14.Економічні потреби та їх класифікація.

Потреби та їх класифікація

Потреба – це необхідність у певному блазі або послузі, це стан незадоволення, з якої людина прагне вийти, або стан задоволення, який людина прагне продовжити.

Потреба є у вищому ступені суб’єктивною категорією, тобто залежить від фізіологічних,соціальних, психологічних, духовних особливостей людей та умов її життя.

Також у 1 людини потреби не є раз і назавжди даними, вона змінюється з часом,віком і т.д.

Класифікація потреби за такими показниками: 1.первичні(одяг, їжа) 2.вторичні. 3.постійні 4.змінні 5.індивідуальні 6.колективні 7.економічні – це потреби у благах, які існують в обмеженій кількості відносно до потреби у них(приймаються вигляд товару).8.неекономічні – це потреби у благах, які існують у необмеженій кількості до потреби у них.9.матеріальні 10.нематеріальні – соціальні.

Різноманітні види потреб формують певну ієрархічну систему, яку представляє, у вигляді піраміди Маслоу.

1.фізіологічні потреби

2.потреби у безпеці.

3.потреби у любові та дружбі.

4.потреби у визначені та плануванні.

5.потреби у самореалізації.

Задоволення потреб кожного наступного рівня передбачає задоволення потреб попереднього рівня. 1-2 рівень характеризую людину, як економічно активну, 3-4-5 – як соціальну.

15.Економічні блага та їх класифікації.

Благо – це предмет або явище, яке задовольняє певну людську потребу

• Постійні та змінні

• Індивідуальні та колективні

• Матеріальні, духовні та соціальні

• Первичні та вторичні

• Взаємозамінні, взаємодоповнюючі, нейтральні та анти блага

Взаємозамінні блага(субститути) – це блага, які сумісно задовольняють 1 потребу, але при цьому викликають й одночасне споживання.

Взаємодоповнюючі – це блага,які сумісно задовольняють одну потребу и не можуть бути використанні один без одного.

Нейтральні блага – це непов´язанні між собою блага,між якими з точки зору споживача відсутні відносини взаємозамінні або взаємодоповнюючі( ручка та авто)

Анти блага – явища або речі, яких необхідно позбутися(вихлопи, сміття, пил)

16.Корисність,теорія граничної корисності.

Величина корисності.

Однією з найважливіших характеристик блага є корисність.

Корисність – здатність товару або блага задовольняти ту чи іншу потребу людини. Корисність є категорією суб’єктивною, тобто залежною від фіз.,дух.,соц. умов її життя. Корисність не є абсолютною величиною. Вона є різною для різних людей і навіть для однієї людини може з часом,віком,місцем змінюватися.

Не зважаючи на це, корисність може бути визначена кількістю. Величина корисності у першу чергу залежить в інтенсивності потреби у даному блазі. І в мікроекономіці для кількісного визначення кількості використовується умовна одиниця – ютіль.

1.загальна корисність(TUx ) певної кількості одиниць блага х є сумою користей усіх спожитих одиниць блага х.

Графічно заг.кор. виражається ц вигляді кривої ЗК.

2.Граничка корисність(MUx) блага х – це корисність кожної наступної послідовно спожитої одиниці блага х.

Графічно ГК виражається у кривій ГК.

ГК блага має тенденцію до зниження. Це пояснюється тим,що у процесі споживання блага, потреба у ньому поступово насичується тому корисність кожної наступної одиниці спадає.

ЗК досягає мах коли ГК = 0

MUx = формула ГК

MUx = = = 2

3.Середня корисність (Aux) певної кількості блага х – відношення загальної корисності до кількості спожитих благ.

AUx =

AUx= ==5

Закон спадаючої граничної корисності – це закон поведінки споживача, відповідно до якого при збільшенні кількості спожитих благ, за інших незмінних умов, корисність кожної наступної послідовно спожитої одиниці блага зменшуються (спадає) і тяжіє до нуля.

Даний закон був відкритий німецьким економістом у 1854р. Германом Госсеном і називався «перший закон Госсена» Даний закон діє лише за наявності певних передумов:

1.усі одиниці блага,що споживаються є абсолютно взаємозаміщиними – однаковими.

2.смаки та уподобання споживачів протягом досліджуваного періоду не змінюються.

3.блага споживачів послідовне, тобто одне за одним.