Тема 4. Проблеми матеріальності у філософському розгляді

Питання:

1. Поняття матерії в філософії як об'єктивної реальності та субстанції.

2. Рух, простір та час - основні атрибути матерії

3. Методологічне значення поняття матерії для розвитку природознавства та суспільствознавства.

Основна література

1. Башляр Г. Вода и грезы: опыт о воображении материи / Г.Башляр.- М.: Издательство гуманитарной литературы, 1998. − 268 с.

2. Грюнбаум А. Философские проблемы пространства и времени /А.Грюнбаум.- М.: Эдиториал УРСС, 2003. − 361 с.

3. Левинас Э. Избранное: Тотальность и бесконечное / Э.Левинас. - М.: ЦГНИИ ИНИОН РАН; СПб.: Университетская книга, 2000. − 415 с.

4. Люблинская Л.Н. Философские проблемы времени в контексте междисциплинарных исследований / Л.Н.Люблинская. − М.: Прогресс-традиция, 2002. − 303 с.

5. Пригожин И.Р. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой / И.Р.Пригожин. − М.: Эдиториал УРСС, 2003. − 310 с.

Додаткова література

1. Гоч В.Л. Теория причинности / В.Л.Гоч. − К.: Ника-Центр, 1999. − 302 с.

2. Рейхенбах Г. Направление времени / Г. Рейхенбах. − М.: Эдиториал УРСС, 2003. − 361 с.

3. Post-office: Образы времени - образы мира. Сб. науч. трудов / Ред. И.З. Цехмистро. − Х.: Эксклюзив, 2002. − 168 с.

4. Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: опыт феноменологической онтологии / Ж.-П. Сартр. − М.: Республика, 2000. − 638 с.

5. Секлитова Л.А. Философия вечности / Л.А. Секлитова. − М.: Амрита Русь, 2003. − 397 с.

6. Уитроу Дж. Естественная философия времени / Дж.Уитроу. − М.: Эдиториал УРСС, 2003. − 402 с.

7. Філософія. Антропологія. Екологія. − 2001: Ноосферна альтернатива та нові пізнавальні стратегії. Зб. наук. праць / Ред. В.Г. Табачковський / Ін-т філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди. − К.: Стилос, 2001. − 338 с.

Методичні вказівки

Поняття матерії органічно пов'язане з більш загальним філософським поняттям "буття". Буття - це все існуюче, тобто весь світ, до якого належимо і ми. Головні сфери буття - природа, свідомість (дух), суспільство. Здавна в філософії поставала проблема єдності світу, його першооснови. Якщо світ уявляти як єдине ціле, то виникає питання про єдину для всього буття першооснову або субстанцію (від лат. substantia - те, що є основою).

Одною з першооснов в філософії вважають матерію. В сучасній науці виділяються такі форми матерії, як поле та речовина. Крім того весь світ поділяють на: мікросвіт, макросвіт, мегасвіт. У структурному плані матеріальний світ поділяється на неживу, живу природу та суспільство, які теж структуровані на окремі рівні, а саме: нежива природа - субмікроелементарний (поле), мікроелементарний (елементарні частки), ядерний (вільні ядра атомів), атомний, молекулярний, макроскопічний, зірковогалактичний, понадгалактичний; жива (органічна) природа: молекулярний, вірус, мікроорганізми, клітковий рівень, надклітковий рівень (організм), біологічні види; соціально-організований світ - людина, рід, плем'я, сім'я, соціальні групи (народність, нація, класи, колективи); ноосфера. Таким чином, матерія існує у різних формах і на різних структурно організованих рівнях.

Способом існування матерії вважається рух, змінюваність її різних станів. Рух може існувати в формі прогресу (зміна від нищого до вищого за ступенем організації) або свого антиподу - регресу. Такі форми руху зустрічаються в живій природі, суспільному житті. Що ж до Всесвіту в цілому, то тут не можна визначити якийсь один з вказаних вище напрямків зміни. Існують різні класифікації форм руху матерії. Виділяють, як правило, такі основні форми: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна. Вона є методологічною базою класифікації наук.

Матерія, що знаходиться у стані постійного руху, існує у формі простору та часу. Простір - це екстенсивна структура буття, час - інтенсивна структура. Разом вони утворюють єдину структуру - просторово-часовий континуум. Простір і час відносні, вони залежать від швидкості зміни явищ та маси матеріальних об'єктів.

Поняття матерії в філософії має методологічне значення для пізнання сутності суспільного життя, творчості. Так, суспільне життя поділяється на матеріальну та духовну сфери, аналогічно виділяють матеріальну і духовну культуру. Але цей розподіл має відносне значення.