Турбулювальна аерозольна насадка тан-4

Аерозольний генератор дезінфекційної установки аг-уд-2

Портативний аерозольний апарат „Містер Макс” в роботі

Пересувні дезмашини

1. ДУК - 2 - дезустановка Комарова, змонтована н;і іпниі біля ГАЗ-52; має ємність для дезрозчину на 850 л, змшоиии 1 для підігріву дезрозчину до 70-80°С. Використовується an«

и чмфекції об’єктів, лікувально-профілактичного купання тварин.

І Ірп іуктивність - 3000 м" за зміну.

’ А ДА - І - агрегат дезінфекційний автомобільний, змонтований ні 111. і с і ГАЗ-53. Має котел для робочого розчину на 2000 л, дезкаме- 11і '.S м'). Використовується для миття, побілки, дезінфекції об’єктів *чіц>тими чи гарячими розчинами у звичайному режимі - до 9000 м², и и-рч іольному - 18000 м³, дезінфекції об’єктів у дезкамері.

' НДА - ветеринарний дезінфекційний автомобіль на шасі УАЗ- І<|‘1 і.икористовується з тією ж метою, що й АДА. Об’єм для робочо-

і.і рч-.чшіу - 320 л, довжина шлангів - 100 м, продуктивність дезін- ■)** мім холодним розчином - 8000 м², гарячим - 3000 м², в аерозоль- нч\і\ режимі — 18000 м³.

■І ПС'Д-ЗМ - причіпний агрегат на автопричепі ГАЗ-704 з резер- м м^ч 'М л; двигун - ЗІД, потужність - 4,5 к.с., продуктивність - до

(•ми І лі І од.

• І '!У 1 - змонтований на боковому причет мотоцикла ІЖ-10.

І*» ми двигун - “Дружба - 4”, бак для розчину об’ємом 150 л. Ви-

інриї і чкується для дезінфекції віддалених кошар, дворів, літніх та- йи|щі . іоробки тварин тощо.

v межах господарства використовують пересувні агрегати - УДП

ЇМ¹¹ чргування вручну) та УДС (на електрокарі). Робочий елекгро-

, м м іг потужність 4 кВт, робочий тиск - 15-20 атм. Тому ці агре- |*МІ нмі.чристовують для миття, побілки, дезінфекції у звичайному ♦ нмі нн> підвищуючи напругу (і відповідно, тиск), через реостат- •«■І'ічч'м.иому. Продуктивність - до 1000 м²/год. і *чі/. помийний дезінфекційний автомобіль ОА. Змонтований на чмі>ч\ мчку, має електродвигун потужністю 7,5 квт, що дозволяє на (міімиїч працювати під тиском 140 атм, на дезінфекції - до 16 атм. 11\ 1.1 Minnen» на гідрозмиві - 40 м²/год, на дезінфекції - 1000 м²/год.

І іичіурбінна установка “АИСТ-2” для термохімітаої дезінфекції

п.ся для боротьби з комахами, кліщами та дезінфекції у

імі.шічнч цехах, інкубаторіях, приміщеннях для утримання тварин, иіім.ч іе инсекції, складських приміщеннях. Для обробки пташника

• ніс. м³ потрібно 5 хв часу, 120 л технічного формаліну і ■<<( іі. і лс\- або дизельного пального.

• и і..м. спеціальні машини та пристрої, які використовуються «і- .и і. рі гіольні генератори: пневматично-вихрова аерозольна на-

ч ііін \ 11); іурбулювальна аерозольна насадка (ТАН); аерозоль-

ний генератор дезінфекційної установки АГ-УД-2; струменеві аер зольні генератори САГ-1, САГ-10; дисковий аерозольний генерато ДАГ-2; центробіжні аерозольні генератори ЦАГ-1, ЦАГ-2; електр турбулювальна аерозольна насадка (ЕТАН). Для роботи на невелик площах (окремі станки, стійла) використовують ручні обприскувачі,

Основні вимоги до дезречовини

1. Спектр антимікробної дії. Дезінфекційні засоби за можливо повинні бути ефективними проти всіх мікроорганізмів, у тому чи мікобактерій, вірусів, спор. Дія на мікроби мусить бути швидкою безповоротною, викликаючи їх загибель. Якщо препарат не відпо дає цим вимогам, мікроби стають резистентними, з'являються муг ти, отже, препарат не має бути мутагеном. За цією ознакою зараз ревіряють усі препарати. Антимікробна дія не повинна зменшуват при низьких температурах, а також змінах pH у певних межах.

2. Безпека для людей і тварин. Ця вимога особливо важлива інтенсивній технології тваринництва, коли дезінфекцію необхі проводити у присутності тварин. У зв'язку із споживанням люди: продуктів тваринництва препарати не повинні бути токсичними час їх застосування (гостра токсичність), не нагромаджуватися • ганізмі тварин і продуктах. Тому деззасоби ретельно перевіряють канцерогенність, тератогенність (виродливість), ембріотоксичн алергогенні властивості речовини, кумуляцію, шкірно-резорбт здатність тощо.

3. Корозійна активність, або агресивність до інших матері Ця властивість дуже важлива, особливо при дезінфекції митне поверхонь, а також цементних підлог, гумових, пластиком фарбованих поверхонь.

4. Розчинність препаратів. Деззасоби повинні добре роччиї у воді або утворювати стійкі емульсії. Наприклад, використанні рного вапна, хлорізоціанурових кислот, параформу в деяких пиі утруднене через їх слабку розчинність.

5. Запах. Дезречовини не повинні мати різкого запаху, оіГ при використанні на молокозаводах, м'ясокомбінатах, тому що молоко легко його адсорбують.

6 .Стійкість при зберіганні, використанні, придатнії, тран спортуван ня.

7. Активність речовин не повинна знижуватися у присунм рдої води і органічних речовин. Звичайно будь-якою дечречои

тими провести ефективну дезінфекцію після недостатнього механіч­ним І очищення, але дезактиванти повинні мати високу проникну здат­нії 11., щоб знезаразити поверхню під шаром крові, слизу тощо.

к Швидкий розпад дезінфектантів на нешкідливі речовини - це Лімітна вимога щодо охорони навколишнього середовища. Якщо цієї •нм< >і и не дотримуватися, то дезінфектанти проникають у грунт, рос- имип організм тварин і людини.

'> Ціна й доступність.

М) Дезречовини не повинні фарбувати чи забруднювати об'єкт.

( іпи знезаражувальної дії хімічних речовин залежить від: а) сту- Иемч і ипкості мікроорганізмів; б) специфічності деззасобу; в) концен- »|*ици. і) температури розчину, поверхні об'єкта; д) експозиції (часу дії йщиичину); е) фізичної і хімічної природи об'єкта дезінфекції - від Я»н • и и жерхні (гладенька чи шорстка), матеріалу (пластик чи бетон).

• >і нонні класи дезречовин. Нині для дезінфекції використовують ^»чнишін, що належать до таких класів: а) солі важких металів; б) окис- Іріиичі, іі) органічні сполуки; г) луги; д) кислоти; є) комбіновані спо-

<к) детергенти.

• ті важких металів. Розчиняючись у воді, солі важких металів §и»ічміоіогь на іони, які проникають у клітину й денатурують білки,

«*и|ііоючи альбумінати - нерозчинні сполуки.

Мі<)і , угц,фат (Си804-5Н20). Сині кристали, добре розчинні в га- цін ні і іі; має добре виражену фунгіцидну дію, а на патогенну мік- ніі|і\ ік значно менше. Використання: 3-5 %-ні гарячі розчини- ніг уражування холодильників, складів овочів і м'ясопродуктів.

4м,і/•.■пі - водоаміачний розчин нітрату срібла (містить 25 % нітра- ►|||'• ч;і, 17,5 % -аміаку). Це прозора, безбарвна рідина з металевим >мим >м і запахом аміаку. Розчин має високу бактерицидність, але »пінт, легко розкладається на світлі (зберігати слід у темній тарі). ц| її її юнують у розбавленні 1 : 20000 для дезінфекції яєчної шкара- і) І ІОООО; 1 : 40000 -для хутра, води, поверхні обсіміненихтуш. II*ІІІ шоначі. До цієї групи відносять хімічні сполуки, що у воло-

• и|н ннніщі виділяють атомарний кисень або галогени (хлор, . І'І'І'М ). які окислюють органічні компоненти мікробної клітини.

(очі.іішііі цієї групи є універсальними деззасобами, але багато з »ми'іі. нпсоку корозійну здатність, що обмежує їх використання. іМіи ш.чіпчі, що діють за рахунок активного кисню. Механізм дії

• * її м 1111 11 цільним проникненням кисню у клітину, під дією якого

остання набрякає, відбувається агрегація (злипання) тонких фібр ДНК, желатинізація цитоплазми за рахунок її денатурації. Надлиш кисню в клітині блокує фермент дегідрогеназу, порушуючи основ функцію цитоплазматичної мембрани - дихання.

Перекис водню (Н2О2). Препарат активний для усіх видів збудг ків хвороб, у тому числі й спор, а також збудника туберкульозу, організмі розпадається на кисень і воду. Зона терапевтичної дії ву ка, при передозуванні може виникнути газова емболія і загибель т рин. Негативно діє на ряд ферментних систем, тому застосовуй# потрібно обережно.

Активність препарату знижується за наявності білка та жиру, * присутності синергістів (молочна кислота) дія посилюється у два р за рахунок Н+ катіонів, які діють на статичний заряд мікробної кл| ни. Використовують перекис водню 3 %-ним для аерозольної де фекції.

Надоцтова кислота (СНзСОООН). Одержують за допомогою акції оцтового ангідриду з перекисом водню. Це сильний окиси:“ універсальної дії. При розпаді надоцтової кислоти утворюються сень і оцтова кислота. Проміжний продукт - атомарний кисень, й є сильним окиснювачем. Спороцидна дія надоцтової кислоти в 10 зів сильніша від перекису водню.

Для дезінфекції готують, як правило, маточний розчин у іакр му скляному або поліетиленовому посуді з 3 - 3,5 % АДІ’. І* зберігається 7-10 діб. Для використання готують робочий |Н>1 тобто за АДР - 0,01 %-ний, який застосовують у присутності тип птиці. Для спорофунгіцидної дії використовують 1-2 %-НІ р<Г4 можна застосовувати при мінусовій температурі.

Дезоксон. Діюча речовина - надоцтова кислота. Одержуючі взаємодії перекису водню і оцтової кислоти. У зарубіжних ми£ АДР-49 %, у вітчизняних - 5 %. При кімнатній температурі |Ц барвна або зеленуватого кольору рідина.

Використовують у 0,5 %-ному розчині у присутності імирИЙ дезінфекції приміщень і верхніх дихальних шляхів, обробки III ^і покривів. Належить до групи препаратів “холодної” стерилпйНІІ, можна використовувати без антифризу до мінус 23 °С. У іти,, ньому середовищі швидко розпадається на Н₂0 і О2, виклики*; льну корозію. Руйнує гуму, пластмаси, залізо, бетон, фарГш, ніг чого використовують мало, лише за необхідності швидкої п *ч

Калій перманганат — темно-фіолетові або пурпурні кристали з мп.іисвим блиском. Добре розчиняються у воді з виділенням атомар­ної о кисню. Окиснювальна здатність висока - окиснення відбуваєть- і ч п будь-якому середовищі: кислому, нейтральному, лужному; доб­рий дезодорант.

Никористовують у 0,5-1 %-них розчинах для дезінфекції і дезодо- |мн и і м'ясних лавок, прилавків, тари з-під м'яса, місць забою тварин.

І фгк і пвний як при вегетативній, так і споровій інфекціях (спори си- ПІрКИ І! 1 % -ному розчині гинуть протягом 1 год).

І ехніка безпеки. При змішуванні з сухим КМп04 винний спирт, (іііщ рмн, бензол, сірководень загоряються.

Х іоровмісні окиснювачі. Механізм дії. Ці препарати відщеплю- м" і. .і і омарний хлор, який вільно проходить через оболонки вегетати­вні ч і спорових форм мікробів. Будучи сильним окиснювачем білко- Іім монекул, він викликає хлорування їх амінних груп, переводячи •інші її інертний стан. Крім того, хлор вступає у реакцію з вологою іяіиіііи, утворюючи додатково бактерицидні хлористоводневу (НС1) |«нн|міуиатисту (НС1) кислоти.

А чирне вапно. Білий порошок із запахом хлору, головною складо- |и*и 'истиною є гіпохлорит кальцію - Са(СЮ)г. Одержують хлорне §Іішо пропусканням газоподібного хлору через сухе гашене вапно ІНнмоііку). На відкритому повітрі хлорне вапно розкладається, пере­віюючись у напіврідку або грудкувату масу. Процесу розкладу ннр.му сприяє сонячне світло, тепло, волога, а також органічні і і и і м і (вугільний пил, масла, тирса і метали, що діють каталітич- I Имс и, хлорного вапна залежить від вмісту активного хлору, яко- и і г \ 111' і ному препараті міститься 30 - 38 %, але не повинно бути

5ІІІТ %.

Аншмікробна дія препарату підвищується у кислому середовищі, » рекомендують додавати до розчину хлорного вапна технічну *т цію сірчану кислоти. Наприклад, у розчині хлорного вапна із 'мом • % активного хлору і 5 % такої ж кількості НС1 спори сибі- і ні и \ п. за 5 хв. Для дезінфекції хлорне вапно використовують у «МММ у чого порошку, освітлених розчинів і суспензій.

чіп ж (сухе хлорне вапно) малоактивний, але за наявності во- и ‘"її к рицидна здатність підвищується. Сухе хлорне вапно з вміс- I * " - лк і ивного хлору використовують для знезараження волого- ш\ і ечі, гноївки тощо. За наявності вологи відбувається бурх-

лива хімічна реакція з виділенням хлору і підвищенням температур об'єкта до 45 - 90 °С, яка теж діє бактерицидно.

Освітлені (відстояні) розчини готують із хлорного вапна з вмі том активного хлору не менше 25 %. Для приготування розчину хл рного вапна з вмістом 2 % активного хлору 8 кг вапна розчиняють 98 л води. Для приготування розчину з 5 % активного хлору - 20 вапна розчиняють у 95 л води. Розчин готують в дерев'яній бочці, в стоюють 24 год. Для дезінфекції використовують верхній (освіт ний) шар.

Суспензія хлорного вапна (хлорно-вапняне молоко) - як прав готують 10 - 20%-ним, що за наявності у вапні 25 % активного хл відповідає 2,5 % або 5 % активного хлору.

Виділений під час дезінфекції хлор сильно подразнює сли' оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, тому вона не провод^- у присутності тварин. Не можна дезінфікувати хлорним вапном б вняні тканини, металеві вироби через агресивність препарату. Ро

з хлорним вапном проводять у спецодязі і протигазі.

Хлорне вапно надходить на виробництво в герметично зак тарі по 50, 100 і 275 л (дерев'яні бочки, вистелені поліетилен плівкою). Однак, і в таких умовах при зберіганні протягом року кість активного хлору зменшується вдвічі. Зберігати вапно ніш заборонено (можливе самозаймання і вибух). Не можна в о складі з хлорним вапном зберігати вибухонебезпечні й легкоча' речовини.

Хлораміни - це хлоропохідні аміаку або органічних аміноО у яких атом хлору зв'язаний безпосередньо з атомом азоту. Ас* дія властива хлорамінам органічної природи, їх одержують газоподібного хлору або хлорнуватистої кислоти на органічні та їх солі.

У ветеринарії використовують хлорамін Б. Це жовтуватий шок із слабким запахом хлору, добре розчинний у воді. ІЦ його розчини стійкі, не розкладаються навіть при кип'ятінні, І цидність зумовлена вмістом 25-29 % активного хлору. І'оїч. раміну мають слабкий запах хлору, мало псують предмети, и розійні. Використовуються для дезінфекції будь-яких оГі'Г споровій і вегетативній мікрофлорі у вигляді 1-10 %-них рої

Гіпохлорит кальцію (Са(ОС 1 )₂ - кальцієва сіль хлорііуии‘ слоти. Одержують пропусканням газоподібного хлору чсрм

ни* і лшеного вапна. Добре розчиняється у воді. Розчини мають висо- *> % іжпснювальну здатність, перевищуючи хлорне вапно в 2,2 рази.

• ти.по кородують метал, роз'їдають бавовну. Налічується п'ять сор- іні препарату, які розрізняються за вмістом активного хлору.

Дій ветеринарії надходить марка Б (І і П сорт) із вмістом активно- ін мюру відповідно ЗО і 24 %. Препарат майже повністю розчиняєть- і и N йоді - на 94 - 95 %. Рихлий осад вільно проходить через форсун­ці ж- у становок, тому немає потреби готувати освітлені розчини; 10- !г"'.. ш розчини (за препаратом) використовують для побілки і дезін- ф«ч. іш поштукатуреної поверхні. Для дезінфекції приміщень викорис- ♦і'имоп. при усіх хворобах, у тому числі туберкульозі і сибірці, а та- інл гіи знезараження грунту при спорових інфекціях у вигляді 10 %- (Міч, .і при неспоровій-5 %-них розчинів.

А, / п.цію гіпохлорит нейтральний марки Б — у 5%-ній концентрації М т< і іншим хлором при нормі витрачання розчину 0,3 і 0,5 л/м² і екс- Иніиііп ' та 12 год. Може бути запропонований для вимушеної дезін- ф*мш холодильних камер в усіх випадках, коли їх якість контролю- м 1.1 виділенням кишкової палички і стафілокока, у тому числі для шр.ькеїіня камер без їх розморожування при температурі повітря міп\ч 10 °С. В останньому випадку для запобігання замерзанню гнім\ цо нього слід додавати 15 % кухонної солі.

///< / /\ - двотретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію - білий ініііик і і запахом хлору. Промисловість випускає два сорти з вміс- *ь % активного хлору (строк зберігання до п'яти років) і до Н і іін-рп аиня до двох років). Препарат добре розчиняється у воді, “иііі мри іберіганні. Використовують як і хлорне вапно.

І іи,п трип: натрію. Для приготування 1 л розчину розбавляють у ¹ Лін і хлорного вапна з вмістом 25 % активного хлору і 200 г МІІІІМВ.ІПОЇ соди, яку попередньо розчиняють у підігрітій до 50 °С Ми і римують 24 год. Розчин містить 5—6 % активного хлору, црініфекції використовують такий розчин або розбавляють до и І ' активного хлору.

І м.,.і і, ч> Діюча речовина - гіпохлорит натрію. Це прозора жовту- : |<і ми ї ї ї ї запахом хлору. Готують пропусканням газоподібного і чгреї розчин КАСПОС (відходи глиноземного виробництва, •н і" І.’ % лугів) або через 7 %-ний розчин КаОН до насичення " "т'. Після приготування розчину в нього вносять 1,5-2 % Ці* .і і у натрію як інгібітора корозії. На мікроби такий розчин

діє як 3 %-ний NaOH, але має ще мийні і вибілювальні властивості, | корозійність у 10-15 разів нижча, ніж NaOH і хлорного вапна. Прид тний для дезінфекції тваринницьких і птахівницьких приміщень, пі приємств м'ясної і молочної промисловості, транспорту протяго 10 днів, якщо зберігається в закритому посуді.

Текстаніт - рідина, що містить 14% активного хлору у вигл гіпохлориту натрію, пом'якшувач води, антикорозійна речовина, с білізатор. Препарат малотоксичний. Випробовували для дезінфекції присутності свиней. Для ветеринарних цілей промисловість випусі в 50-кілограмових місткостях.

Однохлорний йод одержують готовим або готують у лікарнях лабораторіях ветеринарної медицини. Для 1 л розчину беруть 10 йоднуватокислого калію, 11 г йодистого калію, 875 мл концентра ної НС1. Після охолодження розчин доводять кислотою до 1 л. II парат оранжево-жовтого кольору із слабким запахом хлору, міс“ 7,03 йоду та хлору і 30,5-33,5 % НС1. Препарат придатний для де фекції тваринницьких приміщень, боротьби з плісенню в ХОЛОД' никах на м'ясокомбінатах, для знезараження шкірного покриву, дезінфекції приміщень використовують 5-10 %-ні розчини у 1 л/м², експозиція - 9 год; для дезінфекції вим'я: 0,5 %-ний рочч перед доїнням, 1 %-ний - після нього.

Хлоропохідні ціаиурових кислот. Трихлорізоціанурова ки (ТХІК) - білий кристалічний порошок із слабким запахом хлору, тить 93 % активного хлору. Ефективний для дезінфекції при ііОІЯ фекціях, у тому числі при туберкульозі і сибірці. Спороцидіїя 0,1 %-ному розчині (за хлором).

Дихлорізоціанурова кислота (ДХПС). Містить 70 % активного ру, у воді краще розчиняється, ніж ТХІК. Використовують в 0,1 *0 них розчинах.

Натрієва сіль дихлорізоціанурової кислоти. Повністю розчіс' ся у воді. Містить 47-52 % активного хлору. Використовую спорових інфекціях у вигляді 1-2 %-них водних розчинів.

Хлорцин Н одержують на основі натрієвої солі ДХІК.

Хлорцин К одержують на основі калієвої солі ДХІК.

Препарат ДП-1 - у своєму складі має натрієву сіль ДХІК 11 25-30 % активного хлору.

Препарат ДП-2 - містить 50 % ТХІК і наповнювач, а гни тить 40% активного хлору.

іїодовмісні окиснювачі (йодофори). Йодофори - високомолекулярні і нтіуки йоду з полісахаридами, багатоатомними спиртами, поверхнево мі, пінними речовинами (ПАР) і чверть амонійними сполуками (ЧАС).

І оксичність йодофорів дуже низька, вони добре розчиняються у ниш, не подразнюють шкіру та слизові оболонки, не з'єднуються з їй нк» тими субстратами. Препаратам характерна висока бактерицид­нії 11., спороцидна та вірусоцидна активність, яка зберігається трива­нні мас. Електронномікроскопічні дослідження дії йодофорів на мік- (tniiiiv клітину показали, що механізм їх дії подібний до перекису во­мни» і падоцгової кислоти. Додавання ПАР справляє вибіркову дію на минчіпазматичну мембрану, її проникність, тобто посилює бактери-

ефект - порушення бар'єра проникності цитоплазматичної

*и міірани, вихід із клітини важливих для життя компонентів, а саме: ЛІ ІЬ І а РИК, і проникнення в клітину дезречовини.

ІІ<н)онал використовують у медичній практиці, концентрація 0,05 % мі и- и к чує за 4 хв спороцидну дезінфекцію рук.

Помогал (йодоформгаленіт) - кислий йодоформ із тензидйод- іимпт-ксом і детергентом. Містить 1,75 % вільного активного йоду. І’ііічііііи неотруйні, не подразнюють шкіру, не виявляють корозійної ні і пн мс гал, гуму, пластик тощо. Препарат використовують для миття І мі нік|іскції різних об'єктів, включаючи цех переробки тваринниць- |«н продукції, склади для її зберігання, дезінфекції у присутності тва- |ИІн ницо.

Діиунання: для миття й очищення, а також дезінфекції поверхонь ♦ниши використовують 0,3 %-ний розчин (300 мл на 100 л води), щ нг шіфекції повітря - 1,25 %-ний розчин (5 мл на 4 л води), для <Нп|іі'кції шкірного покриву тварин - 0,05 %.

ІІі',)ті>иетиленгліколь готують на основі триетиленгліколю, який \ 'не проявляє бактерицидну дію у концентрації 1 : 100 млн (1 мл) І по м¹ повітря.

Дни приготування 1 л беруть 300 г йоду кристалічного, 160 г йо-

wuiiio, 915 л триетиленгліколю, ретельно перемішують. Гото-

іцн-н.флт - темно-червона рідина із запахом йоду. Використову- п 1-і «і аерозольної дезінфекції по 25 мл/м³, особливо в присутності йін І фем ивний при ларинготрахеїті, віспі, респіраторному мікоп- мімм и,к ісрельозі та ін.

Ішш и югенофори. ОКЕБМ - суміш окису етилену і бромистого

• Н'и і Являє собою стійку однорідну, прозору, легкозаймисту

рідину з різким запахом ефіру. В умовах нормального атмосферног тиску кипить при температурі 8-8,5 °С і набуває газоподібного стану.

Бромметш - безбарвна або ледь жовтувата рідина, не горить, пить при температурі 3,6 - 4,5 °С.

Суміш ОКЕБМ і бромметилу випускають у стальних балонах мі ткістю 40-100 л. Бромметил у суміші з повітрям вибухає, ОКЕБМ теж. Суміш не викликає корозії, не змінює шкірсировину, вовну, шкідлива для вуликів, стільників, спецодягу.

Дія на мікробну клітину. Окис етилену з'єднується з ДНК клітини алкілує один або кілька атомів азоту, що викликає порушення однієї основ (гуанін, аденін, тимін, цитозин). Під дією етилену спори по’ ють проростати (як під дією тепла), з'являються вегетативні форми, швидко гинуть під дією газу. Цей процес і є ступеневою дезінфекцією,

Бромметил розкладається на бромистоводневу кислоту (НВг) і танол. У суміші за рахунок НВг створюється pH 5,5 - 6,5, тобто кисле середовище, в якому нейтралізується електростатичний за спор. Це призводить до швидкого проникнення в спору радикалі! суміші, а також токсичних продуктів, що утворюються при взаем газу із спорою. Суміш ОКЕБМ з'єднується з білками й фермеї спор, інактивує їх, не викликаючи поверхневих змін.

ОКЕБМ має добру проникну здатність, що дає змогу викор вувати її для дезінфекції об'єктів в упаковці (вовна, пух, пір'я) ву ків, стільників, вощини, зернофуражу, сировини тваринного дження, грунту при сибірці та інших об'єктів, обсімінених вег ною і споровою мікрофлорою. Суміш отруйна, а тому треба пра ти в протигазі та інших засобах індивідуального захисту.

Органічні сполуки. Це переважно похідні фенолу та формал ду. Похідні фенолу діють на мікробну клітину, не дисоціюючи ни, а, добре розчиняючись у ліпідах, нагромаджуються у бак'і ній клітині, спричинюючи її загибель. З білками ці речовини ) ють нерозчинні альбумінати, порушуючи колоїдний етап к/І Оскільки речовини групи фенолу мають велику молекулу, і* здатна проникати через дрібні пори в оболонці спори, тому сі дної дії вони не справляють.

Феноли. Діють усією молекулою, яка легко розчиняється у жирах, ліпідах мікробної клітини і викликає її загибель.

Фенол - карболова кислота, оксибензол. Це безбарвні кр„ різким специфічним запахом. Під дією світла і повітря крииі

і' кікггь, а потім стають червоними (гідрат фенолу). При температурі <' ■ < розчиняється у воді в будь-яких співвідношеннях. Розчин має ми іу реакцію, тому і називається карболова кислота. Фенол коагу- ■іи н оілки. З підвищешіям концентрації зростає інтенсивність зсідан- ім опіка. Незважаючи на значну бактерицидну дію, фенол не викори- і іпнмоть для дезінфекції в корівниках і передзабійних приміщеннях, ічм\ що молоко і м'ясо набувають запаху фенолу і стають непридат­ними для споживання. До його недоліків відносять низьку спороцид- и\ ню, отруйність, швидке всмоктування у шкіру, стійкий неприєм­ним і; і пах після дезінфекції.

