Клінічні форми токсикозів вагітних

Блювота у щенних сук

Причини: любий чинник, що підсилює навантаження на організм вагітної тварини, у тому числі порушення годівлі, інфекційні і інвазійні

хвороби.

Симптоми: адинамія, відмова від корму, блювота, понос.

Лікування: головним чином симптоматичне, полягає у призначенні протиблювотних (церукал, атропін), вітамінів (аскорбінова кислота), глю­кози, кальцію глюконату, прогестерону. За 2 год до годівлі або через 2 год після годівлі 2 рази на добу всередину дають 1,5-2 ложки ентеросгелю. При виявленні інфекційних або інвазійних агентів проводять специфічне

лікування.

Набряк вагітних (hydrops gravidarum) — це накопичення транссуда­ту у пухкій підшкірній клітковині з локалізацією у вентральних ділян­ках грудей, підгрудка, черевної стінки, молочної залози, тазових кінці­вок при наявності загального або місцевого венозного застою.

Найчастіше зустрічається ця патологія у корів і кобил.

Причини. Окрім токсикозу, може розвиватися внаслідок переважан­ня у раціоні соковитих кормів, мінерального голодування, відсутності моціону. Причинами набряку вагітних можуть бути явища застою крові при недостатності серцевої діяльності, нефритах і нефрозах, здавлюван­ні вен збільшеною маткою, підвищеній затримці хлоридів і води у тка­нинах.

Патогенез. У вагітних збільшується об'єм крові, порушується цирку­ляція і підсилюється проникність стінок капілярів і резорбційна недо­статність лімфатичної системи. Затримка у тканинах електролітів, пере­важно натрію і калію призводить до надлишкового накопичення у них води і зниження осмотичного тиску крові. Внаслідок цього здавлюються вени і виникає венозний застій, результатами якого є порушення трофіки тканин, утворення ран, пролежнів. Останні призводять до нагноєння цих ділянок і тривалого їх незагоювання.

Існує думка, що набряк вагітності пов'язаний зі зниженням кількості білків сироватки крові при переході р- і у-глобулінів у молочну залозу j-для виробки (формування) колострального імунітету. При цьому різко вменшується осмотичний тиск плазми крові і таким чином розвивається набряк.

Клінічні ознаки. Безболісні холодні розлиті припухання, розміщені симетрично паралельно вентральній черевній стінці від вим'я до підгрудку вигляді двох брусів або інколи — у ділянці пупка округле тістувате творення величиною з трилітрову банку. Шкіра натягнена, без складок, при натисканні пальцем утворюється ямка, яка довго не зникає.

Ранні набряки можуть викликати серйозні розлади крово- і лімфо-5ігу, гіпоксію і некроз тканин, параплегію, мастит, нефропатію, водянку. При тривалих набряках погіршується загальний стан тварини, відзначається підвищена її втомлюваність, анемія слизових оболонок, задишка, серцева недостатність, порушення рухомості суглобів.

Прогноз залежить від часу розвитку набряків. Якщо набряк реєструють у першу половину вагітності, то прогноз несприятливий. Незначні набряки, котрі не порушують функцію тканин і виникають ближче до асу родів, після народження плода зникають самостійно і тому у цих випадках прогноз сприятливий.

Профілактика і лікування. Створення сприятливих умов догляду, годівлі і утримання: вилучення з раціону соковитих кормів і солі, обмежене напування, надання моціону, виконання масажу за ходом лімфатичних судин (від вим'я до грудей, а кінцівки — знизу вгору).

Лікування тварин із набряком складається з призначення кальцію хлориду, вітаміну С і сечогінних. Застосування сильнодіючих сечогін­них і проносних, які діють на гладком'язову тканину протипоказано, тому що може ініціювати аборт. Тому рекомендують теобромін або еуфілін у середніх дозах 1-2 г всередину.

