2

• В цій темі розглядається споживна вартість або корисність економічних благ, що задовольняють потреби людей. В минулому році ми говорили про споживну вартість. В теорії Маркса вона займала важливе місце. Споживна вартість розглядалась як матеріальний носій вартості товару. Було показано, що споживна вартість обмежує вартість - якщо не вдається продати продукт праці, тобто доказати його здатність задовольняти суспільну потребу, то такий продукт не є товар і не має вартості.

• Споживна вартість робочої сили у Маркса грає основну роль при поясненні додаткової вартості. Окрім того проблема споживної вартості була розглянута Марксом при аналізі відтворення суспільного капіталу (обмін між підрозділами матеріального виробництва), міжгалузевої конкуренції (зниження попиту на продукцію певної галузі, що повязане з насиченням потреби веде до падіння ціни, переливу капіталу у більш прибуткові галузі).

• В економікс досліджується інший ракурс споживної вартості, корисності – з точки зору індивіду, його субєктивних оцінок корисності різних економічних благ, які він має в різних обсягах. Це поняття важливе для вивчення проблеми попиту і пропозиції, вибору ефективних економічних рішень у звязку з безмежністю потреб і обмеженістю економічних ресурсів.

• 1 Питання.

• В економікс потребою називають стан незадоволеності, в якому знаходиться людина і хоче з нього вийти, або стан задоволеності, який людина хоче продовжити.

• Ці стани незадоволеності чи задоволеності індивідуальні для кожного споживача і мають різну ступінь інтенсивності. Тому виразити потребу кількісно неможливо. Мова йде про інтенсивну величину, що оцінюється в поняттях “більше “ або “менше”.

• В економічній літературі поняття потреби людини включають п’ять основних видів, які розміщенні в порядку ієрархії так:

• фізіологічні потреби;

• потреба безпеки, тобто захисту від болю, страху, небезпеки;

• потреба в соціальних зв’язках і відносинах (тобто в коханні, повазі, причетності до того чи іншого товариства, групи);

• потреба у самоповазі, тобто признання і схвалення дій при досягненні цілей;

• потреби в осмисленні цілей життя, в реалізації своїх здібностей, у визнанні своїх справ і думок актуальними і потрібними.

  • Зрозуміло, що дану класифікацію можна розширити або навпаки, звузити – сама ж суть залишається єдиною: потреби реальні і різноманітні.

• Розрізнюють матеріальні, духовні і соціальні потреби.

• Матеріальні потреби трактуються в економікс як бажання споживачів придбати і використати товари та послуги, які приносять їм корисність.

  • В деяких підручниках потребу визначають як кількість певного товару, яку хотів би мати споживач, коли б ціна товару була рівною 0, тобто він був безкоштовним (поняття попит, що ми розглянемо пізніше, повязує потребу споживача з ціною товару, з готовністю споживача платити певну суму грошей за кожну наступну одиницю товару).

• Матеріальні потреби бувають:

• Першочергові, що витікають із найнагальніших потреб у харчуванні, одязі, житлі. Крім того є непершочергові потреби, що задовольняють після задоволення першочергових потреб (культура, розваги).

• 2. Еластичні і нееластичні (жорсткі) потреби. Жорсткі потреби – це такі потреби, які задовольняють відразу, як тільки є можливість, вони не можуть бути замінені одна одною (їжа, одяг). Еластичні потреби можуть бути задоволені через деякий час, вони звичайно можуть замінюватися одна одною (потреба у відпочинку, розвагах може бути задоволена на рибалці, дискотеці, у театрі).

• 3. Виробничі потреби, що задовольняють засобами виробництва, і особисті потреби, що задовольняють за допомогою предметів споживання.

• 4. Індивідуальні і колективні потреби – перші передбачають тільки особисте споживання, другі –колективне споживання (освітлення вулиць, будівництво доріг).

• Духовні потреби: в освіті, вихованні особи, залученні до культури, в духовній свободі (свобода слова, совісті).

• Соціальні потреби: у праці, в участі в управлінні та суспільному житті.

• Потреби людей постійно зростають і видозмінюються кількісно і якісно. В цьому знаходить вираз економічний, соціальний та духовний прогрес суспільства та особи. Потреби народжуються розвитком виробництва, науки, техніки, культури, розвитком та вдосконаленням самої людини. Виробництво створює нові можливості для кількісної і якісної зміни потреб, у той же час потреби людини і суспільства є спонукальним мотивом і рушійною силою розвитку і вдосконалення виробництва. Характерною рисою сучасного етапу суспільного розвитку є зростання ролі і питомої ваги духовних і соціальних потреб, особливо інтелектуальних, звязаних з отриманням знань, культурного багажу, з самовиразом особистості у творчій праці, самоуправлінням, додержанням прав і свобод людини.

• Безмежність потреб і обмеженість економічних ресурсів ставлять людей перед вибором ефективних шляхів застосування ресурсів.