Нпкористання: ефективний стосовно майже усіх неспорових інфе- »имі у нигляді 2-5 %-них розчинів. У 5 %-ній концентрації - для про- иір.іпіія чобіт, упряжі, намордників.

Ігмііка безпеки. При заготівлі у великих кількостях працювати міц рі жпо. Препарат отруйний і леткий, тому працювати потрібно в кимініісзонах, протигазах, окулярах, гумових чоботях і рукавицях.

/\/>г мли. Одержують із кам'яновугільного, сланцевого або торф'яно- •н ш.піно і толуолу. Суміш мета-, пара- і отокрезолу. Порівняно з фено- и»«м м.іі менш виражені припікальні властивості та вищу дезінфекційну кнопки,. На виробництві використовують сирий крезол (неочшцена Іщйичита кислота) або чорна неочшцена карболка - густа темно-бура ріпнім неприємного запаху. У воді розчиняється погано, утворює мутну 0мнм\ нейтральної або слабокислої реакції, тому для дезінфекції вико- ри* м'пмогь сірчано-крезолову або мильно-крезолову суміші.

і ірччно-крезолова суміш (три вагові частини 100 %-ного неочи- ііхю крезолу і одна частина технічної сірчаної кислоти). Суміш и і'ні. на холоді і приливають кислоту до крезолу, а не навпаки, мімі відстоюють 1-5 діб. Вона добре розчиняється у воді і викорис- \ < I ід >1 для дезінфекції у вигляді 3-5 %-них розчинів.

• норм сибірки гинуть протягом 60 хв при температурі 40 °С, а і и мпера гурі 75 °С у 1 %-ному розчині - за 20 хв. Збудник тубер- чінн сіійкий проти сірчано-крезолової суміші. Використовують »*. ими розчин сірчано-крезолової суміші при неспорових формах

• ф ннфекції ґрунту, підлоги, стічних жолобів, місць завантаження ^.»(иіиі.ілчєння тварин; 10 %-ний розчин - для дезінфекції при сибі- М III111 п ч спорових інфекціях у будь-яку пору року. Взимку до неї шип. ' 10 % солі. Працюють з сумішшю в спецодязі (гумові чо-

м» клинці, захисні окуляри, халат).

!

Мшьно-крезолова суміш. Містить 5 % зеленого мила і 3 % крезо­лу. Приготування: 500 г зеленого мила змішують з невеликою кількі­стю гарячої води, додають ще 10 л води і 300 г неочищеного крезолу. Суміш використовують свіжоприготовлену, гарячу для знезараження жирних предметів і поверхонь при неспоровій інфекції.

Лізол. Одержують на заводі із технічного крезолу (50%) і калійно­го мила (50%). Це прозора чорно-бура масляниста рідина, добре роз­чинна у воді та спирті з утворенням піни. Розчини нейтральної або слаболужної реакції із запахом крезолів. Має добрі інсектицидні, бак герицидні та мийні властивості. Під час дезінфекції лізол не псу предметів, ефективний при вегетативній мікрофлорі. Його вико* ристовують для дезінфекції рук та інструментів у 1-5 %-них розчи нах, білизни -3 %-них, виділень хворих - 5-10 %-них. Зберігають темній скляній тарі, закритій пробкою.

В останні роки з’явився препарат - лізол санітарний марки “Деч нол” (дезонол), до складу якого входять поверхнево активні речон ни, емульгатор та інші корисні добавки, що значно підвищують акт вність основної діючої речовини. Препарат являє собою темно-к ричневу рідину із специфічним запахом. При змішуванні з водо' утворює стійку емульсію білого кольору. Розчини дезонолу не ВИЮ кають корозії металів, не забруднюють і не змішоють колір поверхні

Препарат у два рази активніший лізолу. Перевагою дезонолу, відміну від інших дезінфекційних засобів, е те, що він діє у присуг; сті органічних речовин.

Креолін. Колоїдна система, що складається із кам'яновугілі.і торф'яних і дерев'яних масел, емульсованих господарським або то чним милом, каніфоллю чи асидолом. Це масляниста рідина, тсі коричневого кольору, із запахом дьогтю і креоліну. ДезінфекцІ властивості залежать від вмісту фенолкреоліну. При змішуванні ) дою (1 : 10) утворюється стійка емульсія молочного кольору, лу реакції. Креолін буває:

а) безфенольний, кам'яновугільний (для купання тварин);

б) фенольний № 10, кам'яновугільний (фенолу 10-11%);

в) торф'яний (25 -30 % фенолу);

г) деревносмольний.

2-5 %-ну водну емульсію температурою 60 - 70 °С викори ють при неспорових інфекціях для дезінфекції забруднених ІІ| тів. Перед дезінфекцією тварин виганяють, а після неї прнмії

торе провітрюють і просушують, інакше можливе отруєння тварин ІІ.фЛМИ фенолу.

Пафталізол — розчин крезолу в нафтеновому милі. Це однорідна, і пін подібна густа рідина темно-бурого кольору, із сильним запахом ь резолу, розчинна у воді й спирті, має бактерицидні властивості. Зне-

і.ірлжувальна здатність нижча, ніж у лізолу. Розчини забруднюють предмета під час дезінфекції.

Ііикористання: 3-10 %-ні гарячі (60-70 °С) розчини для дезінфек­ції мри вегетативних формах мікробів.

Ксшіонафт-5 - масляниста рідина темно-коричневого кольору,

» і. надається із суміші ксиленолів (диметилфенолів, 43 %), омилених ні її іолмилонафтом (50 %). Це найактивніший дешевий замінник дез­інфекційного креоліну, з водою утворює стійку емульсію сірувато- минпчиого кольору. Має високу бактерицидну здатність. Придатний ■ічч к- ',інфекції приміщень у вигляді 4-5 %-них розчинів. Купати тва­рин забороняється.

•7иоготь одержують при сухій перегонці вугілля, дерева, торфу. Ми міть 8-12 % фенолів (крезол, гваякол та ін.). Для дезінфекції най- •іт і мис використовують сосновий дьоготь, який не розчинний у воді, іні.іншії від неї, застосовують у суміші з кислотою і лугом.

ін-рсіовий дьоготь - сироподібна, густа, тягуча маса, із запахом Н'іфі и, у воді не тоне і не розчиняється. Колір від бурого до чорного.

Ііикористання дьогтю: а) у чистому вигляді - для протирання І мі «інфекції) шкіряних виробів; б) кислотний розчин (маточний роз­чин ) 100 частин дьогтю +15 частин НС1. Робочий розчин - перед im тс унлнням готують 10%-ний розчин у воді, який не поступаєть- N ■' "»йому розчину сірчано-крезолової суміші; в) лужний розчин

( маточний розчин): до п'яти частин NaOH додають 70 частин

>пі перемішують і ще додають 25 частин соснового дьогтю (таким Чиним млі очний розчин містить 5 % NaOH і 25 % дьогтю). Робочий jNu'imi 20 %-ний; г) мильно-лужний дьоготь: маточний розчин І» ї ї і н 11.ся із трьох частин дьогтю, однієї частини зеленого мила і %мн|н.<>\ частин 15 %-ного розчину NaOH. Робочий розчин - 5- ' . іти.

>у • ; 'і > і і гудронол - побічні продукти нафтопереробної промисло- :<* п Ми їх складу входять сульфокислоти та сірчана кислота, які зу- t» и.н,ні. їх мийну і дезінфекційну здатність. Після їх застосування

ІН, і п н 11 / [KO зникає. Водні розчини піняться.

Застосовують для дезінфекції поверхневого шару грунту на глибину до 3 см біля тваринницьких приміщень. При туберкульозі - 10 %-ні водні розчини - 10 л/м² з експозицією 10 діб, для дезінфекції грунту інфікованого збудниками ящуру, бруцельозу, лістеріозу, бешихи св' ней - експозиція дві доби.

Феносмолін - суміш фенольної смоли (побічний продукт фенол цетонового виробництва) і 20 %-ного водного розчину їдкого на 1 : 1. Це пастоподібна маса темно-коричневого кольору з приємн ароматичним запахом. З водою утворює стійку емульсію. Препар малотоксичний для теплокровних. Ефективний при вегетативній споровій формах інфекції, а також гельмінтозах.

Застосовують 3 %-ну (за АДР) емульсію для дезінфекції при споровій мікрофлорі, 5 %-ну емульсію - для дезінвазії, дезакариз' 12-18 %-ну емульсію - при споровій мікрофлорі. Витрати - 1 л приміщення і 10 л/м² грунту, експозиція 2 год.

Альдегідовмісні органічні сполуки. Формальдегід - органі сполука з універсальною дезінфекційною здатністю, тобто діє ба рицидно, спороцидно, вірусоцидно, фунгіцидно.

Механізм дії грунтується на вільному проникненні молекули рмальдегіду, яка має діаметр 0,2 нм і молекулярну масу 60 далі (Д), через пори в споровій оболонці розміром 2-20 нм, що пропу: ють молекули з молекулярною масою 550 Д. При проникненні у тину або спору формальдегід легко сполучається з аміногрупами ка, блокує реактивні групи білкової молекули. Використовують у гляді розчинів, аерозолів, у газоподібному стані. Препарат деШ не викликає корозії.

Застосовують 2-4 %-ні водні розчини для дезінфекції різних єктів, обсімінених вегетативною і споровою мікрофлорою, збуд; туберкульозу, спорами грибів. Для газової дезінфекції його в вують в параформаліновій камері з розрахунку 40 г формаліну ( ний водний розчин формальдегіду) на 1 м³ камери.

Сухий формальдегід (параформ) - білий порошок, місти ть формальдегіду. Використовують 2-5 %-ні розчини.

При зберіганні формальдегід полімеризується і випадає І особливо при температурі нижче +5 °С. Відбувається реакціи * царро - одна молекула окиснюється до мурашиної кислоти» відновлюється до метанолу, що зумовлює її токсичність. Тому, запропоновано велику кількість речовин на основі формши

и и-рі ентами, які підсилюють його дію, а отже, зменшують витрати, п іпксичність. Найбільш вдале змішування з катіонними детергента­ми ЧАС. Під дією ЧАС порушується структура цитоплазматичної мгмирани, що полегшує проникнення формальдегіду. Деякі препара- II! у комбінації з формальдегідом та детергентом наведено нижче.

І іьдофор, метафор - АДР за формальдегідом відновлює 5:18 —

' І "» За рахунок детергента препарати дуже активні. На вигляд - це |Ніііпііі, токсичність яких значно нижча, ніж формальдегіду. Препара­ті і пйкі при зберіганні, не корозійні, добре розчиняються у воді, иіиичко розкладаються.

!;к госовують їх при різноманітній мікрофлорі, у тому числі споро- *111 і і рибковій. Для профілактичної дезінфекції використовують 1 %-ні ) і * 1111111 метафору по АДР із розрахунку 1 л/м² підлоги і 0,5 л/м² стін, нг>п. експозиція 3 год. При бруцельозі, чумі свиней - 1,5% АДР, сибі- |*ііі І з дворазовим нанесенням через годину у кількості 1 л/м².

'І’інчіар, парасод - містять до 20 % формальдегіду, не полімерн­ими їдя, добре розчинні у воді, придатні для аерозолю. Для розпи- №іііні никористовують 3-4 %-ні розчини з розрахунку 0,5 л/м², експо-

(II и і II І ГОД.

Іі,і,чі/і - дуст, містить 85 % АДР і 15 % наповнювача. У воді роз- ІМйіІ.К п, ся на формальдегід, сірководень, метиламін. Застосовують фнн цс (інфекції рідкого гною та грунту при туберкульозі, ящурі - §ІНі їм, при африканській чумі свиней - 800 г/м~.

І 'п'іпііровий альдегід - рідина жовтуватого кольору з характерним їй мім, містить 25 % АДР. Дуже ефективний при бактеріальних, Ірпініх, грибкових, вірусних інфекціях у вигляді гарячих, холодних чиї 11 и, аерозолів. Препарат не кородує металів, фарб. Поверхневий ні нижчий, ніж у формальдегіду, тому він глибоко проникає у за- І мін і п п пористі матеріали. Препарат малотоксичний при нашкір- і.и тсуванні, при аерозольному - більш токсичний. Запах хара- ■“(МІІПІ. .ніс не стійкий.

Миміриеговують переважно в 0,5 %-ній концентрації; при сибірці 1 '*» піп 1,5 л/м²; туберкульозі - 1 %-ній -1 л/м², експозиція 4 год, : цнімм|птїї - у 4 % -ній - 1 л/м², експозиція 3 год; аерозольно - ** піп 25-65мл/м³.

І *.«і. і іу гаровий альдегід із катіонно-активним детергентом. Го- I фі>рми і'.ицускають у безпропіленових балонах місткістю 0,5 л. За Хитт по перевищує глутаровий альдегід. Використовують для

дезінфекції кліток, стійл, станків у родильному відділенні, СТОЛІВ ДЛЯ патрозтину, обробки шкірних покривів свиноматок перед опоросом на комплексах.

Луги. Це добре розчинні основи, що у водному розчині утворю« готь високу концентрацію гідроксильних іонів ОН'. Бактерицидні] здатність лугу прямо пропорційна ступеню дисоціації його на іопи.і Механізм дезінфекційної дії лугів значною мірою залежить від об'єкч та та середовища, де він знаходиться. Так, у кислому середовищі луці зразу вступають у реакцію нейтралізації. При безпосередньому коні такті з білками вони сприймають їх денатурацію з утворенням альб^і мінів лужних металів, омиляють жири, руйнують вуглеводи. і

Такі ж зміни луги викликають і в цитоплазмі мікробної клітині при їх проникненні через мікробну оболонку. Дія на спору прояиля ється колоїдним набряканням білків оболонки, омиленням жирів, іЦВ призводить до ерозії оболонки, проникнення дезінфекційної речомиЯЙ} всередину, виходу компонентів спори наверх.

їдкий натр (каустична сода) - гідрат окису натрію, одерж; електролізом водного розчину кухонної солі або хімічним спосо' за допомогою обробки 10-12 %-ним розчином соди гашеного на при нагріванні й перемішуванні. У продаж надходить натронний (рідина), який містить не менше 42 % ИаОН або (у твердому виї'Л з вмістом 92-95 % ЫаОН. їдкий натр - це безбарвна, гігроскопі кристалічна речовина, що добре адсорбує вологу з повітря і рочч ється у воді з виділенням великої кількості тепла. Препарат дуже розійний. У розплавленому стані роз'їдає скляний посуд. Тнпр: тканини руйнує внаслідок зміни pH, відщеплення вологи і взаем« білками. При цьому утворюються альбумінати, які мають вигляд глистої маси.

Для дезінфекції використовують неочищений їдкий натр ( стична сода). У 3-4 %-ній концентрації - при вірусних іііфе (ящур, чума свиней, чума м’ясоїдних, інфекційна анемія коней Т( у гарячому вигляді, експозиція 3 год; 10 %-ний розчин їдкого н

10. %-ним ИаСІ у гарячому вигляді застосовують для дсчін цехів овчино-шубних заводів, складів тваринницької сироиИ інших приміщень, обсімінених спорами збудника сибірки. Єно' нуть за годину, в 5 % -ному розчині ИаОН спори сибірки гинуть

З год, 0,75 %-ний розчин застосовують для аерозольної дсііиф; присутності тварин у дозі 30-40 мл/м³, експозиція 5 хв. У дим

і і її дезінфекції широко використовують суміш, яка складається із і розчину їдкого натру, 3 % формальдегіду у співвідношенні 1:1.

• \ міні особливо ефективна при туберкульозі та грибкових інфекціях.

І схніка безпеки. При потраплянні на шкіру викликає значне її на- ь|іпкапня, а потім глибокий опік із подальшим утворенням рубця. Пі- > їм дезінфекції годівниці і напувалки необхідно промити водою. По- I |і.п і мяіїня препарату всередину викликає отруєння (блювота, крива- міиі пронос, сильні болі, утруднення сечовиділення). Антидот - слабкі .41І.ПІІЧНІ кислоти (1-2 %-ний розчин борної кислоти). При відкри-

і барабанів і виготовленні розчинів користуються захисними

"м прими. Препарат дуже гігроскопічний, тому при зволоженні мо­їй- |н> '.ірватися барабан із NaOH внаслідок збільшення об'єму.

Лілг калі (КОН) - біла, тверда непрозора маса з властивостями, ин'ницими до NaOH, але він дуже дорогий і у практиці ветеринарно'' мі і і і і і і і і і і и використовується рідко.

Гчішю негашене (окис кальцію СаО) - технічне вапно. Одержують Ruin и результаті обпалювання у шахтних печах вапняку, крейди, ма- цм\ |і\ і а інших карбонових порід (СаСОз).

/. тісне вапно - пушонка, гідрат окису кальцію Са(ОН)₂. Білий Єн іпп порошок, погано розчинний у воді. Одержують при додаванні ш» їм і ліченого вапна однакової кількості води (1 : 1). Препарат дуже 1*1 (ЧЧ конічний. Застосовують у вигляді порошку для дезінфекції про- ЇН'пі на тваринницьких фермах, в інших місцях — для одночасної §* »інфекції та зменшення вологості об'єкта.

Лчч дезінфекції стін, стелі, годівниць, жолобів, корит тощо вико-

1. 1 < і и \ и ) і ь 20 %-ні суспензії гашеного вапна шляхом триразової по­миї і шіервалом 2 год. При цьому гинуть неспоротворні збудники |п І 111111111 х хвороб, у тому числі й туберкульозу. Предмети догляду 4інфи. \ ють зануренням у суспензію на 2-4 год.

‘І'І'Г ,ч ■/// - відхід хімічної обробки металів, який являє собою без- нрн н іо злегка жовтувату рідину із специфічним запахом, що міс­ії мі к .інфекційну речовину їдкі та вуглекислі луги (відповідно 11 |іі і подою змішується у будь-яких співвідношеннях.

1.1. 1.1! оиують для дезінфекції як і луги. Крім того, ним дезінфіку- и . і и чіччиі вагони після перевезення тварин, продуктів і сировини

походження у вигляді гарячого (70-80 °С) 15 %-ного роз-

:* і її препаратом) із розрахунку 1 л/м² при експозиції 1 год.

Каустифікована содо-поташна суміш (каспос) — відходи глино« земного виробництва із вмістом 40-42 % лугів. Рідина жовтуватого кольору, добре змішується з водою.

Використовують для дезінфекції у тих же випадках, що і їдки' натр, але для приготування робочого розчину необхідно враховува АДР, тобто беруть його в 1,5-2 рази більше, ніж №ОН.

Кальцинована сода - білий кристалічний порошок, добре розчі ний у воді. Засіб дуже дешевий, незамінний при обмиванні об'єкті особливо забруднених жиром (на м'ясокомбінатах, ковбасних, моло" них заводах, шкірзаводах тощо). Використовують для попередньо' відмочування об'єктів Дезінфекції перед механічним очищенням, І

2. %-ні розчини застосовують для миття і дезінфекції молочного ІЮО ду, тари з-під м'яса, кип'ятіння у них спецодягу, інструментів то При цьому протягом 1-2 год гинуть спори навіть сибірки.

Сода питна - використовують як і кальциновану соду: 1-2 %-і розчин для кип'ятіння у ньому перев'язувального матеріалу, спеце гу, інструментів.

Поташ. Одержують із золи рослин. Сіруватого кольору порої добре розчинний у воді. Бактерицидність зумовлена лужними вла востями.

Зола - залишок згорання палива. Краща зола із дуба та б Дезінфекційна здатність залежить від наявності лугів. Для отри зольного лугу з вмістом 0,5 % лугу на 10 л крутого кип'ятку беруїь І деревної золи або 2 кг золи житньої соломи, а з вмістом 1 % ду відповідно 3 та 4 кг. Вилужуюгь золу протягом 1 год від початку кипі;

Кислоти. Дезінфекційна дія їх зумовлена катіонами водню які викликають дегідратацію тканин (вбирають воду) і дешпу' білка. Тому бактерицидна здатність кислоти пропорційна сту дегідратації її на іони.

За дією на спори сибірки кислоти поділяють на: сильні (((пор воднева, азотна, трихлороцтова) - знезаражують спори за 2 год редні (хлористоводнева) - протягом 8 год.; слабкі (сірчана, нуіі

• на спори не діють. Підвищення температури розчину на | збільшує бактерицидність кислот вдвічі.

Сірчана кислота. Технічна кислота - масляниста важка (питома вага 1,84), добре розчинна у воді, спирті, бензині.

Застосовують 5 % -ний розчин для дезінфекції підлог у щеннях для тварин, годівниць, корит при неспорових і МІ

і ірчано-крезолову суміш (одна частина кислоти і три - крезолу) ви­користовують у 5-10%-них розчинах для дезінфекції грунту та інших пін мів, обсімінених мікроорганізмами, у тому числі споровими.

І Іпавила безпеки - працювати обережно, оскільки обпекти можна

• ші іові оболонки дихальних шляхів, спричинити опіки. Пари загоря- м • і і-ся. Гасити не водою, а піском.

Хлористоводнева кислота - прозора рідина з гострим запахом, пи- іим.і кага 1,17. Добре розчиняється у воді. Застосовують 1-5%-ний роз­чин чия дезінфекціі води, стічних вод, приміщень, 1 % -ний розчин - для (|< ішфекції шкірсировини, у тому числі обсіміненої спорами сибірки.

Мочочна кислота - безбарвна рідина з характерним запахом. З пилим змішується у будь-яких співвідношеннях. Застосовують в ае- ці 11.1 ияч для дезінфекції у присутності тварин у дозі 25 мг/м³.

Комбіновані дезінфекційні препарати. Пошуки і дослідження ніччіч дезінфекційних речовин та їх впровадження у ветеринарну и|мкшку є одним із актуальних завдань, вирішення якого дозволить fttni.ui успішно впроваджувати заходи щодо профілактики і ліквідації Інфекційних захворювань тварин.

Особливий інтерес для практики являють препарати, які мають (Миромїй спектр антимікробної дії, малотоксичні або нешкідливі для (*ирнн, безпечні і надзвичайно прості у використанні, стабільні при (Лгрн .ніні, добре розчинні у воді за звичайних умов, не викликають ' металів, доступні за ціною (табл. 67).

|(Лніііін <і7 'Застосування дезінфекційних і мийних засобів

І	Форма випуску	Ввди дезінфекції	Концентрація препарату
	2	3	4
ід-	Кристалічна маса (бочки 200 кг)	Волога	3%-ний розчин при споро­вих, 1%-ний при вегетатив­них формах бактерій
НИ-	Порошок (мішки 50 кг)	Волога	1 - 5%-ні розчини при веге­тативних формах бактерій
>’ 1	Порошок (мішки 40 кг)	Волога	2%-ний розчин для холо­дильників, 4%-ний - для предметів догляду
	Порошок (бочки 250 кг)	Суха	Заправка дезбар’єрів
	Порошок (бочки 100 кг)	Дезінфекція стічних вод	10 г/л
	Рідина	Дезінфекція вагонів, холодильних камер	0,5 - 1 л/м2

1	2	3	4
1' іи ;шй - мий­нице^інфек­ційним препа- |щ і кмс	Порошок	Дезінфекція молоч­ної апаратури	0,25 - 0,5%-ні розчини
Мшпіо-дезін- і|м-мцііний пре- іі.ір.и ДМП - 2	Рідина	Дезінфекція молоч­ного посуду	1%-ний розчин
Ці ї мін	Порошок	Дезінфекція молоч­ного посуду	1%-ний розчин
і \ ш.фаиол	Порошок	Миття молочного посуду	0,25 - 0,5%-ні розчини
її МП	Порошок	Дезінфекція молоч­ного посуду	4%-ний розчин
1 (і* і иипіриди- НІІІ	Порошок	Миття молочного посуду	2%-ний розчин

( счодез - містить природні терпени, що є продуктами переробки нн ІІІЖНХ порід деревини та інших компонентів рослинного поход- ♦і'ііііи. Це прозора від світло-жовтого до світло-коричневого кольору Mm тіниста рідина, яка має запах продуктів переробки живиці. Пре- іаймистий, добре розчинний у спиртах, вуглеводнях, кетонах, И|и» і п\ і складних ефірах. Легко змішується за звичайних умов з во- иі'іи утворює стійку (не менше 24 год) емульсію білого кольору. Пі.|им ми о, препарат у своєму складі містить поверхнево-активні та ЙМо ІорацІЙНІ речовини.

Дни санації і дезодорації повітря тваринницьких приміщень, дез- поверхонь всіх будівельних матеріалів ефективною є 5%-на ^tifiH'M емульсія селодезу. Препарат не викликає корозії об’єктів ^мнфі-кції, за спектром дії прирівнюється до формаліну, а за ан- щмііфі iDiioio дією розчин фенолу перевищує у декілька разів, і Никористовують препарат для вологої і аерозольної дезінфекцій у ІриниПІ VVo-HOÏ емульсії. Аерозольну дезінфекцію проводять у добре і|і(*мі пі ишаних приміщеннях без тварин і птиці за допомогою аеро-

Г<и ші\ і операторів (САГ-10) або пневматичних насадок (ПВАН, МІі и розрахунку 15-20 мл/м³.

Іі/'. и iptun ATM- являє собою білувато-жовтуватого кольору пасту, |н ' і іі.іті іься із двох різних, оброблених за спеціальною техно- §ні їмо , оцей чотиризаміщеного амонію у рівних співвідношеннях. Він і-и - іі'пшй, без гострого запаху, не викликає алергії, подразнення, §»*4 і »■ іорГггивної дії, корозії металів, не горить і не вибухає.

АТМ має широкий спектр антимікробної дії відносно мікроорга­нізмів Г'р⁺ і Гр", вірусів, мікоплазм. На обробленій поверхні препарат утворює тонку мильну плівку, яка забезпечу є пролонговану і бактерицидну дію протягом 3-х тижнів. Дослідження показали, що АТМ у 1000 разів активніший від фенолу. Ним можна дезінфікуватй тваринницькі приміщення у концентраціях розчинів 0,2, 0,5, 1,0%, | також шкаралупу яєць (концентрація розчину 0,2%). Експозиція пр; проведенні дезінфекції становить 3 год.

“Тералін ", ТРН 5225 - до складу входять такі речовини: хлорі бензолконію - 40%-ний і феноксіпропанол - 35%, а також неіон; поверхнево-активні речовини - 10% і 2-пропанол - 5%. Призначені препарат для профілактичної і вимушеної (поточна і заключні дезінфекції приміщень та обладнання тваринницьких господарс підприємств м’ясної промисловості, забійних цехів і пунктів, ав' транспорту для перевезення м’яса та м’ясопродуктів у 1-2%-ній ко; центрації, експозиція - 15-180 хв.

Метод використання: зрошення, розпилювання, протирання. М робіологічна активність - діє на Гр⁺ і Гр” - мікроорганізми, віру' Екологічний, не містить альдегідів, має приємний запах, добрі ми властивості. Відмінно контактує з обробленим матеріалом, не к дує метал, термостійкий, інгаляційно безпечний. Не викликає сибілізації, добре розчинний у воді.

Перформ - білий порошок, добре розчинний у воді, не викл; корозії металів та псування інших матеріалів. Екологічно безпо' дезінфектант. До складу препарату входить: пероксомоносульфяТ лію - 45%, бензоат натрію - 15%, винна кислота - 10%, домом’ речовини і наповнювачі - до 30%.

