27

Визначення персональних задач для кожного виконавця. Постановка «живих картин» на тему байки, прислів’я та приказки.

Тематичний показ на глядача за обраними темами етюдів Практичне заняття: Тренінг з парного етюду.

Індивідуальні заняття: Обґрунтування та затвердження власного парного етюду.

Самостійна робота: Робота над парним етюдом затвердженим педагогом.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 7.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 7. ОПАНУВАННЯ ОСНОВ МАЙСТЕРНОСТІ АКТОРА В РОБОТІ НАД

УРИВКАМИ З П’ЄС

Тема 24. Принцип вибору теми за уривками з п’єс

Основні вимоги до драматургічного твору, запропонованого для постановки. Аналіз уривка п’єси за його дійовими якостями. Наявність виконавців у групі для здійснення творчого задуму у роботі над уривком. Додержування єдностей місця, часу, дії. Особливості організації сценічної дії в уривках з драматургічних творів. Визначення задач образу кожної дійової особи.

Практичне заняття: Пошук, знайомство та аналіз драматургічного (літературного) матеріалу.

Індивідуальні заняття: Вибір уривка з п’єси.

Самостійна робота: Пошук п’єси під виконавців групи.

Тема 25. Композиція в уривках драматургічних творів

Розуміння авторської думки п’єси та використання її для побудови цілісності уривка. Розуміння композиції як логіки побудови твору. Своєрідність композиції уривка п’єси — розгорнута композиція і стрімкий розвиток подальшого сюжету. Залежність художньо-образного бачення уривку від глибини та значності теми п’єси. Дійовий аналіз уривка з п’єси. Течія дій – рух життя від події до події. Підпорядкування художньо-образного бачення розкриттю головної думки п’єси.

Практичне заняття: Логіка події в уривки з п’єси. Індивідуальні заняття: Композиція побудови уривка з п’єси. Самостійна робота: Дійовий аналіз уривка з п’єси.

Тема 26. Пластичне та просторове вирішення в уривках з п’єс

Організація дії у просторі — необхідна умова змістовного та художньо-образного вирішення п’єс. Зв’язок між основним конфліктом та мізансценічним рішенням. Просторове рішення повинне виражати думку драматурга, режисера та авторів. Аналіз пластичних та просторових рішень у виставах відомих режисерів. Спрямування уваги на характер мізансцен (діагональні,

28

фронтальні, концентричні та ін.), розглянути їх виразність. Як правило ці матеріали із п’єс. Розбір взаємин дійових осіб. Запропоновані обставини, а також обставини часу і дії. Групові і парні уривки. Робота з предметами, гострота конфлікту (майстерність). Урахування рівносильності супротивників. Застосування всього уміння з цього розділу. Творчий підхід. Робота під керівництвом педагога.

Практичне заняття: Послідовне, логічне, виправдання життєвої ситуації в запропонованих обставинах (на матеріалі з п’єси).

Індивідуальні заняття: Етюди на пластичне та просторове рішення.

Самостійна робота: Вправи на побудову композиції етюду згідно умовам з п’єси.

Тема 27. Елементи художньо-образної виразності та їх роль у розкритті ідейного змісту етюду

Розуміння у практичній роботі побудови пластичного рішення, яке відповідає головному змісту події в п’єсі. Формування творчих відносин режисера з виконавцями художньо-образних засобів. Розвиток здібностей у виконавців та прагнення і бажання самостійно працювати над створенням образу. Робота з виконавцями над виправданням художньо-образних мізансцен.

Складові частини художньо-образної виразності: атмосфера, темпоритм, музика та шуми, ефекти, світло, костюми, які використовуються для виявлення ідейно-художнього змісту етюду. Атмосфера етюду як створення повного емоційного змісту події та практичне її здійснення. Музикальне та шумове значення у художньому вирішенні та розкриття головного змісту події. Поняття надзавдання та наскрізної дії образу. Надзавдання — головний шлях для вірного дослідження розвитку образу.

Практичне заняття: Розкрити складові чистини змісту етюду.

Індивідуальні заняття: Розробити виразні засоби до етюду згідно умов та вимого педагога.

Самостійна робота: Розкрити ідейно-художній зміст етюду.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 8. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8. ОПАНУВАННЯ

МАЙСТЕРНОСТІ АКТОРА НАД ОБРАЗОМ В УРИВКАХ З П’ЄС

Тема 28. Аналіз-процес пізнавання п’єси та ролі

Творча мета пізнавального аналізу:

-вивчення твору;

-пошук духовного та творчого матеріалу, наданого у п’єсі;

-самоаналіз (сам для себе);

29

-зародження творчих почуттів як свідомого так і несвідомого;

-пошук творчого спонукування.

Опрацювання творчої атмосфери та внутрішнього монологу режисера та актора.

Перший етап – Режисер (педагог) на одинці з п’єсою; «розвідка п’єси мозком», параметри методу та їх системний взаємозв’язок.

Другий етап – метод фізичних дій, як інструмент методу дійового аналізу, «розвідка тілом».

1.Подійно-дійовий аналіз уривка над яким працює педагог;

2.Сумісна робота режисера (педагога) зі студентами (акторами) над уривками, починаючи з сучасних, потім з класичних етюдів (діалог – етюд імпровізація).

3.Пізнай сам себе – сам у ролі.

4.Наскрізна дія – боротьба двох протилежностей, в якій стверджується надзавдання. Боротьба дійових осіб яка проходить через події у п’єсі. Визначення задачі та контрнаскрізна дія.

Практичне заняття: Дослідження процесу пізнавання п’єси та ролі. Індивідуальні заняття: Вправи на наскрізну дію та надзавдання ролі. Самостійна робота: Пошук наскрізної дії ролі.

Тема 29. Застольний період роботи

Знайомство та аналіз драматургічного матеріалу. Ознайомлення з творчістю автора (драматурга). Згідно К.С. Станіславського п’єса вивчається по пластах:

1.Перш за все зовнішня площина фактів, події, фабули, фактури п’єси (сценарію).

2.З нею стикається друга – площина побуту. У неї свої окремі нашарування:

а) станове; б) національне; в) історичне та ін.

3.Площина літературна: а) ідейна; б) стилістична і др. лінія.

4.Площина естетична:

а) театральна (сценічна); б) постановочна; в) драматургічна;

г) художньо–живописна; д) пластична;

є) музична та ін. нашарування.

5. Площина душевна, психологічна:

а) творче хотіння, прагнення та внутрішня дія; б) логіка і послідовність почуттів;

30

в) внутрішня характерність; г) елементи душі та її склад, природою внутрішнього образу та ін.

6. Площина фізична: а) основні закони та дії;

б) зовнішня характерність, тобто типова зовнішність, грим, манери, звички, говір, костюм та інші закони тіла, жесту, ходи.

7. Площина особистих творчих почуттів самого актора, тобто його самопочуття у ролі.

Практичне заняття: Дослідження літературно-художнього джерела.

Індивідуальні заняття: Вивчити автора та епоху.

Самостійна робота: Ознайомитись з історією створення та постановки п’єси.

Тема 30. Дійовий аналіз запропонованих обставин ролі

Поняття надзавдання та наскрізної дії образу. Надзавдання — головний шлях для вірного дослідження розвитку образу. Перевірка задуму та виникнення образу вистави:

-тема твору, її актуальність для глядача, історичні умови епохи створення;

-ідея драматичного твору, світогляд драматурга;

-основний драматичний конфлікт та відношення дійових осіб у конфлікті;

-розвиток дії та контрдії;

-подія п’єси як етапи безперервного розвитку дії, рух п’єси;

-виявлення характерів дійових осіб та розміщення персонажу п’єси;

-атмосфера в якій живуть і діють персонажі;

-структура п’єси та її композиційні особливості.

Практичні заняття: Послідовне, логічне, виправдання життєвої ситуації в запропонованих обставинах.

Індивідуальні заняття: Зробити дійовий аналіз запропонованої ролі.

Самостійна робота: Вправи на сценічному майданчику, згідно з завданням педагога.

Тема 31. Робота у «вигородках»

«Вигородки» – умови тимчасової сценічної установки, яка приблизно відбудовує умови майбутньої вистави: «вигороджуються» потрібні кімнати та приміщення, установлюються необхідні «станки», «фури», «куби», дробини, потрібні для гри меблі.

«Разводка» дійових осіб на майданчику.

Головна ціль роботи у «вигородках» – пошук мізансцен. Практичне заняття: Розробити мізансцени згідно з характером ролі. Індивідуальні заняття: Графічне відображення мізансцен ролі. Самостійна робота: Етюдний метод пошуку мізансцен ролі.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 9.

31

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 9. ОПАНУВАННЯ ДРАМАТУРГІЧНИММАТЕРІАЛОМ–ЗНАЙОМСТВО ЗРОЛЛЮ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕДАГОГА)

Тема 32. Логіка та послідовність дії

Прикордонна зона між життєвим, реальним та сценічним простором – сам майданчик на якому відбувається дія вистави. У дії характеру є дві ознаки:

-вольове походження;

-наявність мети.

Фізичні та психологічні дії у запропонованих обставинах і сценічному образу – невідпорні у своїй логіці та переконливості, доказ логічної послідовності дії.

Практичне заняття: Тренінг на побудову логіки дії з репродукціями картин.

Індивідуальні заняття: Побудова сценічної дії по репродукції картини за вибором педагога.

Самостійна робота: Відпрацювати послідовність та логіку дії оп репродукції картини надану педагогом.

Тема 33. Драматургія образу

Авторська спрямованість драматургічного твору як головна мета, заради якої реалізується творча робота. Надзавдання — практична задача. Наскрізна дія: засоби та шляхи здійснення визнаної мети. Розвинення творчої ініціативи виконавців та заохочення їх до вирішення творчих проблем. Авторське бачення та його бажання до створення образу.

Методика роботи над конкретним сценічним образом. Практичне заняття: Вибрати авторське бачення образу. Індивідуальні заняття: Зробити аналіз майбутнього сценічного образу. Самостійна робота: Розробити своє бачення образу.

Тема 34. П’ять стадій органічного процесу спілкування

Подача образу до об’єкту, пошук об’єкта для спілкування, що виникають самі по собі і створюють першу стадію процесу спілкування. Мить підходу до об’єкту, привертання на себе його уваги за допомогою неочікуваних інтонацій та дій – друга стадія. Моменти зондації душі об’єкту очима, підготовка чужої душі для вільного сприйняття думки, почуття та бачення персонажу – третя стадія. Момент передачі свого бачення партнеру за допомогою голосу, слів, інтонації, пристосований змусити персонаж не тільки почути, зрозуміти, але і побачити внутрішнім зором, що та як бачить суб’єкт при спілкуванні – четверта стадія. Моменти відгуку об’єкта та взаємний обмін сприйняття душевних потоків, процес обопільного спілкування - створюють п’яту стадію.

Практичне заняття: Тренінг, вправи, етюди на спілкування без слів.

32

Індивідуальні заняття: Створити етюди на спілкування. Самостійна робота: Розробити вправи на п’ять стадій спілкування.

Тема 35. Партитура ролі

Побудова безперервної риси дії студент (актор) повинен:

-глибоко вникнути та відчути ідейний зміст п’єси та майбутньої вистави;

-зрозуміти ідею своєї ролі та визначити її надзавдання;

-установити наскрізну дію ролі;

-зрозуміти та відчути взаємозв’язок та відношення свого образу з оточуючим його середовищем.

Повинен залучити право робити відбір дій, з яких складається майбутня риса поведінки актора-образа, збудувати виразний ідейнохудожній задум ролі.

Практичне заняття: Зробити партитуру ролі згідно правила роботи на текстом.

Індивідуальні заняття: Збудувати текстовий образ ролі. Самостійна робота: Проробити текст ролі.

