Етапи розвитку української державності

Періоди

Найбільші державні утворення, що існували на території сучасної України

Коротка характеристика найважливіших правових пам'ятників України

1

2

3

VIII – III ст. до н.е.

Скіфська держава: тип держави – рабовласницька, форма правління – монархія

–

VIII – VI ст. до н.е.

Панування греків на північних берегах Чорного моря : міста–республіки з демократичним старогрецьким ладом (Ольвія, Тіра, Херсонес, Феодосія, Пантікапей)

–

480–438 рр. до н.е.

Основа Боспорського царства : тип держави – рабовласницький, форма правління – монархія

–

IX – XIV ст.

Період існування ранньофеодальної монархічної держави Київської Русі:

в IX–X ст. – виникнення і формування держави, розвиток феодальних стосунків;

кінець X – середина XI ст. – період розквіту Київської Русі, зміцнення державного управління, завершення об'єднання племен східних слов'ян навколо Києва;

XI–XIV ст. – занепад і феодальна роздробленість Київської Русі

30-ті роки XI ст. – Руська правда –найважливіший пам'ятник права Київської Русі, складений Ярославом Мудрим (Правда Ярослава) і доповнений його синами (Правда Ярославичів). У Руській правді узаконюється право феодальної власності не лише на землю і угіддя, але і на рухоме майно. Знаходилися норми як цивільного, так і кримінального права.

У XVIII ст. німецькі учені розробили норманську теорію походження Київської Русі, згідно якої Давньоруську державу створили не слов'яни, що були нібито занадто відсталими для цього, а варяги (норманни), що завоювали слов'ян. Переконливо спростовували цю теорію М.В. Ломоносов, М.С. Грушевський

XIV –поч. XVII ст.

Українсько-литовський період: експансія литовських, польських феодалів і католицької церкви на українські землі

Основні нормативно-правові акти цього періоду – Литовські статути (редакції 1529, 1566,1588 рр.). Кожна з редакцій усе більш закріпачувала українських селян, збільшувала тривалість терміну розшуку втікачів, закріплювала феодальну власність на землю, надавала повну правоздатність тільки феодалам, яскраво віддзеркалювала класовий характер карного права. Деякі міста України користувались магдебурзьким правом (виникло в XIII ст. в Магдебурзі), яке характеризувалося вивільнення від управління і суду феодала і правом самоврядування. Нормативні акти магдебурзького права встановлювали порядок виборів, функції органів самоврядування, суду купецьких об'єднань, цехів, регулювали питання торгівлі, опіки, спадку, визначали види покарань.

1648–1667 рр.

Козацький період, Руїна: гетьманська держава,

створена в результаті

Національно-визвольної воїни

українського народу

1654 р. – Березневі статті (Статті Богдана Хмельницького) – низка документів, що оформляли приєднання України до Росії. У них визначалося наступне: порядок збору податків; розмір і порядок оплати служби старшини; витрати на артилерію; порядок дипломатичних стосунків України з іншими державами та ін. Цим визначалась політична і правова автономія України у складі Російської держави.

II пол. XVII – II пол. XVIII ст.

Гетьманщина: політико-адміністративна автономія українських земель в складі

Росії

1710 р. – перша в історії українського народу конституція (конституція Пилипа Орлика). Її основні положення: встановлення національного суверенітету; визначення меж Української держави; забезпечення демократичних прав людини; проголошення єдності і взаємодії законодавчої, виконавчої і судової влади; визначення принципів внутрішньої і зовнішньої політики; закріплення рішення про соціальне забезпечення бідняків, вдів, сиріт. До цього ж періоду відноситься кодифіковане зведення українського права – «Права, по яких судиться малоросійський народ». У збірці зібрані норми адміністративного, цивільного, карного, процесуального права. Збірка офіційно не була затверджена.

XVIII – поч. XX ст.