Призначення препарату: дезінфекція (профілактична та ви на) приміщень і обладнання тваринницьких господарств (св варні ферми, птахогосподарства, звірогосподарства), піднри м’ясної промисловості, забійних цехів і пунктів, кормопупк також автотранспорту для перевезення м’яса і м’ясопродукті 2%-ні розчини, що діють згубно на Гр⁺ і Гр~ - мікрофлору і ні Застосовують шляхом зрошень, розпилювання, протирання, ’Г' вання. Має дуже добрі очисні і мийні властивості, тому нико вується для механічної очистки та дезінфекції тварини приміщень. і

.ЦПМ-2 (дезінфекція підземних молокопроводів, другий варіант) - иг і'.п ло-жовта рідина, що має опалесценцію і містить 5 - 6% актив­нім о хлору і 10-20 вільного лугу. Робоча концентрація 10 мл на 1 літр і І "о). Основою препарату є гіпохлорит натрію, до якого для усунення ічіри іійної дії алюмінію та покращення мийних властивостей додають м\ /киі мийні антикорозійні і стабілізувальні щодо активного хлору чімічні речовини у оптимальних величинах. Застосовують для и ііифекпії молочної тари, посуду, доїльної апаратури у вигляді 0,5- I" їх розчинів.

Ніркои 5 - препарат широкого спектру дії відносно вірусів, бак- ігріц, у тому числі до спорових форм, грибків. Виготовляється фірмою КРКА (Словенія). Віркон Б - ефективний також щодо мім и .міазм та збудника сибірки, не впливає на організм людини, тва­рини, нжрема молодняку. Для вологої дезінфекції використовують п І "»-ний розчин із розрахунку 0,2-0,3 л/м² при експозиції 10 хв.

ІІ|іі'ііл|>лт має добрі мийні властивості, антикорозійний, має приємний іиіі.іч лимона, дуже дешевий порівняно з такими широковживаними (і|ц'іі;ір;ігами як:

І Хлорне вапно - 200 грн на дезінфекцію 1000 м² приміщення; і%-ний розчин формаліну - 73 грн на дезінфекцію 1000 м² при­міщення;

' і°о-ний розчин лугу - 73 грн на дезінфекцію 1000 м² примі­щення;

І Де іоксон - 43 грн на дезінфекцію 1000 м² приміщення;

■і Іііркон 8 0,5%-ний - 36 грн на 1000 м² приміщення, а при аеро- ишьній обробці 1%-ним розчином препарату 1000 м³- 3,60 грн.

\ пчнштоїн - білий порошок з помірним запахом хлору, який до- §|»і. 11. ■ пиляється у воді. Діючою речовиною препарату є дихлорантин

І вміст активного хлору становить 15%. Для вологої

•інфекції об’єктів застосовують 0,5%-ний розчин препарату, а при % »*■ І ці \ мьозі 1%-ний, витрачаючи 0,5 л/м² площі. Для аерозольної ‘ іінфі кції використовують 0,5%-ні розчини, витрачаючи 10-15 мл/м³, і ні і іпція 30 хв.

і'і’игіпал—700” - безбарвна рідина із специфічним запахом пере- іч і тю, що добре змішується з водою у будь-яких співвідношен-

• м и иактерицидні, мийні властивості; у робочих концентраціях ір и інертний до будівельних конструкцій і матеріалів, не канце-

рогенний, добре виражені дезодораційні властивості. Універсальний, стабільний препарат, добре розчинний у воді, активний проти широ« кого спектру мікроорганізмів, після використання швидко розклада* Є'ГЬСЯ у довкіллі, не діючи на нього згубно, є безпечним для людей І тварин. Основними діючими його компонентами є: перекис водню катамін АВ та бензоат натрію. У виробничих умовах для проведені вологої дезінфекції приміщень використовують 2,5%-ний розч ‘ препарату.

Дезонол - препарат являє собою темно-коричневу рідину із спв цифічним запахом. Основу складає лізол санітарний, а такс поверхнево-активні речовини, емульгатор та інші корисні добавк! що значно підвищують активність основного діючого препарат При змішуванні з водою препарат утворює стійку емульсію біло кольору. Встановлено, що фенолів у дезонолі в декілька раз менш, ніж у лізолі, а щодо дії - у два рази активніший від лізол Перевага даного препарату у тому, що він діє дезінфекційно у ир сутності органічних сполук. При обробці дезонолом об’єкта дечі фекції відпадає потреба використання ПАР, оскільки вони вход до складу препарату. Використовується для дезінфекції загоні вигулів, тваринницьких приміщень, складів шкірсировини та І ших об’єктів, але не можна використовувати для дезінфекції мо чної тари, посуду, обладнання м’ясопереробної промисловості що через різкий запах препарату. Застосовують розчини 3 - 5%- концентрації.

“Пемос-1 ” - екологічно безпечний. До складу препарату вхо, перекис водню, молочна кислота і ПАР. Препарат використану як для вологої дезінфекції так і аерозольної. Для вологої дезіпфо використовують 5%-ні розчини препарату, витрачаючи 0,2- 0,3 експозиція 3 год. Препарат готують безпосередньо перед викори ням, оскільки його довготривале зберігання призводить до рої складових частин. Препарат через 3-6 год зберігання розпадань води і кисню.

Хлорантоїн - належить до засобів дезінфекції поліфункціо ного типу дії, тобто поєднує дезінфікційну дію з мийними, емулї чими й очищувальними властивостями. Діючою речовиною мре; ту є дихлорантин; вміст активного хлору становить 15 %. Чи ження хлорантоїном є різновидом хлорування з використанням вного хлору в зв’язаній формі. Препарат стабільний при іберІї

III-агресивний ЩОДО рІЗНИХ будІВЄЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ І матеріалів, на­їм-,МІТЬ до 3 класу токсичності. Застосовується у вигляді розчинів ишцекграцією від 0,0091 до 0,025 %.

Хпоран - новий дезінфекційний засіб, який являє собою білий порошок із слабким запахом хлору, досить добре розчиняється в хо- чплпій водопровідній воді та належить до 4 класу токсичності. Пре­парат можна використовувати не лише для вологої а й для аерозоль­ної дезінфекції тваринницьких приміщень у присутності тварин. Препарат у робочих концентраціях не токсичний, не викликає под- |м імення кон’юнктиви і слизових оболонок дихальних шляхів тва­рин Застосовується у вигляді розчинів концентрацією від 0,07 до

11,1 "о.

Детергенти - сполуки, що мають високу поверхневу активність

10. ІД І’), мийні властивості, а деякі й дезінфекційні. При додаванні до ф-ммфекційного засобу очищають об'єкт від органічних речовин і іФн-1 почують доступ дезінфектанту до мікробної клітини. З іншого (Wv вони змінюють поверхневий натяг бактерицидного засобу. Мюію мікроорганізм стикається з рідиною, то міцність тонкого ша- (Ц що утворює межу між мікробом і рідиною, залежить від сили нчигрчневого натягу: із зменшенням його рідина краще розтікається im поверхні об'єкта та мікроорганізму і як результат підвищується йиі. ігрпцидність розчину. При проникненні в клітину ПАР порушує Ні'нішміість і з’являються мембранні структури, так званий “ле- М'імшм синтез”, тобто спостерігається сатосинтез мембрани із йініаін.

Дпергенти складаються з довгих вуглеводних ланцюжків, що

і. X-20 атомів вуглеводів, на кінці яких знаходяться дисоціюючі

(И>и ют п енні полярні групи; їх поділяють на аніонні, катіонні, неіо- іи іип Аніонні детергенти містять заряджені групи, наприклад, 0₃-, !!'(і, , ( (Ю- та ін.

I^і .п юнні (ще називають інвертні мила) відносять частіше до амінів і* ич рікових амонійних сполук (ЧАС).

11<-п>ік>генні характеризуються тим, що не дисоціюють у водному

■ * 1111 н

Ниі■ ір детергента залежить від сумісності з основною речовиною, ї . ■ і' 11 АР катіонні (ЧАС) - найсильніші бактерициди, оскільки по- ІИмпіпо „іряджена гідроксильна група у вигляді чверткового амонію

спочатку зменшує, а потім нейтралізує негативний заряд клітинної, сітки. Це зменшує витрати основної речовини, якщо вона знаходитьсл в суміші з ПАР. ;

Чверткові амонієві сполуки (ЧАС). Це детергенти, здатні у той ЖІ час до високої бактерицидної дії. У розчинах вони дисоціюють утворенням катіона з довгим ланцюгом. Являють собою азотисті о; ганічні сполуки, властивості яких мають багато спільного з аміако; Належать до сильних основ. Нині ЧАС у світі є тисячі й використ: вують їх як для дезінфекції, так і для лікування тварин. В У краї: найчастіше використовуються такі речовини.

Ніртан (алкілтриметиламонійхлорид) - це ЧАС+фосфат сульфонат, що підвищують розчинність АДР. На вигляд - жов' ' ватий порошок, добре розчинний у воді. Активний при неспороі¹ мікрофлорі, включаючи туберкульоз і деякі види вірусів. Іірепар не шкідливий для тварин, не викликає корозії металів. За мийнн властивостями прирівнюється до пральних порошків “Дон”, “ тос” і може бути використаний для одночасної дезінфекції прання одягу персоналу. За рахунок мийної здатності добре П никає у залишкові забруднення, утворюючи на поверхні плі розчину, а також у товщу пористих металів. Препарат несумісн милом та іншими аніонактивними ПАР. Як і у всіх похідних, тивність ЧАС підвищується із підвищенням температури, повільно, тому для миття і дезінфекції молочного посуду йоге використовують (наявність навіть залишків ПАР у молоці lit пускається).

Застосовують для профілактичної і вимушеної дезінфекції колібактеріозі, паратифі та інших бактеріальних інфекціях ( туберкульозу). Як і інші препарати, ЧАС вибірково акти' проти стафілокока. Тому використовують його для дезін^ при маститах стафілококової етіології та інших кок інфекціях у вигляді 3 %-ного гарячого розчину у дозі 0,5 л/М ₍ спозиція 3 год.

Катапін (параалкілбензилпіридинійхлорид — це також ЧАС!, же спектр, як і в ніртану, вибірково діє на коків. Мікологічно, Щ ри і більшість видів вірусів не діє. Використовують у 4,5 %-ИІІ центрації для дезінфекції транспортних засобів другої категорії лькості 0,5 л/м² протягом 3 год.

( еред амфотерних ЧАС у нас широко використовують сульфанол і ум і ш натрієвих солей алкілбензолсульфонових кислот.

ОІІ-7 та ОП-ІО - поліетиленгліколеві ефіри. Всі вони мають ' і.ижі бактерицидні властивості і використовуються як емульгатори.

Деорозольна дезінфекція. Аерозолі - це незначні за розміром 141,11111 ини рідини або тверді часточки, рівномірно розміщені у газо- ипіікіному середовищі. У тваринництві їх застосовують для дезінфек­ції . імунізації, хіміопрофілактики та лікування тварин сприскуванням, мГишненням, газацією тощо.

Аерозолі можуть бути дисперсні, що утворюються за допомо- іпіп механічних аерозольних генераторів з форсунками; конден- іпішіш, одержувані за допомогою термічних і термомеханічних ні |м. :«> іьних генераторів, різноманітних нагрівальних приладів; і

ІИМІІ.ІІІІ.

Дгроіольні апарати залежно від технічних характеристик поділя­єм. н і такі групи:

І Інгалятори та портативні розпилювачі індивідуального викори- Нннми

¹ І’\ чні гідропульти (ГШ-2, КЗ, ГС-2М).

і < »Гшаднання для обприскування тварин - ДДУ-В (дезінфекцій­ні путова установка В'язкова).

1. Аерозольні генератори: пневматично-вихрова аерозольна на- “иі-.і (І ІВАН); турбулювальна аерозольна насадка (ТАН); аерозоль-

Н ітератор дезінфекційної установки АГ-УД-2; струминні аеро- •пні ітератори САГ-1, САГ-10; дисковий аерозольний генератор АІ центробіжні аерозольні генератори ЦАГ-1; ЦАГ-2; електро- |іь\ 'Мішальна аерозольна насадка (ЕТАН).

'і і меціальні дезінфекційні машини або установки - дезінфек­ції м ілновка Комарова (ДУК), ветеринарні дезінфекційні машини /ІМ ¹ І і/ІМ-ЕП) та ін.

і. Ні- '.і і іфскційні камери - парова КДП-3, параформалінова камера. II' і аерозольного методу дезінфекції:

2. мі >-к іпвість дезінфекції у присутності великої кількості тварин;

• і м. і о 'і простий і доступний;

11. м і її іл грати праці та препаратів;

її мітка терапевтична, профілактична й економічна ефектив- н

5. аерозолі проникають у глибокі щілини;

6. не спричиняють корозії металів;

7. одночасно знезаражуються підлога, стіни, стеля і повітря;

8. у приміщенні не підвищується вологість.

Правила проведення аерозольної дезінфекції

1. Ретельне ущільнення приміщень (з метою ліквідації протягів),

2. Максимальне очищення поверхні, що підлягає дезінфекції, | застосуванням детергентів.

3. Дотримання температурного режиму повітря на поверхні: мін мальна +12 °С; оптимальна +18-22; максимальна + 25 °С.

4. Оптимальна вологість повітря у приміщенні не нижче 50 %.

5. Контроль дисперсійності аерозолів.

6. Розпилення аерозолів необхідно проводити з кількох міс приміщення.

7. Підбір дезінфекційних засобів залежно від чутливості мікро ганізмів.

Розрізняють дрібно- і грубодисперсні аерозолі. Перші маюті. метр часточок менший 100 мкм. їх не видно під звичайним мікро пом, вони дуже повільно осідають під впливом гравітаційних а Другі мають часточки з діаметром понад 10 мкм, їх можна бачити звичайним мікроскопом, вони відносно швидко осідають на понср У практиці ветеринарної медицини найдоцільніше застосовувані бнодисперсні аерозолі, оскільки вони здатні тривалий час персОу у стані рівномірного розподілу у повітрі і затримуватися у дихші шляхах тварин. Грубодисперсні аерозолі (аеросуспензії або сир вані аерозолі) нестійкі, швидко осідають.

Дисперсність аерозолю можна змінювати під впливом коаі у зсідання і випаровування. Часточки аерозолю не можуть знаход у повітрі тривалий час. При підвищенні температури у примі аерозоль загусає, окремі часточки зливаються між собою, нр; вони швидко осідають, тобто відбувається коагуляція аерочошо, аерозольну дезінфекцію проводять у закритих приміщеннях іі неною вентиляцією. Розмір аерозольних часточок може зміїним при підвищенні вологості повітря у приміщеннях, а також у Ц_т них шляхах тварин, де вона наближається до 100 %.

Дезінфекція повітря у приміщеннях тваринницьких КИШ сів і птахофабрик. Дезінфекцію повітря у приміщеннях пни і

пінці можна проводити хлоровмісними препаратами, органічними ми нотами, гліколями, фенольними препаратами, ефірними маслами й

1ІММЛМИ.

Для профілактики респіраторних інфекцій широко використову- юіі, аерозолі хлораміну в дозі 25 мг активного хлору на 1 м^!. Досить ' фемтгвний при профілактичній і поточній дезінфекції повітря при­міщень, шкіри та верхніх дихальних шляхів у телят при гострих рес- иі|і.іюрних захворюваннях 40 %-ний водний розчин молочної або оц- тиої кислоти в дозі 3 мл на 1 м³ протягом 40 хв. Для стабілізації ае- |мііоіін> до 40 %-ного розчину молочної кислоти додають 10 % хі­мічно чистого гліцерину.

І Ірії масових спалахах респіраторних захворювань у телят і поро- »ні .ісюсовують дезінфекцію аерозолем водно-гліцеринового розчи- нч іюду в дозі 0,5 мл/м³. Його готують так: 300 г кристалічного йоду,

І мі І йодистого калію, 20 г молочної кислоти розчиняють у 1 л води, тчім додають 100 мл гліцерину.

1. відсутності спеціального обладнання аерозолі одержують без- ін>і|>,і і ним методом. Для цього дезінфекційні препарати змішують з (минім 11 хімічними сполуками, в результаті чого виникає хімічна реа­кції і ниділення у повітря парів цих речовин (рецепти подані на поча- ІН п'ми).

'І.»- (інфекцію гноївки здійснюють трьома способами: хімічним, фі чпним га біологічним. При незначній її кількості у гноєзбірнику |цічниу змішують із сухим хлорним вапном із розрахунку 50 кг хлор- ни н.іііпа на 1 м³ гноївки при спорових інфекціях і 15-25 г хлорного шиї па І м³ при неспорових і вірусних інфекціях.

1. піших деззасобів використовують формальдегід, аміачну воду, Ир Формальдегід вносять у кількості 0,3 % від об'єму гноївки

і-і м') при експозиції 72 год і активній гомогенізації протягом і і. і А міачну воду вносять у кількості 30 л/м³, перемішують всю і •, і і ермегизують місткість кришкою або поліетиленовою плівкою, м и і и111 пі п'ять діб. Хлор із балона використовують після біоло- 'чищення - 20-30 мг/л при неспоровій та 200 мг/л при споро-

ои І н п|)ІІОрІ.

2. і і і'ішокомплексах застосовують термічний метод на паростру-

м іановках при температурі 110-120 °С і тиску 2 атм. Мік-

• ( і чи '.ми (у тому числі й спори) у такому' режимі гинуть за 10 хв.

Для біологічного знезараження гноївки використовують пол зрошення, інтенсивне окиснення і термофільне зброджування, вира щупання на гноївці харчових дріжджів, мікроорганізмів, які викориа товують як сирий протеїн для годівлі худоби, личинок кімнатної мух тощо.

На великих свинокомплексах, де нагромаджується значна кілі кість гноївки, її знезаражують комплексно. Спочатку гноївку сепар; ють на тверду й рідку фракції. Твердий гній знезаражують, як опис но вище, а рідка фракція надходить в аеротенки глибиною до 5 м вертикальними роторними аераторами. Органічні речовини окисні ються за допомогою кисню повітря та активного мулу, що скл ється із різних видів нижчих мікроорганізмів. Через дві доби рід надходить в інший аеротенк ще на одну добу, а потім у ста нагромаджувачі, де відбувається остаточне доочищення гноївки, ред випуском очищеної води в річку чи в іншу гідросистему її рують.

Дезінфекція гною. Найпростіший і достатньо ефективний м

• біотермічний. Заражений гній укладають на спеціально відведе майданчик із твердим покриттям або утрамбований глиною, ш ною 3 м, довільної довжини. Посередині роблять рівчак розмі 50x50 см на всю довжину бурта й закривають хмизом, щоб забе чити доступ повітря до гною. Хмиз на 15-20 см вистеляють с гноєм або соломою, а на нього кладуть гній для знезараження в тою 125 см. Зверху гній вкривають шаром соломи чи січки тоЕ ною 15-20 см, а потім таким же шаром грунту. Через кілька днії дією термофільних мікробів температура в бурті підвищуєтьс 60-70 °С і за кілька місяців гній знезаражується та перетворює^- однорідну чорну масу (перегній), яку використовують як орга добриво.

Дезінфекція грунту. З цією метою застосовують суспензію ного вапна, яке містить 5 % активного хлору; 4 %-ний розчин ^L льдегіду, 10 %-ні гарячі розчини сірчано-карболової суміші або го натру з розрахунку 10л розчину на 1 м² поверхні грунту.

Дезінфекція колодязів. Використовують освітлений розч рного вапна з вмістом 2-2,5 % активного хлору. Витрати пр на 1 м³ води: при спорових інфекціях - 4 л, при неспорових - 0 Експозиція 12 год.

Контроль за якістю дезінфекції. Кінцевий результат дезінфекції множить не лише від вибраного деззасобу, його дози, експозиції, те­мператури середовища, а й від багатьох інших факторів. Тому у вели- і ич і г.аринницьких господарствах, особливо при проведенні вимуше-

дезінфекції, необхідно контролювати її якість. Нині розроблені

• фекгивні методи для визначення якості дезінфекції, що грунтуються ми ні і явленні модельних мікроорганізмів: кишкової палички та стафі- ічмжів. Якість дезінфекції контролюється у три етапи:

І Візуальний. Перевіряють якість підготовки приміщень до дезін- фі ічіГі (стан очищення об’єкта, вологість, герметизацію). Проводить-

• к * іюціалістом ветеринарної медицини, який відповідає за проведен­ии к '.інфекції на даній дільниці виробництва.

1. Гс міологічний. Контролюється дотримання встановлених режи­мы іе'.інфекції (вибір препарату і метод дезінфекції, концентрація, ifMiu (кнура і норма витрат розчину, рівномірність нанесення його на иниг 11 \ н ю, дотримання параметрів продуктивності машин та апаратів, нн> ічікористовувались). Проводиться спеціалістом ветеринарної ме- цмішпп, який відповідає за виконання робіт з дезінфекції.

t In и, теріологічний. З кожного обробленого об’єкта (приміщення) |І!іИі|мюті» не менше 10 проб-змивів. Беруть їх також з твердих покрит­ії« н рп Юрії ферми (загони, під’їзні шляхи тощо), а при контролі якості М|М,І.ЄІ!НЯ ділянок без твердого покриття відбирають пробу грушу. ІІрпіні імиви відбирають після закінчення експозиції дезінфекції, с щ і шматку провітрювання приміщення. Оцінку якості дезінфекції іншим, за наявністю санітарно-показової мікрофлори (золотистий >фі тмж при туберкульозі, миті, спорових інфекціях та кишкова Mil'll .І мри песпорових інфекціях і бруцельозі).

Пі ці 'ііраіоть проби, доставляють їх у лабораторію для дослідження ♦и.і їй і лми ветеринарної медицини, які не несуть відповідальності ІН> п. : і е-і інфекції і не підпорядковані працівникам, що проводили ‘Інфі її шт. Цю роботу виконують спеціалісти державних ветерина- » І Пиіраіорій відповідно до діючих інструкцій з контролю якості

Інфі І' 114

її іеріального контролю через 2-3 год після дезінфекції

їм ними нашими тампонами, змоченими у стерильному нейтра- І>' І"Ч1 рнччині, беруть проби із 10-20 ділянок приміщення. Для н.імі ідіоп, квадрати розміром 10x10 см і протирають їх протя- і ¹ н і іерильним ватним тампоном, змоченим у нейтралізую-

чому дезінфекційному розчині і добре віджатим. Кожну пробу мию в окремому флаконі з 20 мл стерильної води. Після центрифугуван надосадову рідину зливають, а центрифугати висівають на відповід елективні середовища. При наявності кишкової палички колір сер довища із малинового змінюється на зелений або салатовий.

Дезінфекція вважається задовільною, якщо немає росту моде них мікроорганізмів під час профілактичної заключної дезінфекції

100. % проб, а при поточній - не менше ніж у 90 % проб.

ДЕРАТИЗАЦІЯ

Гризуни як переносники, резервуар та джерело збудника і фекції. Профілактика та методи боротьби з гризунами. У комі

ксі ветеринарно-профілактичних та протиепізоотичних заходів вся значення має боротьба з мишоподібними гризунами у тваринниць та птахівницьких господарствах. З 1958 р. дератизацію як обов’язк складову частину включають у щорічні плани профілактичних і тиепізоотичних заходів.

В умовах колективного тваринництва концентрується великі лькість поголів’я на обмежених площах приміщень, збільшукгі запаси кормів, проводиться їх переробка, що створює сприят умови для розповсюдження щурів та мишей, які нерідко можуп»" джерелом або резервуаром збудника багатьох інфекційних хвор їх механічним переносником (лептоспіроз, лістеріоз, туляремія, ркульоз тощо). Гризуни поїдають значну кількість продовольчої рна і кормів, а сірі щурі спричинюють великі збитки у свинаро птахівницьких та кролівницьких господарствах, знищуючи йі кількість отриманого приплоду.

За інформацією А.Ф. Кадирова та В.Г. Зацепіна (2000) у *«)<( ках при обстеженні ряду московських м’ясокомбінатів (Бусинок го, Бірюлевського, Таганського, Черкізовського тощо) па ним виявлена значна заселеність пацюками і домовими мишами, Ґ льшу їх кількість виявляли в підвальних приміщеннях, всіп іиші|) камерах, приміщеннях для збирання кісток, майстернях, ііід#, приміщеннях, на мийних майданчиках тощо. Місцем гніздуииіійі зунів у холодильниках були теплоізоляційні матеріали, які й , камерах були ушкоджені на 50 - 60 %.

Нехтування дератизаційними заходами у великих місій« I дить до швидкого розмноження гризунів. Так, у 90-х роках и іґ

митах кількість щурів збільшилась настільки, що ці тваринки почали і'чшіятись у квартирах мешканців перших поверхів багатоквартирних >'\ чинків (через каналізаційну систему), дитячих садках, лікарнях то­нні І Іаведені дані свідчать про велике значення дератизації як однієї

11. і v ітєвих ланок у загальному комплексі заходів боротьби з інфек- ітіпими захворюваннями.

І Іоратизація - це комплекс профілактичних та винищувальних за- »" іін, спрямованих на знищення мишоподібних гризунів у тваринни­ми- и-, фермах та господарських приміщеннях.

І’о пювсюдження гризунів та їх біологічні особливості. Гризуни тм.мають найчисленнішу групу тварин класу ссавців, який нарахо- им понад 2500 різних видів гризунів, об’єднаних у 30 сімейств. Най- лиі.іп небезпечні для сільськогосподарських тварин гризуни, що на- і .m. .цо сімейств білкових, мишоподібних та хом’якоподібних. v і паринницьких приміщеннях, як правило, оселяються мишопо- йіі'ііі і рпзуни, а саме: сірий щур та домова миша ( можуть також зу- щн'мшсь польові та лісові миші) (рис. 34). Ці гризуни широко роз- (йнн пі'їжсні по всій земній кулі і призвичаїлись до існування в найрі- іинм.іпі і піших умовах.

і щур (пацюк). Батьківщиною сірого щура вважають північні

|нм і К итаю та Східну Монголію. Поява сірих щурів у Росії припа-

• н,і XVII ст. Оселяються щурі поблизу джерел харчування та води, мни мають міцний тугий тулуб і тупу, порівняно широку морду. До­ми.і 11 па дорослого щура 15-20 см, маса - від 180 до 850 г. Колір |і> п па спині - темно-сірий, унизу - світло-сірий.

111. \ І' найплодовитіша тварина серед класу ссавців. Її річний

1. и і складає до 850 особин. У віці 3 -3,5 місяці щурі стають ста- NnjiMllMll, тобто спроможними до розмноження. Розмножуються н про і я і ом року, але найбільш інтенсивно весною (у березні - кві- I ї ї по₍ спи (у вересні - жовтні). Вагітність триває 21-23 дні. У гні- ип <> і о 12 щуренят, а кількість поколінь - може бути від 3 до 8 на "і 11 іа життя одна пара щурів може дати більше 2 млн голів |нм< та Щуренята народжуються сліпими, непокритими шерстю, Hf 'н |н-1 і иждень вкриваються нею, а через два - стають зрячими.