Тема 36. Характерність образу

Гармонія єдиного та цілостного образу вистави. Глядацький образ вистави. Характер та характерність. Розробка елементів зовнішнього шляху та характерності, відображаючих внутрішню суть образу: від зовнішнього до внутрішнього. Анатомічні та фізіологічні особливості даного обличчя (худий, товстий, красивий, сильний слабкий, сліпий, хворий та ін.) Час і простір вистави. Принцип та характер мізансценування. Пластична розробка окремих сцен та епізодів.

Практичне заняття: Розробка елементів зовнішньоїхарактерності образу. Індивідуальні заняття: Побудова внутрішньої характерності образу.

Самостійна робота: Пошук суті образу.

Тема 37. Мізансценування

Мізансцена – розташування дійових осіб на сценічному майданчику у певних фізичних відношеннях один до одного та до оточуючого їх середовища. Формування творчих відносин педагога, режисера з виконавцями ролей. Мізансцена як думка автора, яку режисер висловлює через просторове та пластичне вирішення. Мізансцена – засіб спілкування режисера (педагога) з глядачем. Мізансцена – це точна побудова, висловлює зміст того, що відбувається, розкриття суті того або іншого явища, події, факту. Принципи та характер мізансценування. Фіксація мізансцен.

Практичне заняття: Закріпити на сценічному майданчику мізансцени отриманої ролі.

Індивідуальні заняття: Розробити мізансцени згідно отриманої ролі. Самостійна робота: Побудова майбутньої дії через мізансценування.

Тема 38. Спілкування з партнером

33

Мистецтво переживання – «гра для партнера», безперервна взаємодія з ним. Дивлячись на партнера, його потрібно бачити. Слухаючи партнера, його потрібно чути. Слухати та чути, потрібно розуміти, відчувати усі зміни його почуттів, гостро сприймати партнера та його дії. Навчитися володіти м’язовим контролем. Навчитися володіти течею внутрішнього бачення, думками. Навчитися володіти безпреривністю логічного розвитку дії. Практичне заняття: Розробити дію на спілкування з партнером без слів. Індивідуальнізаняття: Пошук виправданнядіїприспілкуваннізпартнером. Самостійна робота: Вигадати етюд на спілкування.

Тема 39. Спілкування з глядачем

Час буття сценічного героя співпадає з часом сприйняття його глядачем – артист та глядач живуть за одним і тим же біологічним законом. Сприйняття сценічної події глядачем буде сильніше, чим у справжньому часі. Актор і глядач «тут, сьогодні, зараз» – сумісне сприйняття подійного ряду п’єси (вистави).

Умови заволодіння залом щоб:

-чули у кожному кутку;

-зрозуміло та виразно був відпрацьований жест;

-бачили витончені нюанси душевного переживання;

-почути дихання глядацького залу.

Зворотній зв’язок між глядачем та актором під час вистави. Практичне заняття: Робота з ремаркою до глядача. Індивідуальні заняття: Відпрацювати сценічний монолог на рампі та спілкування з глядачем.

Самостійна робота: Зробити партитуру монологу.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 10. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 10. МЕТОДИКА РОБОТИ НАД

ВНУТРІШНІМ СТАНОМ ОБРАЗУ

Тема 40. Побудова образа за текстом

Словесна дія дуже складна: МИ ГОВОРИМО ОДНЕ, ДУМАЄМО ПРО ДРУГЕ, А РОБИМО ТРЕТЄ. Робота над текстом. Що про героя говорить драматург та ін. дійові особи. Партитура тексту, згідно законів сценічної мови.

Словесна дія – найвища форма художньої дії, що пов’язана з вищою нервовою діяльністю психіки, тобто з мовою та мисленням. Внутрішній монолог та підтекст ролі.

Практичне заняття: Робота над партитурою тексту ролі. Індивідуальні заняття: Пошук головної та другорядної дії у тексті ролі.

Самостійна робота: Визначити та розкрити підтекст ролі.

Тема 41. Дійовий аналіз образу

Пізнання життя – це проникнення у нього, вміння художньо перетворити їх у сценічні образи, близькі та зрозумілі глядачу.

34

Піддавати старанному аналізу усі внутрішні мотиви: підтекст, взаємовідношення, характери, наскрізну дію, надзавдання твору і т. ін. Цей процес відбувається з таких етапів:

- вивчення «запропонованих обставин»; - виділення події, фактів, подійного ряду;

- пошук «надзавдання» та «наскрізної дії»; - визначити «риси ролі»; - робота над:

а) «внутрішнім монологом»; б) «баченням»; в) «характерністю»;

г) словом (текстом).

Практичне заняття: Втілити на сценічному майданчику етюди з окремих рис образу.

Індивідуальні заняття: Збудувати за допомогою режисера (педагога) риси майбутнього образу.

Самостійна робота: Визначити головні події образу.

Тема 42. Фізіологічний облік

Розвиток всіх частин тіла та залежність кожного руху від положення тіла. Керування центром ваги тіла – вірний розподіл ваги на опорні точки від положення тіла. Навички керування інерціями тіла, опанування необхідної постави та ходи. Вдале виконання вправ в рівновазі є доказом досить високого рівня координації, достатньої м’язової напруги і сміливості У вправах на рівновагу особливу роль відіграють ноги, які виконують функцію опори. Рівновагу в парі за допомогою рук, плечей, ніг, будь-яких інших предметів. Засвоївши комплекс вправ на рівновагу, студент з особливою виразністю зможе зрозуміти наскільки необхідна точність рухів, наскільки сильно будь-який (навіть дуже невеликий) рух може змінити розташування тіла в просторі. Практичні заняття: Хода на зменшеній опорі при поступовому збільшення висоти, хода в поєднанні з рухами тіла, з текстом та співом в різних темпах, хода з присіданням та з прямою ногою.

Індивідуальні заняття: Засвоєння вправ на зосередження у дії руху надана педагогом.

Самостійна робота: Розробити вправи на фізіологічний облік ролі.

Тема 43. Психологічний облік

Високий рівень розвитку психофізичних якостей підвищує експресивні, виразні можливості актора, гарантують йому м’язову свободу і багатство пластичних форм, перетворює його тілесний апарат в «апарат втілення». Психологічною формою активності актора, відображає потребу, являється мотивація поведінки. Біологічні, соціальні, ідеальні потреби особистості.

Практичне заняття: Закріпити психологічну форму активності актора. Індивідуальні заняття: Засвоєння вправ на психологічний облік ролі.

36

Індивідуальні заняття: Придумати вправи та етюди на імпровізацію.

Самостійна робота: Засвоєння вправ на творчу фантазію надана педагогом.

Тема 47. «Я» і партнер

Зосереджена увага актора, м’язова воля, сценічне виправдання, знання життя, та діяльність фантазії виконання дійового завдання та взаємодії (сценічне спілкування) поміж партнерами, почуття художньої правди – це суть умов творчого становища актора. Грати можливо тільки один з одним. «Я» - особистість та «Я» - митець. Животворне взаємослужіння, присвячене один одному. Замало дивитися на партнера – треба бачити і чути, а ще треба розуміти його, помічаючи мимовільний у своїй свідомості найменший відтінок його думки. Відчувати та ловити тонкіші зміни у його почуттях. Установити логіку дії та контрдії, логіку їх зштовхування.

1.Знати зміст подій.

2.Знайти необхідні вчинки для реалізації дії, їх необхідну кількість для руху по наскрізній дії та завершення події.

Практичне заняття: Тренінг сценічного спілкування з партнером. Індивідуальні заняття: Вправи на спілкування надані педагогом. Самостійна робота: Пошук вправ на спілкування.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 11.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 11. МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ЗОВНІШНІСТЮ ОБРАЗА

Тема 48. Пластика образу

Особливості пластики: пошуки ходи, жестів, ритму руху та ін. Спостережливість в етюді. Використання просторової та пластичної виразності як неодмінний ступінь професійності викладача та його художньо-образне бачення. Розташування на сцені (мізансценування) — не бездушне розміщення, не свавілля, а свідомий, логічний намір викладача висловити за допомогою простору та розміщення у ньому акторів певну думку режисера. Правила руху: «зліва направо» (дуже динамічні) та «справа на ліво» (повільні), поняття «верх» та «низ».

Практичне заняття: Тренінг з пластики руху.

Індивідуальні заняття: Вправи з пластики руху.

Самостійна робота: Пластична розробка окремих сцен та епізодів.

Тема 49. Хореографія образу

Музикально – хореографічна мелодія отримує розвиток у потоку конкретних мізансцен, фіксуючих, відображаючих, що то як роблять дійові особи п’єси. Хореографія образу – намалювати за допомогою танцю дію або характер, втілити у почуття певну

37

ідею. Фізична дія з одного боку, просторово – тимчасова мелодія – з іншого боку, формують хореографію образу. Образний початок властивий побутовим та народним танцям, проявляється у їх емоційній спрямованості та змістовній характерності.

Практичне заняття: Тренінг з танцювальних етюдів. Індивідуальні заняття: Вправи у танцювального «станка». Самостійна робота: Розробити майбутній малюнок танцю.

Тема 50. Сценічний бій

Складові частини і три простих удару. Шість основних захистів. Складні бойові прийоми складаються з кругових ударів і захистів. Цей тип ударів рідко застосовується на початку атаки, але ними користуються з метою продовження фехтувальної фази. Безпечні для оточуючих бійки. Основний принцип побудови фехтувальної сцени. Сполучення в єдиний малюнок фехтувальних дій. Складові частини фехтувальної фрази.

Постановочна робота. Бойова сцена – частина рішення уривка або спектаклю. Визначення персонажів і їх пластичний вираз. Історична конкретність зображення і міра художньої умовності. Підбір видів сценічного зброї. Докладний аналіз складових дій: «хто з ким», «чому» і «навіщо». Темпоритм. Особливості роботи з фрагментом, написаним віршами. Різновиди групових побудов мізансцен. Ритмічність. Робота під керівництвом педагога.

Практичні завдання: Вправи: удар справа і зліва по голові і по правому і лівому боці супротивника. Збільшення амплітуди при виконанні. Різні поєднання комбінацій зі зміною партнера.

Індивідуальні заняття: Вправи на побудову композиції бою. Самостійна робота: Засвоєння вправ складних бойових прийомів.

Тема 51. Міміка обличчя

Міміка є одним з найбільш виразних засобів, за допомогою якої актор передає найскладніші психологічні відтінки, хід внутрішніх монологів персонажів, їхні думки та почуття, які часом важко висловити словами. Виразність обличчя, рота, очей, брів. Лицьові м’язи та їх функції.

Розвиток рухливості лицьових м’язів відповідають за міміку обличчя (м’язів рота, очних, брів). Виявлення через конкретний емоційний стан погляду (презирство, захопленість, що оцінює і догідливий погляд і інше)

Тренування рухливості лицьових м’язів та осіб голови. Вивчення творів мистецтва – живопису, графіки, скульптури. Виконання вправ перед дзеркалом у білій масці особи міма.

Міміка як один з основних способів відображення психофізичного стану актора при реалізації конкретної дії. Єднання форми і змісту міміки. Міміка – ілюстративна, семантична, емоційна. Енергія,

38

швидкість і амплітуда міміки. Характеристика рухів і емоційна виразність міміки. Обличчя - душа міміки.

Залежність від змістовності тексту та пластичної виразності в зоні безмовного дії при конкретних пропонованих обставинах. Практичні заняття: Тренінг м’язів обличчя.

-Розвиток рухливості м’язів обличчя,а також розробка м’язових груп.

-Симетричні і асиметричні рухи м’язів обличчя.

-Амплітуда рух зі зміною енергії, темпу одних і тих рухів м’язів в залежності від змісту і психоемоційного стану актора.

