Rosl_Tvar_Ukr

Рослинність і тваринний світ

На рівнинах рослинність поширена за широтними зонами, в горах – за висотними поясами. На території України рослинність істотно змінена діяльністю людини. Тепер тут налічується більш як 25 тис. видів рослин. Рослинність лісів, степів, луків і боліт дуже багата. В Українських Карпатах поширені рослини понад 2 000, а в Криму – 2 300 видів.

Загальна площа лісів в Україні – близько 10 млн гектарів, що становить приблизно 14 % її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5 %) і Кримських горах (32 %). Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з пів­ночі на південь від 26,1 % (зона мішаних лісів) до 12,5 (Лісостеп) і 3,8 % (Степ). У лісах переважають молоді та середньовікові дерева, поширені такі породи: сосна, ялина, бук, дуб. Вони займають близько 90 % лісовкритої площі. Крім того, є насадження граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо. Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумус та поживні речовини. На кращих ґрунтах поширені дубово-соснові ліси.

У лісах України трапляються два види ялини – звичайна, або європейська, і гірська. На окремі ділянки ялини європейської можна натрапити в західних областях та на Чернігівщині. Великі площі ялина займає в Українських Карпатах.

Ялина (смерека) біла поширена в Карпатах, окремих районах Передкарпаття. В карпатських лісах трапляється також модрина. Подекуди в Українських Карпатах і Кримських горах збереглися поодинокі дерева і невеличкі насадження реліктового тису ягідного. На території України поширений бук європейський і кримський. Бук європейський є однією з головних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля і Придністров'я. На схід від лінії Володимир-Волинський–Кременець–Кам'янець-Подільський він зникає. Бук кримський поширений у Кримських горах на висотах від 500 до 1 300 м.

У лісах України росте дуб звичайний. Він поширений в усіх природних зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 м. Дуб скельний росте в Карпатах і Кримських горах, а також на заході лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. На сході він доходить до лінії Гомель (Білорусь)– Ромни – Полтава – Кременчук. У Криму поширені граб кавказький та граб східний. У лісах трапляються в'яз і берест. Вони проникають далеко на південь у степові байрачні ліси і заплави річок. На узліссях байрачних лісів росте дрібнолистий берест – карагач. Типовою породою для України є липа серцелиста, а в Карпатах і західних областях – липа широколиста, в придніпровських лісах – липа срібляста, в Кримських горах – липа кримська. Ясен звичайний трапляється в усіх лісових районах України. Росте клен кількох видів (явір, гостролистий, польовий і татарський). Клен гостролистий поширений скрізь, явір – у Карпатах і західному Лісостепу, клени польовий і татарський – в лісостепових і байрачних степових лісах.

Майже в усіх типах лісів України як домішка трапляється береза бородавчаста. На вирубках, згарищах, по схилах балок і ярів вона часто утворює чисті насадження. Поширені в Україні біла і чорна тополі, осика, вільха.

Степова рослинність в первісному вигляді до цього часу збереглася тільки на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчако-во-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на пів­дні – типчаково-ковилова на чорноземах південних І темно-каштанових ґрунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солон­цюватих ґрунтах.

Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав'я – конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна тощо; з ефемерів та ефемероїдів – незабудка, переломник, крупка.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав'яний покрив з ковили, тонко­нога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту, молочаю, шавлії, астрагалу, в минулому займали простори Причорноморської низовини. У трав'яному покриві типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки: типчак, ковила українська, келерія, з різнотрав'я – кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо. У травостоях злакових степів переважають посухостійкі (ксерофітні) дернинні злаки (типчак, ковила, житняк), полини, кермек та ін.

На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. В них представлені зарості карагани – кам'янисто-степового чагарника.

Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В цих сте­пах до злаків домішуються субтропічні рослини, а також люцерна, пирій повзучий, горошок.