к рною особливістю гризунів є будова їхньої зубної систе- I pH і\ пп мають добре розвинені і своєрідно влаштовані різці - по

в. с "пі і 2 на нижній щелепах. Різці мають вигнуту форму, не 41 і "І" НІН і сидять своєю основою на судинному соску, що жи-

вить їх. Спереду різці вкриті тонким шаром емалі, а ззаду - дентином. Вони збільшуються за рік на 10-12 см, і коли один із них ламається, то зустрічний розростається до таких розмірів, що може бути причиною загибелі тварин.

Рис. 34. Мишоподібні гризуни, що заселяють тваринницькі приміщенні

Для постійного стирання різців щурі вимушені гризти рі ні) мети (дерево, кістки, труби, дріт тощо), не ковтаючи масу. ( иіій щелеп щура дорівнює 12 тонн на квадратний дюйм (2,5 ки ї м) нього така сила удару лише у щелеп акули. Щурі всеїдні і луні

м рливі. їдять усе, крім металу. Серед них дуже розвинений каніба- п їм. Улюблений корм для щурів - м’ясні та хлібні корми.

Ьільш інтенсивно щурі поїдають корм у вечірні години ПІСЛЯ ден­нім о голодування. Здебільшого вони поїдають корм малими порціями і у певному ритмі. У середньому щур з’їдає 5 г м’яса за один раз. Ро­їш м. за день 8-10 підходів до корму. Вони вологолюбні, 71% маси і піл складає вода, більше 36 год без води жити не можуть. Для порів- мипня - миша може обходитись без води до 25 діб. Якщо відсутня ии'іл, п’ють інші рідини, великими групами виходять до водоймища. Пні реба у воді на добу становить 20-40 мл.

І органів чуття у щурів найкраще розвинуті аналізатори нюху та щучу Вони здатні вловлювати такі тонкі запахи, які не може вловити <ін пінна. Зір у щурів поганий, вони короткозорі. Вільно орієніуються у ігмпогі завдяки наявним у них на морді окремим волоскам - 6- 'Гі мм чавдовжки, так званим “вібрисам”. Вібриси у темряві попереджу- іімі. щурів про перешкоди, які знаходяться попереду. Добре розвинений * ніурін смак, вони безпомилково можуть вибирати із численних сортів іниі иших виробів, масел та сирів найбільш високоякісні.

іл рік один щур здатний з’їсти 15 -18 кг зерна, а при середній засе­лиш і і свинарника (100 щурів) вони можуть з’їсти до 2 тонн зерна. На І н імпюї маси тіла щурі потребують у 10 разів більше їжі, ніж людина. ( іцніік , вважається, що гризуни з’їдають у 10 разів менше, ніж псують.

V щурів відсутній рефлекс блювання, що використовується з ус- ЦЬим при дератизації. Живуть щурі у середньому 4-5 років, як пра- міі, і рунами та гніздами, утворюючи великі колонії. В одному місці *іі і іп і пилено відразу 160 щурів. До новоприбулих ставляться воро- , т и лняючи їх від корму та із своєї території і житла.

Ні ілновлено, що щурі щоденно здатні подолати відстань від 3 до І і-м. л н окремих випадках понад 40 км. Швидкість бігу до 10 км/год. ;ш лі її і|)е лазять по виступах та карнизах, високо стрибають (до 80 см), ні>иі> плавають, можуть кілька годин перебувати на воді і добре пі- «ІІИІ, ( ірий щур проявляє велику спритність, обережність, а в де- “• инплдках і надзвичайну відвагу. Він боїться людини і тримається ■'Мін.і чалі від неї, але при переслідуванні може нападати. Відомі н н и мл падання щурів на новонароджених телят, поросят, кроле-

• і.імлшпіх птахів. Відомий випадок, коли на бойні біля Парижа за

Ч нн|>п і їли 35 гол коней. Протягом місяця працівники цього під- «. м. І II.і (НИЩИЛИ 16 тис гризунів.

Домашня миша. Оселяється всюди (у щілинах стін, шафах, комі рах тощо). Це маленький гризун з довжиною тіла 7 - 10 см. Вага до рослої миші -12-16 г. Вагітність триває 15-20 днів, статева зрілість настає в 1,5-місячному віці. У гнізді буває 5-6 мишенят. За один рі пара мишей може давати 8-10 поколінь, це десь до 800 мишенят з рік. Живуть миші у середньому 2-3 роки. Щоденно з’їдають 3-5 сухих кормів, випивають 1-1,5 г води. Миша дуже ненажерлива, ос бливо любить підсмажені сало, ковбасу, м’ясо, насіння, хліб, а тако сир, молоко, крупу, зерно, борошно, різні солодощі тощо. Порівия із щурами, у мишей менш виражений рефлекс самозбереження.

Полівка. Будовою тіла, а також способом життя, дещо відрізняй¹: ся від домашньої миші. Маса тіла полівки - 25-30 г, довжина тулу⁴

• 11-14 см. Хвіст - не більше 1/3 довжини тулуба. Передні кінці» мають по 4, а задні - по 5 пальців. Живуть великими колоніями полях, городах, узліссях. Гнізда свої влаштовують у землі на глиб;

30 см з кількома виходами. Розповсюджені скрізь і є головними ііиі ватцями спалахів туляремії.

Полівки дуже швидко розмножуються, цьому сприяють НСІЦІ, ний надто глибокий сніг, поступове його розтавання, тепла весни, хе літо та осінь, тепла зима, велика кількість кормів на полях. НйІ¹ ність у полівок триває 18 днів. У віці 12-15 днів мишенята полі переходять до самостійного існування. Статева зрілість настає у і 20-30 днів, за оптимальних умов самка може щомісячно припої' 8-10 мишенят. Підраховано, що 5 пар полівок в абсолютно оіи нм них умовах за рік можуть привести 6 млрд звірків. При жииій дорослої полівки у 30 г маса батьків на початку року буде скл 300 г, а їх приплоду в кінці року - 130 тонн. За добу ця армія НІНІ, ків може повністю з’їсти урожай пшениці на корені у фазі колов' на площі 30 тис. га.

Такий високий ступінь розмноження генетично зумоішемиЙ ротьбою за виживання. Полівки не відкладають про запас кормі“ це роблять щурі та миші, у них не відкладаються жиропі зішш И, хом’яків. Вся їхня енергія спрямована на відтворення собі ноДҐ У несприятливих умовах, при голодуванні, серед поніиоц стерігається канібалізм, який природно виправданий боро і МІ; виживання та збереження виду.

Якщо корова, яка має живу масу 375 кг, спожива» ІК м маси за добу, що складає 4,8 % її живої маси, то поліикн, им 25 г, з’їдає за добу зеленої маси, яка складає 100 -350 % мт и Я

Якби корова була така ненажерлива, то вона з’їдала б не 18, а 500- 1000 кг корму. Полівка у 10 разів ненажерливіша від вівці та у 100 ра­ми під корови.

С анітарна загроза гризунів. Встановлено, що гризуни можуть мі рсиосити збудників близько 200 різних інфекційних та інвазійних хво- I и її і, якими хворіють люди та свійські тварини. Хворіючи деякими інфек- мишими хворобами (чума, туляремія, сказ, бруцельоз, трихінельоз тощо), іричуни є джерелом збудника інфекції. Багато інфекцій гризуни переда- toii. июдям і тваринам через кліщів, бліх та інших кровосисних комах.

І ризуни, населяючи тваринницькі приміщення, можуть бути ре- ігрнуаром збудника багатьох інфекційних хвороб людини і тварин, і 'тими виділеннями вони інфікують корм, воду, через які заражають- і її і г.лрини, або передають збудник сприйнятливим тваринам та лю- мчм, йудучи джерелом збудника інфекції. Отже, мишоподібні гризуни и 11 ні и їх випадках виступають як джерело збудника інфекції (перша пинки епізоотичного ланцюга), в інших випадках - як резервуар та мі'рспосники інфекції (друга ланка епізоотичного ланцюга). Тому ♦ииии ння гризунів на тваринницьких фермах повинно бути обов’яз­ки им заходом у боротьбі з інфекційними хворобами тварин, який Игицмінно враховується у планах протиепізоотичних заходів.

• учасні методи боротьби з мишоподібними гризунами. Бороть­би і мишоподібними гризунами на тваринницьких фермах, птахофаб- (иім\ шиїючає проведення профілактичних і винищувальних заходів. ІІІ’ік/іілактичні заходи зводяться здебільшого до ветеринарно- ми.ірпих та будівельно-технічних заходів, спрямованих на те, щоб »'іішіінги доступ гризунам до кормів і залишити їх без місць гніз- Н'інпя, де вони могли б розмножуватись. При цьому необхідно вра- и\ їм мій виконувати наступне:

І І.удувати приміщення з непроникними для гризунів підлогами і Ипіми (фундамент на глибину не менш 70 см з відмосткою назовні я ирчмим кутом), підлогу настеляти на грунт із глини.

' Wi можливі шляхи проникнення щурів у приміщення (отвори ■н іруїі, різні душники, вентиляційні отвори тощо) необхідно за­кипи ішстовим залізом. У коморах двері знизу також оббивають і• чиїм залізом на 30 см заввишки.

¹ І-сірми необхідно зберігати в оббитих листовим залізом де­чий ч ящиках або засіках, ємностях, змурованих із цегли, рештки »ни . цім часно прибирати.

4. У приміщеннях і на території ферм слід підгримувати порядок та чистоту, оскільки це є головною умовою успішної боротьби з гризунами.

5. Шпарування щурячих нір та отворів біля труб цементним роз­чином з битим склом (1 частина цементу + 1 частина вапна + 6 часто піску).

6. Особливе значення для успішної боротьби з гризунами м освітньо-виховна робота серед населення та обслуговуючого перс налу з метою поширення знань про причини появи гризунів і захо" боротьби з ними.

7. З профілактичною метою успішно можна використовувати т* відлякуючі речовини:

Сланцева олія. Продукт переробки сланців, масляниста рідина ж втого кольору з різким запахом. Включення її у хлорвінілову обол, ку проводів та хлорвінілову плівку добре захищає їх від гризунів.

Альбіхтол - продукт переробки сланців з умістом 12% сірки, м: ляниста жовта рідина з різким запахом. Додають у гумову оболо проводів та інших матеріалів, що надійно захищає їх від пошкодж ня гризунами.

Цимат (цинкова сіль диметилдитіокарбомінової кислоти). то-білий, тонкого помелу порошок, нерозчинний у воді. Містить І 22% цинку, без запаху, має контактну дію. При підході до обробл поверхні та дотику препарат викликає подразнення слизових об' нок дихальних шляхів, тому гризуни покидають оброблені пр щення. Використовують препарат як доповнювач у розчин ипук* ки, для зрошення суспензіями стін, підлоги тощо. Оброблені приміщення відлякують гризунів протягом року, але у вологи* міщеннях препарат втрачає свою дію.

Профілактичні заходи спрямовані головним чином на не, щення гризунів у тваринницькі приміщення та інші господарчії дівлі. Але, внаслідок порушень умов експлуатації приміщенні теринарно-санітарних умов утримання тварин, може відбутися М заселення їх мишоподібними гризунами. У таких випадках нооб проводити винищувальні заходи.

Винищувальні заходи. Боротьба з мишоподібними гри проводиться механічним, біологічним, хімічним та комбіпоппи тодами.

Механічний метод. Це один із найдавніших методін Ш гризунів, який базується на використанні різних видів пасіїШі

пт для вилову гризунів (рис.35-36). Гризунів до механічних пристро­їм пилову завчасно привчають. Для цього капкани та пастки з принадами

Рис. 35. Самолови для відлову гризунів

розставляють незарядженими у місцях найбільшого скупчення гризу­нів. Після того як гризуни перестають остерігатися, пристрої можна заряджати. Для принади можна використовувати будь-який харчовий продукт, що його полюбляють гризуни: підсмажене сало, хліб, сир, ; рибу, ковбасу, шинку тощо.

Капкани бувають різних типів (дугові, пружинні); на кожні 100 м¹ ставлять один капкан або одну вертушку-самоловку на 100-200 м³, Самолови можуть бути з містками, що гойдаються, самолови* вертушки, ями смерті, діжки-пастки.

Самолови з містком, що гойдаються, виготовляються із діжки, відра або іншої високої посудини, куди наливають приблизно 1/3 об’ї му води, а зверху встановлюють площадку, що гойдається, з приш дою на краю.

При знищенні щурів можна використовувати попереднє осліпло: ня їх електроліхтарем. Ями смерті влаштовують поблизу вигрібіг ям, тваринницьких приміщень та складів. Глибина ями 1,2 м, сті ями роблять з нахилом усередину. Кладуть на дно ями або під вії ють одну із принад (сало, хліб з рослинною олією, ковбасу, сир ' що). Зверху яму закривають металевими гратами, через які щурі і і трапляють у яму.

Однак, механічні способи знищення щурів дуже трудомісткі, м,* ефективні і є допоміжними. Окрім того, їх мало використовую!! умовах промислового тваринництва. Єдиною перевагою цього мс є те, що він не загрожує здоров’ю тварин та людей.

Біологічний метод. Базується на використанні природних во гризунів (кішка, собака, тхорі, куниці, сови, шуліки, вужі, їжаки що) (рис. 37). Так, одна собака за ніч може спіймати до 100 щурім,

Окрім цього, для боротьби зі щурами використовують бактерії ченка та Прохорова, а для мишей бактерії Мережковського, які и" кають сальмонельоз у гризунів. Проте, останнім часом ці культури ктерій не мають широкого застосування. Використовуються у н нарній практиці комбіновані препарати (зокрема, бактокумарип),

Бактокумарин - це комбінований препарат, що складаєтье» і| ктерійної культури тифу (сальмонельозу) гризунів та натрісиої зоокумарину на зерновій основі. Добре поїдається гризунами, чиняє їх загибель. Застосовують для знищення гризунів у тшф цьких приміщеннях протягом 2-3 днів. Використовується біт If

і у чистому вигляді ). Препарат розкладають у місцях скупчення гри- іупів невеличкими порціями - по 50-100 г.

Рис. 37. Природні вороги мишоподібних гризунів

Цім препарату комбінована: натрієва сіль зоокумарину, як антико- і імиі руйнує кровоносні судини, порушує згортання крові, таким -им ш мкриває ворота інфекції, а бактерії тифу (сальмонельозу) ви- ми 111, члхворювання і загибель.

ІЬічшііучальні заходи ( хімічний метод, газовий). Найбільш прос-

• ї ї і фективним є хімічний метод дератизації, який базується на “ ■І .німі отруйних речовин для принад, обпилення нір, отруєння

водяних поверхонь, створення отруєних пилових майданчиків. От­руйні речовини поділяються на дві групи:

1. Повільно діючі ( антикоагулянти) - зоокумарин, натрієва сіль зоокумарину, дифенацин, фентолацин тощо.

2. Швидкодіючі - фосфід цинку, крисид, норбормід, фторацетат натрію, фторацетат барію, арсеніт натрію тощо.

Повільнодіючі отруйні речовини використовуються без підкормки діють як антикоагулянти, тобто перешкоджають згортанню крові підвищують проникність кровоносних судин, порушують синтез пр. тромбіну, що призводить до геморагічного діатезу, кровотеч, емер^- Препарати цієї групи здатні до кумуляції, не викликають захисн рефлекторних реакцій, тому гризуни їдять отруєні принади охо протягом кількох днів, накопичуючи вміст отрути у своєму органіч, Перевагами антикоагулянтів над гостродіючими отрутохімікатами наступні:

відносна безпечність щодо сільськогосподарських тварин;

антикоагулянти мають специфічні антидоти - вітамін К і й< препарати (вікасол, фтіокол, менадіон), а також свіжу кров;

ознаки отруєння антикоагулянтами розвиваються поступово, п тягом кількох днів;

м’ясо вимушено забитих тварин, що отруїлися повільнодіючими рутами, дозволяється використовувати без обмежень для харчових ці

Тривогу викликає лише поява окремих стійких до антикоагу тів популяцій гризунів. На початку 1958 р. цей феномен було иИИ но в Шотландії, потім в СІЛА, Канаді, країнах Європи і в деякий йонах Південно-Східної Азії. На території України стійких до І коагулянтів популяцій гризунів офіційно не зареєстровано, але зауважити, що подібна тенденція існує і вона потребує спеціплі» вивчення. Антикоагулянти заведено розподіляти на препара ти н#' го покоління - варфарин (зоокумарин), дифенацин, кумате грил, фацинон, дифацинон тощо; та препарати другого покоління й факум, дифенакум, бромадіалон і дифетіалон, які є більш сфоиї ми порівняно з препаратами першого покоління.

Основними препаратами, які рекомендовані для боротьби 1 нами у тваринницьких приміщеннях, є зазначені нижче.

Зоокумарин (варфарин). Діюча речовина - оксикумарин 1 % діючої речовини + 99 % наповнювача ( тальк, талі.комі каолін, крохмаль, кісткове борошно); у воді не розчиняє п.ии

і тнують з принадами або для обпилення нір та створення пилових майданчиків. До принад додають 3 % отрути.

Смертельна доза (сумарна) зоокумарину для сірих хцурів складає І ?. мг при чотиразовому вживанні з інтервалом 24 год. Сірі щурі ги­ну п» після 4-5 разових прийомів невеликих доз ( 0,2-0,25 мг). Це є 11;їм ією з переваг препарату, оскільки така доза не викликає отруєння юмашніх тварин. Доведено, що токсичною дозою ( у мг) на 1 кг жи­жи маси для свиней є 1,0 - 1,2; для собак - 6,0; для котів - 60,0; для іл рсй - 500,0.

Для обпилення однієї нори беруть 5-7 г препарату, для нанесення і мру ги на водяну поверхню (площею 100 см²) беруть 3-5 г, а для і ітірсння пилового майданчика ( площею 1 м ²) - 10 г.

І Іатрієва сіль зоокумарину. Містить не менше 92 % АДР; випус-

іі.інчі, її у вигляді кристалічного порошку або ж у концентрованих |пн'шнах з обов’язковим зазначенням процента отрути. Добре роз­чинна у воді, гігроскопічна. Використовують для виготовлення вод­них і а харчових принад, а також для виробництва бактокумарину та мім»»кумарину. Спочатку готують 1%-ний розчин солі у звичайній їм рснареній воді. На 1 кг принади беруть 15-20 мл робочого розчи­на. а на 1 л води - 5 мл. У водні принади бажано додавати 1- I цукру.

ІІїнокумарин - піноутворююча форма зоокумарину, яка містить і натрієвої солі зоокумарину. Випускають в аерозольній упаковці. Иіпиіристовують для закриття нір отруйною піною, створення пінних йгіїїмрунань на шляхах руху гризунів, для виготовлення отруйних Н|»ппад. На 1 кг принади піну випускають протягом 8-10 с і ретельно Н*р» мппують корм. Для закриття однієї нори достатньо випускати |Ищ протягом 5—8 с.

Іипкум - в’язка маса, що містить 0,5 % зоокумарину. Використо- |>іпіі. її для виготовлення отруйних принад, отруйного дератизацій- Ійм ■ > покриття та обмащування нір гризунів. Нори і шляхи руху гри- (Нин поробляють при плюсовій температурі із розрахунку ЗО г пре- |**1>іи\ на 1 м² площі, або 0,8- 1,0 кг принади.

Іуонріїцид - готова до використання принада, до складу якої вхо- циіі‘ і к рильна суміш фаршу, виготовленого із м’ясних відходів, та |н(і> 11111 н у співвідношенні 1:1. Препарат містить 0,02 % натрієвої солі §»«<••. \ марину, його добре поїдають гризуни. Зберігають у сухому про- |»1-І<| Ііюму місці. Термін зберігання - більше одного року.

Зоосорбцид - зернова або круп’яна принада, яку добре поїдають щурі та миші; містить 0,1 % натрієвої солі зоокумарину. Випускають у паперовій або у поліетиленовій упаковці по 100-200 г.

До другої підгрупи антикоагулятивних отрутохімікатів належать препарати дифенацину.

Дифенацин. Цей препарат є більш токсичним для гризунів, ні>И зоокумарин. При одноразовому використанні його ЛД₅₀ для сірих щурів складає 40-60 мг/кг, при щоденному вживанні по 0,5 мг/кі протягом 3^4 днів сумарна доза коливається у межах 1,5-2 мг/кґі Сільськогосподарські тварини та птиця менш чутливі до цієї отрути У курей багаторазова доза 25-30 мг/кг не викликає клінічних озпаї отруєння, а свині здатні переносити препарат у дозі 30-40 мг/кг пр| одноразовому споживанні. Для собак доза ЛДю складає 0,88-7,5 мг/к для котів - понад 2 мг/кг.

Найбільш розповсюдженою формою дифенацину є ратиндан суміш 0,5% діфенацину та 99,5% крохмалю. Використовують для п готовлення отруйних принад, дератизаційних отруйних покриті*' для обробки нір гризунів. До принад додають 2-3 % отрути. Для С пилення однієї нори використовують 3-5 г препарату.

Зерацид (зерновий ратицид) - зернова або круп’яна принада, Я містить 0,02% дифенацину. Готують її шляхом додавання до очи ного зерна пшениці до 2 % (від маси принади) олійного розчину фенацину; суміш ретельно перемішують.

Липкоцид - паста, яка містить 0,5% дифенацину та 99,5% ниі нювача (вазелін або суміш поліетиленгліколів). Із неї готують отру покриття, отруйні принади, обробляють нори гризунів. Для ІІр липкоцид та гранульовану основу спочатку підігрівають, потім Ді ють до теплої принади (20 г/кг ) і швидко перемішують.

Піноцин - піноутворююча суміш в аерозольній упаковці, мкй тить 1% отрути. Із піноцину готують отруйні принади, дера і и ml отруйні покриття для нір гризунів. На 1 кг принади випускають протягом 4-6 с, потім ретельно перемішують, а для закупорки «»(•; нірки піну випускають упродовж 6-8 с.

Фентолсщин - порошок сірувато-білого кольору, що місим і. 0,1 фентолацину (С24Н18О3) і 99,75% талькомагнезиду. Цей пренприї- сокоефективний як при використанні з принадами, так і дли иПі|“ ня нір. Він має сильну разову дію на гризунів. Свійські тшірніІЙ лика рогата худоба, свині, кури) до нього у 10 разів стійкіші їй І

Ііш безпечний при дератизації свинарників. У принади додають 2% фгіі і олацину і ретельно перемішують. Для кращого поїдання у вологі припади додають молоко, молочні відвійки або соняшникову олію, у ¹ \ '. і -1-2 % цукру. Для приготування різних принад беруть ' і препарату на 100 см² площі води або відвійок. Для обпилення нір мифлчають 5 г препарату на одну нору і 8 г на 1 м пилової доріжки.

І \ рс дератизації фентолацином 3-5 днів.

Піполацин - піноутворююча форма фентолацину в аерозольній мі.іковці. Використовують, як і пінокумарин, для приготування хар- ■IIчиїх принад та закупорювання нір.

Гакумін є готовою до застосування зерновою сумішшю, яка міс­ці п. 0,0375% діючої речовини куматетралілу. Належить до класу ииі пкоагулянтів.

/' </’.•) - 1 (таблетки), ЕФА-2 (брикети) — це готові до застосування припади, які містять етшфенацин.

Лрчтамус - М- 0,75 %-ний розчин етилфенацину; антикоагулянт і ш іфдво вираженою кумулятивною дією.

Циклон - готовий до використання препарат у вигляді воскових іГіп парафінових блоків масою 16 г кожний. Діюча речовина його - фич^мафен, який сьогодні є найтоксичнішою речовиною для гризу­ні« ( І 1,5 г препарату для щура).

і Ішим з антикоагулянтів другого покоління є ізоіндан. Розробле­ні іи ііиі ряд Його препаративних форм: рідкі концентрати (масляні і Циііімг|ші), готові приманки, блок-приманки тощо.

Нині розроблені нові виробничі форми етилфенацину, більш зру- I н іч проведення дератизації на тваринницьких об’єктах. Це - ети- ічпщпп-паста, 1 %-ний масляний розчин етилфенацину, харчові »імііпкн "І Іримацид”, парафінові блоки і отруйні гелі; на основі ди- ніиіину промисловість виробляє 1 %-ний масляний розчин дифена- :п ( 11 > і ова приманка “Зерацид”).

І рім перерахованих форм родентицидів, призначених виключно ( ті і псування з приманками, добре зарекомендували себе отруйні іи маси (вазкум, ліма, піліма тощо), які застосовують для безпри- нп мни о методу. Вазкум і ліма спричиняють загибель гризунів ли-

потрапляння на їхні зовнішні покриви і наступного ковтання

|м иті\ часток, піліму добре поїдають і миші.

1 .111 .1 нам і препаративні форми родентицидів в основному пред- #« і. пі іоіовими приманками, які містять різні діючі речовини

(бромадіалон, варфарин, хлорфацинон, дифацинон, куматетрил, бро- дифакум, флокумафен і дифітіалон). Однак, кількість діючої речови­ни в готових приманках становить 0,005 - 0,02 %, решта - харчова основа. Ось чому для великих тваринницьких об’єктів слід застосову­вати концентрати діючих речовин, а харчову основу підбирати на мі« сці. Як правило, це корми, до яких гризуни звикли.

Широке використання антикоагулянтів різними методами - най більш раціональний шлях винищення гризунів у тваринницьких фер» мах і птахівницьких господарствах.

Водночас у вогнищах інфекції та на фермах, де необхідно швидк зменшити чисельність гризунів, можна використовувати гостродію отрути. «

Швидкодіючі препарати (альтернативні). Отрути цієї групи, правило, використовують одноразово. Вони діють на нервову та се цево-судинну системи.

Фосфід цинку( Zn₃P2). Являє собою порошок темного кольору слабким запахом часнику, містить 24% фосфіду та 76% цинку. II парат не розчинний у воді та спирті. Сполучаючись із соляною кис, тою шлунка, утворює фосфорний водень (фосфін Н₃Р), який є оси; ною отруйною діючою речовиною.

Фосфід цинку швидко псується у закисаючих кормах. Викорив вують його у харчових принадах, зрідка - з водою. До принад д< ють 2 -3 % отрути. Принаду кладуть лише у нірки або у спеції ящики. Масова загибель відмічається у перші 12-24 год. Понт можна використовувати препарат через 100 днів, оскільки вій іг кає у гризунів захисну реакцію організму.

Крисид - порошок сірого кольору, погано розчинний у воді. Сі нює набряк легень, особливо отруйний для шурів. До харчових і додають 1-2 % препарату. Свині у 5 разів менш чутливі до нрсі: Можна обпиляти нори у дозі 1-2 г. Масово гинуть щурі через 12-73 Крисид не рекомендують використовувати більше одного разу на рік, Фторацетат натрію та фторацетат барію. Це кристалічні рошки білого кольору, без запаху та смаку, добре розчинні у Використовують у боротьбі з гризунами у концентрації 0,5 І маси кормової принади. Можливе приготування 0,5%-них ж принад з додаванням 2-3 % цукру. Усі нез’їдені принади іПц' знищують уранці. Смерть настає через 1,5 год після прийому внаслідок паралічу серцевого м’яза та дихального центру.

Арсеніт натрію - темний порошок, добре розчинний у воді. От­руйний для всіх видів тварин. Використовують у кормових принадах нпіяхом замочування зерна у 5%-ному розчині.