-Механізм стилізованої міміки (загальне та індивідуальне). Індивідуальні заняття: Вправи рухливості лицьових м’язів та осіб голови. Вивчення творів мистецтва – живопису, графіки, скульптури. Виконання вправ перед дзеркалом у білій масці особи міма.

Самостійна робота:

1.Вдосконалення міміки обличчя за допомогою розвитку вправ.

2.Виконання вправ на взаємодію м’язів обличчя, на симетричне і асиметричне єднання рухів.

3.Виконання стилізованих вправ в комбінації з образним втіленням світу, засобами міміки (пантоміми).

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 12. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 12. ЗОВНІШНІЙ ДОДАТОК ДО ОБРАЗУ

Тема 52. Особистий інструментарій

Творча індивідуальність студента – це світорозуміння і світовідчуття, глибина та багатство його життєвих переживань та спостережень, його бачення світу. Визнання ідентифікації робить мистецтво актора більш різноманітним за засобом виявлення, видовищним і уніфікованим. Точна фіксація фізичних дій та вільна імпровізація думки. Внутрішній монолог у «зоні мовчання» - це сучасна школа перевтілення.

Практичні заняття: Послідовне, логічне, виправдання життєвої ситуації в запропонованих обставинах.

Індивідуальні заняття: Вправи на сценічному майданчику, згідно з завданням педагога.

Самостійна робота: Проаналізувати свої індивідуальні здібності.

Тема 53. Грим до образу

Грим – це мистецтво зміни зовнішності актора з метою створення певного образу, який залежить від характеру прописаного у п’єсі, від режисерського задуму, від концепції вистави і навіть від оформлення сцени, декорацій, костюму. Взаємозв’язок гриму, костюму, декорацій.

39

Грим – допомога і захист актора. Обов’язково нанесення тонального гриму. Обличчя актора, достатньо рельєфне і добре розрізнюються при сценічному світлі. Вдача актора – ніякого гриму, гумозу, париків, «накладок» - своє обличчя.

Практичне заняття: Малюнок обличчя образу. Пошук характеру гриму.

Індивідуальнізаняття: Загримуватиобличчязгіднодомайбутньогообразу. Самостійна робота: Робота з гримом перед люстерком.

Тема 54. Костюм та стиль

Особливі навички поводження з предметами повсякденного побуту. Зовнішній вигляд значення та застосування. Засвоєння стильових ознак пластики різних верств суспільства України та Росії ХІХ ст. Особливості пластики світської людини, військовий мундир, фрак чиновника, ряса священика. Постава, хода, жестикуляція. Особливості жіночої пластики. Принципові особливості вбрання різних прошарків суспільства. Звичка, важливий фактор, впливовий на передчуття пластичного задуму, - розкриття своєрідного стиля автора. Практичні завдання: Вправи на вдосконалення пластики і манер.

Хода з поклонами, рукостисканням, позами, зупинка, розворот. Хода парами. Прийом, прогулянка, світська бесіда ( зі шляпою, віялом, плащем, парасолькою, хусточкою).

Кніксен, робота з юбкою, шлейфом. Запропонувати пані руку, сісти. Віддання честі.

Індивідуальні заняття: Засвоєння вправ з урахуванням особливостей епохи.

Самостійна робота: Засвоєння вправ у костюмі з атрибутами повсякденного побуту.

Тема 55. Курсовий показ уривку з п’єси

Обґрунтування послідовності використання вправ, етюдів, уривків з п’єс та логіки поступового ускладнення практичних навичок. Підпорядкування окремих елементів етюдів композиційній єдності як умова організації показу. Показ практичних робіт як звіт про творчі досягнення за навчальний період.

Практичне заняття: Показ практичної роботи. Індивідуальні заняття: Доробка окремих елементів ролі.

Самостійна робота: Усунення окремих помилок та не доробок у ролі.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 13. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 13. ПОШУК П’ЄСИ ДЛЯ

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ Тема 56. Вибір п’єси

Найвідповідальніший етап роботи режисера (педагога). Побачити п’єсу, закликаючи до боротьби, до прояви гарного та

40

світлого, що живе у душі людини, до подвигу. Познайомити глядача з головним характером часу, визначити суспільне буття епохи. Аргументовано обґрунтувати вибір теми п’єси.

При виборі твору, обов’язково, треба враховувати принципи моральності, високі моральні ідеали. Широкий вибір – Інтернет (театральна бібліотека). Зацікавленість у п’єсі. Передумова дозволу взяти до роботи вибрану п’єсу (дипломної роботи).

Практичне заняття: Знайти драматургічний матеріал для дипломної роботи.

Індивідуальні заняття: Знайомство з п’єсами.

Самостійна робота: Відповісти на запитання – яку театральну віру будуть сповідати студенти.

Тема 57. Знайомство з драматургією

Про задум майстра (педагога) – знати, розуміти, почувати, образно бачити, вміти перетворювати. Типове, особливе, індивідуальне в образної дії п’єси. «Головний образ» – бачення яке виникає при першому знайомстві з драматургією. Глядацький образ вистави. Час та простір вистави. Драматургія, озброює трупу ідейним змістом майбутньої вистави та важливим засобом театральної виразності – художнє слово. Драматичний твір належить тому чи іншому жанру, має визнаний стиль та несе на собі печатку індивідуальної манери автора. Через драматурга (режисер, педагог, актор) сприймають життя, для того, щоб здійснити справжнє мистецтво.

Практичне заняття: Знайомство з драматургічними творами. Індивідуальні заняття: Розбір драматургічних творів. Самостійна робота: Робота з інтернетом (театральна бібліотека) та бібліотеками у пошуках драматургічних творів для майбутньої постановки.

Тема 58. Обґрунтування вибору

Ідейна сутність п’єси, її громадянська позиція. Педагог повинен зуміти захопити студентів – учасників постановки, створити належну творчу атмосферу, зародити віру в успіх вистави. Можливості трупи (групи студентів). Технічні можливості: сцена, зал, технічне оснащення, декорації, костюми та ін. Ідея і тема сприйняття майбутньої вистави. Попередній режисерський аналіз п’єси доцільно починати з визначення теми, головної ідеї та надзавдання.

Практичне заняття: Розробити аргументи до творчих та технічних можливості постанови майбутньої вистави.

41

Індивідуальні заняття: Розробка доказової бази майбутньої вистави. Самостійна робота: Підготувати доказову базу, для затвердження драматургічного твору, до майбутній постави вистави.

Тема 59. Біографія образу

Біографія Часу, епохи наданої у п’єсі. «Роман життя» образу. Встановити картину життя відтворену драматургом. Знайти зовнішні та внутрішні прояви буття людини, країни, нації. Правило поведінки у побутовому змісті, у офіційному та обрядовому з урахуванням етикету. Знати костюми та правило їх носіння, начиння, атрибутику і т. п. Зрозуміти головний напрямок образу, його направленість, культуру, освіченість та духовність.

Практичне заняття: Розробити зовнішні та внутрішні риси образу. Індивідуальні заняття: Вибір з драматургічного матеріалу всієї інформації про роль.

Самостійна робота: Написати біографію майбутнього образу.

Тема 60. Творчі та технічні можливості

Творча атмосфера колективу. Дисципліна. Знайомство з постановочним планом вистави:

-ідейна проблематика п’єси;

-аналіз подій;

-основний конфлікт;

-трактовка ролей;

-композиційні передумови;

-принцип та характер мізансценування;

-звукова та світлова партитура;

-пластичні розробки.

Обладнання планшета сцени. Одяг сцени. Комплекс світлотехнічного обладнання. Музикально-шумове обладнання. Ефекти.

Звукова та кольорова партитура вистави.

Практичне заняття: Розробити постановочний план вистави. Індивідуальні заняття: : Зробити оцінку своїх можливостей втілення образу.

Самостійна робота: Розробити шлях та план втілення образу.

Тема 61. Задум та бачення вистави

Задум виникає набагато раніш від самої вистави. Творча взаємодія актора (студента) та режисера (педагога) можливо при умовах, що актор та режисер знають те життя, про яке вони

42

розповідають у виставі, в однаковій ступені, однаково точно, та однаково глибоко. Режисерське завдання: спогади, фантазії, асоціації,дії, думки – породити процес взаємодії з актором.

Задум режисера (педагога) визначає три періоду: а)застольний, б) у вигородках, в) на сцені.

Елементи режисерського задуму:

-подійний ряд;

-надзавданна;

-наскрізна дія;

-контрдія;

-конфлікт;

-сценічна боротьба;

-предмет боротьби.

Практичне заняття: Розробити складові умови майбутньої вистави. Індивідуальні заняття: Пошук сценічного бачення аналогічне життю. Самостійна робота: Уявити риси майбутньої ролі.

Тема 62. Застольний період роботи режисера (педагога)

Застольний період – це дуже важливий етап праці режисера (педагога) зі студентами (акторами), де вони розглядатимуть ідейний зміст п’єси, зрозуміти, за ради чого автор її написав, та визначити надзавдання п’єси, з’ясувати – за ради чого вони сьогодні бажають її поставити. Обґрунтують здібності та можливість здійснити постанову вистави.

Складається план постанови: перший етап – майбутнє бачення вистави; другий етап - застольні репетиції де здійснюється дійовий аналіз п’єси та установлювати дійову рису, кожної ролі. Застольний період не повинен бути відокремлено від наступних етапі праці – в «вигородках», а потім на сцені.

Практичне заняття: Пошук майбутнього середовища існування. Індивідуальні заняття: Розробити та обґрунтувати риси майбутньої ролі. Самостійна робота: Зробити самостійний вибір ролі для себе.

Тема 63. Розподіл ролей

Розподіл ролей – закладка фундаменту вистави, задаток

майбутнього успіху. Дуже важкий і відповідальний етап праці режисера (педагога). Розрахунок і використання зовнішніх даних студентів. Творчі можливості та потенціал студентів які співпадають з внутрішніми та зовнішніми даними авторським баченням образу. Обміркування та затвердження студентів на запропоновані ролі. Розподіл ролей у дипломній роботі, це не тільки зацікавленість педагога чи студента, це робота усього курсу та викладачів кафедри. Об’єктивності у мистецтві не буває – є суб’єктивна позиція митця, заснована на його задумі, його бачення героїв автора.

Практичне заняття: Сценічні проби на роль в окремих епізодах.

43

Індивідуальні заняття: Довести право на отриману роль. Самостійна робота: Затвердити риси майбутньої ролі.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 14. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 14. ТЕХНІКА РОБОТИ

НАД РОЛЛЮ Тема 64. Знайомство з образом

Роль – Митець – Особистість. Образ драматурга, режисера, актора. Метод дійового аналізу триває від цілостного до часткового, від значних, великих подій – до дрібних, велика увага

приділяється етюдам, імпровізаційним пробам. Надзавдання актора скласти з надзавданням ролі: а) данні самої ролі; б) данні творчих здібностей митця; в) творчо-моральний вклад самого студента-актора.

Практичне заняття: Розробити завдання та надзавдання ролі. Індивідуальні заняття: Роль та моя особистість її виконання. Самостійна робота: Проаналізувати та розібрати роль.

Тема 65. Пошук сценічного образу Сценічний образ – конкретний зміст картини життя або характера

персонажу, відтворених драматургом, режисером (педагогом), актором (студентом) та митцем. Аналіз, розбір – початок, передумова режисерськопедагогічної роботи, шукання – новий синтез. Відтворення на сцені людської поведінки, об’єктом його спостереження виявляється головним чином жива людина у всіх його виявленнях. Режисер (педагог) повинен розібрати та зібрати п’єсу заново. Пошук психологічної та фізичної, «внутрішнього» та «зовнішнього» боку поведінки актора на сцені. Студент (актор) виявляється творцем та складовою частиною образу. Засіб сприйняття - м’язовий або моторний. Фіксація своєї уваги на діях акторів.