Виходячи з гіпотези про білкове походження набряку, застосування ін’єкцій 6%-ного розчину декстрану у дозі 1 л або 30%-ної альбумінової сироватки дає тимчасове покращення. Через 24 год після цих ін’єкцій спостерігається поліурія і діарея.

У разі токсичного набряку у схему лікування вводять десенсибілізуючі антигістамінні препарати (димедрол, супрастин). За В.С.Авдєєнком, на період лікування потрібно виключити з раціону кухонну сіль. її вводять знову тільки через 6 днів після лікування. Автор пропонує схему лікування корови при набряку вагітності, що є однією із клінічних форм токсикозу:

1-й день — в/м дегістін 10 мл у поєднанні з 50 мл 25 %-ного розчину сірчанокислої магнезії;

2-й день — в/в унітіол 15 мл і антиоксидатний комплекс 500 мл, який складається з 400 мл 5 %-ного розчину глюкози, 100 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду і 5 г аскорбінової кислоти;

3-й день — повторно вводять дегістін;

4-й день — в/м 50 мл 25 %-ної сірчанокислої магнезії;

5-й день — антиоксидатний комплекс 500 мл.

Таким чином, лікування має бути комплексним і направленим на відновлення кислотно-лужної рівноваги, водно-електролітного обміну, зниження кров'яного тиску.

Відновлення нормальної циркуляції крові і проникності судинної стінки, а відтак і усунення гіпоксії і ацидозу тканин досягається шляхом введення у схему лікування антиоксидатного комплексу. Магнію сульфат заспокоює центральну нервову систему, діє як спазмолітичне, сечогінне, гіпотензивне, а у комбінації з унітіолом і дігестіном надає імуномодулюючу дію на виробку інтерферону і системно впливає на активність сироваткової гіалуронідази і ферментів тіол-дисульфгідрильних груп.

Нефропатія вагітних nephropatia gravidarum — розлад нирок, який супроводжується дистрофією прямих канальців, внаслідок якої вони ста­ють проникними для білка.

Етіологія і патогенез. Нефропатія є наступною стадією набряку ва­гітних тварин. Захворювання розвивається у зв'язку з перевантаженням нирок вагітної тварини продуктами обміну плода і враженням гломерулярного фільтра циркулюючими імунними комплексами.

Дистрофічні зміни ендотелію клубочків призводять до зменшення клубочкової фільтрації. В результаті пошкодження нирок білки з низь­кою молекулярною масою, в основному альбумін, проходять через стінку канальців (протеїнурія) і осаджуються в канальцях (утворення гіалінових циліндрів). Кількість крові, що проходить через нирки і фільтрація у клубочках зменшуються. У поєднанні з порушенням водно-електро­літного обміну в канальцях нирок це призводить до порушення рівноваги у клубочково-канальцевій системі. Внаслідок цього затримується натрій і вода. Вихід до периваскулярного простору плазми, води і Na⁺ спричи­нює утворення генералізованих набряків.

Клінічні ознаки. Легка форма нефропатії виявляється за підвищеним вмістом білка у сечі. При кип'ятінні сечі на полум'ї спиртівки у пробірці утворюється білий згусток. При мікроскопічному дослідженні у мазках знаходять гіалінові і зернисті циліндри. Пізніше у сечі з'являються кліти­ни ниркового епітелію і епітеліальні циліндри, що вказує на розвиток нефрозу. Загальний стан тварини поступово погіршується; виявляється пригнічення, набряк, розлад центральної нервової системи (еклампсія), народження мертвих плодів.

Лікування. Припиняють згодовування концентрованих кормів і солі, обмежують напування. Ділянку нирок прогрівають. Призначають про­носні, глауберову сіль. Внутрішньовенно вводять глюкозу з аскорбіновою кислотою, глюконат кальцію, кофеїн, еуфілін, гексаметилентетрамін. При нервових розладах використовують транквілізатори. Бажано давати все­редину вітаміни і мікроелементи.

140

Залежування вагітних (paraplegia gravidarum; від грец. para — біля, близько і plege — удар, враження) — симптомокомплекс ряду розладів функції руху.