Арсеніт кальцію - м’який, світло-сірий порошок, не розчинний у мі пі, без запаху. Використовують переважно для обпилення нір.

Порбормід - білуватий кристалічний порошок, погано розчинний \ пі пі . У принади додають 1 %. Подібно до крисиду, дуже отруйний мн і щурів. Летальна доза для щурів - 15 мг/кг маси. Домашні тварини і малочутливими до препарату. Смерть настає через 15-20 хв. Препа- |мі чуже стійкий при кімнатній температурі.

Червона морська цибуля. Подібно до стрихніну уражує серцево- м пшпу систему. Має кумулятивну властивість, дуже отруйна для міу|)іи і мишей. Діюча основа препарату - глікозиди (силітин, стиляїн,

1. іи призид). Летальна доза для щурів - 200-400 мг сирої або 100 мг

• \ V ч цибулі, які гинуть за 2-3 доби. При потраплянні в їжу людини «іііі пікає блювоту, тому практично не може викликати отруєння. У ІИ\|>ІН рефлекс блювоти відсутній, тому і відбувається отруєння.

І'ослина поширена на Кавказі, Середземноморському узбережжі. Иньмпша до 5 років досягає ваги 2-3 кг (буває 5 кг). Використовують іі'іі.ки ! принадами ( 10% до принади).

І това дератизація. З цією метою використовують сірчаний ан-

2. ірич (SOa), вуглекислий газ (С0₂), хлорпікрин, бромметил тощо. І и її чім дератизація застосовується в ізольованих приміщеннях (елева- »щіііч, коморах, холодильниках, на суднах після розгрузки тощо). Пе- |н»м і.нацією приміщення ретельно герметизують, виводять тварин, Ими ют. рослини, корми, після закінчення добре провітрюють.

('ірчаний ангідрид (SO2). Отримують при горінні сірки або з бало- |Іи І гмпература повітря повинна бути не нижчою 20°С. ІЦурі та миті him 11, протягом 15-20 хв при наявності в повітрі 0,1% ангідриду.

Hw /скислий газ (СО2). Без кольору та запаху, у 1,5 рази важчий за ичііір і І Іри 0°С та тиску 35,5 атм перетворюється на лід. Один його ’ІІФ'ір.ім дає 462 л газу. Для дератизації використовують на холоди- ЦПіиі'.іч у дозах 500-700 г/м³ при експозиції 48 год. Концентрація 5%

О и ііі)ііітрі у людини викликає кашель, сльозотечу, а при 20% - |»»t |. і. и кілька секунд від паралічу центру дихання.

Іччпіт-тий метил (СН₃Вг) - прозора рідина, яка кипить при І ' ¹ I If викликає корозії металів, не руйнує дерево, фарби, лаки,

І, N11 проникає у всі щілини, не горить і не підтримує горіння,

погано поглинається предметами і легко знімається з них. Використо­вують для дератизації комор із зерном та харчовими продуктами, морських суден. Доза -10 мг/м³, експозиція - 5 год. Бромметил - си­льна отрута нервової дії.

Організація та проведення дератизації. Особливості дератиза­ції окремих об’єктів. Перш ніж приступити до проведення винищу­вальних заходів, необхідно вивчити місця знаходження гризунів, їхні постійні кормові шляхи, заселенність окремих об’єктів і скласти план проведення дератизації. Заселеність тваринницьких приміщень буває > різною. У свинарниках оселяються 60-98% щурів. У телятниках - 45-* 86%, на вигульних дворах, майданчиках - 23^6%. У тваринницьких комплексах вони знаходяться постійно, тому і дератизацію їх слід проводити постійно. Середнє навантаження на одного дератизаторі при профілактичній обробці складає 50-80 тис/м', при проведенні винищувальних заходів - 40-50 тис/м".

При організації та проведенні дератизаційних робіт необхідно pft тельно дотримуватись правил техніки безпеки. До проведення дорЖ* і тизаційних робіт допускаються особи, які пройшли спеціальну підгін товку і вміють правильно готувати та використовувати отруйні нрі нади. Отруйні принади готуюють в окремій кімнаті з обов'язком дотримання всіх заходів безпеки (у халатах, рукавицях, респіра горвмії; Для приготування принад виділяється спеціальний посуд - емальої ні тазики, відра, кухлі, ложки, а також електроміксер або електрої шувач. Приготування зернових принад у великій кількості добре іг водити в апараті типу “Ідеал” (для протравлення насіння). У бар* засипають зерно в кількості 25-30 кг, потім наливають 2% олії сі»; шийкової або вазелінового масла, гліцерину і 2-3 хв при 40 обер, барабана все перемішують, після чого додають необхідну кількі отрути і знову все перемішують.

Палити, їсти, пити воду під час роботи з ратицидами забороні ся. Після роботи руки та обличчя миють теплою водою з милі“ посуд і інвентар —2%-ним розчином соди. Отрути зберіганні« замком у нежилому приміщенні; отруйні принади переносять у 01 альному чемодані або емальованому відрі з кришкою. Труни і рн збирають щипцями або в резинових рукавицях і спалюють аіиі пують у землю на г либину 2 м.

Дератизацію проводять безпринадним методом або ж і ми* танням принади. При безпринадному методі проводять обшпичіИІ

но 5 г на нору ратициду (зоокумарином, дифенацином, крисидом), і.ікупорку нір отруйною піною пінолацину або ж пінокумарину (3-5 г на нору). Щурі дуже полюбляють чистоту, тому будуть чистити шерсть язиком і таким чином ковтатимуть отруту. До безпринадного методу належить створення пилових площадок перед норою (до 10 г/м²) .н >о виготовлення з 0,5%-ного або 1%-ного дусту зоокумарину пило- ИПІ о коридору довжиною до 1 м на шляху руху гризунів. Якщо протя-

• <>м 3-х днів щурі проходять по ньому 1-3 рази на день, загибель і і* падатиме 100%.

Улітку, під час спеки, у щурів підвищується спрага, тоді доцільно ипкористовувати отруєну воду або напиляти на поверхню води не- |ми'іинні ратициди (зоокумарин, фентолацин 3-5 г/100 см² водяної ін'іи рхні або 1%-ний розчин натрієвої солі зоокумарину із розрахунку і м і 1%-ного розчину на 1 л води). До отруєної води додають 10-15 г н \ тру для поліпшення її смакових властивостей.

І Іринадний метод базується на використанні отруєних принад. Іє­ни плі ато рецептів виготовлення принад, наприклад:

І іоокумарин - 20 г 2. Фентолацин-301'3. Фентолацин-30 г 4. Фосфід цинку-20 г

Комбікорми — 960 г Комбікорми-930 г Риб’ячий фарш - 970 г 3ерно-930 г

Гсчшнна олія -20 г Рослинна олія - 20 г Олія соняшни-

Цукор - 20 г кова - 50 г

/!,(і кожної принади для поліпшення їх смаку та запаху потрібно до­мнім пі смакові добавки, такі як: рослинна олія, кропова вода, меляса.

Ц і я отримання гранульованої принади із зерна чи насіння дода­нні. н слектрозмішувач 10 кг основи, 300 г гліцерину або рослинної **мн. кюкумарин (для сірих щурів - 250 г, для мишей - 400 г), 300 г ннр\ піску. Все ретельно перемішують і фасують у кульки (для іцу- І»)іі і к і 20-30 г, мишей - 2-3 г).

Циі>ре зарекомендували себе парафінові принади або брикети. Для ііііи.ппемня парафінової принади беруть 1-1,5 г технічного зоокума- |ип\ розчиняють у 1 л хлороформу і додають 50-75 г парафіну. Зерно {і 1.1 п а -ості 6 кг) заливають виготовленим розчином. При постійному

1*1» вапні протягом години розчин всмоктується в зерно. Потім

“м.. ті і римують 1-2 доби для випаровування хлороформу. Така при- |*і.і »и рпається протягом року і діє ефективно. Змішують: зерно -

• а 20 г, зоокумарин -50 г, розплавлений парафін -450 г.

11» ікшіївості дератизації окремих об’єктів. Свинарники - най­ти \ п. >6чене місце перебування сірих щурів. Найчастіше вони є

р

. <

основним резервуаром гризунів на селі, тому дератизація цих примі- * ; щень проводиться у першу чергу і дуже ретельно. Щурі у приміщенні І розміщені нерівномірно, найбільше їх знаходиться там, де є багато і корму (комори, станки, клітки, кормокухні тощо). І

Усі виявлені МІСЦЯ концентрації гризунів ЗВІЛЬНЮЮТЬСЯ ВІД СВИ* І ней. Краще мати 2-3 станки-клітки і, переганяючи із станка у станок* | проводити дератизацію почергово. Якщо приміщення густо заселене [ гризунами, можна спочатку використовувати гостродіючі отрути (ти< пу норбормід, крисид), безпечні для свиней. Для знищення гризунів) що залишились, краще використовувати зоокумарин та фентолациі Крім використання принад, потрібно обов’язково обпиляти нори, пі ля чого закупорювати їх ватою, клоччям. Ці тампони притрушую зоокумарином і закладають глибоко в нори, щоб свині їх не вийнял: Пилові площадки створюють у спеціальних ящиках або ж у вільн від свиней станках-клітках.

Після дератизації у свинарнику проводять санітарний ремонт. I I ретельному проведенні заходів протягом 3-4 тижнів можна повніс позбутися щурів у будь-якому свинарнику. Не можна проводити ратизацію під час масових обробок свиней (кастрація, дегельмінт ція, щеплення). На дератизацію одного свинарника площею 5 600 м² при середньому ступені заселення щурами необхідно 1,5-2 зоокумарину.

Пташники. Знищення гризунів у пташниках є більш трудом ким процесом, особливо за вільного утриманні птиці, оскільки в немає зручних місць для розкладання принад. На земляній ні" принади не можливо розкласти через те, що кури, які утримуютьеі підлозі, закривають нори. Використовувати гостродіючі засоби безпечно, оскільки можна отруїти курей.

Найбільш доцільно використовувати у пташниках зоокум оскільки кури до нього майже не чутливі. Це пояснюється факторами: по-перше, у курей є дві сліпі кишки, де мои синтезується вітамін К; по-друге, за типом харчування к копрофагами і постійно проковтують вітамін К мікробіолог! походження. Вітамін К за своєю дією є антагоністом повільїшді отрут. Більш чутливим до препарату є молодняк. Отже, у таїм маточниках зоокумарин можна розкладати (краще на ніч) будь*

При клітковому' утриманні курей принаду кладуть у місцин чення щурів. Можна обтрушувати зоокумарином трупи иин

іагиблих курей, які з’їдаються щурами, але місце складання трупів огороджують і обладнують пиловий майданчик із зоокумарину. Інко- ііп у пташниках ставлять спеціально закриті ящики (постійно діючі дератизаційні годівниці) із наскрізними отворами для щурів. У сере­дину ящиків кладуть принаду, а дно їх притрушують зоокумарином.

Дератизація всіх інших тваринницьких приміщень суттєво не від­різняється від дератизації свинарників.

Визначення щільності заселення приміщень гризунами та розрахунок потреби в дератизаційних речовинах. Щільність засе- к иня тваринницьких приміщень мишоподібними гризунами визна­чаться за двома основними критеріями: за кількістю з’їденої прина-

ііі (у середньому за добу) та кількістю заселених нір. Показники сту­пеня заселення визначаються з розрахунку на 100 м'.

Окрім цих способів визначення щільності заселення мишоподіб­ними гризунами території приміщень, можна використовувати і візу- н п і >і і і методи. Так, наприклад, наявність живих гризунів, яких реєст­рують удень при прибиранні приміщень, перестановці обладнання ніщо, свідчить про слабку щільність заселення об’єктів гризунами. І'і і і грація живих гризунів удень, часто без проведення ветеринарно- і ш і і гарних робіт, служить доказом середнього ступеня щільності за-

11. ін пня. Регулярна поява гризунів удень - показник високого ступеня ціїні.пості заселення даного об’єкта.

Якщо на пилових майданчиках є незначна кількість слідів гризу- нін одного розміру, це свідчить про незначне заселення об’єкта звір- ініми Наявність великої кількості слідів 2-3 розмірів свідчить про и рі чию щільність заселення. При дуже великій кількості слідів різ- (н'і о розміру або наявності виражених стежок гризунів заселеність ІІІИЖ.Кться високою.

Жилі нори гризунів визначаються так: усі виявлені нори (на 100 м²) Иініп прикопують або замащують глиною чи закладають тампонами, імщиіені відкритими на ранок нори і будуть жилими.

.Дня визначення кількості з’їденої принади слід точно відважити нмни кількість пробної принади без отрути (1-2 кг). Принаду увечері (ипі. з.і чають біля нір, а вранці ретельно збирають і переважують. Так ічі і. на протязі 3-х днів. На основі одержаних результатів контро- яиіич досліджень розраховують потребу у ратицидах (табл. 68). ІЦпп.ність заселення гризунами приміщень буває:

І Не 11 пка - поїдають понад 0,5 кг принади або є більш як 5 жилих нір.

2. Середня - відповідно: від 0,2 до 0,4 кг; 2-4 жилі нори.

3. Мала - відповідно: ОД кг і одна нора.

Таблиця 68 - Норми витрат отрутохімікатів при дератизації методом принад

Щільність	Одноразові	норми ратицидів на 100 м2 (у г) ]|
заселення	зоокумарин	крисид	фосфід цинку 7*
Велика	100	10	30 и
Середня	25	2	6 1
Maria	15	1	3 "Ц

Визначення результатів дератизації. Результати проведеної до« ратизації визначають за формулою:

Іа-ЬІ-Ш

де, X - процентний вираз ефективності; а - кількість жилих нір до дератизації (ііО кількість пробної принади, з’їденої до дератизації); в - кількість жилих нір через 2 тижні після дератизації (або середньо-добова кількість пробної принади, яка з’їде: через 2-3 тижні після дератизації").

/200-16/ 100

Приклад:

X

■ = 92% ■

200

Таким чином, із наведеного прикладу можна зробити висноп; що ефективність дератизаційних заходів становить 92 %.

ДЕЗІНСЕКЦІЯ

Дезінсекція - це комплекс заходів, спрямованих на боротьбу’ членистоногими комахами, які спричинюють шкоду тваринам аб переносниками збудників заразних захворювань.

Дезінсекція вивчається у спеціальному курсі паразитології, то* курсі загальної епізоотології розглядаються лише загальні НИТІ дезінсекції та боротьба з тими комахами, що є переносниками іц¹ ційних хвороб і спричинюють загальні економічні збитки тварин тву: кліщі, кровосисні двокрилі комахи (комарі, мокреці, моиікНі дзі), мухи (кімнатна, муха-жигалка осіння, мала коров’яча, сиЩ зелена м’ясні, польові, кровососки тощо).

Епізоотично небезпечні членистоногі як переносники «буди заразних хвороб. Організм членистоногих є специфічним іец#" щем, де збудники хвороб, окрім механічної присутності, мож у і* ходити фази свого розвитку, накопичуючи біомасу, - воші 1013 до зміни господаря-живильника. Особливості такої системи іі|н

mu,ся на всіх етапах життєвої схеми членистоногих. Членистоногі мо- 'іл ть бути середовищем перебування збудників бактеріальних факуль-

і.ііивно-трансмісивних інфекцій, таких як туляремія, бруцельоз, лісте- |мпч, багатьох вірусів. Але всі ці паразити можуть зберігатися у довкіл- и і а передаватися сприйнятливим тваринам і без допомоги кліщів.

І’азом з тим, членистоногі можуть бути середовищем перебування и іудників облігатно-трансмісивних захворювань, які викликають спі- |іим-ти, патогенні рикетсії, багато найпростіших і гельмінтів. Як ві- ипмо, кровопаразити (збудники піроплазмідозів, лістеріозу, бруцельо- і\, пк|)екційної анемії коней, лейкозу великої рогатої худоби тощо) \ нтрюють із членистоногими складні високоадаптовані системи збу- іник переносник з досконалою послідовністю зміни фаз розвитку, міра женим органотропізмом, суворим приуроченням зміни фази па- (имша до змін фізіологічного стану членистоногих, які різнобічно имічіристовують поєднання найрізноманітніших фаз розвитку та хар- чмиппя як преімагінальних, так і імагінальних стадій.

Кодночас для ряду збудників хвороб теплокровних тварин мож- іми.і їх передача за допомогою бліх (вільноживучі кровососи). Слід Шимі і йти, що блохи в ряді випадків є основним або навіть єдиним кип пііом поширення, наприклад, чумного мікроба, рикетсій Мозера, »ічіімп групи трипаносом, окремих гемагрегаринів і гельмінтів. У иіциіуниції вони можуть брати участь разом з іншими кровосисними ц и нік гоногими, як це має місце у вірусів міксоматозу і фіброми кро- яін .і ілкож туляремійного мікроба і вірусу кліщового енцефаліту. |І|и и 111 решт, блохи можуть відігравати певну роль в епізоотології для яких трансмісивна передача не є єдиним шляхом розпо­ри Ы д иня (ряд сальмонел, лістерії тощо).

Іп існуючими на даний час даними у бліх відсутня трансфазна пе- "іич.і іоудників хвороб теплокровних тварин (за винятком рикетсій іімі рл), тому тривалість збереження хвороботворних мікрорганізмів {ин,і. имність наступної передачі у них обмежена, як правило, строка­ми Фін іч і мага.

І1‘ ї ї іргшяючись такою довговічністю, як іксодові і особливо ар- і* нш і її і ці, блохи все таки переважають за довготривалістю життя •ми м\ к|Ч)восисних комах. Тривалість імагінальної фази у бліх це- ||н. мі nu складає кілька сезонів, а за певних умов, включаючи і **!■. >іщ нони можуть жити більше року. Ці особливості, а також m іпн.і і.ігону бліх цілорічна активність і висока частість харчуван­ня, зумовлюють своєрідне поєднання у бліх властивостей тривалих і зберігачів інфекції. Збудник в їхньому організмі здатен переживати, ! зокрема, кілька сезонів, що забезпечує умови для безперервного пе- І ребігу епізоотичного процесу у різні пори року.

Значно більш сприятливе середовище, порівняно з блохами, для багатьох збудників бактеріальних хвороб являють собою іксодові і аргасові кліщі. У них активно розмножуються і набувають здатності до трансфазної передачі різні сальмонели, збудники псевдотуберкуч льозу, бруцельозу, туляремії. У іксодових та аргасових кліщах довго, живуть і розмножуються лептоспіри. '

Значну роль як переносники збудників хвороб відіграють мух(Ц Завдяки екологічній пластичності, мухи, контактуючи із заразни матеріалом, знаходять найрізноманітніші місця для розвитку, можуї переносити таких патогенних мікроорганізмів, як збудники сибірк туберкульозу, бруцельозу, бешихи, сальмонельозу, телязіозу, пара ранематозу тощо, а також самі є збудниками міазів. В організмі м) довгий час зберігаються збудники багатьох інфекційних та інвазійн" хвороб, що створює постійну загрозу санітарному і епізоотично? благополуччю тваринницьких господарств. Найбільш небезпечна мнатна муха, муха-жигаттка і падлова муха. Зокрема, вірус ящуру живає на поверхні тіла мухи при температурі довкілля 18 - 25" € відносній вологості повітря 65 - 85% до 72 год, у кишечнику - 48 год. Заражені вірусом ящуру мухи, яких помістили до холодил* шафи при температурі 4 - 5° С, зберігають його на своїй поверхи!

10. діб, а в організмі - до 72 діб. При відновленні життєвих функ¹ активності мухи стають небезпечним резервуаром інфекції. ЗОу некробактеріозу Васіегіит песгорЬогит північних оленів в оргн кімнатної мухи зберігається протягом 7 діб при температурі дони від 19 до 23,4 °С і відносній вологості в межах 28-36 %. На нон; тіла мух виявлено більш як 130 видів різних мікроорганізмів, й § ганізмі до 28 млн. Мікроби в організмі мух виживають від дскі, годин до 30 діб - термін цілком достатній для того, щоб мухи і: перенести збудника від джерела інфекції до здорового сприймиГ. го організму. Крім того, комахи знижують санітарну якісті, тпй| цької продукції, псують корми. Потрапляючи до молочною щення, мухи псують молоко.

Отже, лише спільними зусиллями працівників ветеринарии! цини, зоотехнії, медичних установ можна досягти успіхів у ииі

ni шкідливих комах. Це сприятиме поліпшенню умов праці обслуго- нмочого персоналу і підвищенню продуктивності тварин. Для більш пітної боротьби з комахами необхідно добре знати спосіб їх життя. Біологія шкідливих комах. На тваринницьких фермах перебу­вають некровосисні і кровосисні комахи.

Мухи - невеликі, коротковусі комахи загону двокрилих. Зустріча­ній,ся скрізь. З 70 родів родини Muscidae (власне мухи) ветеринарне шачення мають 7 родів.

Мухи дуже плодовиті, наприклад, одноразово кімнатна муха може шчкласти до 150 яєць. У своєму розвитку за типом повного перевті- чгпня мухи проходять 4 стадії: яйце, личинка, лялечка та імаго. Цикл pH інитку відбувається за 8-30 днів. Серед мух зустрічаються живоро-

III! ВИДИ.

к\ даними Г.А. Веселкина (1973), 92 види мух, які нападають на пирпн, виявлені на пасовищах, 57 - в корівниках, 48 - у свинарниках, і ¹ / в стайнях. За цими ж даними, мух за місцем проживання розді- нчіпгь на 5 основних груп:

І ) у тваринницьких приміщеннях мешкають кімнатні мухи (Musca іЬніicstica L.), осінні жигалки (Stomoxys calcitrans L.) і дрібні кімнатні il .innia canicularus L.) ;

.’) на території тваринницьких ферм, звіроферм, птахоферм, на и'чі ініереробних підприємствах в основному мешкають сині і зелені іііі'і нові мухи, сірі м’ясні і домові;

і) на пасовищах на тварин нападають кровосисні - дрібна ко- рии нча жигалка (Lyperosia irritans L.), південна коров’яча жигалка (L. іііііі.іпх Bezzi), осіння жигалка (S. calcitrans L.), коров’яча жигалка (llm matobia stimulans Mg.), кінська жигалка (H. atripalpis Bezzi), кін­іка кровососка (Hippobosca equnia L.) та ін. На тварин нападають |»іиі,к різні види сліпнів і оводи.

І ) мухи, які мешкають на тваринах, - ектопаразити - овеча (Меіо- ovinus L.) і оленяча (Lipoptena cervi L.) кровососки;

■' ) мухи, які викликають міази ран, - вольфартова муха (Wohlfartia Ртищ І ica Schin) і зелена м’ясна муха (Lucilia sericata Mg.).

ІІДНШЛЬШ повно видовий склад мух, їх епідемічне і епізоотичне tM’immi вивчено в Україні.

Mit нем розплоду мух є харчові відходи, трупи тварин тощо. Мухи Ц ії. і.гі.ноіь яйця також на гриби різних видів. Спостереження пока­зують, що мухи можуть розмножуватись не лише поблизу житла лю­дини (в містах, селах, тощо), але і поза ним.

При масовому заселенні мухами тваринницьких приміщень про­ходить зниження добового приросту маси тіла у відгодівельних тва­рин на 200 - 300 г, надої - на 10 — 20 %, і жирність молока - до 0,1%.

Боротьба з мухами. Для боротьби з мухами у тваринництві вико­ристовують попереджувальні і винищувальні заходи, з урахуванням особливостей їх видового складу, біоекології і місць виплоду. Ефек* тивність комплексу заходів залежить від правильної організації 1 своєчасного їх проведення. Оскільки біоекологія і видовий склад мух значно змінюються і залежать від типу утримання тварин, то захист проводять з урахуванням їх розвитку і паразитування: ,

1. у тваринницьких приміщеннях і на свинарських комплексах;

2. на пасовищах та відгодівельних майданчиках;

3. на вівчарських фермах.

Профілактичні заходи спрямовані на створення умов на терито» рії тваринницьких ферм, які перешкоджають розмноженню мух, також не допускають зальоту їх у приміщення.

Санітарні заходи є основними і вирішальними у боротьбі з мух ми у тваринницьких приміщеннях, а винищувальні заходи - допо" жними.

У профілактичних заходах головне значення має підтримання стоти і відповідного мікроклімату у тваринницьких приміщеннях, цією метою не допускають накопичення гною і кормових відхо щоденно проводять ретельну механічну очистку кліток і станкін; ревіряють цілісність дощок підлоги, своєчасно ремонтують фін та ями; при будівництві тваринницьких і особливо свинарських міщень замість дерев’яної підлоги роблять непроникну міцну 'І II ликою теплопровідністю, нетверду і рівну підлогу. Зокрема, у ЄГ рниках-маточниках, де в станках дерев’яна підлога, годівля сииН ток і поросят старше 1 міс проводиться у спеціально відведений цього місцях (їдальнях).

Для того, щоб мухи не залітали у тваринницькі примііцсіі||(| двері і вікна натягують дрібносітчасті металеві або марлеві чіиійН'

У вечірній час влітку мухи, як правило, накопичуються на стінН ринницьких приміщень з південно-західної сторони. Щоб муіИІ потрапили до приміщення, рекомендують у той час ворота і и Л цієї сторони не відкривати.

Кімнати для молокоблока і кормокухню утримують у чистоті, під- ичовлені корми і молоко зберігають в закритій посудині. При меха­нічній роздачі кормів кормотрубопроводи мають бути чистими. Кож­ний раз після роздачі кормів їх очищають. При гідросплавній системі ішдалення гною вміст гноєстічних каналів необхідно не рідше 3-х ра­ни на місяць видаляти.

Ma території слід підтримувати чистоту, не допускати накопичен­ій! Г>руду, гною, сміття, залишків кормів; вивозити їх не рідше одного (і.пу в 5-7 днів. На території свинарських комплексів вигульні пло-

ііі.ідки для свиней асфальтують і регулярно піддають механічній очи- ( щі. Літні табори для тварин облаштовують на відстані 4-5 км від і імринницьких ферм та населених пунктів.

Для попередження розмноження мух своєчасно вивозять на \ і и ні,завод або в біотермічну яму трупи тварин і птиці. Біотермічні ими утримують завжди закритими. У вбиральнях на території ферми І» імімендується регулярно засипати забруднення хлорним вапном або і * 11 >( |к >м. Після дератизації своєчасно збирають трупи гризунів у щіль- мп ілкриті металеві ящики та транспортують їх на утильзавод у щіль­но і.ікритих металевих контейнерах.

10. (об зберегти силосні кургани від виплоду мух, їх закривають со­ломою, поліетиленовою плівкою або іншими матеріалами. Місце для ни>м ховиїца вибирають на ізольованій ділянці не ближче 200 м від ♦іінн.ч і тваринницьких приміщень. Виділені з цією метою майданчики і»юпують або асфальтують. Обладнують і будують гноєсховшце згід­но і інповим проектом. У сховищі гній для знезараження складають у йііііьпіі завширшки 2,5 -3 м, заввишки - 2 м і довільної довжини. Для

loi о щоб гноєсховище самоочищалось від личинок мух, по його краях HfiüiiuiiyioTb запобіжні рівчачки глибиною і шириною 25-30 см, на дно ініч поміщають сухий інсектицид або його розчин. Личинки мух ви- Иоіп.іи ч і. після лялькування із гною в грунт, потрапляють у ці рівчачки

І ІИИ\ 11. Для знищення мух всередині виробничих приміщень, де є не- ІЬнії і,.і пограпляння комах у відкриту продукцію, використовують ли­ни і * і річки з липкою масою “Мухолов”, інсектицидні клеї.