Практичнезаняття: Втіленнярежисерського–педагогічногозадумуобраза. Індивідуальні заняття: Робота актора над поведінкою образа. Самостійна робота: Відпрацювати окремі риси майбутнього образу.

Тема 66. Обміркування образу

Предметом особливої уваги з боку студента (актора) є індивідуальні здібності та творчій хист. Як майбутній образ рухається, сидить, палить, їсть, сперечається, освідчення в коханні, наказувати, заспокоювати, загрожувати, відмовляти, переказувати, хитрувати, одурювати, переконувати, удавати, лицемірити, боротися та вмирати. Виходячи з характеру, будуємо фізичні, психологічні, прості та складні дії. Вміти пропускати через себе знайдене та побачене і творчо виробити його засобами акторської майстерності. Акторський образ – художній образ, який створюється безпосередньо шляхом відбору, порівнянню, визначенню із житті багатьох прообразів.

Практичне заняття: Збудували риси життя образу. Індивідуальні заняття: Відтворити прообраз індивідуальних здібностей виконавця.

44

Самостійна робота: Намалювати майбутній образ.

Тема 67. Характер образу

Як і чим висловлювати художній образ? Актор складає життєві обставини, не передбачені фабулою п’єси, подумки ставить у ці умови себе в якості даного персонажу та намагається знайти переконливу відповідь на питання: Щоб «Я» зробив « якби» був цією особою? «Вивчити» - тобто побудувати, утворити, нафантазувати з метою будівництва його біографії. Студент завжди відчуває, що він знаходиться перед глядачем, внутрішнє контролює себе, то у його свідомості іде паралельно та одночасно потік свідомості ролі і своєї свідомості.

Практичне заняття: Тренінг «Я» та запропоновані обставини ролі. Індивідуальні заняття: Вправи на життєві обставини образу. Самостійна робота: Якби я зробив у даному випадку окремих сцен.

Тема 68. Масові сцени

Композиція масових сцен. Поняття «народ» та поведінка актора у масових сценах. Взаємодія «героя» з масовкою. Масові сцени визначаються двома чинниками: а) складом дійових осіб; б)ступенем їхньої організованості.

Риси масових сцен – безликість, неорганізованість, стихійність, відсутність індивідуальної диференційованості. Робота з індивідуалізації масовки проходить в межах, зверхзавдання сцени, її конфлікту та наскрізної дії.

Практичне заняття: Розробити характеристику – завдання за такими даними:

1.До якої групи належить дійова особа.

2.Який її соціальний стан.

3.Яка професія.

4.Скільки їй років.

5.Зерно образу.

Індивідуальні заняття: Розробити поведінку та мізансцени дійової особи.

Самостійна робота: Вигадати дійову особу.

Тема 69. Читка по ролях

Процес образного мислення. Свій особистий темп і ритм відчуття ролі. Діалог, монолог, «пауза» кожний епізод, кусок, акт сценічного життя повинен розкривати творчу індивідуальність кожного актора, збагачувати її та розгортати. Активне відношення до тексту ролі. Спрямованість зробити роль своєю. Аналіз взаємовідношень дійових осіб (чого добиваються та як оцінюють один одного). Визначити текст запропонованих обставин, у яких діють персонажі та який їх емоційний стан.

Практичне заняття: Розкрити зміст ролі за допомогою текста. Індивідуальні заняття: Розробити партитуру ролі.

Самостійна робота: Вичитати роль.

45

Тема 70. Робота з режисером Репетиція – практична робота над образом, над конкретною

ситуацією, в яку потрапили дійові особи. Педагог–режисер підказує, формує майбутній образ, допомагає студентам виявити своєрідність, самобутність. Зробити розклад (шахматка) репетицій. Зауваження по ходу репетиції. Режисерський екземпляр п’єси. Мізансцена – головний засіб образного висловлювання режисерської думки та один із головних елементів в створенні вистави. В характері мізансцен проявляється стиль та жанр вистави.

Практичне заняття: Відформувати майбутній образ. Індивідуальні заняття: Режисер – актор – пошук спільної мови. Самостійна робота: Пошук стилю та жанру мізансцен.

Тема 71. Сценографія

Сценографія – це простір, час, світло, рух. Режисер (педагог) відповідає на чотири питання:

1.Як створити цілісний художній образ сценографії, його емоційний зміст,стилістику, жанр, тональність?

2.Які композиційні та мізансценічні можливості дає сценографія педагогу (режисеру), для акцентування важливих етапів подійного розвитку вистави?

3.Як ця сценографія здібна вирішувати художньо-технічні завдання?

4.Як розгортається сценографія вистави (від початкового, через основну, центральну та фінальну подію – до головного)?

Сценографія починається як заперечення або розвиток існуючої версії. Складається партитура вистави з докладно розробленими мізансценами.

Практичне заняття: Скласти партитуру дій образу. Індивідуальні заняття: Підготувати розгорнуту сценографію образу. Самостійна робота: Вирішити художньо – технічне завдання образу.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 15. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 15. РОБОТА НА СЦЕНІ З

РЕЖИСЕРОМ (ПЕДАГОГОМ) Тема 72. Репетиція у «вигородках»

Знайомство з макетом декорації. Рішення сценічної площини. Розташування меблів та аксесуарів на сцені. Тимчасова заміна декорацій, меблів та аксесуарів. Пошук мізансцен – через зовнішні, фізичні взаємовідношення між дійовими особами висловлюють їх внутрішнє (психологічне) відношення та дію.

Практичне заняття: Пошук взаємодії та мізансцен з партнерами. Індивідуальні заняття: Зафіксувати події та мізансцени у партитурі ролі.

Самостійна робота: Підготовка до виходу на майданчик.

Тема 73. Репетиція по картинах та актах

46

Час сценічної дії розподіляється на епізоди, картини, акти. Зауваження виконавцям, студентам, акторам може бути зроблено як у словесній формі, так і у формі показу. Словесне пояснення - основна режисерських вказівок, але може бути і демонстрація руху, слово та інтонацію в їх взаємодії.

Практичне заняття: Згідно розкладу, підготувати потрібні картини, епізоди до репетиції.

Індивідуальні заняття: Фіксація побажань та зауважень режисера (педагога) у партитурі ролі.

Самостійна робота: Відпрацювання зауважень та помилок у відтворенні образу.

Тема 74. Репетиції в декораціях

Визначити «крапки» сценічного простору та встановити просторову систему координат вистави. Театральна декорація – побудова об’ємів, а не тільки зображення, багатопланова художня інформація. Умовність у рішенні сценічного простору залишається неодмінним принципом роботи режисера (педагога) і художника намагаючись повно та точно вирішити художні завдання. Побутова характеристика місця дії, надзавдання вистави, його стиль, жанр, атмосферу, облік габаритів сцени обумовлять натуральну «забудову» сценічного простору.

Практичне заняття: Побудова відношень у декораціях та меблі. Індивідуальні заняття: Робота у декораціях та умовність сцени. Самостійна робота: Пошук рішення сценічного простору.

Тема 75. Монтувальна репетиція

Репетиція для робітників сцени та технічних цехів. Перевірка кріплення декорацій. Техніка безпеки на сцені та служб обслуговування. Перевірка технічних засобів сценічного обладнання, бутафорії, реквізиту, аксесуарів, костюмів. Монтаж декорацій. Роботи з кріпленням та перестановкою. Хто за що відповідає. Винос реквізиту та прибирання сцени. Меблі та перестановки (перенос на руках), не повинно бути ніякого шуму та розмови (навіть за кулісами).

Рішення усіх технічних завдань повинно утримуватись у сценографії.

Практичне заняття: Перевірити сценічне обладнання, кріплення декорацій, розташування меблів та ін.

Індивідуальні заняття: Перевірити особисту техніку безпеки на сцені. Самостійна робота: Підготовка до роботи з технічними робітниками сцени.

Тема 76. Технічні репетиції

Рішення усіх технічних завдань повинно утримуватись у сценографії. Робота з освітлювачами, постанова світла по картинах. Репетиція з робітниками сцени. Репетиція з музикально – шумовим супроводженням. Репетиція з спецефектами. Характер звукової та

47

світової партитури вистави. Розробити макет майбутньої афіші, запрошення, буклету та ін.

Практичне заняття: Перевірити сценічне обладнання, бутафорію, реквізит, аксесуари, костюм та усе, що пов’язано з ролью.

Індивідуальні заняття: Перевірити особисту техніку безпеки на сцені.

Самостійна робота: Підготувати та обґрунтувати свій образ у афіші, буклеті та рекламі.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 16. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 16. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Тема 77. Зводна репетиція

Останній випускний період роботи. Зводяться картини, акти, музикально – шумове оформлення, технічні засоби (світло, ефекти, перестановки декорацій, меблів та ін.) Головна увага концентрується на акторах. Особиста увага на «стики» між службами. «Прогоняти» (кількаразовий повтор сцени) для відпрацювання роботи технічних служб, якщо сцена або картина не відповідає художній правді акторського виконання.

Практичне заняття: Відпрацювати непереривність гри образу. Індивідуальні заняття: Сконцентрувати увагу на переходи та «стики» картин і епізодів.

Самостійна робота: Зробити помітки у партитурі ролі.

Тема 78. Прогон

Репетиція без зупинки. Розбір та зауваження робляться тільки в кінці дії. Нажити якомога глибший процес безперервної дії. Дати акторові вжитися в темпоритм, логіку розвитку подій, відчути мізансцени та зосередитись й органічно жити в образі. Затверджується грим, костюм, аксесуари образу. Репетиція з усіма готовими елементами оформлення.

Прогон без зупинок вистави.

Практичне заняття: Усунути помилки та зауваження надані режисером (педагогом).

Індивідуальні заняття: Відпрацювати зауваження режисера (педагога). Самостійна робота: Зробити помітки у партитурі ролі.

48

Тема 79. Дипломна робота (письмовий варіант)

Цей етап передбачає написання студентом вступу та висновків до дипломної роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доробка з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Структура дипломної роботи: Титульний лист. Зміст. Вступ. Основна частина. Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

Вступ доцільно писати тоді, коли написана основна частина дипломної роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, її практична значущість, визначається об’єкт, предмет, мета і задачі дослідження, розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось, розкривається структура роботи, її основний зміст. Обов’язковою частиною вступу є огляд драматургії з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10-15 джерел). Огляд повинен являти собою систематизований аналіз теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та недоліків драматургічних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід проводити повний бібліографічний опис аналізуємих публікацій, достатньо назвати автора й назву. Закінчити огляд потрібно коротким висновком про ступінь висвітленості в драматургії основних аспектів обраної ролі.

Логічним завершенням дипломної роботи є висновки. Головна їх мета – підведення підсумків проведеної роботи над образом. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, практичних рекомендацій. У висновках необхідно відмітити не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті практичного показу. Основна вимога до заключної частини – не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, проблемних розділів.

Список використаної літератури повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно додержуватись вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв творів.

Завершаючи написання дипломної роботи особливу увагу потрібно зосередити на додатку, необхідно систематизувати

49

ілюстративний матеріал. Ілюстрації можуть міститися тільки у вигляді додатків. Головним додатком враховується відеозапис дипломної вистави на новітніх носіях.

Стандартний аркуш 21 х 30.

Поля: ліве - 30 мм, зверху - 20 мм, праве -10 мм, знизу – 25 мм. Зразок оформлення титульного листа та змісту

(Письмовий варіант це основа дипломної роботи для студентів 5 курсу, денної та заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст».)

Практичне заняття: Зробити письмовий варіант роботи. Індивідуальні заняття: Підготувати роботу до друку. Самостійна робота: Вивчити та виконати вимоги дипломної роботи.

