які повинна засвоїти дитина. Недостатньо приділяється уваги узагальненому лексичному значенню слова та системі словникових понять. Між тим відомо, що слово має складну семантичну будову (виділяють його лексичне і психологічне значення), його формування проходить складний шлях розвитку від оволодіння дитиною вузько конкретним значенням слова до засвоєння його узагальнюючого, абстрактного значення та словесних понять[9, 5].

Дослідження лексичної системи є актуальним й у цей час, тому що обумовлене значимістю лексики для мовного розвитку в цілому, для процесу комунікації й для розвитку пізнавальної діяльності дітей із ЗНМ.

Розділ 1розвиток лексики в онтогенезі

Розвиток словника дитини тісно зв'язаний, з одного боку, з розвитком мислення й інших психічних процесів, а з іншої сторони, з розвитком усіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного й граматичного ладу мовлення[12, 3].

За допомогою мовлення, слів дитина позначає лише те, що доступно її розумінню. У зв'язку із цим у словнику дитини рано з'являються слова конкретного значення, пізніше — слова узагальнюючого характеру.

У логопедії терміном «онтогенез мовлення» прийнято позначати весь період формування мовлення людини, від перших її мовних актів до того досконалого стану, при якому рідна мова стає повноцінним знаряддям спілкування й мислення.

Розвиток лексики в онтогенезі обумовлений також розвитком уявлень дитини про навколишню дійсність. У міру того як дитина знайомиться з новими предметами, явищами, ознаками предметів і дій, збагачується її словник. Освоєння навколишнього світу дитиною відбувається в процесі немовної й мовної діяльності при безпосередній взаємодії з реальними об'єктами і явищами, а також через спілкування з дорослими [26, 9].

Л. С. Виготський відзначав, що первісною функцією мовлення дитини є встановлення контакту з навколишнім світом, функція повідомлення. Діяльність дитини раннього віку здійснюється спільно з дорослим, і у зв'язку із цим спілкування носить ситуативний характер[1, 13].

У цей час у психологічній і психолінгвістичній літературі підкреслюється, що передумови розвитку мовлення визначаються двома процесами. Одним із цих процесів є немовна предметна діяльність самої дитини, тобто розширення зв'язків з навколишнім світом, через конкретне, почуттєве сприйняття світу.

Другим найважливішим фактором розвитку мовлення, у тому числі й збагачення словника, виступає мовна діяльність дорослих і їх спілкування з дитиною. Первісне спілкування дорослого з дитиною носить однобічний і емоційний характер, викликає бажання дитини вступити в контакт із дорослим і виразити свої потреби. Потім спілкування дорослих переходить на прилучення дитини до знакової системи за допомогою звукової символіки. Дитина підключається в мовній діяльності свідомо, долучається до спілкування за допомогою мови.

У зв'язку із цим розвиток лексики багато в чому визначається соціальним середовищем, у якому виховується дитина. Вікові норми словникового запасу дітей того самого віку значно коливаються залежно від соціального - культурного рівня сім'ї, тому що словник засвоюється дитиною в процесі спілкування.

Питанню розвитку лексики дитини присвячена велика кількість досліджень, у яких даний процес висвітлюється в різних аспектах: психофізіологічному, психологічному, лінгвістичному, психолінгвістичному.

Ранній етап формування мовлення та оволодіння словом, багатосторонньо розглядався в роботах таких авторів, як М. М. Кольцова, Є. Н. Винарської, Н. І. Жинкіна, Л. С. Виготського, А. А. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна та ін. [7; 1; 16].

Наприкінці першого, початку другого року життя дитини поступово більшого значення набуває словесний подразник. На початковій стадії реакції на словесний подразник проявляються у вигляді орієнтованого рефлексу. Надалі на його основі формується рефлекс другого порядку на словесний подразник. У дитини розвивається наслідуваність. Багаторазове повторення нового слова сприяє посиленню слова як компонента в загальному комплексі подразників. У цей період розвитку в мовленні дитини з'являються першінерозчленовані слова, так звані лепетні слова, що полягають в основному з ударних складів.

Цей етап розвитку дитячому мовлення більшість дослідників називають стадією « слово-речення».

Надалі, у віці від 1,5 до 2 років, у дитини відбувається розчленовування комплексів на частини, які вступають між собою в різні комбінації (Катя бай, Катя ляля). У цей період у дитини починає швидко рости запас слів, який до кінця другого року життя становить близько 300 слів різних частин мови [12, 5].

Розвиток слова в дитини відбувається як у напрямку предметної співвіднесеності слова, так і в напрямку розвитку значення.