І,і>іи»пьба з мухами - збудниками міазів та інших хвороб тва- рнн Исиикої шкоди завдають мухи, личинки яких розвиваються на її и .(• н, н гілі тварини.

И, ■ п.і/щртіоз - паразитарне захворювання тварин, поширений вид Ііним л к і викликаються личинками живородної мухи Wohlfartia іш^піґіса БсЫп. Це велика живородна комаха, яка живе в полях, зу­стрічається на квітах, інколи на трупах тварин. Вольфартова муха по­стійно знаходиться біля стад тварин, у рани яких вона відкладає від 120 до 160 дрібних (до 1 мм) личинок, де вони паразитують. Міази зустрічаються у овець, великої рогатої худоби, верблюдів, ослів, кі­шок, собак, черепах, їжаків, деяких птахів тощо. Мухи при відкла­данні яєць орієнтуються на запах, що виходить із рани, особливо вже інвазованих (міазних).

Тварини, вражені личинками мух, дуже непокояться, розчісують кусають рани зубами, лягають на землю, погано пасуться, а інкол навіть втікають із стада. Личинки, які потрапили в рану, подразнюю^- тканини, можуть викликати некрози з утворенням глибоких кише кон’юнктивітів. При масових нападах мух, які відкладають личинки» у запущених випадках процес може закінчуватись летально.

Економічні збитки від вольфартіозу у вівчарстві - це втрати ше’ ті, псування шкіри, м’яса, а також загибель тварин. У великої рога худоби знижується приріст маси та молочна продуктивність.

Профілактичні заходи спрямовані на знищення умов, які сприя розвитку личинок вольфартової мухи. Зокрема, овець навесні погол по оглядають і обробляють. За місяць до вигону на пасовище у вала і баранів обстригають шерсть навколо препуція (роблять “обніжку* щоб не накопичувалась там волога. Якщо шерсть видалити дуже рв то до початку пасовищного сезону вона знову виросте і на ній буде тримуватися сеча, яка благотворно впливає на розвиток личинок.

Крім перерахованих мух, що нападають на тварин, великої шкб літом, особливо на пасовищах, завдають кровосисні двокрилі ком комарі, оводи, мошки, мокреці, москіти та мухи-жигалки. Від ї: нападів страждають тварини практично всіх видів. При масовому паді цих паразитів тварини погано використовують корм пасо витрачають багато енергії на захист від комах, що призводи ть до чного зниження продуктивності тварин. Молочна продуктивність рів знижується на 15-30 %, приріст маси у молодняку на 25 40 Збільшується захворюваність і падіж тварин від виснаження, ое во серед північних оленів і хутрових звірів. У період масовою р всюдження гнусу неможливо використовувати робочих тварин ' ней, їздових північних оленів. ^:

Всі кровосисні двокрилі комахи переносять збудників РІЧИЩ фекційних та інвазійних хвороб: сибірки, туляремії, бруцелыну,

umy тощо, тому необхідно постійно проводити захист тварин від їх нападу. Кровосисні двокрилі комахи під час розвитку проходять 4 ф.тіи: яйце, личинка, лялечка, доросла комаха. На тварин нападають інше самиці кровососів, тому що живляться кров’ю, яка їм необхідна пн ля запліднення для дозрівання яєць. Самці ж харчуються рослин­ними соками, нектаром і на тварин не нападають.

Іюротьба із кровосисними двокрилими комахами має певні труд­нощі, що пов’язано з їх біологією, видовим складом, місцями перебу-

іі.п іпя, умовами, строками розвитку в різних зонах країни і характером поширення в біоценозах. Тому необхідно передбачати заходи, спрямо­вані на ліквідацію місць виплоду комах, винищення личинок окриле­нії'. форм, залежно від зональних і місцевих умов. Заходи боротьби з і m юм розподіляють на профілактичні, винищувальні і захисні.

11. рофілактичні заходи передбачають створення у природі умов, ми прпйнятливих для біоекології преімагінальних фаз кровосисних ііиокрилих комах. Тваринницькі ферми, літні табори і загони для тва­рин розміщують на відстані 1-1,5 км від боліт, заболочених лісів і ми uni та інших місць виплоду і перебування кровосисних двокрилих тм,їх. Тварин слід випасати в період найменшої чисельності і актив­ній h кровососів. Для попередження залітання їх у приміщення на ми*¹1 іч \ і вікнах встановлюють дротяні або марлеві сітки. Для обме-

п і місць виплоду москітів і мух-жигалок облаштовують тварин­ницькі ферми, прилеглу територію і пасовища.

1«>/)<>тьба з кліщами, пухопероїдами, клопами і шкіроїдами. Імнчіп економічні збитки народному господарству завдають багато- чиї « піні види кліщів, які нападають на тварин. Кліщі відомі як пере- ИІИІІНКИ і резервуари збудників інфекційних та інвазійних хвороб Ht" ший і тварин, зокрема кровопаразитарних: піроплазмід, бабезій, ійіи іиі, тейлерій. Кліщі переносять збудників анаплазмозу, туляре­мії, і шрохетозу, Ку-гарячки, ряду вірусів тощо. Передача і поширен­ії и пінами різних збудників від хворої тварини до здорової можлива ц<*ші оиаріально і трансфазно, тобто на всіх фазах розвитку. Кліщі є І*йи,і, проміжними господарями для багатьох гельмінтів. Серед вели- |мі 1.1'н.кості родів кліщів (близько 1400) особливо вирізняються іксо- Ц**иі цч асові, гамазові, а також пухопероїди, волосоїди та постільні іаі альною ознакою цих комах є подібність у будові тіла: голо­ві ц>\ ш. черевце, членисті кінцівки і німфа (кліщі). Пухопероїди, ►«і і клопи у своєму розвитку не мають фази лялечки.

Всі кровососи, нападаючи на тварин тисячами, окрім кровоссання і можливого перенесення збудників різних захворювань, отруюють організм отруйною слиною, непокоять тварин. У місцях присмокту­вання викликають запалення тканин, з’являються ранки, у подальшо­му - виразки, нориці, куди мухи можуть відкладати свої яйця, із яких потім розвиваються личинки, що паразитують на тілі тварини. Вра- < жені кліщами тварини погано ростуть, виснажуються, слабнуть. За- § кліщені тварини за літній період втрачають до 5 -6 л крові, надій мо*« і лока на 1 корову знижується на 25-40 %. У пташниках, заселених» кліщами, птиця стає малорухомою, знижується несучість на 19-70%* при паразитуванні персицького кліща і на 10-40% при паразитуванні'! курячого кліща. Падіж птиці, особливо курчат, у першому випадку* складає 50-80%, у другому - 2-5%. Курячий і персицький кліщі парі«* зитують на багатьох видах дикої птиці: гусях, качках, голубах тощо,

У пташниках, заселених постільним клопом, несучість курей знижу*⁴ ється на 19%, а приріст маси - на 20%. ’»

Іксодові кліщі. Виявлено близько 70 видів кліщів даної родини, инН належать до 6 родів. Більшість їх паразитує на ссавцях і птахах, ден менше - на плазунах, деякі види нападають і на людину. Значну чй тину життя іксодові кліщі проводять у навколишньому серед они І Самка відкладає яйця на землю, купками. Серед інших членистоног іксодові кліщі найбільш плодовиті. Одна самка може відкласти під до 15 тис яєць, після чого вона гине. Личинки, які невдовзі вилуїиі: ються, живляться кров’ю тварин і птахів, линяють і перетворюють на німфу, а потім, знову ж після линьки - в імаго. На господарі л"~ нки живляться кров’ю 3-5 діб, німфи - 3-8 і самки - 6-12 діб. Де види іксодів у природі перезимовують у всіх фазах розвитку, ішіН лише у фазі імаго.

Як і при захисті сільськогосподарських тварин від нападу іш| тичних комах, комплекс заходів боротьби з іксодовими кліщами н чає профілактичні і винищувальні. Профілактичні заходи спрямо' на недопущення нападу кліщів на тварин, попередження поіни кліщів у природі і утворення нових кліщових вогнищ. Для нсдопуі ня поширення кліщів тварин переганяють або перевозять до інші активізації кліщів, особливо у південних зонах країни. На пасои створюють несприятливі умови для існування кліщів і їхніх яі ць цього своєчасно скошують і скиртують траву; розкорчовують мої! тні кущі і знищують бур’яни; проводять дератизаційні заходи.

Курячий кліщ є ектопаразитом домашньої птиці, належить до ро- шни гамазових кліщів. Паразитує курячий кліщ зрідка на гусях і кач­ках та індиках. Живе у щілинах різного обладнання пташників. Куря­чого кліща знаходили у гніздах голубів, стрижів, ластівок, дятлів, со­рок, галок, кажанів тощо. Реєструвались випадки паразитування його па великій рогатій худобі, конях і інших домашніх тваринах.

Нападають ці кліщі на домашню птицю для кровоссання перева­жно вночі. Внаслідок цього знижується несучість і м’ясна продуктив- мнть ураженої птиці. Заповзаючи у великій кількості у порожнину нпі/л та зовнішній слуховий прохід птахів, курячий кліщ викликає тя- іькі запальні процеси. Часто курячі кліщі викликають загибель курчат. В опалюваних приміщеннях кліщі паразитують і розмножу- Ю м,ся протягом всього року.

('амка кліща після запліднення та ссання крові за життя може ро­ти і, 7-8 яйцекладок, відкладаючи за кожен раз від 3 до 20 яєць. Роз­цінок яєць залежить від температури: при 23-25°С личинки виходять

11. чиця через 2-3 доби, при 16-17°С - через 4-5 діб, а зниження тем­ператури до 10°С повністю припиняє розвиток яєць і викликає їх за- иин нь. Дорослі курячі кліщі здатні виживати без живлення в пустих її і міх будиночках при температурі до - 25-28°С. Без живлення вони Мі І-куп. існувати до 12 міс, під дією прямих сонячних променів при п мисратурі 40°С і більше - швидко гинуть. У боротьбі з курячими к.пінами використовують комплекс профілактичних і винищувальних

Профілактичні заходи передбачають створення умов, які попере- (М чоїї, появу паразитів у пташниках. ГІтицю на наявність курячих мім 11 и досліджують не менше 2-х разів на рік - весною і восени. Пе- |н. тич і к) проводять дезінсекцію і дезакаризацію приміщень та облад- імипч її них, а також обробляють птахів інсектоакарицидами. Ком- МФ і, і уіоть господарства, поповнюють поголів’я птахів із господарств

п ні щодо ектопаразитів. Птицю, яка надходить для ком-

іми' іуилння господарства, витримують у карантині, досліджують на «р і і гімсть ектопаразитами. Водночас перевіряють тару, обладнання ін|і. імс і и догляду за птицею.

¹ > 11111 м із важливих заходів, які перешкоджають розмноженню

• мини па птахофермах і птахофабриках, є постійне підтримання ви- »..ti.ni ріння ветеринарної санітарії у птахівничих приміщеннях і на і ► і.»* і..р 11 Профілактичну дезінсекцію і дезакаризацію проводять ко-

• жний раз після звільнення приміщень від птиці, перед новим компле­ктуванням, з урахуванням технологічного режиму в господарстві. На великих птахофермах і птахофабриках будують спеціальні примі­щення для обробки тари для яєць, інвентарю і предметів догляду. При вигульному утриманні птиці обладнують піскові ванни. Для попере­дження заносу кліщів на птахофабрики і ферми слідкують за тим, щоб на території господарства не було голубів, горобців та диких птахів. Забороняється вивозити із господарства уражену пгицю.

Аргасові кліщі, яких налічується 17 видів, належать до 3-х родів; найбільш поширені кошарний та персицький кліщі. І

Кошарний кліщ є паразитом переважно овець, але може жити н| коровах, верблюдах та інших тваринах. Личинки паразитують на тілі господаря, линяють і перетворюються у фазу німфи. Дана фаза ма|

5. стадій линьки, після чого німфи перетворюються в імаго. В імагіналь«' ній стадії кліщі можуть паразитувати, нападаючи на тварину неоднорцг зово. Без живлення імаго живуть понад 10 років, а личинки - до 1 року. ,■* Статевозрілі кліщі в різних тріщинах і щілинах тваринницькі^ приміщень відкладають яйця, з яких згодом виходять личинки. ЛичиН*^ ки, а надалі дорослі кліщі, паразитують на тваринах. Дорослі кліщі || німфи живляться на тварині від 30-40 хв до 1-2 год. Личинки, які ирИ*' смокталися до шкіри, в різних частинах тіла, залишаються там ирот гом кількох днів. Вражені кліщами тварини втрачають апетит, худну можлива їх загибель. Найбільш інтенсивна закліщеність кошар ви чається у період перебування в них овець - у грудні-березні.

Кошарні кліщі не можуть переміщуватися із одного приміщені“ інше. Відбувається це при перегонах овець, або кліщів заносять приміщення з інвентарем, оскільки на пасовищах даний вид кліщі* зустрічається. З метою профілактики особливу увагу слід звертити недопущення уражених тварин у благополучні приміщення.

Масовий напад кліщів викликає у тварин кліщовий параліч, якого найбільш чутливі ягнята. Кліщовий параліч у овець реєстру ся з кінця грудня і продовжується до березня, тобто в період тування на вівцях кліща в стадії німф. Пік захворювання відмічік в кінці грудня - початку січня. Тварини гинуть на 3-5 день иіиЦ рших ознак захворювання. При одночасному паразитуванні до 1000 , летальний кінець хвороби можливий навіть на 2-гу добу.

З метою профілактики овець досліджують на наявність ші|)£ не рідше одного разу в місяць. Кошари і бази перевіряють пмґ

і и »сени. Приміщення, призначені для зимового утримання овець, вліт­ку очищають від гною і ремонтують: замащують всі щілини, діри, і рицини, а потім білять свіжогашеним вапном. Щілини, дірки, тріщи­ни перед замащуванням засипають 12%-ним дустом гексахлорану або м швають мазутом, автолом, креоліном, глиною; засипають дезінсек- і.іліном або обшпарюють кип’ятком. Приміщення ззовні і зсередини,

• юніш і різноманітне обладнання, паркан тощо обробляють емульсі- чмп, які містять гексахлоран, або зрошують одним із наступних інсе- міщидів: 2%-ним розчином хлорофосу; 2%-ною водною емульсією І \ 1 ІЗ; 3%-ю емульсією креоліну. Використовують також гексахло- р.июні шашки НБК-Г-17. Білять поверхню приміщення 15-20%-ною і м меизією 12%-ного дусту гексахлорану'.

Черсицький кліщ зовнішнім виглядом нагадує клопа, тому його ще ііії лінають персицьким клопом. Нападає на свійських і диких птахів імі.т.ох. видів, а також на людину. Здебільшого уражаються кури, (пічки, гуси. Зареєстровані випадки паразитизму на великій рогатій ч\ мої, конях, свинях. Масове паразитування кліща знижує несучість нрси і викликає загибель курчат. Місцем перебування персицького (.шт.! у природних біотопах є невеликі ліси, лісові смуги, гаї, парки,

дерева. На всіх фазах свого розвитку він може тривалий

••«і і чиодувати: личинки до 8 міс., німфи - від 12 до 15 міс., імаго - ф! І<1 років.

Після кровоссання самка відкладає від 25 до 267 яєць. Кладка яєць *Иі>мм<ться за температури не менше 20°С. Через 3-4 тижні із них і Мінимо п,ся личинки, присмоктуються до птахів, де і паразитують від

4. ми Пі днів. Нассавшись крові, личинка відпадає від тіла господаря і Липні перетворюючись у німфу (2—4 стадії німфи). Цикл розвитку ними і і сперації кліща дорівнює 3-8 місяців.

ІІ.і шахів персицькі кліщі нападають переважно вночі. Сезон їх й»І*іиіпмчшня - травень,- вересень. За період одного нападу самки |н> мі н, і ую гь від 50 до 60 мг крові, а самці - від 17,5 до 40 мг.

111. .і і р і с г маси у птиці знижується в середньому на 250 г. Якщо на

І нрі \ нападає 300 і більше личинок, вона відмовляється від корму, ІМ пііі і опущеними крилами. Через деякий час у птахів відмічають {|*І» ■ м 1111' і або обох кінцівок, внаслідок чого курка гине. Персицькі |нііш ц. і "-носять збудників тифу птиці, енцефаломієліту коней, Сибі­рі ор 11.‘ її >о іу овець, кіз і людини, чуми птахів, туберкульозних па- ) і і.кого типу та рикетсіоподібних мікроорганізмів. Профіла­ктичні заходи боротьби з персицькими кліщами аналогічні заходам боротьби з курячими кліщами.

Пухопероїди птахів і волосоїди ссавців. Належать до загону Маї- Іорї^а, викликають групу захворювань - маллофагози. Уражені пта­хи втрачають пір’я (за винятком махових і рульових), ссавці - воло­сяний покрив. Знижується продуктивність тварин. Уражені пухоперо- їдами птахи, оскільки вони втрачають пір’я, часто хворіють застуд­ними хворобами.

Пухоїди і пероїди птахів, як і волосоїди тварин - безкрилі комахи з добре розвиненим ротовим апаратом гризучого типу. Вони розви­ваються за типом неповного перетворення. На тілі птиці або ссавця пухопероїди і волосоїди розвиваються 3-4 тижні. Самки відкладають по 20-60 яєць (гнид), закріплюючи їх маточним секретом (особливою клейкою рідиною) по одному або скупченнями біля основи пір’я, У ссавців - біля прикореневої частини волосся. Через 4-20 днів із яйця виходить личинка, яка протягом 2-3 тижнів 3-5 разів линяє і перо* творюється в імаго. Харчуються ектопаразити пір’ям, пухом, волова сям, виділеннями сальних залоз, кров’ю, лімфою та лусочками спід; рмісу. Живуть малофаги виключно на тілі господаря; поза господі рем, без харчування, вони можуть проіснувати не більше 3-8 діііі Разом з тим деякі представники пухопероїдів можуть жити, розмін жуватись і поширюватись у підстилці, коли птиця втрачає пір’я і ні' кладеними на них яйцями. Поширюються пухопероїди і волосоїди предметами догляду.

Масовому розмноженню даних паразитів сприяє скупчене уі| мання тварин, у тому числі птиці, особливо в темних сирих при щеннях і пташниках за неповноцінної годівлі. Зниження кілька кліщів відмічають весною в період линьки. Вони погано перемін) сонячне проміння і сухість, тому у літній період на пасовищіїх ж* соїди локалізуються у вологих частинах тіла господаря, куди не II никають прямі сонячні промені: вушні раковини, основа рої іи (у рів), у міжщелеповому просторі, на внутрішній поверхні стегон,

Паразитизм малофагів підсилюється тим, що вони можучі. І носити спірохетоз, ІНАН коней, чуму птиці та збудників німій* хворювань. Порушення цілісності шкірного покриву тварин під* ворота для проникнення інфекції.

Профілактичні заходи боротьби із пухопероїдами анаши ІчмІ дам боротьби з курячими кліщами. З волосоїдами, які плріиіи уін

великій рогатій худобі, конях та інших тваринах, борються наступним ■іином. Протягом всього року обстежують ферми, стада, конебази, конюшні, а також тварин на наявність волосоїдів. При їх виявленні проводять дезінсекцію і дезакаризацію приміщень, територій і ферм, і також самих тварин. Для дезінсекції приміщень (на їм²) площі ви- ірачають 50-100 мл 0,5%-ної водної емульсії ТХМ-3; 5 %-ну водну емульсію поліхлорпінену.

Клопи постільні. Живуть у гніздах птахів, крільчатниках, жилих и V чинках, оселяючись у тріщинах і щілинах стін, посліді, кормовому інвентарі, вентиляційних трубах, у щілинах тари, яка служить для пе­ревезення птиці і яєць. У холодну пору року вони знаходяться побли- і\ джерел тепла. На тварин, у тому числі птицю, клопи нападають переважно вночі. Клопи спричинюють не лише неспокій, а й викли­каючі, втрату маси тіла, у птахів - знижують несучість. Крім того, во­ни можуть переносити збудників туляремії, спірохетозу, пастерельо- л , сальмонельозу, лейшманіозу тощо.

іавдяки добре розвиненим трьом парам ніг клопи переповзають із "много приміщення в інше. Самка за 1 день може відкласти від 1 до І ' яєць, а протягом життя, за оптимальних умов, - до 540 штук. Із МІ ні. розвиваються личинки, які протягом 1-3 міс. проходять 5 линьок і перетворюються в дорослу комаху. Дорослі клопи ссуть кров 3- I • м(, тоді як личинка - 1-2 хв. Тривалість життя дорослого клопа "• І '25 днів. За рік клопи дають кілька поколінь. Профілактичні за- *"ми проти постільних клопів аналогічні заходам боротьби з іншими •мшіаразитами птахів та ссавців.

Шкіроїди. На території України мешкає близько 90 видів жуків- німриіців. Більшість із них пошкоджують шкірно-хутрову сировину, }"ПИ. ратиці, сушені кишки, м’ясні продукти, шерсть, щетину, перо ♦ищи І Іайбільшу шкоду спричинюють шкіроїди: шинковий, сибірсь- ііні шипуватий або лисий, мишино-сірий та деякі інші.

1. комахи можуть бути переносниками збудників інфекційних **нри(> (сальмонел, кишкової палички тощо). У природних умовах і*н і|м ,і ці чустрічаються на трупах дрібних тварин, у норах гризунів, у іиіі мч пінці тощо. Можливе завезення шкідників із зараженою ри-

*"•' м’ясокістковим борошном на птахоферми, комбікормові за-

•••-чі , нппарські господарства та інші підприємства.

11. )" іфінактичні заходи спрямовані на попередження появи і попти- |№*ми т..» о паразита в сприятливих для його існування місцях. Не­обхідно попереджати занесення шкіроїдів на різні підприємства. Ос­новним місцеперебуванням їх є мішкотара, яку вони псують і в якій можуть розмножуватися. Для її знезараження рекомендують промо­рожування при - 10-15°С протягом 3-5 діб. У подальшому мішкотару зберігають при температурі 0 - 5°С. Низькі температури викликають загибель жуків.

Класифікація препаратів. Класифікація всіх інсектоакарицидів має велике значення, якщо враховувати їх численний асортимент. Ін- сектоакарициди класифікують за наступними ознаками: мета і галузь використання (виробнича класифікація); здатність проникати в орга­нізм паразита, характер і механізм дії; хімічний склад, ступінь дії на теплокровних тварин.

Залежно від мети і галузі використання розрізняють: акарициди - для боротьби з кліщами; атрактанти - для приваблювання комах; адициди - для боротьби з тлями; інсектициди - для боротьби з шкідливими комахами; інсектоакарициди - для одночасної боротьби з кліщами і шкідл' вими комахами;

ларвіциди - для боротьби з личинками комах; овоциди - для знищення яєць шкідливих комах; репеленти - для відлякування членистоногих комах тощо.

За здатністю проникати в організм тварини паразита, характсроЦ механізмом дії розрізняють такі препарати:

контактні, які викликають загибель комах при контакті з прсії! том будь-якої частини тіла комахи;

кишкові, викликають загибель при потраплянні з їжею в оргя* комахи;

системні, здатні пересуватися по судинній системі рослин і кликати отруєння комах, які ними живляться;

фумігати, діють на комах у пароподібному стані через оргмии хання.

Як інсектоакарицид використовують препарати, що входин. $$ зних класів хімічних сполук: хлорорганічні галогенопохідні, їм аліфатичних, аліциклічних, ароматичних вуглеводнів, фосфор» чні, похідні карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислої (ий ти), синтетичні перитроїди тощо.

Слід відмітити, що представники одного і того ж класу можуть мати різні активні та токсичні властивості за подібної хімічної будо­ви. Кожний препарат має характерні особливості і відрізняється від г поріднених з ним рідше за спрямованістю, частіше за силою інсекто- лкарицидної і токсичної дій.

Інсектоакарациди повинні відповідати наступним вимогам: мати специфічну дію на членистоногих на всіх стадіях розвитку при використанні навіть у мінімальних дозах; мати персистувальну властивість;

зберігати ефективність дії за різних метеорологічних умов; мати ергономічні показники; не накопичуватися у довкіллі;

бути не шкідливими для обслуговуючого персоналу; не мати побічної віддаленої дії.

Методи застосування препаратів-інсектоакарацидів, форми крепаратів. У тваринництві та ветеринарній медицині інсектоакари- іш ін використовують шляхом обприскування, розпилення, нанесення тіла за допомогою пуронів, купання тварин та аерозоль­ній обробки.

(Ншрискування - здебільшого застосовується для обробки вели­ких І влрин. Переваги методу - рівномірний розподіл діючої речовини ни поверхні тіла, можливість використання комбінованих препаратів.

Ро шилення - нанесення препарату у пилоподібному стані на по- »«І'чшо тіла тварини. Переваги даного методу — простота у виконанні, Мі мы 11 шість локального нанесення на тварину і використання готових иіиі і.фтизованих дуетів; недолік - значна витрата препарату, забру- йм* ПНЯ робочої зони.

• >о робка пуронами - поливання тварин вздовж хребта композиці- іми 11 органічних розчинників та інсектоакарицидів.

І' мілігня тварин - обробка тварин шляхом занурення у водні роз­мінні пестицидів. Позитивні властивості методу - висока ефектив­ні* 11.. >і >робки, недолік - трудомісткість процедури.

\' роюльна обробка - спалювання димових термічних шашок,

І#»' і стрічок, які містять пестициди, або розприскування розчин-

ІИь прі'илратів із спеціальних розпилювачів.

'• і'¹ і трипарній практиці і тваринництві пестициди використову- \ ВИГЛЯДІ розчинів, емульсій, лосьйонів, суспензій, порошків . і мм аерозолів, пуронів, інсектицидних мазей, інсектицидних олі-

І

вців, інсектицидного мила, зоошампунів, плівок, бірок, вушних номе­рів, димових шашок, таблеток, стрічок тощо.

Розчини - рідка лікарська форма, що являє собою гомогенну, од- І норідну за фізико-хімічними властивостями суміш, яка складається із розчинної лікарської речовини (однієї або кількох) і розчинника (од­ного або кількох).

Емульсія - однорідна за зовнішнім виглядом лікарська форма, яка складається із нерозчинних тонкодисперсних рідин і призначена для зовнішнього, внутрішнього або перректального використання. При розведенні водою дані форми дають стійкі, зручні для обприскування поверхні тіла тварин емульсії. Іншими словами, емульсія - суміш,¹ дисперсійною фазою якої є вода, а дисперсною - нерозчинні у воді рідини (жир або ефірні олії, бальзами тощо). |

Концентрати емульсій - композиція рідин, які не можливо змі« \ шати, стабілізують їх шляхом додавання емульгаторів. При змішу» , ванні з водою концентрати дають стійку емульсію. Негативна властЦі ' вість їх - розшарування при зберіганні.

Лосьйони - емульсії, які додатково містять у своєму складі си тові добавки.