Тема 80. Генеральна репетиція

Майже вистава. Чиста репетиція, де все приходить у рівновагу, в потрібну норму. Грім, костюми, реквізит, бутафорія, аксесуари і таке інше. Обміркування. Зауваження. Доробка окремих сцен та епізодів.

Практичне заняття: Репетиція без зупинок та у супроводі усіх служб забезпечення.

Індивідуальні заняття: Зробити доробку сцен, які викликають сумнів до їх якості виконання.

Самостійна робота: Робота над внутрішнім станом образу.

Тема 81. Аудиторний показ

Дипломна робота показується на глядача у відкритому доступі. Приймається екзаменаційною та державною комісією. Проводять фотота відео зйомку. Запрошуються усі бажаючи, виходячи з кількості місць у залі.

50

Практичне заняття: Робота над зовнішністю образу. Індивідуальні заняття: Робота та зосереджування над образом. Самостійна робота: Творча проникливість до образу.

51

VІІI. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Мета практичних завдань – не тільки розвиток майстерності кожного студента, а й виховання, в першу чергу, актора-громадянина з високим рівнем моралі і культури поведінки, засобами свого мистецтва. Для досягнення визначеної мети треба опанувати комплекси координації рухів, реакції, рішучості, динамічності, стрибучості, фізичної сили, а також розвиток гнучкості і пластичності з одного боку. Розвиток базових психофізичних якостей актора, виховання здатності і потреби до пластичної виразності при створенні образу персонажа і спектаклю в цілому; забезпечення знаннями і уміннями побудови руху в сценічному просторі, ґрунтуючись на індивідуальній техніці актора і принципах театральної біомеханіки. Знання анатомії людини, мотив і виникнення фізичної дії, підготовка і розслаблення тіла за допомогою масажу дозволять студентові мати уявлення про можливості тіла, як інструменту.

Вирішити це завдання можливо за допомогою опанування всього курсу даної дисципліни (теорія, практика, самостійна та індивідуальна робота), закріпивши знання за допомогою сценічного показу (пластичні етюди, екзерсиси, уривки з п’єс, вистава та ін.) для глядацької аудиторії.

Робота над складними психофізичним завданням ускладненим подієвим рядом, із використанням словесної дії та допоміжних засобів виразності.

Виконання практичного завдання відбувається в такій послідовності:

-навчитися вибудовувати фізичну дію за текстом п’єси;

-виховати у студента здатність виконувати захоплено та цілеспрямовано будь-яке, навіть зовсім просте фізичне завдання;

-привитистуденту почуття відповідальностіза кожненвиконанийнимрух;

-підтримувати емоціональний тонус на високому рівні на протязі всього навчального періоду.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Робота над свої тілом дуже складна та кропітка. Вона потребує постійного тренування, здобутих навичок та умінь. Особливу вагу приділяти вибору книг та статей для навчального процесу, що потребує насамперед уміння користуватися списком рекомендованої літератури в навчальних програмах, а також рекомендаціями викладача, що дає можливість економити час.

Робота з Інтернетом – найскладніша форма роботи. Пошук та відбір матеріалу з використання ресурсів Інтернет прискорює та збільшує обсяг необхідного матеріалу, але разом з цим дає

52

багато допоміжної інформації. Це не тільки друковані матеріали, фото та відеоресурси: тренажи, семінари, вистави, фестивалі, так хутчіше можна відстежити розвиток пластики сьогодні.

Аналіз навчального та наукового матеріалу треба проводити повільно та систематично при необхідності виписувати у конспект, що допоможе впорядкувати матеріал, таким чином, спростивши собі запам’ятовування.

Самостійну роботу треба виконувати поетапно: а) - прості розминаючи комплекси;

-вправи на рівновагу, перенесення партнера, ритмопластику та мовно-вокальній координації;

-вправи з елементами акробатики;

б) – читання з позначкою важливих місць;

-узагальнення отриманого відповідного матеріалу;

-конспектування матеріалу (перенос на флешку або інший носій);

-відеоперегляд та спроба занотувати головне для перевірки в аудиторії. Цілі та завдання самостійної оцінки якості засвоєння дисципліни.

Робота з контрольними питаннями – самоперевірка та об’єктивна оцінка студентом своєї підготовки по минулої тематики та визначення готовності до вивчення майбутніх матеріалів. План дії:

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Відповідно до вимог «Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців» індивідуальна робота студентів може включати до себе: участь у роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи) з театру та кіно; студентських конференціях, конкурсах, написання сценаріїв та їх постановки; практичні роботи у театрі, на телебаченні та кіно; участь у виставах, кінозйомках, на телебаченні та інші форми роботи.

Створення пластичного етюду на певну тему:

-«Я» в запропонованих обставинах та «Я» предмет, стихія тощо;

-оцінка факту;

-внутрішній імпульс;

-«затакт» при роботі вдвох і більше;

-виконання дії в різних передбачувальних обставинах;

-на створення сценічної атмосфери (запропонованих обставин, організація простору відповідно до задуму із використанням допоміжних засобів виразності – музики, світла, шумів та ін.).

Виконавцем етюдів є сам студент. Роботу виконує в такій послідовності:

-розповідь студента про свій задум пластичного етюду з розкриттям ідеї та змісту(зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка);

-написання пластичного малюнку з деталізацією дієвої лінії;

-визначення виражальних засобів;

53

-постановка (мізансценування) пластичного етюдуна практичних заняттях; При виконанні етюду виникають додаткові умови завдання:

-визначення завдань для дійових осіб, їх взаємовідносин і взаємодій, якщо етюд має вибір зброї, аксесуарів, а також специфіки рукопашного бою;

-постановка (мізансценування) етюду спільно з однокурсниками на практичних заняттях під керівництвом викладача.

Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється на альтеративній основі за власними інтересами і попереднім узгодженням з викладачем. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює викладач, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 10 балів. Практичне засвоєння цих завдань учбового курсу, тематичних лекцій, відображаються у основної мети студента – отриманої оцінки по даної дисципліни.

ТРЕНІНГ

Тренінг курсу розподіляється на три частини:

-тренінг 1-2 курсу над вправами та етюдами;

-тренінг 3 курсу робота над етюдами та уривками з п’єс;

-тренінг 4 курсу пов’язаний з роботою над дипломною виставою (етюди на задану тему).

Розподіл має умовність:

1)перша частина – вправи в процесі навчання;

2)тренінг візуальних та асоціативних вражень;

3)тренінг у роботі над роллю у дипломній виставі.

Докладний опис вправ, пов’язаний з тренуванням безперервності мислення на задану тему.

ДОМАШНЯ РОБОТА НАД РОЛЛЮ

Поза репетиційна робота над роллю потребує найбільше часу та праці від загального часу витраченого на розпізнавання та становлення образу. У чому полягає домашня робота над роллю? Це не визначає зубрити текст ролі для знаходження відповідних почуттів, інтонацій, жестів, мізансцен, вона полягає у грі уяви актора, де він кожну сцену розігрує на одинці з собою. Тут треба запобігати штампів та наіграшу. Це відноситься і до міміки обличчя. Ледь помітна зміна на обличчі одного актора тягне до зміни іншого. Не треба дома завчати текст, інтонацію та жести, це стане перешкодою творчому процесу, виникненню щирих почуттів та живого сценічного спілкування з партнером. Зародити у собі здібності органічно, природно та правдиво реагувати на всі обставини сценічного життя. Актор повинен відповісти на питання, заради чого він буде грати цю роль, знайти акторське надзавдання.

Контрольні питання з дисципліни

1.Художні особливості театру як синтетичного мистецтва.

54

2.Особливості глядацького сприйняття вистави.

3.Дія – основний засіб театральної виразності.

4.Елементи органічної дії.

5.Поняття та елементи сценічного самопочуття.

6.К.С.Станіславський – великий реформатор театру.

7.Основні положення системи К.С.Станіславського.

8.Актор як центральна фігура системи К.С.Станіславського.

9.Природа та закони акторської творчості, методи керування їм.

10.Поняття «режисура».

11.Історія режисури та етапи її розвитку.

12.Репетиційний процес.

13.Алгоритми режисерської діяльності.

14.Основні дії режисерської діяльності.

15.Принцип роботи режисера з актором.

16.Застосування виразних засобів при постанові вистави.

17.Сценографія – просторове рішення вистави.

18.Сценічне оформлення вистави та його художній образ.

19.Особливості роботи режисера з технічними службами.

20.Особливості сценічного втілення вистави.

21.Ідейно – тематичний аналіз п’єси.

22.Дійовий (режисерський) аналіз п’єси – мета, етапи, інструментарій.

23.Теоретичнепоняття:наскрізнадія,ланцюжокподій,надзавдання,конфлікт.

24.Режисерське бачення вистави.

25.Теоретичне поняття «задум».

26.Створення художнього образу у виставі.

27.Виразні засоби сценічного мистецтва.

28.Вправи та етюди для засвоєння професійних якостей актора.

Питання для самостійної роботи студентів

1.Особливості українського театру.

2.Актор як митець.

3.Види аналізу тексту драматичного твору.

4.Засоби визволення м’язів актора, застосованих у тренінгу.

5.Сценічне мистецтво: виразні засоби.

6.Поняття органічна дія у театральному мистецтві.

7.Специфіка розвитку у актора сприйняття та уяви.

8.Увага як головна якість актора.

9.Поняття віри та сценічної наївності у театральному мистецтві.

10.Простір та час у виставі.

11.Вправи та етюди у процесі навчання актора.

12.Драматургія як основа вистави – історія розвитку драматургії.

13.Процес освоєння актором категорії правди, логіки та послідовності.

14.Режисерський задум.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю навичок студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Завдання ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на підсумковий контроль знань (ПКЗ) – від 0 до 50 балів.

Підсумковий контроль знань студентів (ПКЗ) з акторської майстерності проводиться у формі заліку з ключових тем дисципліни, що потребують уміння синтезувати здобуті практичні знання з сучасними вимогами для застосування в театрі та кіно.

Конкретний перелік завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання залікових завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводиться до відома студентів на початку навчального року. На заліковому показі існує три основних критерії за для оцінювання студентів а) здобуті навички; б) майстерність; в) поєднання головних складових в етюді або уривку.

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Оцінювання знань студентів здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів є відповідні частини навчальної програми з дисципліни «Акторська майстерність» засвоєння якої перевіряється під час ПМК.

Завданнями ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу змістового модулю, здатності опанувати навичками з окремих тем чи розділу, умінь застосовувати отримані акторські навички та знання при вирішенні практичних завдань.

Об’єктами ПМК знань студентів з акторської майстерності є систематичність та активність роботи на практичних заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, активність при засвоюванні нового матеріалу), виконання модульних контрольних завдань, інші форми робіт.

Оцінювання результатів ПМК здійснюється педагогом наприкінці вивчення кожного модулю.

Критеріями оцінювання ПМК є:

58

а) активність та рівень знань при виконанні практичних занять, відвідування відповідних форм навчального процесу, самостійне доопрацювання окремих завдань, інші форми робіт (від 0-5 балів); б) оцінка за модульну практичну роботу, яка проводиться у формі показу від 0-5 балів. Конкретний перелік завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.

Підсумковий бал за результатами ПМК оформлюється під час останнього практичного заняття відповідного семестру. Загальна кількість балів за ПМК складає 40 балів. Кожен модуль оцінюється у 10 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента з даного предмета і враховуються (за необхідності) при виставленні балів за підсумковий контроль знань (ПКЗ).

У разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студенти мають право за дозволом декана (викладача) скласти їх до останнього заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

VІІІ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Айслер-Мертц К. Язык жестов: пер. с нем. С. Давысовой / АйслерМертц К. — М. : Фаир-Пресс, 2001. — 160 с. : ил. — (Грандиозный мир).

