Тема 7. Організація допоміжного виробництва

Інструментальне господарство

1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду (Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.) і визначається за формулою:

Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.

2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається різними методами.

а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод по нормах витрати. Норма витрати інструмента визначається за формулою:

tм * Nн

Нв = -----------------,

Ті (1 - η )

де: tм - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.; Nн - кількість деталей, що обробляються, застосовно до якої визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей); Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.; η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).

Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:

Z

Ті = t ст ( ----- + 1),

l

де: t ст - час роботи інструмента між двома черговими переточками (стійкість інструмента), хв.; Z - товщина всієї ріжучої кромки інструмента, мм; l - величина ріжучої кромки, що сточується при одному заточуванні, мм.

Витрата інструмента:

Nд

Ів = ------ х НВ,

Nн

де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.

б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу:

Фе * 60 * m * К1 * К2

Ір = -------------------------------,

Ті (1 - η)

де: m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент; Фе - річний ефективний фонд часу роботи одного верстата, година.; К1 - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі роботи верстата (його встановлюють по найбільш характерних деталях-представниках); К2 - коефіцієнт застосованості даного інструмента на верстаті, що визначається по картах типового оснащення інструментом верстатів.

3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається по формулі:

n * d * k

Нвм = -----------------,

D (1 - η)

де: n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент; d - середня кількість промірів на одну деталь; k - коефіцієнт вибірковості контролю; D - кількість промірів до повного зносу інструмента.

4. Витрата штампів визначається по формулі:

kуд * N

Ір = -----------------,

kшт * Тзн.

де: kуд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей; N - річна програма деталей, що штампуються; kшт - кількість деталей, що одночасно штампуються; Тзн. - число ударів, що витримуються до повного зносу штампу.

Тзн. = tcт * βм (Зм + 1),

де: tcт - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом вироблених ударів; βм - коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування; Зм - число заточування матриці до повного зносу штампу.

Ремонтне господарство

1. Обсяг ремонтних робіт в умовних одиницях ремонтної складності в розрізі кожного окремого i- го вигляду ремонту (Vi):

Vi = ni х R,

де: ni - кількість ремонтних робіт i - го виду відповідно до плану-графіка для даної одиниці обладнання; R - категорія ремонтної складності станка.

2. Трудомісткість ремонтних робіт для кожної одиниці обладнання в розрізі верстатних, слюсарних і інших робіт визначається за формулою:

m

Т= ∑( Vi * ti),

i=1

де: m - кількість видів ремонтних робіт, що проводяться протягом року відповідно до плану-графіка для даної одиниці обладнання; Vi - обсяг ремонтних робіт i-го вигляду, ti - трудомісткість ремонтних робіт i-го виду в нормо-годинах.

3. Необхідне число ремонтних робітників (верстатників і слюсарів) для виконання планових ремонтів:

Т

Чр = -------------,

Фе * kн.в.

де: Фе - річний ефективний фонд часу одного ремонтного робітника; kн.в.- запланований середній коефіцієнт виконання норм вироблення ремонтними робітниками.

4. Потрібне число чергових слюсарів для міжремонтного обслуговування:

Чдр = r / rн;

або

Чдр = Об * З / Ноб,

де: r - сумарне число ремонтних одиниць обладнання, що обслуговується; rн - норма обслуговування одним робітником у зміну в ремонтних одиницях; Об - кількість обладнання, що обслуговується; З - число змін роботи обладнання; Ноб - норма обслуговування.

5. Час простою одиниці обладнання в плановому ремонті протягом року (Пр) визначається по формулі:

m

Пр = ∑( Нпi * Vi,

i=1

де Нпi - норма простою обладнання в ремонті i-го вигляду в добах на одну ремонтну одиницю.

Транспортне господарство

1. Потреба в транспортних заходах перервної дії при використанні маятникових маршрутів:

а) односторонній:

Q (2L / V + tп + tв)

N = --------------------------------,

g _*Тс _* η _* k

де; Q - кількість вантажу, що перевозиться за зміну, тн; L - відстань між двома пунктами, м (км); V - середня швидкість руху транспортного засобу, м (км)/година; tп, tв – час виконання однієї вантажопідйомної і розвантажувальної операції відповідно; g - вантажопідйомність транспортного засобу, тн; η - коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу; Тс - тривалість зміни, хв.; k - коефіцієнт використання транспортного засобу у часі, що враховує втрати часу на заправляння пальним, зарядку акумуляторів, ремонт.

б) двосторонній:

Q΄ (L / V + tп + tв)

N = ------------------------------,

g _*Тс _* η _* k

де Q΄ - кількість вантажу, що перевозиться за зміну в обидва кінці, тн.

2. Потреба в транспортних заходах перервної дії при використанні кільцевого маршруту з рівномірним вантажопотоком:

Q [Lк / V + m(tп + tв)]

N = ------------------------------------,

g _*Тс _* η _* k

де: Lк- довжина усього кільцевого маршруту, м (км); m - число розвантажувальних пунктів.

3. Кількість вантажу, що перевозиться за зміну (Qз), визначається за формулою:

Q р

Qз = ----------,

З _* Д

де Q р - річний вантажообіг; З - число змін за добу; Д - число робочих днів у році.

4. Кількість мостових кранів:

N _* kоп _* Тц

N = -------------------------,

З _*Тс _* k

де N - кількість деталей, що підлягають транспортуванню краном протягом року; kоп - середнє число кранових операцій на одну деталь; Тц - тривалість одного кранового циклу, хв.; З - число змін роботи крана.

5. Число засобів безперервного транспорту (конвеєрів):

N = Gч / gг,

де Gч - кількість вантажу, що перевозиться за кожну годину, тн; gг - годинна продуктивність одного конвеєра, тн / год.

Годинна продуктивність конвеєра розраховується по одній з наступних формул:

а) при переміщенні сипучих вантажів (наприклад, в ливарних цехах):

gг = 60 gм Vк,

де gм - навантаження на 1м довжини конвеєра, кг / м; Vк - швидкість руху конвеєра, м / хв.

б) при переміщенні штучних вантажів на конвеєрі:

60

gг = ----- х Gшт = 60 * Т * Gшт,

τ

де Gшт - вага одного штучного вантажу; τ - такт потокової лінії, хв; Т- темп потокової лінії, шт/хв.

в) при переміщенні штучних вантажів у спеціальній тарі по n штук:

gг= 60 * Т * Gшт * n ,

Енергетичне господарство

1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) по потужності встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупносерійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (Wтех) визначається по формулі:

m

∑ п * t mj * nj

j=1

Wтех = --------------------------------,

Kв.д.

де: m – кількість найменувань виробів j-го типорозміру; Nп – потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт; tmj – норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-час; nj – річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт; Kв.д. – коефіцієнт, що враховує витрати електроенергії в двигунах.

2. У середньо- і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:

N * T * K­₁ * K₂

W_тех = ---------------------------,

Kв.д.

де: N – сумарна потужність встановленого обладнання, квт; T – річний ефективний фонд часу роботи цеху, год; K₁ – коефіцієнт використання обладнання в часі; K₂ – коефіцієнт використання машинного часу; Kв.д. – коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:

Wосв = Nвст х Тгор х ko,

де: Nвст - потужність всіх встановлених світлових точок, кВт; Тгор - середній час горіння в плановому періоді, година; ko - коефіцієнт одночасного горіння світлових точок.