Суспензії - дисперсна система, у якій тверда речовина знаходк ся у завислому стані в рідині.

Порошки (дуети) - лікарська форма у вигляді сухої, сипкої ри‘ вини для зовнішнього і внутрішнього використання.

Аерозолі - тверді або рідкі часточки пестицидів, які знаходять*} повітрі в завислому стані. їх отримують різними способами (нЩі клад, спалюванням термічних шашок, таблеток, стрічок тощо) пбй допомогою генераторів.

Пурони - препарати, які у формі рідини наносять на шерсті» рини, що є значною перешкодою для їх поширення. Вони у си складі містять розчинник і препарат. Вибір розчинника вилий## стан засвоєння препарату та стан шкіри, її захисні функції. І ІрсіН цієї групи наносять на ділянку спини в зоні хребта.

Найкращі пурони із перетроїдів і розчинників:

а) 1 група розчинників - 2-проноксіетанол, 1-метоксі-2-іі|и»і'

1. -етоксі-2-пропанол та їхні суміші, пропіленгліколь;

б)2 група розчинників - етиленгліколь, діацетат, 2-ііроши ацетат, 2-бутоксіетилацетат, 1-метоксіпропіл-2-ацетат і їхні гумі

Крім того, до складу пуронів можуть входити стабілізатори і ан­тиоксиданти, такі як 4-бутил-2,5-діметолфеніл від 0,1 до 1,0 %, а та­кож фарбники, які не змиваються і завдяки яким добре видно, яку пшрину обробили.

Інсектицидні олівці - суміш воску, аеросилу, парафіну, крейди, шертних наповнювачів та пестициду. їх застосовують для боротьби з ілрганами, клопами, мухами, тощо. З цією метою олівцем у місцях і купчення комах наносять смуги шириною 2-А см.

Інсектицидні мазі - суміш пестицидів з везеліновим маслом або на челіном.

Інсектицидні мила - механічне змішування на водяній бані пести­циду у різній формі з милом.

їоошампуні - композиція пестицидів з косметичними шампунями. К використовують для свійських тварин у боротьбі з ектопаразитами.

/Ілівки - пестицид, нанесений на основу з плівки, яку фіксують на ікчіерхні предметів, стін тощо. Пестицид поступово викристалізову-

11. і.оі, а комахи, повзаючи по поверхні, отруюються.

Нірки, вушні номерки, ошийники - пестицид внесений до полімер­ної основи, з якої виготовлені номерки або бірки, що кріпляться до винної раковини тварин. Ошийники виготовляються із синтетичних миісріалів, просочених розчинами перитроїдів.

Хімічні методи боротьби з членистоногими. Неоцидол. Випус­ки 11.СЯ У формі 60%-ГО концентрату емульсії жовто-коричневого КО­НІ,пру. В 1 л препарату міститься 600 г діючої речовини - діазинону

і и І.’() і емульсійного наповнювача.

І Іреиарат застосовують проти кліщів паразитоформних і акарифо- цмипч, м’ясних мух та їх личинок, вошей у худоби й овець методом цГнірін кування водною емульсією: 100 мл препарату на 100 л води І і 11)00) два рази з інтервалом у 6 днів із розрахунку 1-3 л на тварину. Цч» ьоротьби з ектопаразитами овець неоцидол застосовують у формі Іиіімпі емульсії: 420 мл препарату на 1000 л води методом купання. ІІ'іч профілактики псороптозу овець купають у водному розчині пре- !«('»¹V і' тій же концентрації навесні та восени одноразово, а з лікува- метою - двічі з інтервалом 10 днів.

Мі- шпідот рекомендують підшкірно вводити 1%-ний розчин ат- ^•ніт ' уііі,фату в дозі 0,5 мл на 100 кг живої маси тіла тварини. Для ||«И«Ммп., і ксодових кліщів приміщення обприскують 0,2 - 0,5%-ною

\ 'ІГі йодною емульсією неоцидолу (50-100 мл/м² ). Тварин в об- !

і

роблені приміщення можна заводити через 2-3 год після ретельного провітрювання. Пташники проти кліщів у курей обробляють 0,25- 0,5 %-ною, а проти кліщів аргасових - 1-2 %-ною (за АДР) водною емульсією (100-200 мл/м²) дворазово з інтервалом 15 днів. Через 2,5- 3 год після обробки птиці дезакаризують годівниці, напувалки, гнізда 3%-ним розчином кальцинованої соди з розрахунку 100 мл/м' повер­хні. Птицю запускають в оброблені приміщення не раніше ніж через З год після дезакаризації.

Застереження. Молодих тварин віком від 4 тижнів оброблять дуже обережно. Забивати худобу на м’ясо після купання у водній емульсій препарату дозволяється лише через 14 днів, а овець - через 20 днів, М’ясо тварин, вимушено забитих раніше вказаного терміну, дозвол ється використовувати в їжу людей тільки після визначення залиш к препарату лабораторним методом. Молоко тварин протягом 14 дн' після їх обробки для харчових цілей не використовують.

Себацил 50%. Випускається у пластикових флаконах по 250 мл та 1 каністрах по 5 л та бочках по 190 л у формі 50%-го прозорого маслян розчину. У 100 мл препарату міститься 50 г діючої речовини - фоксиму.

Препарат застосовують проти вошей, волосоїдів, мух та їх л‘ нок, кліщів іксодових у худоби, овець і свиней методом купання обприскування. Тварин обробляють одноразово розчином себацшіу розрахунку 100 мл препарату на 10 л води. При виникненні псороіі зу, хоріоптозу, саркоптозу тварин обробляють двічі з інтерн"

7днів із розрахунку 10 мл препарату на 10 л води. При встановив діагнозу на саркоптоїдози у випадку сильного ураження тварин " центрацію себацилу збільшують у 2 рази (20 мл/10 л води). Овець пають у ваннах із розрахунку 1 л препарату на 1000 л води. У іір~ товлений розчин тварин занурюють із головою на 30 с.

Обливання тварин полягає в тому, що лікувальну рідину пан за допомогою губки, зволожуючи все тіло. Кількість робочою р ну емульсії для 1 тварини становить: для худоби - 3-4 л, оноць З л, свиней - 0,5-1 л.

Застереження. М’ясо худоби і свиней дозволяється никорщі вати для харчування людей на 28-й день, овець - на 25-іі день обробки. Тварин, молоко яких призначене для харчових шл»Иі препаратом не обробляють. У випадку отруєння худоби і н і«*₌ сгосовують 1%-й розчин атропіну сульфату в дозі 2,5 мл ми | живої маси внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Себацш ПУР-ОН 7,5%. Випускається у флаконах по 250 мл, пла­стиковых пляшках по 1 л та каністрах по 5 л у формі 7,5%-яого мас­ляного розчину. В 100 мл препарату міститься 7,5 г діючої речовини - фоксиму.

Препарат застосовують при виникненні саркоптозу у свиней у до-

іі 0,4 мг/кг живої маси. Його наносять за допомогою автоматичного шприца або аплікатора вздовж спини, починаючи з ділянки між рако- шпіами вух і закінчуючи коренем хвоста. При ураженні раковин вух препарат вводять у кожну з них. Для профілактики саркоптозу пле- мпіних кнурів обробляють 2 рази на рік, племінних свиноматок - за І тижні до опоросу; підсвинків - при переведенні на відгодівлю. Мишей знищують одноразовою обробкою. У тяжких випадках оброб­ку повторюють через 2 тижні.

Застереження. Забивати свиней на м’ясо дозволяється через 30 днів після останньої обробки препаратом.

Іктьфо спрей плюс аерозоль. Форма випуску - алюмінієві аерозо- иі.ш балончики, які містять 50 мл рідини із специфічним запахом. У Піп мл препарату міститься 0,15 г діючої речовини - пропоксуру (ко­ні. і к ша отрута).

іастосовують для знищення у собак бліх, вошей, волосоїдів, клі­шні іксодових. Уражені ділянки тіла обприскують препаратом на від- I ПІНІ 50 см протягом декількох секунд проти шерсті до її легкого зво- міііи'ііня.

І’П'їьфо спрей-аерозоль. Це рідина із специфічним запахом, яку цпім кають в алюмінієвих балончиках по 50 мл. У 100 мл препарату Міі і п і і.ся 0,25 г діючої речовини - пропоксуру.

Препарат застосовують для знищення бліх, вошей, волосоїдів та їж іксодових у собак і котів. Уражені ділянки тіла обприскують

нлрлгом на відстані 50 см проти шерсті до її легкого зволоження.

Іипь(/)о-нашийник. Нашийник поліхлорвініловий жовтого кольо- (IV ИІОПІ просочується діючою речовиною - пропоксуром. 10 г на- ІинНпііка містить 0,94 г пропоксуру. Застосовують для профілактики Ймінілрл штарних захворювань у собак і котів.

/|ім\ иання: великим собакам одягають нашийник довжиною 66 см ніч маса - 45 г, вміст пропоксуру - 4,23 г). Дрібним собакам і •мім і тягають нашийник довжиною 35 см (середня маса 12,5 г, h І пропоксуру - 1,17 г). Нашийник ефективний проти бліх протя- м і ■ МІС, кліщів іксодових - 10 тижнів.

Больфо-порошок. Випускається у формі порошку в пластикових балончиках по 100 г. У 100 г препарату міститься 1 г діючої речовини

• пропоксуру.

Застосовують для знищення кліщів іксодових, бліх, вошей та во- лосоїдів на шкірі собак і котів. Шерсть тварин посипають тонким ша­ром порошку, який втирають у шкіру проти шерсті. При цьому обро­бляють весь тулуб: голову, вуха, шию, спину, хребет, живіт і лапи. Потім шерсть добре вичісують для видалення паразитів та їх личинок, які загинули. Частина препарату затримується на шкірі. Обробку про­водять 1-2 рази на тиждень.

Застережень не має, а протипоказання відсутні.

Больфо-шампунь. Це рідина жовтого кольору, густої консистенції

з приємним запахом. Випускається у пластикових тюбиках по 100 і 250 мл.

У 100 мл препарату міститься 0,122 г діючої речовини - пропоксуру,

Застосовують для знищення бліх, вошей, волосоїдів і кліщів іксо» дових на собаках. Препарат водночас сприяє кращому догляду за ш«я рстю тварин. Шампунь наносять на мокру шерсть голови, шиї та вух І через 5 хв добре промивають теплою водою.

Тігувон-10, -20, -20G. Випускається у формі масляного розчину | коробках з герметично запаяними піпетками по 0,3, 0,4, 1,0 мл. Заста» совують для обробки собак і котів проти бліх. В одній піпетці ті.'ущ0* ну-10 міститься 0,3 мл розчину (30 мг діючої речовини - фентіонуЦ тігувону-20 - 0,4 мл розчину (80 мг фентіону); тігувону - 20 G - 1,0 МЦ розчину (200 мг діючої речовини - фентіону). і

Тігувон-10 застосовують для обробки котів віком 1 рік живою сою 2 кг; тігувон-20 - для обробки собак живою масою 3-10 кг; /ИU вон-20 G - для обробки собак живою масою більше 10 кг. І Іроїт” наносять на шкіру між лопатками.

Дозування: тігувон-10 - 1 піпетка на 2 кг живої маси; тігушнь)

1 піпетка на 3-10 кг; тігувон-20 G - 1 піпетка на 10-25 кг (середні баки); 2 піпетки - на 25-30 кг (великі собаки); 3 піпетки - понад МІ живої маси (дуже великі). Одноразова доза препарату ефектними І тягом 4 тижнів.

Застережень не має.

Група амітраз. AMimpa3-N-Memiui біс/2,4 - ксилоліміиомої

• ефективно діюча речовина препаратів з незначним ступенсм чності для теплокровних тварин і високою активністю пі ній

спектром дії на членистоногих. Амітраз - контактна отрута, що ура­жає октопамінрецептори центральної нервової система паразита, при- тодячи до його перезбудження, паралічу та загибелі.

Тактик-концентрат. Випускається у залізній посудині по 1 та 5 л у вигляді прозорої рідини жовтого кольору. В 100 мл препарату міс­иться 12,5 г діючої речовини - амітразу.

Препарат призначають худобі при виникненні саркоптоїдозів, ге- матопінозу і ліногнатозу методом купання з розрахунку 1 л препарату па 500 л води. При сильному ураженні тварин кліщами і вошами об­робку тварин повторюють через 7-10 днів. Метод обприскування за- і юсовують при іксодидозі з розрахунку 7—10 мл препарату на 5 л во­їн; при ураженні кліщами корости і вошами — 10 мл. На 1 тварину ічпрачають 5 л робочого розчину. При іксодидозі овець і кіз оброб­ляють методом купання з розрахунку 1 л препарату на 500 л води; ири саркоптоїдозах, ураженні вошами і рунцем розчин готують з роз­рахунку 1 л препарату на 250 л води. Тварин занурюють з головою у приготовлений розчин на 30 с. Після купання 200 - 300 овець ванну наповнюють додатковим розчином - 1,5 л препарату на 500 л води при іксодидозі та 1,5 л на 250 л води при саркоптоїдозах, сифункула- пчах і мелофагозі.

1 Іри іксодидозі овець і кіз обприскують тактиком із розрахунку <> ми препарату на 3 л води, при саркоптоїдозах - 12 мл на 3 л води.

І Іри цьому на одну тварину витрачають 3 л робочого розчину. Сви- пгії, хворих на саркоптоз, обробляють методом обприскування із роз- . |м\\ пку 8-16 мл препарату на 2 л води. Тварин обприскують у заго- I мпч до повного зволоження шерсті. На одну тварину витрачають 2 л І І«>(ючого розчину. Приміщення і предмети догляду за тваринами де- | тмрінутоть методом обприскування: 16 мл препарату на 2 л води.

Застереження. Худобу, кіз і свиней можна забивати на м’ясо через М юч, овець - через 7 днів після останньої обробки. Максимально до­ни шма концентрація препарату в продуктах тваринництва: в ялови­чині іа свинині - 0,05 мг/кг; баранині - 0,1 мг/кг; молоці - 0,01 мг/кг.

ктеп-емульсія. Випускається у флаконах по 100, 500 і 1000 мл у ■).ирмі емульсії жовтого кольору. В 100 мл препарату міститься 12,5 г і речовини - амітразу.

Препарат застосовують при іксодидозі, саркоптоїдозах, сифунку- ■ні.и.іх худоби, овець, кіз і свиней методом купання або обприску- ми.іи Робочий розчин готують у співвідношенні: 100 мл препарату

І

на 50 л води. Доза препарату для тварин: 30 мл на 15 л води; 35 мл на | 17 л води; 100 мл на 50 л води; 200 мл на 100 л води; 400 мл на 200 л води; 1000 мл на 500 л води; 2000 мл на 1000 л води. Тварин оброб­ляють двічі з інтервалом 10 - 14 днів. Для тривалого зберігання гото­вий розчин стабілізують кальцію гіодроокисом з розрахунку 5 г на 1 л розчину.

Застереження. Обмежень щодо споживання м’яса і молока для хар­чування людей не має. Препарат не застосовують для обробки коней.

Хлорорганічні сполуки (ХОС). Хлорорганічні сполуки - група препаратів, які використовують у сільському господарстві. За хіміч­ним складом вони поділяються на:

• хлорпохідні вуглеводні аліфатичного ряду (гексахлорбутадіон, діхлоретан тощо);

• хлорпохідні аліциклічних вуглеводнів (гексахлорциклогексан ТІ його аналоги, гамма-ізомер ГХЦГ тощо);

• хлорпохідні ароматичних вуглеводнів (гексахлорбензол, кельта' тощо);

• поліхлортерпени (поліхлорпінен, СК-9, поліхлоркамфеїн тощо)

• поліхлорциклодієни (алдрін, гептахлор тощо).

Характерна особливість ХОС - їх висока персистентність, тоб

стійкість до дії факторів довкілля. ХОС зберігаються у грунті 1 рік, в тваринницьких приміщення - кілька місяців. Значна їх частині препарати середньої токсичності. У зв’язку з тим, що ХОС - ліпот пні речовини, вони накопичуються в першу чергу у органах і тка! нах, багатих на ліпіди, добре проникають через плацентарний і ге тоенцефалічний бар’єр.

При аліментарному потраплянні ХОС добре всмоктуються сл вими оболонками травного каналу з наступним утворенням в орг змі тварин метаболітів, токсичність яких не рівнозначна. У лак чих тварин ХОС виділяються з молоком.

На підставі наказу МОЗ СРСР №138 від 02.03.89 р. використ ГХЦГ заборонено. У даний час в Росію та Україну для боротьби 1 топаразитами м’ясоїдних завозиться із Угорщини хлорорганічні лука - аурикан.

Аурикан - вушні краплі. Композиція, до складу якої мх< преднізолон натрію - 0,03 г, гексамідин ізотіонату - 0,05 г, тої гідрохлориду - 0,2 г, ліндан - 0,1 г, ксилен - 0,5 г, гліцерии 2ґ, тильована вода - 100 мл.

За зовнішнім виглядом - слабо зафарбована рідина з незначною опалесценцією, pH 5,5-7,5. Термін придатності - 3,5 р. Препарат ви­користовують при захворюванні собак і кішок на отодектоз, мікро­ні іий отит тощо.

Упродовж останніх 10 років значно зросла потреба фахівців вете­ринарної медицини в інформації про нові хімічні засоби, що зареєст­ровані в Україні та застосовуються як інсектоакарициди. Для бороть- оп із членистоногими переважно використовують препарати, які на­лежать до різних хімічних груп та мають сильно виражену біологічну ,ік тивність.

Усі лікарські препарати для боротьби з кліщами та комахами, які іч-дуть паразитичний спосіб життя, треба застосовувати відповідно до пючих настанов, затверджених Державним департаментом ветерина­рної медицини України. Перед масовими обробками тварин кожну партію препарату випробовують на невеликій групі. Наприклад, 10- I ' тиарин різної вгодованості та віку обробляють згідно з настановою піочо застосування відповідного препарату. Якщо у тварин протягом

і днів після цього не з'явилися клінічні ознаки токсикозу, то почи­нають обробляти все стадо.

Група піретроїдів. Провідні фармацевтичні фірми світу для виго­юй иення інсектоакарицидних препаратів широко використовують піп і етичні піретроїди (дельтаметрин, зетациперметрин, перметрин, н ірометрин, флометрин, циперметрин). Піретроїди - препарати ви-

і нмі юксичні для членистоногих і малотоксичні для тварин, оскільки мит і п. по всмоктуються через шкіру в кров та містять інгредієнти, які »ііонпіьнюють цей процес. Саме тому ці препарати не кумулюються в •ції .ии ші. До того ж вони легко і на тривалий час прилипають до ше- |н 11 і марин, що сприяє й високій біологічній активності проти пара­ши и Крім того, ці препарати дуже швидко руйнуються в довкіллі. Мілані ш дії піретроїдів зводиться до порушеїшя співвідношення між ініїими натрію та калію на мембранах оболонок клітин паразита, що

• нріг і п 11 юс розлади у клітинах метаболічних процесів. При цьому Гиі ік \ і 11,ся передавання нервових імпульсів через ганглії периферич­нії' кернів паразита, що призводить до його паралічу, а пізніше і за-

МИм II

//. оепюмазан. Препарат випускається за ліцензійною технологією и • \ іи іаиції фірми «Санофі» (Франція). Форма випуску: ампули по

З мл, скляні флакони по 100 мл, банки міскістю 5 л. У 100 мл препа­рату міститься 0,5 г тетраметрину і 5 г трансміксу.

При ураженні тварин іксодовими кліщами, при псороптозі, демо­декозі та для боротьби з вошами, блохами і мухами застосовують 0,0125%-ний водний розчин (1л неостомазану на 400 л води), яким обприскують всю шкіру. З профілактичною й лікувальною метою на тварину витрачають 0,5-1,5 л розчину. Для профілактики тварин обп­рискують одноразово; при псороптозі та демодекозі обробляють 2 ра­зи з інтервалом 7 днів.

Хворих на псороптоз овець купають у 0,005%-ній водній емульсії препарату (розведення 1:1000). Препарат додають у ванну з водою та ретельно перемішують. У ваннах без зворотного витікання рідини на одну нестрижену вівцю витрачають 8 л, а на стрижену -4л емульсії. Після купання 200-300 овець у ванні збільшують концентрацію до 0,0075%-ної водної емульсії неостомазану (розведення 1,5:1000). 'З профілактичною метою обробку тварин здійснюють одноразово, а і лікувальною - повторюють через 7 днів. При такій обробці на вівцях гинуть всі воші та мухи.

Коней обробляють проти коростяних та іксодових кліщів, мух І вошей методом обприскування 0,0125%-ною водною емульсією про* парату (розведення 1:400). При саркоптоїдозах обробку повторюють через 7 днів, а при іксоїдозах - через 3 дні. Свиней обробляють проти кліщів-свербунів (саркоптесів), вошей, бліх, мух методом обприску* вання або змочуванням усього покриву шкіри водним розчином пре* парату (розведення 1:400). Тварин рекомендується обробляти повторі но через 14 днів.

Кролів з вушною коростою лікують за такою схемою: у зовнішній слуховий прохід вуха вливають 1-1,5 мл водного розчину (1:400) ЖКИН томазану, змочуючи при цьому всю його раковину. Якщо короста ширилась на шкіру за межі раковини вуха, то обробляють й ураж# ділянку шкіри. Лікування повторюють через 7 днів. Собак і коті» ' пають або обприскують розчином препарату (1:200). Одноразова оЛ бка забезпечує захист тварин від іксодових кліщів протягом 2-1;( При саркоптозі й демодекозі уражені ділянки шкіри обробляють ко

10. днів до повного знищення кліщів (у зскрібках шкіри). При не. ІЙІ ленні діагнозу на отодектоз лікування тварин повторюють черсі 7 Д“

Ектомін 100 к.е. Випускається у формі емульсії жовто-коричн#' го кольору зі специфічним запахом у пластикових каністрах міг І

по 1 і 5 л. У 100 мл препарату міститься 10 г діючої речовини - ципе- рметрину та емульсійного наповнювача до 100 мл.

Препарат (водний розчин у розведенні 1:1000) застосовують про­ти паразитоформних та саркоптозних кліщів, вошей, кровососок, ово­дів підшкірних та мух шляхом купання або обприскування тіла худо­би. Короткошерстих овець обробляють таким же розчином препарату, довгошерстих - у розведенні 1:830; свиней - у розведенні 1:1000; до­машню птицю проти кліщів - водним розчином препарату в розве­денні 1:1000 (60 л на 1000 голів птиці). Приміщення для тварин об­прискують препаратом у розведенні 1:50 (5 л на 100 м² поверхні).

Застереження. Молодняк віком до 4 тижнів обробляють обережно.

()6робку тварин припиняють за 3 дні до забою. Обмежень щодо вико­ристання молока для харчових цілей не встановлено.

Ектопор-020 8А. Випускається у формі емульсії жовто- коричневого кольору зі специфічним запахом у флаконах по 500 мл. Ніл ектопору 020 5А міститься 2% діючої речовини - циперметрину і '><Х% інертних матеріалів.

Препарат застосовують проти паразитоформних кліщів при вини­кненні сифункулатозів та проти мух методом обприскування місць їх найбільшого скупчення.

/(озування препарату: худобі - 10 мл на 100 кг живої маси (від 100 м И)0 кг - 20 мл на тварину; понад 300 кг - 30 мл); вівцям і козам - І ми на 5 кг маси тіла. Тривалість обробки худоби проти кліщів - від

І чо 3 тижнів, овець і кіз - від 5 до 8. При сифункулатозах тварин об- (пинінють дворазово з інтервалом 14-18 днів; проти мух - з інтерва- 'н їм під 4 до 5 тижнів.

’Остереження. Молодняк віком до 4 тижнів обробляють обережно і іі.роГжу тварин припиняють за 3 дні до забою. Обмежень щодо вико­ли і лшія молока для харчових цілей не встановлено.

Іл токс-50 випускається у вигляді прозорого розчину жовтуватого міирішення в металевому посуді місткістю 1,5 та 2,5 л з етикеткою ■' > і р\ га». В 100 мл препарату міститься 5 г дельтаметрину (діюча |н-'іишша), 0,10 г моногідрату лимонної кислоти, 15 г кальцію доде- ммі |нч 1111 сульфату; 15 г поліетоксильованого третинно-четвертинного и мі іфенолу, 25 г 2-метоксиетилацетату, а також до 100 мл ароматн­ім і "р.і ('9.

Препарат застосовують проти іксодових кліщів, однохазяїнних и.чи. и нолосоїдів, зоофільних мух і гнусу методом обприскування

худоби та овець робочим розчином 0,5 л препарату на 1000 л води, при ураженні кліщами дво- і трихазяїнними - 0,75 л препарату на 1000 л води. При саркоптоїдозах худоби та овець для профілактично­го купання на 1000 л води додають 0,6 л препарату. Для лікувального купання 1 л препарату розчиняють у 1000 л води, обробку повторю­ють через 10-12 днів. Найкраще овець купати на 6 - 8-й тиждень піс­ля стриження. При саркоптозі свиней обприскують розчином з розра­хунку 1 л препарату на 1000 л води з наступним вичісуванням. У разі сильного ураження тварин повторно обробляють через 10-

12. днів. Об'єм робочого розчину Для обприскування однієї тварини становить для худоби - 3 л, овець і свиней - 1,0-1,5 л. Дезакаризацію ферм і пташників здійснюють обприскуванням, витрачаючи 1 л буто- ксу на 1000 л води.

Застереження. Препарат не дають тваринам під час естрального циклу. Не рекомендується обробляти тварин методом дрібнодисперс­ного обприскування. Обмежень щодо вживання м'яса та молока длі харчових цілей немає.

Байтикол 6% к.е. Випускається у вигляді однорідної прозорої мі« сляної рідини світло-коричневого кольору в пластиковому посуді мі* сткістю 1 л та в бочках по 50 л. У 100 мл препарату міститься 6 г дію» чої речовини - флуметрину.

Препарат застосовують проти іксодидозу, саркоптоїдозів, сифуН* кулатозів, бовікальозів та триходектозу методом купання та обмрніі* кування покриву шкіри тварин (душові камери). Для обробки великій рогатої худоби, овець і кіз при ураженні іксодовими кліщами одиоК# зяїнними ванну наповнюють розчином у співвідношенні 1 л іірсиаріі ту на 2000 л води, а при ураженні іксодовими кліщами дво- і триХ' їнними -1л препарату на 1500 л води. Для доливання додатковий чин розводять так: 1 л препарату на 1500 л води. Худобу дезакир ють у душових камерах. Ємність камери заповнюють розчином - препарату на 500 л води. Собак ретельно обробляють розмитім Й тиколу (1 мл препарату на 2 л води), змочуючи при цьому шо(Ні шкіру, особливо в місцях скупчення паразитів.

Застереження. Обмежень щодо вживання молока і м'яса дли чових цілей після застосування препарату немає.

Дифузіл-В спрей. Випускається у балончиках по 150 мл. V І (НІ препарату міститься 400 мг діючої речовини - перметрину.

Препарат застосовують для боротьби з іксодовими кліщами, во­шами та блохами собак і котів, а також для дезінвазії місць їх розмі­щення. Тварин обприскують аерозолем миттєвим розпиленням (0,5-

1. с) на всю поверхню скуйовдженої шерсті, а потім препарат ретельно іи ирають. Повторно обробляють через 7 днів.