Зустрічається частіше за кілька днів або тижнів до пологів у другій ; .половині зими у корів і кіз; рідше буває у кобил.

Причини: порушення обміну речовин, гестоз, остеодистрофія, при .яких слабнуть скоротлива функція мускулатури і зв'язкового апарату кінцівок, таза і хребта тварини. Сприяють захворюванню недостатня і надмірна годівля, відсутність моціону і затискання нервів при набряках вагітних, багатоплідній вагітності, водянці плода і плодових оболонок, хворобах кінцівок. У зимово-стійловий період утримання при неповноцінній і недостатній годівлі та відсутності моціону залежування вагітних може набувати масового характеру.

Клінічні ознаки: утруднення при вставанні, похитування і кульгавість при пересуванні, тварина довго лежить і зрештою зовсім не підіймається їла кінцівки. Інколи тварина переповзає з одного місця на інше. Чут­ливість шкіри тазових кінцівок знижена або зовсім відсутня. Апетит часто зберігається, показники температури, пульсу і дихання залишаються у межах норми.

^: Залежування вагітних необхідно диференціювати від вивихів, переломів, розтягання зв'язок, родильного парезу.

Прогноз: чим ближче до пологів, тим сприятливіший прогноз. При залежуванні, яке виникає не пізніше двох тижнів до отелення, коли органічні зміни у нервово-м'язовому апараті крупа і тазових кінцівок не Посягають незворотного стану, корова після пологів частіше за все оду-кує. Тривале лежання призводить до розладів у системі травлення, виснаження, атрофії м'язів тазових кінцівок, утворення пролежнів, які ускладнюються нагноєнням, інтоксикацією і навіть септикопіемією.

Лікування: забезпечують повноцінну годівлю і рясну підстилку. Перевертають тварину 2-3 рази на день з одного боку на інший, піджимаючи кінцівки під живіт (перевертання через спину уникають, щоб не допустити скручування матки). Виконують масаж задньої третини тіла. Піднімають тазову частину тварини з витримуванням деякий час на кременях фіксуючого апарата. Для кіз можна використовувати кусок полотна, який просувають під груди та живіт і закріплюють до балки на стелі або до стояка станка.

Призначають тривіт або тетравіт, вітаміни групи В, комплексні препарати, що містять макро-мікроелементи і вітаміни (комплекс кальцію, ветодекальціум) з опроміненням попереково-крижової ділянки кварцовою лампою. Із засобів патогенетичної терапії застосовують двосторонню паралюмбальну анестезію за І.І.Магдою.

Схема лікування за Г. М. Калиновським полягає у внутрішньовенно­му введенні 150 мл 40 %-ного розчину глюкози разом зі 100 мл 10 %-ного і розчину кальцію хлористого на 1, 3, 5-й дні та вутрішньом'язовими введеннями 50 мл 5 %-ного розчину аскорбінової кислоти і 4 мл 5 %-ного розчину вітаміну Е (токоферолу).

Схема лікування за В.С.Авдєєнком застосовується при залежу­ванні вагітних, спричиненому токсикозом. Внутрішньовенно вводять 400 мл поліглюкіну з інтервалом 24 год. Він утримує у кров'яному руслі рідину і таким чином надає гемодинамічну й антиінтоксикаційну дію. Внутрішньом'язово — 15 мл імуностимулятора продігіозану з інтервалом 12 год. Це бактеріальний полісахарид, який активізує імунну систему шляхом дії на Т-систему імунітету і функцію кори наднирників. В/м 1 раз на 6 год ін'єктують також деперсолон. Останній діє антиалергічно і антифлогістично (протизапально).

Профілактика полягає у забезпеченні повноцінної годівлі і норм утримання тварин у другій половині вагітності. У раціон вводять сіно, сінаж, трав'яне борошно, моркву, гідропонну зелень. Як вітамінну під­годівлю використовують соснову або ялинову хвою. При концентратному типі годівлі зменшують згодовування концкормів. Виключають кислі корми з раціону. У сонячні дні обов'язково проводять моціон тварин.