2.Барро Жан-Луи Воспоминания для будущого / Барро Жан-Луи. — М. : Искусство, 1979. — 391 с.

3.Бегун П. И. Биомеханика : учебник для вузов / П. И. Бегун, Ю. А. Шукейло. — СПб. : Политтехника, 2000. — 463 с. : ил.

4.Боген М. М. Обучение к двигательным действиям / М. М. Боген. — М. : Физкультура и спорт, 1985. — 192 с.

5.Василько В. С. Фрагменти режисури / В. С. Василько. — К. : Мистецтво, 1967. — 384 с.

6.Волконский С. М. Выразительный человек / С. М. Волконский. — Спб. : Аполлон, 1913.

7.Вокруг Гротовского : коллективная моногр. — СПб. : СПбГАТИ, 2009. — 208 с.

8.Голубовский Б. Г. Пластика в искусстве актера / Б. Г. Голубовский. —

М.: Искусство, 1986. — 189 с.

9.Горелов И. Н. Безмолвный мысли знак / И. Н. Горелов, В. Ф. Енгалычев. — М. : Мол. Гвардия, 1991. — 240 с.

10.Гротовский Е. Наследники / Е. Гротовский // Артист. Режиссер. Театр / под. ред. Н. Башинджагян. — М., 2003. — 335 с.

11.Громов Ю. И. Танец и его роль в воспитании пластической культуры актера / Ю. И. Громов. — 2-е изд., испр. — СПб [и др.] : Планета музыки : Лань, 2011. — 256 с.

12.Ефимов Э. М. Замысел — фильм — зритель / Э. М. Ефимов. — М. : Искусство, 1987. — 270 с.

13.Как рождаются актеры. Книга о сценической педагогики : Коллективная моногр. / под ред. В.М.Фильштинского, Л.В. Грачовой. — СПб., 2001.

14.Кнебель М. О. О действенном анализе пьесы и роли / М.О. Кнебель. —

М.: Искусство, 1982.

60

Авансцена – частина сцени, що виходить в глядацький зал за лінію завіси.

Агон – в античній комедії (Аристофан) агоном називався діалог і конфлікт супротивників, що становив стрижень п’єси.

Акт – закінчена частина драматичного твору чи театральної вистави; те що і дія.

Актор – той, хто грає роль, або втілює персонаж.

Алегорія – зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу.

Амплуа – подібні за характером ролі, які відповідають віку, зовнішності, обдаруванню і стилю гри актора, та відповідає сценічним даним актора: герой, трагік, комік, інженю, травесті тощо.

Існуючи амплуа:

–трагічні;

–комічні;

–травесті (маленькі актриси, які грають хлопчаків або дітей);

–інженю (виконання ролі наївних дівчат).

Амфітеатр – 1) антична споруда для видовищ: овальна арена,навкруги якої уступами розміщались місця для глядачів; 2) місця в глядацькому залі, розміщені за партером.

Аналіз п’єси – процес вивчення творчості автора та тексту п’єси, зовнішніх умов та подій описаного життя, епохи п’єси. Актор вивчає, оцінює, роздивляється, визнає, затверджує; знаходить головну думку та ідею п’єси, визначає надзавдання та наскрізну дію.

Аналіз ролі – процес проникнення, уживання в образ. Вивчення складових елементів внутрішньої та зовнішньої природи життя образу. Пошук у актора загальних, споріднених з роллю почуттів, переживань.

Ангажемент – запрошення актора на визначений термін для участі у виставах чи концертах.

Анонс – об’ява про майбутні гастролі, вистави, концерти. Антагоністи – дійові особи художніх творів, що

перебувають в опозиції або в конфлікті один до одного. Антитеатр – вид театру, в якому заперечуються всі

принципи театральної ілюзії.

Антигерой – навмисно занижений, де героїзований персонаж у виставі, що займає одне із головних місць.

Антракт – перерва між діями вистави, між відділеннями концерту.

Антрепренер – володар, орендатор, утримувач власного видовищного закладу (театру, цирку) – антрепризи.

61

Антреприза – приватний театр.

Аншлаг – об’ява про те, що всі квитки (на виставу, концерт) продані.

Апарт – мова персонажа, яку адресують не до співбесідника, а до себе самого(і відповідно до публіки), репліка, що вимовляється «вбік», «випадково підслухана публікою». Вона відрізняється від монологу своєю стислістю і включеністю до тексту діалогу.

Апофеоз – урочиста завершальна масова сцена вистави або святкової концертної програми.

Ар’єрсцена – найбільш віддалена від глядацького залу частина сцени.

Арістотелівський театр – вид театру, який базується на традиціях Аристотеля, основаної на ілюзії та ідентифікації.

Атака – активна наступальна дія бійця з метою вразити супротивника уколом або ударом.

Атака повторна – атака, негайно повторена вслід за невдалою атакою, в тому випадку, коли противник не відповідає і відступає.

Атака проста – атака, що виконується в один темп. До неї належать: прямий укол, переклад, перенесення і простий удар.

Атака з підготовкою - атака з дією на зброю, зав’язуванням або підходом.

Ателана – (стародавнє місто поблизу Неаполя), вид народних імпровізованих сценок у Др. Римі в 3 в. До н.е. Дійові особи Ателани – постійні типи-маски: Буккон, Доссен, Макк, Папп і ін. Ателані споріднені італійська комедія дель арте, російські Петрушки, німецькі Кашперля. Пізніше (1 в. до н.е.) була зроблена спроба перетворити Ателану на літературний жанр із заздалегідь написаним текстом. Ателана переслідувалась правлячими колами римського суспільства тому, що містила натяки на політику.

Балаган – театральне видовище комічного характеру, що розігрувалось на ярмарках і народних гуляннях(в Росії з ХYIII c.).

Балкон – місця в глядацькому залі, розміщені амфітеатром в різних ярусах.

Безпредметні дії – пам’ять фізичної дії.

Наприклад: Запалити сірника не маючи предмету. Потрібно уявити коробку з сірниками, поступово згадати всі фізичні дії та послідовно їх відтворити (образно), відчуваючи елементи кожного руху.

Бель’єтаж –перший ярус балконів над партером і амфітеатром в глядацькому чи концертному залі.

Бенефіс – театральна вистава в честь одного актора; вистава, збір від якої надходив в розпорядження одного чи декількох акторів, або інших працівників театру.

62

Бенуар – театральні ложі на рівні сцени чи трохи нижче по обидві сторони партеру.

Бойова лінія – пряма лінія, що проходить через ступні попереду стоячих ніг і каблуки ззаду стоячих ніг двох бійців, що стоять один проти одного в бойовій стійці.

Бойова стойка – найбільш доцільне положення, що застосовується бійцем для навчальних дій або бою. Вона може видозмінюватися залежно від різних умов та виду зброї.

Бурлеск – перебільшене комічне зображення на сцені.

Бутафор – театральний працівник, завідувач бутафорією. Виготовляє її художник-бутафор

Бутафорія – предмети, спеціально виготовлені і використовувані замість справжніх речей в театральних постановках.

Буфон – амплуа актора здебільшого комедійних п’єс. Буфонада – у театрі, естраді, цирку перебільшення,

підкреслення зовнішніх комічних рис персонажів та подій. Вар’єте – вид театру, у виставах якого поєднуються різні

жанри мистецтва з перевагою елементів комедійності, пародії.

Вертеп – старовинний український народний театр ляльок, поширений у XYII –XYIII ст.

Взаємовідношення – це предмет боротьби, ідеальна духовна сторона якого усвідомлюється як даність і виступає в якості головної, вирішальної.

Віра – творче «як би», тобто помислове, уявлення правди. Тільки логічна та послідовна дія перетворює віру на правду дії, що відбувається на сцені.

Вірно (логіка та послідовність) – в умовах ролі та в повній аналогії з нею вірно, логічно, послідовно, по-людські думати, діяти, хотіти, стояти на сцені, переживати роль.

Вістря - виточений кінець клинка, що служить для уколу.

Відбив - захист зброєю.

Відчуття зброї - дотикальне і м’язово-суглобове відчуття, що отримується в з’єднанні від натискання або переміщення супротивником свого клинка, що дозволяє бійцеві сприймати найменші зміни в положенні тіла супротивника, тим самим передбачаючи його наміри.

Вистава – термін, що визначає театралізоване видовище всіх видів мистецтва, а також інших сфер життя.

Види мистецтва – архітектура, скульптура, живопис, музика, хореографія, театр, кінематограф, телебачення.

Випад – видозмінене положення бойової стійки у вигляді широкого кроку, що застосовується при атаці з середньої дистанції.

63

Виправданість – можливість, допустимість чого-небудь, процес оцінки фактів. Аналіз або пізнання фактів власних почуттів, на основі особистого, живого до них відношення.

Водевіль – п’єса, вистава легкого комедійного характеру з куплетами, танцями, романсами, монологами, акробатикою – «комедія ситуацій».

Вражаємий простір – у сценічному фехтуванні – всі ділянки тіла противника.

Внутрішній зір – образне бачення, яке виникає в середині актора, в його пам’яті, уяві, а потім перекладається для розглядання.

Воля – творче самовідчуття, вміння почути, відчути, зробити (керування своїми діями).

Відображення – виявлення вираження в собі певних якостей, властивостей, зображувати щось.

Втілення – створення «життя людського духу» ролі та зовнішня передача її у художній формі.

Внутрішня форма втілення – зв’язок волі, емоцій, духовної природи актора з роллю (образом).

Витримка – стримання акторських емоцій, почуттів (уміння володіти собою).

Галерка – верхній ярус глядацького залу. Гастіон – актор в Древньому Римі.

Гімнастика – система спеціально підібраних фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення рухового апарату.

Гіпербола – надмірне образне перебільшення тих чи інших якостей зображуваного предмета або явища з метою підсилення художнього враження.

Грандам – амплуа актриси, що виконує ролі знатних дам. Грандкокет – роль дорослої знатної дами.

Грим – мистецтво зміни зовнішнього вигляду актора (переважно обличчя) за допомогою спеціальних фарб, наклейок, перук, зачісок і інш.; краски та інше приладдя для гримування.

Гример – спеціаліст, який займається гримуванням актора.

Гротеск – прийом у мистецтві, заснований на надмірному перебільшенні або применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного з комічним.

Декламація – мистецтво виразного читання віршів або прози в слух.

Декорація – оформлення сцени чи кінозйомного майданчика, які створюють зоровий світ вистави, кінофільму.

64

Дзьорурі – вид театру ляльок в Японії. П’єcи дзьорурі йдуть на сцені театру кабукі.

Дзеркало сцени – простір між порталами та арлекіном.

Діючий аналіз ролі – процес роботи у запропонованих обставинах через реальне почуття себе в образі, процес внутрішнього та зовнішнього аналізу самого себе (актора).

Послідовність аналізу ролі:

–прочитати текст з правильним виділенням слів та пауз;

–розповісти зміст п’єси;

–виписки фактів та дій у запропонованих обставин, що описані драматургом;

–поділяти на куски (препарувати п’єсу);

–поділяти слоями

–задавати питання та відповідати на них;

–зазирати у майбутнє ролі;

–проводити між акторами загальні спори, бесіди та дебати;

–оцінювати та виправдовувати факти;

–шукати назви кусками та іншими завданнями.

Враховувати:

1.Зовнішню сферу фактів, дій, фабули, фактури.

2.Сферу побуту п’єси: :сословне, національне, історичне та ін.

3.Літературну складову: авторська, ідейна, стилістична та ін.

4.Естетичну складову: театральна (сценічна), постановочна, драматургічна, художньо-мистецька, пластична, музична та ін.

5.Психологічну: творчим пошуком внутрішніх дій, логікою, послідовністю, почуттями, внутрішньою характерністю, елементами душі, її складом та ін.