Україна у складі Російської імперії, а також у складі Австро-Угорської імперії (після розділів Речі Посполитої). Народи українських земель, що входили до складу Австро-Угорщини, змогли добитися навіть певної автономії

У програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства («Статути Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія», «Книга буття українського народу») проголошувалося наступне: знищення самодержавного ладу; ліквідація кріпацтва; знищення стані; національне звільнення слов’янських народів і об'єднання їх в республіканську федерацію на засадах рівності і суверенності

1917– 1920 рр.

Українська Народна Республіка, проголошена Центральної Радою; монархічна гетьманська держава Павла Скоропадського; УНР під керівництвом Директорії

Основні нормативно-правові акти:

1. Універсали Центральної Ради

I – проголошував автономію України у складі Росії в червні 1917 р.;

II – закликав український народ чекати скликання Установчих зборів, для вирішення питання про автономію в липні 1917 р.;

III – проголошував створення автономної УНР, демократичні права і свободи в листопаді 1917 р.;

IV – проголошував самостійність і незалежність України).

2. 29 квітня 1918 р. сесія Центральної Ради прийняла Конституцію УНР, яка проголосила суверенну, незалежну, самостійну державу Україну

1920 – 1991 рр.

Радянський період в історії Української держави : Радянська Україна мала усі ознаки суверенної держави, але фактично залишалася безправною складовою частиною величезної федерації з тоталітарним режимом

Радянські Конституції України :

1919 р., влада робочого класу, що проголосила, у формі диктатури пролетаріату, яка обмежила в правах представників колишніх експлуататорських класів;

1929 р., яка закріпила входження України до складу СРСР на правах федеративної одиниці;

1937 р., яка проголосила цілковиту перемогу соціалізму, трансформацію диктатури пролетаріату в загальнонародну державу, створення в Україні демократичної держави;

1978 р., що проголосила побудову «розвиненого соціалістичного суспільства»

З 1991 р. – до наших днів

Незалежна Українська

держава

Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Конституція України 1996 р.

Периоды

Крупнейшие государственные образования, существовавшие

на территории современной

Украины

Краткая характеристика важнейших правовых памятников

Украины

1

2

3

VIII – III в. до н.э.

Скифское государ­ство: тип государства – рабовладельчес­кий, форма правле­ния – монархия

–

VIII – VI в.до н.э.

Господство греков на северных берегах Черного моря: горо­да–республики с демократическим древнегреческим строем (Ольвия, Тира, Херсонес, Феодосия, Пантикапей)

–

480–438 гг. до н.э.

Основание Боспорского царства: тип го­сударства – рабовла­дельческий, форма правления – монар­хия

–

IX–XIV вв.

Период раннефеодального монархического государства Киевская Русь: в IX–X вв.– возникновение и формирование государства, развитие феодальных отношений; конец X – середина XI в. – период расцвета Киевской Руси, укрепление государственного управления, завершение объединения племен восточных славян вокруг Киева;. XI­–XIV вв. – упадок и феодальная раздробленность Киевской Руси

30-е годы XI в. – Русская правда –важнейший памятник права Киевской Руси, составлен Ярославом Мудрым (Правда Ярослава) и дополнен его сыновьями (Правда Ярославичей). В Русской правде узаконивается право феодальной собственности не только на землю и угодья, но и на движимое имущество. Содержались нормы как гражданского, так и уголовного права.

В XVIII в. германские ученые разработали норманскую теорию происхождения Киевской Руси, согласно которой Древнерусское государство создали не славяне, бывшие якобы слишком отсталыми для этого, а варяги (норманны), завоевавшие славян. Убедительно опровергали эту теорию М. В. Ломоносов, М.С. Гру­шевский

XIV–нач. XVII в.

Украинско-литовский период: экспансия литовских, польских феодалов и католической церкви на украинские земли

Основной нормативно-правовой акт этого периода – Литовские статуты (редакции 1529, 1566,1588 гг.). Каждая из редакций все более закрепощала украинских крестьян, увеличивала продолжительность срока сыска беглых, закрепляла феодальную собственность на землю, предостав­ляла полную правоспособность толь­ко феодалам, ярко отражала классо­вый характер уголовного права. Некоторые города Украины пользо­вались магдебургским правом (воз­никло в XIII в. в Магдебурге), кото­рое характеризовалось освобожде­нием от управления и суда феодала и правом самоуправления. Норматив­ные акты магдебургского права ус­танавливали порядок выборов, функ­ции органов самоуправления, суда купеческих объединений, цехов, ре­гулировали вопросы торговли, опе­ки, наследства, определяли виды наказаний

1648–1667 гг.

