4 Питання.

Економісти люблять порівнювати попит та пропозицію з двома лезами ножиців, що ріжуть, завдяки двом лезам. Одна частина ножиців без іншої не має корисності. Так і в ринковій економіці пояснення механізму встановлення цін на товари та послуги передбачає використання двох “лез” – попиту й пропозиції. Займемося пропозицією.

Індивідуальна пропозиція – це кількість певного товару (чи послуги), що виробник може і бажає виробити й запропонувати на конкретному ринку по кожній з можливих цін, протягом певного періоду часу (день, тиждень, місяць, рік).

Крива індивідуальної пропозиції відображає прямий зв'язок між рівнем ціни і тією кількістю товару, що виробник готовий виробити й продати (позитивний нахил). Цей зв'язок називають законом пропозиції – при підвищенні ціни пропозиції зростає величина пропозиції, і навпаки.

При поясненні форми кривої пропозиції також використовується принцип витрат утрачених можливостей. Якщо б виробник сам споживав свою продукцію, то від кожної додаткової одиниці він отримав би граничну корисність. При продажі товарів утрачені граничні витрати перетворюються в граничні витрати виробника (крива пропозиції протилежна кривої попиту). Важливе значення для пояснення кривої пропозиції має і та обставина, що економічні ресурси мають альтернативні можливості для використання. Коли виробникам певного товару пропонують більш високу ціну, то витрати утрачених можливостей зростають, якщо вони відмовляються від цього виробництва. Тому вони все менше цікавляться альтернативним використанням економічних ресурсів і залучають їх у більших кількостях для виробництва наданого товару.

Ринкова пропозиція певного товару – це кількість цього товару, що бажають і можуть виробити й запропонувати на конкретному ринку всі виробники цього товару при кожній можливій ціні пропозиції, протягом визначеного періоду часу (день, тиждень, місяць, рік).

Ринкова пропозиція – це сума кривих індивідуальної пропозиції певного товару (по горизонталі).

Графік 3. Ринкова пропозиція товару Z.

Слід розрізнювати поняття “зміна величини пропозиції” і “зміна в пропозиції”.

Зміна величини пропозиції відображає її залежність тільки від ціни даного товару (переміщення по певній кривій).

Зміна в пропозиції означає зрушення певної кривої пропозиції під впливом факторів, що відмінні від ціни цього товару (їх називають “нецінові фактори”).

До факторів, що викликають зрушення кривої індивідуальної та ринкової пропозиції, належать:

Ціни на ресурси – зниження цих цін викличе збільшення пропозиції, і навпаки.

Технологія виробництва – більш досконалі технології забезпечують більш ефективне використання ресурсів і зростання пропозиції.

Податки й дотації – зниження податків і збільшення дотацій знижує витрати й збільшує пропозицію.

Ціни на інші товари – підвищення цін на інші товари може стимулювати зростання їх пропозиції, що викличе скорочення виробництва наданого товару.

Очікування зміни ціни товару – очікування підвищення ціни приведе до скорочення поточної пропозиції.

Кількість виробників на ринку. Якщо кількість виробників даного товару збільшується, то буде збільшуватись і його пропозиція. І навпаки, коли кількість виробників зменшується, пропозиція зменшується.

Вплив природнокліматичних умов. Особливо яскраво цей фактор проявляється в сільськогосподарському виробництві. У випадку несприятливих природних умов пропозиція продукції зменшиться.

Функцію пропозиції у загальному вигляді можна відобразити таким чином:

Qs = f (P, Pres, Tch, T/S, Рz, E, N, K)

P – ціна даного товару;

Pres – ціна ресурсів;

Tch – технологія виробництва;

T/S – податки і субсидії;

Рz – ціни на інші товари;

E – очікування виробником зміни ціни товару;

N – кількість виробників на ринку;

K – вплив природнокліматичних умов.

Для визначення ступеню чутливості виробників до зміни цін економісти використовують коефіцієнт еластичності пропозиції.

Es = % Δ Q

% Δ P

Якщо Е > 1, то пропозиція еластична; якщо Е < 1, то пропозиція нееластична; якщо Е = 1, то це одинична еластичність пропозиції.

На еластичність пропозиції значний вплив має фактор часу, від якого залежить спроможність виробників пристосуватись до зміни в цінах, для перерозподілу ресурсів на користь виробництва більш дорогого товару.

Серед основних факторів, що визначають величину цінової еластичності пропозиції, можна виділити фактор часу і фактор технології. Так, чим триваліший відрізок часу, яким володіє виробник товару, тим більше можливостей для його пристосування до зміни ціни і перерозподілу ресурсів між альтернативними (різними) напрямками їх використання (на користь виробництва більш дорогого товару). Дана кількість часу, в свою чергу, залежить від мобільності ресурсів, тобто від можливості їхнього переведення з однієї галузі в іншу. І чим гнучкішу технологію використовують для виробництва товарів, тим легше при зміні ціни перейти від виробництва одного товару до виробництва іншого. І навпаки, чим жорсткіша технологія, тим менша еластичність величини пропозиції товару за його ціною.