6.Фізичну: завданнями та діями, зовнішньою характерністю (грим, манера, звички, костюм, жести, хода та ін.).

7.Особисті творчі почуття актора: його самовідчуття ролі (образу).

Дія – закінчена частина спектаклю або сукупність і розвитку подій у спектаклі

Дія на зброю – прийоми, що мають на меті збити зброю противника з позиції, в якій вона знаходиться: поштовх, круговий поштовх та інш.

Дистанція – певна відстань між противниками. Дивертисмент – розвага (додаткові епізоди з балету,

вокалу, які виконуються між актами вистави або наприкінці її). Драма – один із ведучих жанрів драматургії, в якому

зображується світ реальної людини в його гостро конфліктних, але не безвихідних відносинах із суспільством чи із собою.

Драматург – автор драматичних творів.

65

Драматургія – сюжетно-композиційна основа вистави, кіно, або телефільму.

Дикція – складова частина сценічної мови, в точному перекладі означає «вимова» (з латинської або латинською). Дикція може бути гарною і поганою. Погана дикція – неправильна вимова та «ковтання» окремих звуків, слів, додає людині багато труднощів під час спілкування. Гарна дикція – чітка і ясна вимова кожного звуку окремо, а також слів і фраз у цілому.

Дилетантизм – заняття мистецтвом без належних знань і підготовки, систематичних знань, аматор.

Дисципліна – галузь наукового знання, навчальний предмет. Твердо встановлений порядок дотримання якою є обов’язковим для всіх членів даного колективу.

Дублер – випадкова, миттєва заміна актора у виставі. Експромт – несподіваність, новизна творчої теми. Емоційна пам’ять – згадка пережитого почуття, що

збуджує уяву та додає забуті подробиці.

Етика актора – «кохай мистецтво в собі, а не себе у мистецтві». Художня дисципліна та відчутність колективності.

Емоції актора – особливі засоби: штучне роздратування тіла, зовнішнє збудження актора (істерія, екстаз ін.)

Вміти подолати

–стиснуті кулаки, щелепи;

–потужні рухи желваків;

–спазматичне дихання, «сопіння»;

–нервові рухи тіла.

1.Штучне збудження, викликане не почуттями, а технічною потугою, виключає усяке своє життєве переживання та мислення.

Етюд – невеликий відрізок сценічного життя, створений уявою – «немовби».

Етуаль – актриса розважального жанру.

Ефес (рукоять) – пристосування, що дозволяє зручно тримати холодну зброю. Складається із захисного пристосування - гарди, ручки і гайки-противаги, що з’єднує всі частини зброї.

Жест – рух само для себе, не виконуючи ніякої дії ролі. Зав’язка – дія, діяння, з якого починається розвиток

сюжету в художньому творі.

Зав’язування - атака з дією на зброю.

Завдання – мета, поставлена в бою перед тим чи іншим дією. Запропоновані обставини – фабула етюду, п’єси, факти, події,

епоха, час та місце, умови життя, акторська та режисерське бачення, мізансцени, декорації, костюми, бутафорія, світло, шуми, звуки та ін.

66

Застольний період праці – процес пошуку образів дійових осіб п’єси: читка п’єси, розподіл ролей, пошук характеру та відносин між дійовими особами, читка по ролях.

Застольна робота – аналіз – процес знайомства з автором п’єси та ролі.

Зовнішня форма втілення – нематеріальні почуття до яких відносяться голосовий та тілесний апарати.

Затиск – рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її, підсилення виразності мови.

Захист - дія озброєного бійця, що має на меті відобразити атаку противника зброєю або уникнути її відходом тіла.

Захистирухом –відхиленнявправоабовліво, івідхідназад абоубік. Захисти кругові – зброя описує повне коло перед відбивом. Захисти прості – виконується в один рух по найкоротшому

шляху з однієї позиції в іншу.

Захисти напівколо – зброя описує вістрям півколо, потрапляючи при відбитті в іншу позицію.

Збір – ряд рухів, що закінчують дію зі зброєю після фіналу бою. Має завдання – дати умовне етикетне вкладання клинка в піхви.

З’єднання – зіткнення зброї двох партнерів. У сценічному фехтуванні прийняті наступні з’єднання: друге, третє, четверте і шосте (шпажне).

Ідентифікація – принцип уподобання. В основу ідентифікації покладена особлива стилістична технологія, що дозволяє грати на сцені не тільки персонажа – людину, але й , часто з персонажем – людиною інші об’єкти реальної дійсності.

Ідея – головна думка, що є узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ.

Імітація – точно наслідувати кого-небудь, відтворювати що-небудь. Імпровізація – акторська гра, яка не є передбачуваною,

підготовленою заздалегідь, а такою,що здійснюється під час дії. Інженю – амплуа актриси, що грає роль наївної дівчини. Інсценівка – переробка літературного твору для постановки

його на сцені або на радіо чи телебаченні.

Інтерлюдія – музична композиція, що виконується між актами вистави для ілюстрації або варіювання тональності п’єси, зміни декорацій і обстановки.

Інтермедія – дивертисмент (акробатичний,драматичний, музичний та ін.), що грають в антрактах п’єси.

Інтонація – послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відображає емоційно-вольовий зміст мовлення, втілення художнього образу.

67

Кабукі – один із видів класичного театру Японії. Включає музику, танець,драму, оформився у XYII cт. З 1652 р. в таких трупах виступають тільки чоловіки.

Коло уваги (мале, середнє, велике) – зосередженість на тому, що відбувається навколо актора.

Комедія – драматичний твір, в якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності, людині.

Композиція – внутрішня структура художнього твору; художній твір, що поєднує різні види мистецтва.

Кокет – амплуа актриси, що виконує роль красивої дівчини. Конфідент – актор, що гра роль наближеного головного героя. Котурни – вид сандалій на дуже товстій підошві у

древньогрецьких і римських акторів для збільшення зросту. Клинок – бойова частина будь-якої холодної зброї. Шматок

сталі певної довжини і форми.

Кульмінація – пункт найвищого піднесення, напруження, розвитку; максимальне загострення конфлікту в художньому творі;найвищий момент у розвитку дії, що готує розв’язку.

Лезо – відточена сторона клинка. Ліцедей – назва актора в Древній Русі.

Ложа – група місць в глядацькому залі (навкруги партнера і на ярусах), відокремлена перегородками або бар’єрами.

Маріонетка – театральна лялька, яку ляльковод приводить в рух за допомогою ниток.

Масова сцена (масовка) – велика група виконавців. Мелодрама – п’єса з гострою інтригою, перебільшеною

емоціональністю, різким протистоянням добра і зла. Виникла в кінці XYII ст. у Франції.

Мізансцена – розміщення акторів на сцені в той чи інший момент вистави. Мистецтво мізансцени - один із важливих елементів режисури.

Мім – актор пантоміми.

Міміка – гра м’язів обличчя та очей; особливість в управлінні усіма групами м’язів свого обличчя, один із важливих елементів мистецтва актора, виразний рух м’язів обличчя.

Міраель – жанр середньовічної релігійно - навчальної драми, основою якої були розповіді про дива, здійснені Богородицею.

Містерія – західноєвропейська середньовічна драма на біблійні сюжети.

Монодрама – драматичний твір виконуваний одним актором. Мораліте – жанр західноєвропейського театру XY–XYI ст.

повчально-алегорична драма, персонажі якої втілювали різні доброчинності і пороки.

68

Мюзик-хол – вид естрадного театру, об’єднуючий естрадні, циркові, танцювальні і музичні жанри. Перші такі театри виникли у Великобританії в середину XIX ст.

Мюзикл – музично-сценічний твір, головним чином комедійного характеру, в якому використовуються засоби естрадної і побутової музики, драматичного, хореографічного і оперного мистецтв.

Надзавдання – переказування на сцені почуттів та думок драматурга, його мрій, мук, радощів. Відповідь на питання: «За ради чого Ви прийшли на сцену?»

Наігриш – примітивне, формальне, зовнішнє відображення сторонніх почуттів ролі, непережитих і тому непізнаних самим актором, просте передражнювання: надмірна метушливість; надмірна старанність; відсутність логіки та послідовності дії.

Народний театр – театр, існуючий в народі, органічно пов’язаний з усною народною творчістю; професійний театр другої половини ХІХ ст., діяльність якого була адресована широкому глядачу; непрофесійний самодіяльний театр.

Наскрізна дія (дійова) – внутрішнє прагнення знайти «зерно» образу та відслідкувати головну лінію дії, проходячи через усі її епізоди.

Натхнення – стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів.

Ноо – один із видів традиційного японського театру, що включає в себе музику, танець, драму. Характерні риси: умовність декорацій, головні персонажі – в масках, костюм не має побутової конкретності.

Обеззброювання – прийоми, користуючись якими можна вибити або вихопити зброю противника.

Обух – сторона клинка протилежна лезу.

Оформлення вистави – декорації, бутафорія, реквізит, меблі, світло, звук-шум, костюми, грим, все, що затверджує (підтверджує скріплює) віру почуттів, створює життя людського духу на сцені.

Очі актора – «люстерко души». Джерело акторської передачі вправ, емоцій, життєвої правди ролі (образу).

Пантоміма – вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється без допомоги слів засобами виразного руху, жесту, міміки.

Партер – площа підлоги глядацького залу з місцями для глядачів зазвичай нижче рівня сцени.

Пародія – жанр в театрі, естраді, свідома імітація в сатиричних, іронічних і гумористичних цілях індивідуальної манери, стиля, стереотипів мови і поведінки.

Пастораль – опера, пантоміма чи балет, сюжет яких пов’язаний ідеалізованим зображенням пастушкового життя.

69

Піхви - дерев’яний або шкіряний футляр для безпечного носіння холодної зброї. У піхвах поміщається клинок зброї.

Підтекст – внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання, внутрішнє відчуття. Слово від драматурга – підтекст від актора.

Педжент – пересувна сцена у вигляді повозки в середньовіковому театрі, що застосовувалась при постановці містерій, міраклів, процесій.

Петиметр – образ щогла в сатиричній комедії.

Петрушка – головний персонаж російських народних вистав з першої половини ХYII ст.

Перевід - укол з перенесенням свого клинка з перенесенням через вістря зброї противника.

Перевтілювання – здатність актора надавати нового образу: перетворити когось на кого-небудь іншого.

Переживання –перейматисяпочуттямийдумкамисценічногообразу. Побутові рухи – всі переміщення, жести і прийоми зі зброєю, не мають відношення до техніки і прийомів бою: обеззброєння,

поранення, всі рухи зі зброєю побутового та етикетного порядку, рухи, що вживаються у фіналах фехтувальних сцен, рухи з плащем і капелюхом, пов’язані з дією зброї.

Поворотне коло – механізм сцени для швидкої зміни декорацій.

Повернення з випаду – рух вперед і назад в бойову стійку. Позиція - певне положення руки та зброї по відношенню до

тіла бійця. Позиція є або викликом на бойову дію, або захистом. Положення вихідне – положення з якого виконується

перехід в бойову стійку або побутові рухи зі зброєю, плащем, капелюхом.

Положення «вільно» – положення відпочинку. У сценічному фехтуванні ряд поз, зручних для проголошення реплік.

Положення «струнко» – умовна стойка бійця. Порівняння – виражальний засіб мистецтва; образний

вислів, у якому зображуваний предмет чи явище уподібнюється іншим за якоюсь спільною для них ознакою.

Портал – архітектурна арка, яка обрамляє простір сцени. Поранення – дія зброєю, що означає умовне потрапляння

клинка в тіло.

Постановка – творчий процес створення вистави; вистава. Пласировка – рух, що страхує при падіннях.

Планшет – підлога сцени,дерев’яний настил, місце для гри акторів та розміщення декорацій.

Пластика – красота руху, для неї характерні гнучкість, плавність, виразність, гармонія рухів і жесту.