Передчасні перейми і потуги (загроза переривання вагітності) (dolores ad partum) — початок пологової діяльності без передвісників пологів задовго до закінчення середніх фізіологічних строків вагітності.

Частіше реєструються у кобил за кілька днів, тижнів і навіть місяців до пологів. Зустрічаються у корів, кіз, собак.

Причини: гіпофункція жовтого тіла або недостатня виробка фетоплацентарною системою прогестерону; подразнення холінергічної іннервації матки при переляку, ударах, згодовуванні холодного, промерзлого, або недоброякісного корму, враженого грибком, цвіллю; естрогенізація матки при згодовуванні кормів, які містять велику кількість фітоестрогенів. До причин передчасних перейм і потуг відносяться вади розвитку матки, її перерозтягування при багатоплідності і багатоводді. Коло причин розши­рюється у зв'язку з хімізацією сільського господарства. Ми спостерігали передчасні перейми і потуги у кози на 4-му міс. кітності після отруєння чадним газом.

Клінічні ознаки: занепокоєння, приступи кольок при відсутніх пере­двісниках пологів. Почастішання пульсу, дихання, відмова від корму, поступове незначне відкриття каналу шийки матки. У кобил передчас­ні перейми і потуги продовжуються від 2 до 12 год і досить часто закін­чуються абортом. У корів — від кількох годин до 2-3 діб. Під час потуг плід часто гине від асфіксії і піддається мацерації або муміфікації. Якщо ж симптоми передчасних перейм і потуг були вчасно помічені і швидко зняті, то плід може залишитися живим, а вагітність закінчується своє­часними пологами.

Прогноз. Збереження вагітності залежить від сили і тривалості пе­редчасних перейм і потуг.

Лікування. Тварину ставлять так, щоб задня частина тіла була розміщена вище передньої (при такому положенні плід не тисне на шийку І матки), забезпечують повний спокій і затемнюють приміщення. На ділянку поперека кладуть мішечок з теплим піском або водою. Скорочення матки знімають шляхом виконання низької сакральної анестезії, призначення но-шпи як препарата спазмолітичної дії і атропіну для зменшення підвищеної чутливості рецепторів матки. Найпро­стіше лікування полягає у пероральному призначенні корові 1 л горілки, . кобилі 150 мл 10 %-ного розчину хлоралгідрату (останній можна вводити також внутрішньовенно і в пряму кишку).

При загрозі переривання вагітності у схему лікування необхідно вводити 4 типи препаратів.

1. Токолітики — речовини, що мають гальмівний вплив на скорочен-міометрію. В основному це β-адреноміметики (β-адреностимулятори) і блокатори α-адренорецепторів, β-адреноміметики, розслаблюючи міометрій, розширюють артеріоли, збільшують кровоток і таким чином покращують матково-плацентарний кровообіг. До цих препаратів відно­виться партусистен або беротек (великим тваринам у дозі 100-120 мг на добу в/в разом з 5 %-ним розчином глюкози; для дрібних тварин його можна задавати всередину). Кішкам і собакам застосовують ацетилсаліцилову кислоту (як інгібітор простагландинів). Добру токолітичну дію має ханегіф, утерусрелаксант та інші.

2. Гестагени пригнічують самовільне скорочення міометрію. Великим тваринам призначають в/м або п/ш олійний 1 %-ний розчин прогестерону у дозі 5-10 мл, а собакам і кішкам — 0,2-0,5 мл або дають всередину таблетку норколуту. Застосовують також комбіновані препарати прогестерону і вітаміну Е, які призупиняють передчасні перейми і потуги і створюють умови для нормального розвитку плода. Це прожест, який ін'єктують козам, вівцям і свиням у дозі 0,5-1 мл, собакам у дозі 0,1-0,2 мл внутрішньом'язово, а також віт-естерон французької фірми Vetoquinol (коровам, кобилам і свиням у дозі 2 мл на 100 кг маси тіла з повторним введенням у разі необхідності через ї-10 днів).