Казацкий период, Руина: гетманская держава, созданная в результате Национально-освободительной воины

украинского народа

1654 г. – Мартовские статьи (Статьи Богдана Хмельницкого) – ряд документов, оформлявших присоединение Украины к России. В них определялось следующее: порядок сбора налогов; размер и порядок оплаты службы старшины; расходы на ар­тиллерию; порядок дипломатических отношений Украины с другими го­сударствами и др. Этим определя­лась политическая и правовая авто­номия Украины в составе Российского государства

II пол. XVII – II пол. XVIII в.

Гетманщина: политико-административная автономия укра­инских земель в составе

России

1710 г. – первая в истории украинского народа конституция (конституция Филиппа Орлика). Ее основные положения: установление национального суверенитета; определе­ние границ Украинского государства; обеспечение демократических прав человека; провозглашение единства и взаимодействия законодательной, исполнительной и судебной власти; определение принципов внутренней и внешней политики; закрепление решения о социальном обеспече­нии бедняков, вдов, сирот. К этому же периоду относится коди­фицированный свод украинского права – «Права, по которым судится малороссийский народ». В сборнике собраны нормы административного, гражданского, уголовного, процес­суального права. Сборник официаль­но не был утвержден

XVIII – нач. XX в.

Украина в составе Российской империи, а также в составе Австро-Венгерской империи (после разделов Речи Посполитой). Народы украинских земель, входивших в состав Австро-Венгрии, смогли до­биться даже опреде­ленной автономии

В программных документах Кирилло-мефодиевского общества («Статуты Славянского товарищества св. Кирилла и Мефодия», «Книга бытия украинского народа») провозглашалось следующее: уничтожение самодержавного строя; ликвидация крепостного права; уничтожение сословии; национальное освобождение сла­вянских народов и объединение их в республиканскую федерацию на началах равенства и суверенитета

1917– 1920 гг.

Украинская Народная Республика, провозглашенная Цент­ральной Радой; монархическая гетман­ская держава Павла Скоропадского; УНР под руководством Директории

Основные нормативно-правовые

акты:

1. Универсалы Центральной Рады

I – провозглашал автономию Украи­ны в составе России в июне 1917 г.;

II – призывал украинский народ ждать созыва Учредительного со­брания для решения вопроса об автономии в июле 1917 г.;

III – про­возглашал создание автономной УНР, демократические права и сво­боды в ноябре 1917 г.;

IV – про­возглашал самостоятельность и не­зависимость Украины).

2. 29 апреля 1918 г. сессия Цент­ральной Рады приняла Конституцию УНР, провозгласившую суверенное, независимое, самостоятельное Ук­раинское государство

1920–1991 гг.

Советский период в истории Украинско­го государства: Со­ветская Украина име­ла все признаки су­веренного государ­ства, но фактически оставалась бесправ­ной составной частью огромной федера­ции с тоталитарным режимом

Советские Конституции Украины:

1919 г., провозгласившая власть ра­бочего класса в форме диктатуры пролетариата, ограничившая в пра­вах представителей бывших эксплу­ататорских классов;

1929 г., закре­пившая вхождение Украины в состав СССР на правах федеральной еди­ницы;

1937 г., провозгласившая пол­ную победу социализма, перераста­ние диктатуры пролетариата в об­щенародное государство, создание в Украине демократического госу­дарства;

1978 г., провозгласившая построение «развитого социалисти­ческого общества»

С 1991 – до наших дней

Независимое Украинское

государство

Декларация о государственном суверенитете Украины, Акт провозгла­шения независимости Украины, Кон­ституция Украины 1996 г.