Застереження. Уникати потрапляння препарату в очі людей і тва­рин (за потреби промити їх питною водою). Після застосування пре­парату слід добре вимити руки водою з милом.

Ортосан-В. Ветеринарний інсектицидний шампунь випускається \ г.игляді прозорої рідини жовто-коричневого кольору в балончиках по 150 мл. У 100 мл шампуню міститься 300 мг діючої речовини - псрметрину.

І Ірепарат застосовують при паразитуванні на собаках і котах іксо- ;и»них кліщів вошей та бліх. Препарат містить провітамін, що сприяє кращому загоєнню ран і подразнень шкіри, спричинених ектопарази- і.іми. Після застосування препарату поліпшується вигляд шерсті, і початку шампунь збовтують, піну наносять на мокру шерсть і роз- шрають 2-3 хв, а потім добре промивають теплою водою. При необ- м/шості очі промивають 2-3%-ним розчином борної кислоти, тварин пі планують, а лапки змащують живильним кремом. Обробку тварин Ііишорюють через 7 днів.

іас гереження. Після застосування препарату добре вимити руки і ш.к піти їх кремом для регенерації тканин.

і ’ктоцид. Складна емульсія, що містить препарат піретроїдів, тит- |циі.пній за токсичністю для ектопаразитів. Препарат високогок- і типи для ектопаразитів і малотоксичний для теплокровних.

іасюсовують для боротьби з ектопаразитами сільськогосподарсь­кі» \ і домашніх тварин (блохи, воші, волосоїди, пухопероїди, корос- іміп і а іксодові кліщі). Для виготовлення робочого розчину до 500 мл »чніи нграту ектоциду додають 10л води, після чого ретельно пере­мінімо І !. до утворення однорідної емульсії.

2. 11 нанесення розчину на покрив шкіри, волосся чи пір'я застосо- іиімм. обприскувачі типу «Автомакс», «Дезшфаль», «Росинка». Препа- ji.ii іі.п і ос ять із розрахунку 70-100 мл на свиню, 100-150 на корову, '(і їм ганцю, 5-10 на птицю, 25-50 на собаку і 3-10 мл на кота. При ро- Пмі і і препаратом необхідно дотримуватися правил особистої безпеки.

/■,//>.ппе. Емульсія молочно-сірого кольору, що містить препарат иі|" 11" ’ і ч і і', титрований за токсичністю для ектопаразитів. На шкірі

тварин зберігається протягом 20-25 днів. Застосовують із профілак­тичною та лікувальною метою проти ектопаразитів свійських тварин, яких обробляють за допомогою ручних обприскувачів типу «Ро­синка». Препарат наносять із розрахунку 25-50 мл на собаку, 10- 25 на кота, 120 мл на кроля. На шкірі тварин карате зберігається до 20-25 діб.

Міазоцид. Емульсія кольору молока, до складу якої входить пре­парат піретроїдів, титрований за токсичністю для імаго та личинок мух, що викликають тканинні й нашкірні міази у тварин. Препарат високотоксичний для міазних мух і малотоксичний для теплокровних тварин. Застосовують із профілактичною та лікувальною метою. Ви­пускається у флаконах по 500 мл. Для виготовлення робочого розчи­ну вміст одного флакона розчиняють у 10 л води.

Розчином обробляють уражені ділянки шкіри або рани за допомо­гою обприскувачів «Автомакс», «Дезшфаль», «Росинка». Міазоцид наносять профілактично із розрахунку 50 мл на стрижену вівцю, 100 мл на нестрижену, з лікувальною метою - 20-30 мл на міазну рану.

Тіоцид. Препарат застосовують для боротьби із саркоптозом свиней.

Для виготовлення робочого розчину до 0,5 л тіоциду додають 10 п води, після чого емульсію ретельно перемішують. Робочий розчин наносять із розрахунку 200-250 мл на дорослу тварину і 150- 200 МЛ на молоду.

Тварин обробляють за допомогою обприскувачів типу «АнтЛ* макс», «Росинка». При роботі з препаратом необхідно дотримуватийі правил особистої безпеки.

Принади КПДМ-1 і КПДМ-2. Це складні емульсії, що містять пр#* ; парат із піретроїдом, титрований за токсичністю для мух, і речониНЦ) які їх приваблюють. До складу КПДМ-2, крім кормових атракпиії||| входить синтетичний статевий феромон. Принади високотоксичні ДЦ| комах і малотоксичні для теплокровних тварин. ,

Для виготовлення робочого розчину вміст флакона додають $§

10. л розчину патоки (4 л патоки на 16 л води) або до розчину цу* (2-2,5 кг цукру розчинити, змішати з принадою і довести йодом 10л). Тварин обробляють за допомогою обприскувача типу «Лґ макс» із режимом роботи 3 атм. Норми витрати принад 1 ;і роґм¹ розчину на 100 м² підлоги. При роботі з принадами слід дотримуИі ся правил особистої безпеки.

Фосфорорганічні сполуки (ФОС). Препарати системної та конта­ктної дії, малотоксичні для тварин і токсичні для членистоногих. При дії на членистоногих ФОС перетворюються у фосфорні ефіри серину, викликаючи незворотну інактивацію холінестерази та інших фермен- іів, які містять в активному центрі серин (естерази). Холінестераза іпрачає здатність розщеплювати ецетилхолін і нагромаджується у гемолімфі, що сприяє перезбудженню холінегричної нервової систе­ми, порушенню процесів метаболізму. Відтак виникає розлад переда­чі нервових імпульсів, параліч і загибель членистоногих.

ПРОТИЕПІЗООТИЧШ ЗАХОДИ У ГОСПОДАРСТВАХ ПРОМИСЛОВОГО ТИПУ

Ветеринарні аспекти інтенсивного тваринництва. У 70 - 80-і роки XX століття в колишньому СРСР, на теренах якого знаходилась і Україна, масово створювались сільськогосподарські підприємства промислового типу, основним завданням яких було максимальне за­безпечення населення доброякісними продуктами харчування, а пе­реробної промисловості - дешевою, якісною сировиною. Виходячи із цього, всюди почали організовувати великі спеціалізовані господарс­тва та комплекси: з виробництва молока, з вирощування телиць і не­телей; з вирощування молодняку великої рогатої худоби; свинарські комплекси з повним циклом відтворення, відгодівлі і вирощування свиней; свинарські комплекси з відгодівлі привозного поголів’я; вів­чарські комплекси; птахофабрики з виробництва яєць; птахофабрики з виробництва м’яса бройлерів.

Відгодівельні спеціалізовані господарства та комплекси розрахо* вувались на відгодівлю 12, 20, 30 тис. голів великої рогатої худоби ті

12. 24, 54, 108 тис. голів свиней. Були створені племінні спеціалізопй* ні господарства великої рогатої худоби та свиней на 1,5-2 тис. голії, Майже у всіх областях України були створені птахофабрики яйценогО (до 3 млн курей-несучок) і м’ясного (до 10 млн бройлерів) напряміїї Працювали і давали продукцію великі кролівницькі ферми та вімцв* ферми. На забезпечення безперебійної роботи таких господарств, ЇИ ветеринарно-санітарної стабільності, епізоотологічного благополуччі працювала ціла галузь промисловості колишнього СРСР.

З моменту розпаду СРСР були порушені зв’язки, завдяки яким і! тримувалась стабільність у роботі великих спеціалізованих гооі дарств, до того ж виявились приховані до певного часу негараіДИ економічні прорахунки. Більшість спеціалізованих нетельних гов дарств, відгодівельних комплексів з відгодівлі великої рогатої худ»; вівчарських господарств промислового типу припинили своє існу“ ня. Окрім того, час показав недоцільність створення спеціалічовй господарств та комплексів з вирощування тварин кращих порідни* ній та родин. Перераховані вище спеціалізовані господарства не киї вдали свого призначення, не спромоглися досягти поставленої мсі'Иі

Однак, слід відмітити той факт, що відгодівельні спецішііиГ господарства з інтенсивного виробництва свинини, м’яса броІИ

отримання яєць економічно себе цілком виправдали і дійсно сприяли забезпеченню населення держави дешевими доброякісними продук­тами харчування, а переробну промисловість - сировиною.

Отже, переведення тваринництва на промислову технологію з ви­значеною ритмічністю виробництва продукції і при великій концент­рації поголів’я на обмежених площах потребує створення оптималь­них зоогігієнічних умов утримання тварин, забезпечення їх повноцін­ними за поживністю і високої санітарної якості кормами, а також су- иорого виконання всіх правил із захисту господарств від занесення (будників інфекційних хвороб та підтримання на фермах і комплек­сах високої ветеринарно-санітарної культури. Успішний розвиток промислового тваринництва можливий лише при забезпеченні стій­кою епізоотичного благополуччя з інфекційних хвороб, завдяки ор- іанізації роботи служби ветеринарної медицини, забезпечення висо­кої ветеринарно-санітарної культури і епізоотичного захисту сучас­них крупних господарств.

Комплекси промислового типу - це великі сільськогосподарські підприємства, де проектно-будівельні рішення, високий ступінь ме­ча нізації і автоматизації виробничих процесів, кормовиробництво (кормоприготування) та фізіологічні можливості тварин тісно взаємо­пов'язані суворо дотримуваною технологією, яка забезпечує рівномі­рне ритмічне й поточне виробництво тваринницької продукції при мінімальних затратах праці. Відповідно до такого статусу організація і експлуатація тваринницьких комплексів грунтуються на реалізації конкретної промислової технології, у якій органічно об’єднані селек­ції іні, зоотехнічні, інженерно-технічні, ветеринарні й економічні пи- іічіпя, через що всі аспекти проблеми промислового тваринництва, импочаючи і ветеринарні, слід аналізувати як єдине ціле в рамках 11-міології виробництва. Будь-яка розробка або рішення окремо взя­ті о питання у сучасному тваринництві можуть виявитися не опти- м.пп.ними і навіть помилковими, якщо не будуть ураховані інші сто-

промислової технології, пов’язані з проблемою забезпечення

гіпрои’я тварин і протиепізоотичного захисту господарств. Такий ьимішсксний підхід до забезпечення здоров’я тварин, як фізіологічної

їх розведення та досягнення максимального економічного ре-

і', 11.1 а іу при мінімальних витратах засобів, є методологічним підгру­пі чм розвитку і вдосконалення інтенсивного тваринництва та птахів-

НИМ І їм.

І

Отримання продукції не будь-якими, а визначеними засобами, пе­редбаченими промисловою технологією, досягають за рахунок пла­нової ритмічності виробництва, яка забезпечується послідовними ци­клами. Кожний цикл включає групу тварин, однорідних за походжен­ням, віком, масою і фазою виробничого процесу. Така група тварин становить виробничу одиницю, яка заміняє окрему тварину і є від­правною ланкою для всієї внутрішньогосподарської та ветеринарної діяльності. У зв’язку з таким підходом сучасна науково-технічна ду­мка спрямована на розробку технологічних процесів і ветеринарних прийомів у тваринництві, які б забезпечували однорідність (стандарт­ність) тварин у великих групах, без чого неможливе як саме промис­лове розведення тварин, так і ветеринарна робота за принципом нау­кового обслуговування та забезпечення здоров’я тварин.

Звичайно, створення тваринницьких комплексів зумовило й інший підхід до вирішення завдань щодо профілактики інфекційних хвороб, їх охорона від занесення збудників цих хвороб стала головною лан­кою господарської діяльності, оскільки стан здоров’я стада є факто­ром, що визначає економічну ефективність галузі. Виходячи із систе* много підходу, в господарствах промислового типу загальні і специ* фічні профілактичні заходи є складовою частиною технології вироб* шщгва. Органічно вписуючись у ці ланки технологічного процесу, вони забезпечують ефективність виробництва, санітарну якість про* дукції, яка випускається, і благополуччя з інфекційних хвороб.

В умовах промислового тваринництва набуває значення планом!» \ рний лабораторний контроль за фізіологічним та імунобіологічииМ С станом тварин, зоогігієнічними параметрами мікроклімату у прим!* / щеннях, якістю кормів. Саме тому в сучасних комплексах одним І| головних методів профілактики хвороб тварин є превентивна (поі|0і реджувальна) діагностика, яку здійснюють на основі біоінженерногО І ветеринарного лабораторного виробничого контролю. Щ

Біоінженерний і ветеринарний лабораторно-виробничий контролі

• це система організаційних, інженерно-біологічних і ветериітрИ® санітарних заходів, а також лабораторних досліджень, спрямоииміЦ на попередження виникнення хвороб тварин і забезпечення максНМ|> і . льного одержання високоякісної продукції. В цю систему НХ(»ДИ^Ж здійснення контролю за: а) проектуванням, розміщенням і будіпііИ, вом комплексу; б) господарствами-постачальниками тварин у НТС фабрики і комплекси, а також за формуванням окремих вікопик І

тварин; в) фізіологічним та імунологічним станом тварин, циркуляці­єю патогенних штамів збудників хвороб і їх зміною у конкретному тваринницькому об’єкті; г) мікрокліматом і технологічними умовами утримання тварин; д) якістю води, кормів, годівлі і рівнем продукти­вності, відтворенням стада і станом обміну речовин у тварин; е) робо­тою машин і механізмів у процесі їх взаємодії з тваринами, а також санітарною якістю продукції; ж) проведенням клініко-епізоотичних і лабораторних спостережень за найбільш часто реєстрованими інфек­ційними хворобами; з) дезінфекцією, дезінсекцією, дератизацією, зне­зараженням харчових і відходів боєнь, виконанням санітарно- іехнічних операцій з видалення гною, утилізації трупів та виробни­чих біологічних відходів; і) режимом роботи, правилами внутрішньо­го розпорядку та особистою гігієною працівників комплексу.

Відповідно до відмічених особливостей плани протиепізоотичних иходів розробляють у господарстві, враховуючи технологію вироб­ництва, конкретний епізоотичний стан самого комплексу і навколиш­ньої зони. У таких планах повинні обов’язково відображатися заходи їді альної і специфічної профілактики, а саме:

загальні ветеринарно-санітарні заходи із захисту комплексів від їм несення збудників інфекційних хвороб іззовні та їх поширення все­редині господарства;

загальні заходи, які забезпечують високу природну резистентність црганізму тварин створенням належних (оптимальних) умов їх годів- іц, розміщення і експлуатації; специфічні заходи, спрямовані на за­чне г тварин від найбільш небезпечних для даного комплексу інфек­ційних хвороб шляхом використання відповідних біологічних препа- р.н ін; операції біоінженерного і ветеринарно-виробничого контролю їй здоров’ям тварин.

Ветеринарні вимоги та протиепізоотичні заходи захисту ком­плексів від заносу збудників інфекційних хвороб і їх поширення «середині господарства. При проектуванні комплексів провідна роль и мрої иепізоотичному захисті належить методу організації виробниц­тв Суттєво впливаючи на економіку комплексу, метод організації иирпбиицтва водночас повинен автоматично забезпечувати чітке ви- і..'іі.іння ветеринарної програми профілактики інфекційних хвороб. Ь>му комплекс будують за типовим проектом, узгодженим з Депар- ммешом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики '• і р.нпи. За характером виробництва комплекси організовують як го-

сподарства з повним циклом відтворення, вирощування і експлуатації тварин або з неповним, куди входять репродуктивні господарства з вирощування племінного молодняку, товарні, відгодівельні тощо. З урахуванням виду тварин і спеціалізації для кожного типу промисло­вого господарства відповідно розроблені зразкові ветеринарно- санітарні правила, підгрунтя яких становлять заходи з охорони госпо­дарства від занесення у них збудників заразних хвороб, підтримання у приміщеннях оптимального мікроклімату й санітарного порядку, забезпечення тварин доброякісними кормами та організації раціона­льної годівлі.

Найсуворіше виконання ветеринарно-санітарних вимог - основна умова запобігання виникнення в господарстві інфекційних захворю­вань. Цьому підпорядкована робота служби ветеринарної медицини і працівників комплексу. Відповідно до вимог ветеринарного законо­давства протиепізоотична робота повинна розпочинатися на стадії проектування і будівництва комплексів шляхом здійснення ветерина­рного контролю. Проекти таких господарств в обов’язковому порядку потрібно піддавати ветеринарній експертизі відповідно до прийнятих рішень, затвердженого завдання на проектування: визначені джерелі комплектування господарства тваринами, розмір і структура стаді, відповідність проекту вимогам щодо охорони господарства від зані* сення збудників інфекційних хвороб іззовні і охорони здоров’я тв|» рин з урахуванням технології та забезпечення охорони природи, по» значення номенклатури ветеринарних об’єктів. Виходячи із зазнач*« них вимог, служба державної ветеринарної медицини дає за проекті» ми висновок щодо відведення земельних ділянок, планування і будІЦ ництва тваринницьких ферм, споруд для знезараження стічних вод і гною. Комплекс не можна розміщувати на місці колишніх скотомоЩі льників, поблизу річок, водосховищ і автомагістралей. Ділянка, я лена під забудову, повинна бути сухою, трохи підвищеною, із сані рно-захисною зоною 0,3 - 2 км, не повинна затоплюватися паво вими і зливними водами.

Тваринницький комплекс є підприємством закритого гину, зв’язку з чим забороняється відвідування його сторонніми особі встановлюється відповідний режим роботи, грунтуючись на суио дотриманні внутрішнього розпорядку. З цією метою ВСЯ І ері комплексу має бути огородженою, мати ветсанпропускник і дспб повинні бути виокремлені: виробнича зона з ветеринарними оА¹

іами, зона зберігання і приготування кормів, зберігання, знешко­дження та переробки гною і стічної води, адміністративно-господар­ська зона. Робітників комплексу забезпечують спецодягом і взуттям, часобами особистої гігієни. Виділяють спеціалізований внутрішньо- ірермський транспорт, який не виїжджає за межі виробничої зони. За межами комплексу, на окремій ділянці, віддаленій не менше як на 0,5 км, будують приміщення для карантину прибулих у господарство іварин. Розміри цих приміщень визначають відповідно до часу пере­бування і кількості тварин у комплексі з урахуванням угримання їх у карантині протягом ЗО діб.

Після закінчення будівництва пускові об’єкти комплексу при- пмаються спеціальною комісією, до складу якої входить представник служби ветеринарної медицини. Комісія дає висновок про придат­ність об’єктів до експлуатації і відповідність його вимогам об’єкту.

1. ксплуатація комплексу починається з постановки в нього тварин, підбір і завезення яких регламентуються ветеринарно-санітарними правилами.

Усіх тварин, які надійшли на комплекс, піддають ретельному ве- н ринарному огляду і термометрії. Здорових тварин із нормальною ісмпературою знову карантинують ЗО діб. Досліджують і обробляють про ги захворювань, перелік яких передбачений для кожного виду комплексу. У виробничу зону комплексу тварин переводять ПІСЛЯ ви­кипання повного обсягу діагностичних досліджень і профілактичних инробок з аерозольною дезінфекцією зовнішніх покривів тіла тварин, н і ельмінтизацією, вакцинацією і встановленням благополуччя групи

2. '.аразних хвороб.

Особливості епізоотичного процесу в умовах комплексів і за­пільна профілактика. Ритмічна робота комплексів із промисловою ісміологією виробництва продуктів тваринництва буде ефективною іііппс за умови утримання в них здорових тварин, благополучних із мрлчних хвороб. Інтенсивне, індустріальне розведення тварин у гос- пи і.ірствах промислового типу докорінно відрізняється від традицій­ної и екстенсивного тваринництва, що створило ряд ветеринарних нрпі' к м. Це, насамперед, пов’язано з тим, що промислове виробнич­ім, і і програмоване на інтенсивну експлуатацію високопродуктивних м. ірип Однак останні часто бувають мало пристосованими до таких >ч"и нони переважно відселекціоновані лише за зоотехнічними тес- і.імп мають напружений енергетичний обмін і нерідко ослаблену ре­

зистентність. Через ці причини можливе масове ураження у тварин респіраторної і травної систем, порушення обміну речовин, зниження відтворювальної функції. Хвороби, властиві тваринам промислових господарств і описані у спеціальній літературі під назвою “внутрішня патологія комплексів ”, призвели до створення нової концепції "про стадну патологію Вона походить від однорідності тварин у групі та ідентичної чутливості стада (груп) промислових комплексів до одних і тих же збудників, під дією яких, як правило, одночасно заражаються і хворіють всі або більшість тварин стада.

Прояву стадної патології на комплексах сприяє висока концентра­ція тварин, що полегшує реалізацію повітряного і аліментарного шля­хів передачі збудника інфекції. Тому респіраторні і аліментарні хворо­би вийшли у сучасному тваринництві на перший план внутрішньої па­тології комплексів. Причина виникнення масових респіраторних і алі­ментарних інфекцій комплексна. Окремі збудники, а також їх асоціації, проявляють свою патогенну дію у поєднанні з одночасною дією неспе­цифічних стрес-факторів, або вже на фоні синдрому адаптації-стресу, Для таких патологічних станів, описаних під назвою “хвороби адапта* ції”, характерна зміна мікробіозу: порушення класичної мікробної рів* новаги, яка призводить до дисбактеріозу з субклінічними та клінічними проявами, а також переважна мінливість і активація умовно патогешшї (факторної) мікрофлори й поява на цьому фоні масових шлунком* кишкових та респіраторних захворювань бактеріального, мікопла чмеї* вого й вірусного походження. При високій концентрації тварин у коМ* шіексах відбувається зміна біологічних властивостей збудника, 'ібу^і ники факторних хвороб, що пасажуються на тваринах з ослаблсжНІ резистентністю, внаслідок численних пасажів набувають характерне* тик патогенності (наприклад, збудники диплококозу поросят).

!

На комплексах часто з’являються нові серологічні варіанти ійуфя ників із зміненими біологічними, антигенними (антигенний др#| антигенний іїшфт), морфологічними властивостями, внаслідок ч„ одні й ті ж збудники з підвищеною вірулентністю та патогеннім можуть викликати захворювання тварин і птиці, вакцинованих відними комерційними вакцинами (наприклад, на птахофабрики* діляють серологічні варіанти вірусу інфекційного бронхіту ку; який має лише 1 - 5% гомології з вакцинними).

Практика експлуатації великих комплексів показує, що в І господарствах часто змінюється природний шлях розноиімл

збудника, з’являються нові шляхи його передачі. Хвороби можуть швидко поширюватись на все поголів’я внаслідок тісного контакту між зараженими і сприйнятливими тваринами у групах. Можливим стає такий шлях передачі збудника, що за природних умов життя тва­рин відсутній або його не існує у простих товарних господарствах, оскільки тварини утримуються в них не так щільно. Наприклад, нині провідним шляхом розповсюдження вірусу хвороби Ауєскі серед свиней на комплексах є респіраторний.

У практичних умовах під впливом на групу тварин специфічних (бактерії, мікоплазми, віруси) та неспецифічних факторів (різка та швидка зміна умов годівлі, утримання, експлуатації) респіраторні та аліментарні інфекції, як правило, проявляються у вигляді повного або клінічно вираженого синдрому. Якщо ж на групу тварин впливає один із названих факторів, то на фоні вираженої природної стійкості ці хвороби проявляються слабо у вигляді неповного синдрому. їхня /і і агностика звичайними методами утруднена. Хоча їх і прийнято у промисловому тваринництві називати “дрібними хворобами”, однак попи найбільш поширені й можуть знижувати економічну ефектив-

10. і с гь на 20 - 30% і більше.

Профілактика хвороб адаптації і аліментарних та респіраторних \ р.іжень, які виникають на цьому фоні, грунтується на забезпеченні ста- п ллртності (однорідності) тварин у групі за віком, масою, походженням, мікробним пейзажем, станом здоров’я і рівнем продуктивності.

Ідеальним профілактичним засобом, що створює однорідність по- іолів’я за мікробним пейзажем є одночасне заповнення і звільнення усі.оі'о приміщення чи сектора (за принципом “все зайнято - все пус­то") з надійною їх дезінфекцією. З цією метою у визначені періоди тіробничого циклу забезпечується контрольний облік натуральної мік- рифлори (антигенна інформація) між дорослими тваринами з тим, щоб і»чіп у подальшому змогли передавати своєму приплоду колостраль- піиі (лактогенний) імунітет тих патогенних мікроорганізмів, які цирку- чіикт, у стаді. Таким чином забезпечується груповий імунітет й порів- мшп* легка адаптація новонароджених тварин у перші дні життя.

іначним профілактичним заходом є забезпечення тварин оптималь­ними ’.ооппєнічними умовами утримання і кормами, повноцінними за

та високої санітарної якості, а також дотримання принципу

|мітчіальної годівлі та згодовування преміксів з лікувально-профілак- німииіо метою у визначені фази виробничого циклу з урахуванням вете­ринарних вимог. Наприклад, для профілактики бактеріальних інфекцій (респіраторний мікоплазмоз, колібактеріоз тощо) у курчат-бройлерів на певних етапах вирощування з кормом задають фторхінолони (флоксатрил тощо); поросятам на відгодівлі для профілактики колібактеріозу, набряко­вої хвороби, сальмонельозу задають суїбіколь (препарат, що містить цинк і препарат з групи сульфадимезину). Велике значення має також забезпе­чення тварин достатнім фронтом годівлі - можливістю з’їдати корми усі­ма тваринами одночасно. Все це сприяє підвищенню резистентності орга­нізму і знижує дію різних видів стрес-факторів.

Порівняно велика кількість тварин, зосереджених на невеликій території, і поточне виробництво обмежують застосуванням індивіду- альніх методів ветеринарного обслуговування. Тому при розробці ветеринарних програм, як системи профілактичних заходів, потрібно виходити із принципу групового методу обслуговування тварин з урахуванням технології виробництва. Ветеринарні заходи повинні бути легко доступні, прості і короткі за часом, а також органічно вхо* дити у конкретну технологію виробництва у вигляді поступової сис- теми заходів, розрахованої на весь виробничий цикл.

Специфічна профілактика інфекційних хвороб у господарст­вах промислового типу. У профілактичній роботі важливим заходом є забезпечення специфічної стійкості тварин шляхом проведення шнм нової перманентної активної імунізації. Тому спеціальні профілактИ* чні заходи, введені у технологію виробництва у їх повному обсязі N1 рівні із загальними заходами, обов’язкові для сучасних тваринниць* ких господарств усіх категорій.

Специфічну профілактику включають у програму протиепізоо'Щі • чного захисту великих комплексів у випадках небезпеки занессиЩ збудника тієї чи іншої хвороби іззовні, а також за епізоотологічпиШІ показниками. Вирішальне значення має розробка раціональних иЖ)> тем щеплень, тісно пов’язаних із технологією виробництва; занроіЦ^ дження групової ентеральної вакцинації (з кормом); застосуМИІ комплексних методів імунізації і нової високопродуктивної тсхМІІ для масових обробок тварин.

Нині профілактичні щеплення у великих комплексах рекомвЦ ється проводити у всіх випадках у початковий період організації подарства, тобто, коли вони не мають надійного епізоотичного ІИИ ту, а потім після освоєння повної планової потужності лише і у|' ванням епізоотичної ситуації і технологічних карт. Отже, здіИиіИ заходів специфічної профілактики в комплексах одного й тої о ж ¹