Луки залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних л у к а х _ поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій тощо. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав'яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті сільські луки поширені в Українських Карпатах. У травостої гірських луків поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. В сабаль­пійському поясі сформувались луки з білоуса, тимофіївки, осоки вічнозеленої, вівсяниці.

Болотна рослинність розвивається в зниженнях із надмірним зволоженням. Болота займають близько 2 % території України. Найбільш поширені вони на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, при­терасні, старих річищ, схилові. Найпоширеніші – низинні болота. В їх рослинному покриві переважають трав'яні і трав'яно-мохові угруповання. Поширені осока, очерет, рогіз, лепеха. З дерев – вільха чорна, менше – сосна, береза, верба, чагарники з верби і берези.

Багато боліт осушено. Меліоровані болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові

Тваринний світ

Різноманітність природних умов зумовлює багатство тваринного світу України. На її території водяться ссавці (100 видів), птахи (360 видів), риби (200 видів), плазуни (20 видів), земноводні (17 видів). Тваринний світ змінювався протягом геологічних періодів та в історичний час. Дослідники вважають, що наприкінці палеогену тут водилися свиноподібні тварини – антракотерії, безрогі носороги, білки, з птахів – баклани, мартини, кулики, качки, лелеки, сови. У річках жили крокодили, в морях – хижозубі кити. Наприкінці неогену (1 млн років тому), коли площа суходолу досягла сучасних розмірів, типовими представниками тваринного світу були: із ссавців – коні-гіпаріони, жирафи, мавпи-макаки, дикобрази, шаблезубі тигри, ведмеді, лисиці, їжаки, хохулі, зайці; з птахів – марабу, страуси, фламінго, дикі кури. В антропогені під час наступання льодовика вимерли гіпаріони, носороги, мавпи, жирафи, страуси, марабу. Натомість з'явилися мамонти, волохаті носороги, велетенський і північний олені, печерні ведмеді і леви, гієни плямисті.

У післяльодовиковий період, коли кліматичні умови стали близькими до сучасних, ця фауна збідніла. З'явилося багато нових видів: зубри, дикі коні-тарпани, первісні бики-тури, дикі осли-кулани, сайгаки, ведмеді, траплялись леви та гієни. До зникнення мамонтів, воло­хатих носорогів і велетенських оленів спричинилось поширення скотарства і землеробства. Особливо змінився тваринний світ у нашому тисячолітті у зв'язку із зростанням населення та розвитком сільськогосподарського виробництва. У XVI ст. на Поліссі зникли кулани, в лісо-степовій і степовій зонах – дикі коні, сайгаки, в Карпатах – сарна, заєць-біляк, біла куріпка.

В умовах сучасного промислового і сільськогосподарського виробництва відбулися і відбуваються великі зміни у видовому і кількісному складі диких тварин.

На території України для кожного природного комплексу (зони хвойно-широколистих лісів, Лісостепу, Степу, Українських Карпат, Кримських гір, лимано-дельтових і прибе­режно-морських районів морів) характерний свій тваринний світ.

Для зони мішаних лісів найбільш типові такі види тварин, як лось, косуля, свиня дика, олень благородний, білка, куниця лісова, борсук, соня лісова, трапляються бурий ведмідь, рись, заєць-біляк. У лісах, на луках і болотах водяться полівка лісова, лісова і польова миші, бурозубки звичайна і мала, кутора, кріт. Досить багато є лисиць і вовків. З птахів – тетерев, рябчик, глухар, дятел чорний, шпак, синиця, дика качка, кулик, деркач, журавель сірий, дикий голуб. З плазунів поширені гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, болотяна черепаха. Із земноводних – тритони, ропухи, жаби та ін. З комах – сосновий і непарний шовкопряди, короїд, хрущ, ґедзь. Останніх багато на заболочених місцевостях.

