- •Тема 3. Оборотні кошти підприємства
- •1. Нормування оборотних коштів
- •А) Нормування оборотних коштів у виробничих запасах
- •Тема 4. Продукція як основний результат діяльності підприємства
- •Тема 5. Економічна ефективність виробництва
- •Тема 6. Організація основного виробництва на підприємстві
- •Тема 7. Організація допоміжного виробництва
- •Тема 8. Мотивація та оплата праці
- •Тема 9. Собівартість продукції
- •2. Відносна економія витрат за рахунок структурних зсувів у
- •3. Економія витрат за рахунок підвищення технічного рівня
- •4. Економія витрат за рахунок удосконалення організації виробництва
- •Зведений розрахунок змін витрат на гривну товарної продукції по техніко-економічним факторам
- •Методика калькуляції собівартості окремих видів продукції
- •Порядок віднесення прямих витрат
- •Порядок розподілу непрямих витрат
- •Складення кошторису витрат на виробництво
- •Методика калькуляції собівартості окремих видів продукції
- •Порядок віднесення прямих витрат
- •Порядок розподілу непрямих витрат
- •Складення кошторису витрат на виробництво
Тема 7. Організація допоміжного виробництва
Інструментальне господарство
1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду (Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.) і визначається за формулою:
Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.
2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається різними методами.
а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод по нормах витрати. Норма витрати інструмента визначається за формулою:
tм * Nн
Нв = -----------------,
Ті (1 - η )
де: tм - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.; Nн - кількість деталей, що обробляються, застосовно до якої визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей); Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.; η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).
Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:
Z
Ті = t ст ( ----- + 1),
l
де: t ст - час роботи інструмента між двома черговими переточками (стійкість інструмента), хв.; Z - товщина всієї ріжучої кромки інструмента, мм; l - величина ріжучої кромки, що сточується при одному заточуванні, мм.
Витрата інструмента:
Nд
Ів = ------ х НВ,
Nн
де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.
б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу:
Фе * 60 * m * К1 * К2
Ір = -------------------------------,
Ті (1 - η)
де: m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент; Фе - річний ефективний фонд часу роботи одного верстата, година.; К1 - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі роботи верстата (його встановлюють по найбільш характерних деталях-представниках); К2 - коефіцієнт застосованості даного інструмента на верстаті, що визначається по картах типового оснащення інструментом верстатів.
3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається по формулі:
n * d * k
Нвм = -----------------,
D (1 - η)
де: n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент; d - середня кількість промірів на одну деталь; k - коефіцієнт вибірковості контролю; D - кількість промірів до повного зносу інструмента.
4. Витрата штампів визначається по формулі:
kуд * N
Ір = -----------------,
kшт * Тзн.
де: kуд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей; N - річна програма деталей, що штампуються; kшт - кількість деталей, що одночасно штампуються; Тзн. - число ударів, що витримуються до повного зносу штампу.
Тзн. = tcт * βм (Зм + 1),
де: tcт - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом вироблених ударів; βм - коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування; Зм - число заточування матриці до повного зносу штампу.
Ремонтне господарство
1. Обсяг ремонтних робіт в умовних одиницях ремонтної складності в розрізі кожного окремого i- го вигляду ремонту (Vi):
Vi = ni х R,
де: ni - кількість ремонтних робіт i - го виду відповідно до плану-графіка для даної одиниці обладнання; R - категорія ремонтної складності станка.
2. Трудомісткість ремонтних робіт для кожної одиниці обладнання в розрізі верстатних, слюсарних і інших робіт визначається за формулою:
m
Т= ∑( Vi * ti),
i=1
де: m - кількість видів ремонтних робіт, що проводяться протягом року відповідно до плану-графіка для даної одиниці обладнання; Vi - обсяг ремонтних робіт i-го вигляду, ti - трудомісткість ремонтних робіт i-го виду в нормо-годинах.
3. Необхідне число ремонтних робітників (верстатників і слюсарів) для виконання планових ремонтів:
Т
Чр = -------------,
Фе * kн.в.
де: Фе - річний ефективний фонд часу одного ремонтного робітника; kн.в.- запланований середній коефіцієнт виконання норм вироблення ремонтними робітниками.