70

Пластично виразний актор – той, який вміє використовувати природні дані і набуту в результаті тренувань техніку для більш яскравого розкриття сутності ролі.

Прем’єр, прем’єрша – актор, актриса, що займають ведуче положення в трупі, виконують головні ролі.

Прем’єра – перший (або один із перших) публічний платний показ нової вистави.

Примадонна – актриса, що виконує головні ролі. Пристосування – внутрішні та зовнішні налаштунки, за

допомогою яких актори придивляються один до одного під час спілкування та взаємодіють на об’єкт.

Продюсер – власник театрально-видовищного закладу,що організовує постановку, здійснює фінансовий контроль над нею; нерідко сам продюсер є режисером-постановником.

Противник – у сценічному фехтуванні – особа, з якою вивчаються і тренуються рухи, виконується етюд або фехтувальна сцена.

Простак – амплуа актора,виконуючого роль простодушної людини. Публічна самітність – коло своєї уваги при наявності

глядача, вміння залишатися на одинці.

Рампа – освітлювальне обладнання, розміщене на підлозі сцени по її передньому краю, скритна від публіки бортом.

Ревю – естрадне театральне дійство, створене із декількох номерів, об’єднаних одною темою.

Режисер – постановник вистав, на основі власних задумів, створює нову сценічну реальність, об’єднуючи роботу акторів, художника, композитора.

Резонер – актор, що виконує роль розсудливої людини, схильної до повчальних міркувань.

Реквізит – предмети сценічної обстановки, за винятком декорацій і костюмів, які актори використовують під час дії п’єси.

Репліка – короткий вислів, виголошений одним актором у відповідь на слова другого.

Реприз – атака, що виконується без руху вперед в тому випадку, коли противник не відповідає, але і не відступає.

Репертуар – сукупність п’єс, що виконуються театром протягом певного часу.

Репетиція – подія в житті актора: послідовне пізнання та вживання в образ. Попереднє пробне виконання спектаклю, п’єси, основна форма підготовки театрального колективу чи актора до виступу.

Ріпост – атака після взятого захисту.

Ритм – чергування в художньому творі тотожних чи аналогічних компонентів через рівні інтервали у просторі або в часі.

Розв’язка – завершення конфлікту між дійовими особами в художньому творі.

71

Рухи-пересування – всі дії ногами, що вживаються в сценічному фехтуванні.

Салют - привітання, яке виконується зброєю. Самовідчуття – відчуття власного морального або фізичного

стану, усвідомлення, відчуття в собі якихось властивостей.

Соти – комедійно-сатиричний жанр французького театру XY-XYII ст.

Софіт – частина освітлювального обладнання в театрі, світильники якого мають розсіювальний характер, висвітлюючи сцену спереду и зверху.

Скена – приміщення для перевдягання та виходу акторів театру в Древній Греції.

Словесна дія – текст ролі та її внутрішній зміст (підтекст). Процес умови, перетворюючий словомовлення у справжнє, продуктивне та цілеспрямоване бачення.

Статист – актор масовки, виконуючий роль без слів.

Стук ногою в підлогу - подвійний удар стопою об підлогу, що виконується як сигнал закінчення уроку чи бою. Один стук як прийом підготовки атаки. Може служити засобом перевірки правильного положення бойової стійки.

Субретка – роль спритної прислуги.

Спілкування – важливо, щоб очі, погляд, бачення актора на сцені відображало великий, глибокий внутрішній зміст його творчої души. Для цього потрібно, щоб у нього був накопичений великий внутрішній зміст, аналогічне з «життям людського духу» ролі.

Сценічна правда – відчуття справжньої дії, що відбувається на сцені.

Сценографія – наука і мистецтво організації й оформлення сцени і сценічного простору.

Сценічна увага – повна зосередженість усієї духовної та фізичної природи актора, усіх його фізичних та психологічних здібностей.

Сценарний хід – практичне втілення ідеї сценарію, його основні думки.

Театр – вид мистецтва, специфічним засобом виявлення якого є сценічна дія, що виявляється в процесі гри актора перед публікою.

Театр абсурду – вид театру, в основі якого – абсурд, що усвідомлюється як щось ірраціональне, позбавлене будь-якого значення і логічного зв’язку з текстом або сценічним втіленням.

Театр ляльок – вид театрального мистецтва,в якому діють ляльки, керовані акторами-ляльководами.

Театр мініатюр – вид театру, в якому ставляться твори малих форм (одноактні п’єси, пародії, сценки, скетчі).

Театр тіней – вид театрального дійства, оснований на використанні плоских ляльок, що знаходяться між джерелом світла і екраном, або накладаються на нього.

72

Театральна умовність – система правил, норм (акторських, режисерських, сценографічних) властивих театральному мистецтву, що забезпечують створення художнього образу вистави.

Театр участі – вид театру, вистави якого передбачають безпосередню емоційну, інтелектуальну і фізичну участь публіки.

Темп (рахунок) – відрізок часу, необхідний для виконання одного прийому разом в один рахунок. Відносно двох супротивників відрізок часу, необхідний для виконання одного прийому нападу і прийняття захисту. Швидкість темпу залежить від швидкості обох супротивників.

Темпо-ритм – розмірність складів, слів у мові, рухів у дії. Темп – швидкість або повільність.

Такт – меріло часу (поняття умовне, відносне).

Внутрішній та зовнішній темпо-ритм:

–зовнішній – проявляється у фізичних діях;

–внутрішній – емоційне переживання, яке непомітне зору глядача.

–трюк – ефективне застосування дії, яке виконується механічно.

Точність – збереження певного напряму і амплітуди руху, необхідних для ураження наміченої мети або захисту від нападу противника.

Травма – фізичне пошкодження, яке сталося внаслідок неправильного або необережного застосування зброї або дії самих бійців.

Травесті – амплуа актриси, виконуючої ролі підлітків.

Трагік – амплуа актора, виконуючого трагедійні ролі. Трагедія – вид драми, пронизаний пафосом трагічного.

Основу трагедії складають гострі суспільні конфлікти, проблеми буття, зіткнення особистості з долею і соціумом. Трагічна колізія зазвичай вирішується загибеллю героя.

Трагікомедія – драматичний твір, що володіє признаками як комедії, так і трагедії.

Трупа –акторський склад театру. Трюм – приміщення під сценою.

Увага почуття – переклад з холодного – інтелектуального, розумового у тепле, зігріте душею актора почуття.

Удар – поразка противника або захисних пристосувань ріжучим поштовхом леза своєї зброї.

Укол – ураження противника або мішені вістрям своєї зброї.

Уклін – вітальний жест, що використовується без зброї. Умовність – дія, яка створює можливість актору відтворити

життя людського духу в самій виставі та в окремих її образах. Ухилення - різновид руху, при якому обидві ноги або одна

залишаються на бойовій лінії.

Фабула – ланцюг подій у художньому творі, про які розповідається в сюжеті.

73

Фабула – зовнішня дія п’єси.

Фарс – вид середньовічного західноєвропейського народного театру побутового комедійно-сатиричного характеру, існувавший в XIY–XYI ст. Він близький німецькому фастнахтшпилю, італійській комедії дель арте; в театрі XIX-XX ст. комедія-водевіль легкого змісту з чисто зовнішніми комічними засобами.

Фат – амплуа актора, граючого ефектних, самозакоханих і обмежених людей (переважно молодих).

Феєрія – жанр театральних вистав, в яких для фантастичних сцен використовуються спеціальні постановочні ефекти. Виник в Італії XYII ст.

Фехтувальна лінія - умовна лінія руху вістрям зброї бійця, обмежена зброєю іншого бійця обов’язково з противником.

Фехтувальна фраза - комбінація прийомів захисту і нападу на уроці або бою, нерозривно пов’язаних один з одним.

Фігляр – артист з народу, бродячий актор, шарлатан, балагур, ярмарковий зазивач, дресирувальник, балаганний блазень.

Фігурант – актор, граючий роль без слів; теж саме, що і статист. Фізична дія – тілесні рухи актора в оточуючих або

запропонованих обставинах.

Фінал – завершуючи частина вистави.

Фурка – пристосування для переміщення декорацій на сцені. Чарівність – це непояснена привабливість всієї суті актора,

у якого навіть недоліки перетворюються в гідність.

Шарж – невеликий художній твір, в якому висміюється та чи інша особа чи явище.

Швидкість (прудкість) - Час, необхідний на виконання того чи іншого прийому у фехтуванні. Швидкість може бути граничною, повільною, прогресивно зростаючою і прогресивно сповільнюючою.

Штамп – художній прийом або зворот мови, що багаторазово механічно повторюється без творчого осмислення.

Штампи – знаки неіснуючих почуттів, механічних, безтямне явище, надумані знаки, поза, голосові інтонації, каденції, фіоритури, сценічні трюки, що відбивають почуття та думки.

«Як би...» – вигадана, уявна правда, якій актор вміє повірити дуже відверто, але з більшим натхненням, ніж справжній правді.

Ярус – один із середніх чи верхніх поверхів в глядацькому залі.

КОНТРОЛЬНІ ВПРАВИ З ДИСЦИПЛІНИ

1.Атлети.

2.Цирк.

3.Палуба.

4.Перекотиполе.

5.Я - скульптор, я - глина, холодна крапля, равлик

74

6.Броунівський рух.

7.Лабіринт (зі зміною швидкостей (шість), при різнихсценічних завданнях).

8.Таємничий квадрат (щільна, в’язка, безповітряна).

9.Брязкальце.

10.Кипляче молоко (магма).

11.Мед.

12.Камені.

13.Слідування за лідером.

14.Бамбук.

15.Пліт на голці.

16.Повітря, кисіль.

17.Проходження через сніг, завірюху.

18.Тонкий лід.

19.Ліан.

20.Верблюд в пустелі (дії в парах).

21.Пори року.

Етюди:

22.Вокзал.

23.Пастка.

24.Нитки життя.

25.Кування.

26.Бандерлоги.

27.Атака.

28.Титанік.

29.Косміти.

30.Репетиція оркестру.

31.Маргенали.

Етикетні композиції:

32.Гості заморські.

33.О, устої.

34.Хусточка.

35.Прогулянка в парку.

36.Маскарад.

37.У конторі.

38.Дуель.

Уривки з творів:

39.Сірино де Бержерак Е. Ростан.

40.Гамлет В. Шекспір.

41.Ромео і Джульєтта В. Шекспір.

42.Дванадцята ніч В. Шекспір.

43.Дантаньяр і три мушкетера А. Дюма.

44.Дон Жуан Ж.Б. Мольєр.

45.Король Лір В. Шекспір.

75

46.Річард ІІІ В. Шекспір.

47.Вестсайдська історія А. Лорентс.

48.Мартін Іден Д. Лондон.

49.Мексеканець Д. Лондон.

50.Спартак Р. Джованьолі.

51.Дон Кіхот М. Сервантес.

76

Навчальне видання

МАЙСТЕРНІСТЬ АКТОРА

Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 1-4 курсів. Напрям «Мистецтво» спеціальність «Театральне мистецтво» спеціалізація «Актор драматичного театру та кіно» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Укладач

ТОПОЛЕВСЬКИЙ Віктор Юрійович, кандидат педагогічних наук, доцент

Друкується в авторській редакції

Комп’ютерний набір Гладишева І. М.

Комп’ютерна верстка Шамрай А. В.

План 2012 Підписано до друку 28 травня 2012 р. Формат 60х84/16

Гарнітура «Times». Папір для мн. ап. Друк ризограф. Ум. друк. арк. 4,36. Обл.-вид. акр. 4,50. Тираж 100. Зам. №

ХДАК, 61057, Харків-57, Бурсацький узвіз, 4 Надруковано в лаб. множ. техніки ХДАК