У тваринному світі лісостепової зони поєднуються лісові і степові види. В лісах водяться білка, борсук, косуля, дика свиня. Для відкритих просторів характерними є ховрах, сліпак, кутора, хом'як, сіра полівка, трапляється тушканчик великий та ін. З птахів водяться куріпка сіра, перепілка, ракша, іволга, сорокопуд, дятел строкатий, чайка, лелека білий. З комах – озима совка, буряковий довгоносик, клоп-черепашка та ін.

У степовій зоні найбільш типовими із ссавців є ховрах сірий, тушканчик великий, полівки сіра та степова, хом'ячок сірий, сліпак, тхір степовий, степова мишівка, куниця кам'яна, дикий кролик. У південно-східних районах поширені бабак, лисиця-корсак, тхір-перев'язка, їжак вухатий. З птахів – жайворонок, перепілка, вівсянка, сіра куріпка. Зрідка трапляються дрофа, степовий журавель, степовий орел, канюк. Типовими степовими плазунами є полоз жовтобрюхий і гадюка степова.

На Азово-Чорноморському узбережжі, де степові ділянки чергуються з піщаними коса­ми, заплавними лісами, луками і болотами, лиманами і прибережними морськими простора­ми, тваринний світ багатий і різноманітний. Поряд із степовими водяться болотні і водо­плавні тварини. Птахи: чайка, мартин сріблястий, норець, качка, чапля, бугай. У дельтах Дунаю, Дністра і Дніпра гніздяться гуска сіра, лебідь-шипун, пелікан. У заповідниках реа­кліматизовано оленя звичайного і бабака, акліматизовано оленя плямистого, ондатру, фазана.

В Українських Карпатах водяться косуля, олень, свиня дика, білка, куниця, борсук, полівка, бурозубка. Трапляються лось, ведмідь, рись, дикий кіт. З птахів – глухар, тетерев, рябчик, дятел, шишкар, беркут, шуліка, сова, сапсан. Характерними плазунами є полоз, гадюка, мідянка, вуж, ящірка. З комах поширені короїди смерековий і буковий, непарний шовкопряд, букова плодожерка.

У Кримських горах водяться олень, косуля, куниця кам'яна, борсук, кажан, лісова миша, муфлон, білка-телеутка. З птахів характерні гриф чорний і сип білоголовий, сойка чорноголова, мухоловка, синиця; із плазунів – гекон кримський, полоз леопардовий, ящірки; з земноводних – тритон гребінчастий, ропуха, квакша. Серед комах багато середземноморських видів, з яких найбільш поширені восковик, ковалик, хрущ кримський, богомол кримський, цикади та ін.

Фауна Азовського моря і узбережжя Чорного моря має багато спільного, оскільки ці басейни сполучені Керченською протокою і між ними відбуваються періодичні міграції риб багатьох видів. Однак помітні і специфічні місцеві види. Для Азовського моря характерні оселедець керченський, пузанок, хамса, велика камбала, тюлька, бичок; для Чорного моря – осетер, білуга, севрюга, скумбрія, ставрида, кефаль, кілька, лосось чорноморський, оселедці дніпровський і дунайський, морський коник.

У Чорному морі із ссавців живуть дельфіни трьох видів – звичайний, афаліна та пих­тун, а також білочеревий тюлень.

З прісноводних риб найціннішим є лосось дунайський, верховодка, харіус, щука, язь, лин, лящ, судак, сом, окунь, карась, сазан, чихоня, тараня. В карпатських річках водяться форель і харіус, у великих водосховищах – цінні промислові риби: судак, лящ, сазан, акліматизувались білий амур і товстолобик.

До Червоної книги України занесено рідкісних тварин 85 видів, а також таких видів, що знаходяться під загрозою зникнення.