Аналізуючи розвиток значення слова в онтогенезі, Л. С. Виготський писав: «Мовлення і значення слів розбудовувалися природнім шляхом, і історія того, як психологічно розбудовувалося значення слова допомагає освітити до відомого ступеня, як відбувається розвиток знаків, як у дитини природно виникає перший знак, як на основі умовного рефлексу відбувається оволодіння механізмом позначення» [1, 415].

Розвиток зв'язку між мовними знаками й дійсністю є центральним процесом при формуванні мовної діяльності в онтогенезі. На початковому етапі оволодіння знаками мови ім'я предмета є властивістю самого предмета. Л. С. Виготський назвав цей період розвитку значення слова «подвоєнням предмета». На перших стадіях знайомства зі словом дитина ще не може засвоїти слово в його «дорослому» значенні. Відзначається при цьому феномен неповного оволодіння значенням слова, тому що спочатку дитина розуміє слово як назву конкретного предмета, а не як назву класу предметів.

У процесі розвитку значення слова, в основному в дітей від 1 до 2,5 років, відзначаються явища зрушеної референції, або «розтягання» значень слів (Е. С. Кубрякова), «сверхгенерализации» [25]. При цьому відзначається перенесення назви одного предмета на ряд інших, асоціативно пов'язаних з вихідним предметом. Дитина вичленовує ознаку знайомого їй предмета й поширює його назву на інший предмет, що володіє тією ж ознакою. Дитина використовує слово для називання цілого ряду предметів, які мають один або кілька загальних ознак (форму, розмір, рух, матеріал, звучання, смакові якості й ін.), а також загальне функціональне призначення предметів.

Л. П. Федоренко[26, 20] виділяє кілька ступенів узагальнення слів за змістом.

Нульовим ступенем узагальнення є власні імена й назви одиничного предмета. У віці від 1 року до 2 років діти засвоюють слова, які пов'язані з конкретним предметом.

До кінця другого року життя дитина засвоює слова першого ступеня узагальнення, тобто починає розуміти узагальнююче значення найменувань однорідних предметів, дій, якостей[12, 10].

У віці 3 років, діти починають засвоювати слова другому ступеня узагальнення родові поняття, що позначають (іграшки, одяг, посуд) назви предметів, дій у формі іменників. У віці 5-6 років діти засвоюють слова, що позначають родові поняття, тобто слова третього ступеня узагальнення (дерева, квіти, рослини; дієслова- руху : біг, плавання, політ; якісні прикметники - білий, чорний), які є більш високим рівнем спілкування для слів другого щабля узагальнення. Діти, вживають нові лексико-граматичні категорії, поступово засвоюють узгодження прикметників з іменниками в непрямих відмінках.До підліткового віку діти виявляються здатними засвоювати й осмислювати слова четвертого ступеня узагальнення, такі, як стан, ознака, предметність і т.д.Збагачення життєвого досвіду дитини, ускладнення її діяльності й розвиток спілкування з оточуючими людьми приводять до поступового кількісного росту словника.

За даними Є. А. Аркипа, ріст словника характеризується наступними кількісними особливостями: 1 рік — 9 слів, 1 рік 6 міс. — 39 слів, 2 роки — 300 слів, 3 роки 6 міс. - 1110 слів, 4 роки - 1926 слів.За даними А. Штерна, до 1,5 року у дитини налічується близько 100 слів, до 2 років — 200 - 400 слів, до 3 років — 1000 - 1100 слів, до 4 років — 1600 слів, до 5 років — 2200 слів.

За даними А. Н. Гвоздьова, у словнику чотирирічної дитини спостерігається 50,2% іменників, 27,4% дієслів, 11,8% прикметників, 5,8% прислівників, 1,9% числівників, 1,2% сполучників, 0,9% прийменників і 0,9% вигуків і часток[12, 10].

Словник старшого дошкільника може розглядатися в якості національної мовної моделі. У цей період формується ядро словника, яке надалі суттєво не міняється. Незважаючи на кількісне поповнення словника, основний «каркас» не змінюється (А. В. Захарова).

Таким чином, у міру розвитку психічних процесів (мислення, сприйняття, уявлень, пам'яті), розширення контактів з навколишнім світом, узагальнення сенсорного досвіду дитини, якісної зміни її діяльності формується й словник дитини в кількісному і якісному аспектах.

Слова в лексиконі не є ізольованими одиницями, а з'єднуються один з одним різноманітними значеннєвими зв'язками, утворюючи складну систему семантичних полів [13, 8].

Організація лексичної системності в маленьких дітей і дорослих відбувається по-різному. У маленьких дітей об'єднання слів у групи відбувається переважно на основі тематичного принципу (наприклад, собака — будка, помідор — грядка). Дорослі ж частіше поєднують слова, що відносяться до одного поняття (собака — кішка, помідор — овоч).