3. Спазмолітики (препарати но-шпи і папаверіну), а також францу­зький препарат спазмоглюкінол, який вводять в/в, в/м або п/ш коровам у дозі 30 мл, а козам і вівцям — 10 мл.

4. Вітамін Е (токоферолу ацетат).

Після зняття передчасної родової діяльності тактика лікаря спрямована на установлення стану плода. У випадку загибелі плода приско­рюють його вигнання з порожнини матки.

Остеодистрофія вагітних (osteodistrophia gravidarum) — хронічне захворювання, що розвивається внаслідок порушень обміну кальцію, фосфору та кальціферолу і проявляється розм'якшенням кісткової тканини (osteomalacia), дистрофією м'язів і нервів, паралічем.

Хворіють переважно лактуючі корови і кози при несвоєчасному запуску.

Причини. Розрізняють 4 основні причини:

1. Недостатність раціону за кальцієм, фосфором, кальціферолом або порушення їх співвідношення при підвищеній потребі цих елементів для вагітних і лактуючих тварин.

2. Порушення засвоєння мінеральних компонентів корму при захво­рюванні органів травлення.

3. Порушення засвоєння цих речовин при надлишку у воді або кормах кислот або лугів, які утворюють з солями вапняка нерозчинні сполуки. Також це має місце при недостатку мікроелементів, таких як кобальт, марганець, мідь, йод або при надлишку стронцію, барію, нікелю.

1. Порушення обміну речовин за типом кетозу або гестозу.

Патогенез: при недостатньому надходженні кальцію і фосфору у пе­ріод вагітності і лактації, коли велика кількість цих речовин необхідна для плода і утворення молока, виникає гіпокальцемія або гіпофосфатемія, порушується іонна рівновага в організмі. Для їх компенсації пара-щитовидна залоза викидає у кров паратгормон, який, діючи на кісткову тканину організму та на нирки, відновлює гомеостаз кальцію і фосфору за рахунок мобілізації їх з кісток. Таким чином, у результаті демінера-лізації кісток, розвивається остеодистрофія.

Клінічні ознаки виявляються лизухою, збоченням і зниженням апе­титу, розладами травлення з симптомами атонії передшлунків, болісних кольок, які у кіз можуть супроводжуватися криками; виснаженням, втомлюваністю і переміжною кульгавістю при пересуванні, хитанням різців, болісністю і горбкуватістю, а потім повним розсмоктуванням останніх ребер, деформацією і остеолізом останніх хвостових хребців. Тварини важко встають, часто реєструють залежування до і після по­логів, слабість пологової діяльності, народження гіпотрофіків.

За даними Г.Г.Харути (1994), перебіг пологів і післяпологового періоду у корів можливо прогнозувати за ступенем остеодистрофії. При лінійній деформації останніх хвостових хребців на помірне стиску­вання більше 10 мм, розсмоктуванні останніх ребер і народженні мертвих телят, учений реєстрував затримку посліду у 46-53 %, субінволюцію матки — у 63-100 %, ендометрит — у 54-100 % корів.

Лікування: триває 10-14 днів, а інколи і довше, що залежить від ступеня остеодистрофії. Тваринам згодовують риб'ячий жир, крейду, м'ясокісткове борошно, монокальційфосфат, подрібнену шкаралупу ку­рячих яєць з молоком. Внутрішньом'язово вводять тривіт або тетравіт. Внутрішньовенно — 100 мл фосфосану або 400 мл 10 %-ного розчину глюконату кальцію (300 мл борглюконату кальцію). Застосовують також інші комплексні препарати кальцію і фосфору, наприклад, фосфонортонік фірми Vetoquinol у дозі 1 мл на 50 кг маси тіла для корів і 1-2 мл на 10 кг для дрібної рогатої худоби. Козам при болісних кольках п/ш або |в/м ін'єктують 2-3 мл 50 %-ного розчину спазмалгіну і в/м або всередину — кальцію глюконат у дозі 50 мл 10 %-ного розчину.