Рослинний світ України відрізняється великою різноманітністю видового складу. Із 300-350 тис. видів вищих рослин планети в Україні зростає 25 тис. Це кілька десятків видів дерев (80), кілька сотень видів чагарників (280), до тисячі видів однолітніх трав. Особливе значення мають ендемічні, а також рідкісні й зникаючі види рослин (понад 1000). Ними багаті Кримські гори й Карпати. Природна рослинність збереглася лише на 25% території України. Господарська діяльність населення призвела до істотних змін рослинного покриву країни. Так, площа лісів скоротилася в 5 разів і зараз складає трохи більше 14%. Найбільшого впливу зазнала рослинність лісостепової й степової зон України, де землі активно відводились під сільськогосподарські угіддя.

Рослинний покрив є найбільш уразливим природним компонентом, тому що його розміщення і формування залежить від складу гірських порід, рельєфу, клімату, ґрунтів. Якщо змінюється хоч один компонент – змінюється і видовий склад рослинності. Сукупність рослин, пов’язаних між собою і з навколишнім середовищем, називається рослинним угрупуванням. У межах України виділяють такі типи рослинних угрупувань: лісу, лугу, степу, болотний.

На рівнинах України простежується широтна зональність у розміщенні рослинності. З півночі на південь вона змінюється таким чином:

1) мішані дубово-соснові ліси;

2) діброви;

3) лугові степи;

4) різнотравно-типчаково-ковилові степи;

5) типчаково-ковилові степи;

6) злаково-полинові степи.

У горах рослинні угрупування змінюються з висотою (висотна поясність). Так, передгірний Лісостеп у Карпатах змінюється лісами – від широколистих до хвойних – які переходять у субальпійський пояс полонин (в Кримських горах – яйли).

Тваринний світ України досить різноманітний. Він налічує до 45 тис. видів. Формування тваринного світу, близького до сучасного, почалося в середині палеозою. В епоху зледеніння видовий склад тварин зазнав значних якісних змін. Сьогодні до істотних змін видового складу призводить господарська діяльність людини. Багато тварин стають рідкісними та зникаючими і поповнюють Червону Книгу України, у якій вже нараховується кілька сотень видів тварин. Крім того деякі тварини вже безповоротно зникли. До них належать наприклад кулани, тури, зубри, росомахи, білки-летяги, тарпани (дикі коні), сайгаки.

Різноманітність тваринного світу України пов’язана з  особливостями рельєфу і клімату, але в першу чергу – із певними рослинними угрупуваннями, географія розміщення яких пов’язана з широтною зональністю й висотною поясністю.

Для лісової зони характерні: лось, козуля, кабан, олень, бурий ведмідь, рись; з птахів зустрічається тетерев, рябчик, глухар, шпак, синиця, дрізд, лелека, дика качка.

У лісостеповій зоні зустрічаються представники тваринного світу як зони мішаних лісів, так і степової зони.

У степовій зоні водяться ховрашки, хом’яки, тушканчики, польові миші, байбаки, з птахів – дрохва, хохітва, жайворон, перепелиця, вівсянка, рожевий шпак, степовий орел.

В Українських Карпатах водяться козуля, олень, дикий кабан, білка, куниця, борсук, полівка; з птахів – тетерев, глухар, рябчик, дятел, беркут, сова; з плазунів – полоз, гадюка.

У Кримських горах водяться олень, козуля, куниця, борсук, кажан, лісова миша; з птахів – гриф, дрізд, сороко, синиця; з плазунів – полоз.

Дуже різноманітний тваринний світ на Азово-Чорноморському узбережжі. Особливо багато птахів: чайки, качки, баклани, пелікани, чаплі.

Для Азовського моря характерними є риби: оселедець керченський, хамса, камбала, тюлька, бичок. Для Чорного моря – осетер, білуга, севрюга, скумбрія, ставрида, кефаль, лосось.

У ріках, озерах, штучних водоймах водяться окунь, лящ, судак, щука, карась, сазан.

Таким чином рослинний і тваринний світ України дуже багатий і різноманітний, але господарська діяльність людини веде до зменшення популяцій певних видів, а подекуди і до їх зникнення. З метою захисту рідкісних і зникаючих видів в Україні створено Червону книгу, засновано багато заповідників та національних парків.