4. Потрібне число чергових слюсарів для міжремонтного обслуговування:
Чдр = r / rн;
або
Чдр = Об * З / Ноб,
де: r - сумарне число ремонтних одиниць обладнання, що обслуговується; rн - норма обслуговування одним робітником у зміну в ремонтних одиницях; Об - кількість обладнання, що обслуговується; З - число змін роботи обладнання; Ноб - норма обслуговування.
5. Час простою одиниці обладнання в плановому ремонті протягом року (Пр) визначається по формулі:
m
Пр = ∑( Нпi * Vi,
i=1
де Нпi - норма простою обладнання в ремонті i-го вигляду в добах на одну ремонтну одиницю.
Транспортне господарство
1. Потреба в транспортних заходах перервної дії при використанні маятникових маршрутів:
а) односторонній:
Q (2L / V + tп + tв)
N = --------------------------------,
g *Тс * η * k
де; Q - кількість вантажу, що перевозиться за зміну, тн; L - відстань між двома пунктами, м (км); V - середня швидкість руху транспортного засобу, м (км)/година; tп, tв – час виконання однієї вантажопідйомної і розвантажувальної операції відповідно; g - вантажопідйомність транспортного засобу, тн; η - коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу; Тс - тривалість зміни, хв.; k - коефіцієнт використання транспортного засобу у часі, що враховує втрати часу на заправляння пальним, зарядку акумуляторів, ремонт.
б) двосторонній:
Q΄ (L / V + tп + tв)
N = ------------------------------,
g *Тс * η * k
де Q΄ - кількість вантажу, що перевозиться за зміну в обидва кінці, тн.
2. Потреба в транспортних заходах перервної дії при використанні кільцевого маршруту з рівномірним вантажопотоком:
Q [Lк / V + m(tп + tв)]
N = ------------------------------------,
g *Тс * η * k
де: Lк- довжина усього кільцевого маршруту, м (км); m - число розвантажувальних пунктів.
3. Кількість вантажу, що перевозиться за зміну (Qз), визначається за формулою:
Q р
Qз = ----------,
З * Д
де Q р - річний вантажообіг; З - число змін за добу; Д - число робочих днів у році.
4. Кількість мостових кранів:
N * kоп * Тц
N = -------------------------,
З *Тс * k
де N - кількість деталей, що підлягають транспортуванню краном протягом року; kоп - середнє число кранових операцій на одну деталь; Тц - тривалість одного кранового циклу, хв.; З - число змін роботи крана.
5. Число засобів безперервного транспорту (конвеєрів):
N = Gч / gг,
де Gч - кількість вантажу, що перевозиться за кожну годину, тн; gг - годинна продуктивність одного конвеєра, тн / год.
Годинна продуктивність конвеєра розраховується по одній з наступних формул:
а) при переміщенні сипучих вантажів (наприклад, в ливарних цехах):
gг = 60 gм Vк,
де gм - навантаження на 1м довжини конвеєра, кг / м; Vк - швидкість руху конвеєра, м / хв.
б) при переміщенні штучних вантажів на конвеєрі:
60
gг = ----- х Gшт = 60 * Т * Gшт,
τ
де Gшт - вага одного штучного вантажу; τ - такт потокової лінії, хв; Т- темп потокової лінії, шт/хв.
в) при переміщенні штучних вантажів у спеціальній тарі по n штук:
gг= 60 * Т * Gшт * n ,
Енергетичне господарство
1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) по потужності встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупносерійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (Wтех) визначається по формулі:
m
∑ п * t mj * nj
j=1
Wтех = --------------------------------,
Kв.д.
де: m – кількість найменувань виробів j-го типорозміру; Nп – потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт; tmj – норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-час; nj – річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт; Kв.д. – коефіцієнт, що враховує витрати електроенергії в двигунах.
2. У середньо- і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:
N * T * K1 * K2
Wтех = ---------------------------,
Kв.д.
де: N – сумарна потужність встановленого обладнання, квт; T – річний ефективний фонд часу роботи цеху, год; K1 – коефіцієнт використання обладнання в часі; K2 – коефіцієнт використання машинного часу; Kв.д. – коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.
3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:
Wосв = Nвст х Тгор х ko,
де: Nвст - потужність всіх встановлених світлових точок, кВт; Тгор - середній час горіння в плановому періоді, година; ko - коефіцієнт одночасного горіння світлових точок.