При прогресуючому розвитку остеодистрофії у тільних корів тим­часово знижують їх молочну продуктивність і проводять більш ранній запуск.

Профілактика. Забезпечують годівлю тварин за збалансованим раціоном, проводять своєчасний запуск і контролюють біохімічні показники крові. За Г.Г.Харутою призначають селеніт натрію у дозі 50 мг в/м. Це сильний антиоксидант, здатний стимулювати плодючість і ріст тварин. Застосовують також комбіновані препарати селеніту натрію з магне­зією та вітаміном Е (кіноселен, селеферол).

При лікуванні тварин із токсикозом використовують також серцеві, манніт з білковими гідролізатами крові, плазмою крові, поліглюкіном і гемодезом.

Для профілактики токсикозів вагітних потрібно вводити у раціон антиоксиданти: ділудін або сантохін, проводити масові вітамінізації тварин у другу половину вагітності і клопотатися про екологізацію сільськогосподарського виробництва.

2. Маткова кровотеча (metrorrhagia) зустрічається частіше у кобил, корів і кіз внаслідок розриву судин слизової оболонки матки і хоріона.

Причини: травми матки при падінні, стрибках, виконанні важкої ро­ги, дія патогенних мікроорганізмів, інвазії, новоутворення. Смерть одного з плодів при двійневій вагітності у кобили або при муміфікації у корови; відшарування плаценти. Такі кровотечі проявляються нетривалим витіканням крові, бо при збереженні другого плода у кобили або при відсутності інфекції при муміфікації у корови шийка матки швидко закривається і вагітність продовжується.

Клінічні ознаки: накопичення крові у порожнині матки і витікання назовні через шийку матки. У кобил і свиней кров може викликати шарування плаценти і аборт. У корів і кіз кров накопичується у міжкарункулярних просторах і не призводить до аборту. Коли кровотеча Припиняється, частина крові розсмоктується, а решта вапнується і перетворюється у «матковий пісок».

Маткова кровотеча виявляється занепокоєнням, хиткою ходою, тремтінням мускулатури, блідістю слизових оболонок, спітнінням кінчики волосся вкриваються холодним потом). Серцевий поштовх стукаючий: перший тон підсилений, другий ослаблений або випадає. Інколи, при гострих крововтратах можна чути роботу серця у корів відстані 2 метрів.

У сук маткова кровотеча супроводжується занепокоєнням: тварина часто лягає і встає, скавучить. Відзначаються слабкі потуги, результатом яких є періодичне виділення згустків крові. При значній кровотечі звивається анемія слизових оболонок і загальна слабкість.

Для диференціації кровотеч роблять вагіноскопію і встановлюють, звідки виділяється кров, попередньо протерши слизову оболонку піхви і піхвової частини шийки матки стерильним тампоном. При матковій кровотечі утворюються згустки, чого немає при піхвовій кровотечі.

Піхвова кровотеча є результатом травм, новоутворень піхви і шийки матки, особливо при їх розкладанні і виразковості; буває внаслідок розривів варикозно розширених судин, вражень сечових шляхів (цистит, пієлонефрит) або загальних хвороб (бабезіоз, лептоспіроз). При циститі і пієлонефриті спостерігаються потуги, спазми, почастішане сечови­пускання, наявність клітин сечового міхура або нирок в осаді після центрифугування, а при лептоспірозі і бабезіозі — симптоми жовтушності і гемоглобінурії.

Інколи реєструють гнійні виділення з статевих органів у період вагіт­ності. Вони бувають при вагініті, що розвивається внаслідок подразнень слизової оболонки піхви при її вивороті, а також при пухлинах, кістах бартолінових залоз, абсцесах шийки матки.

Прогноз: залежить від характеру кровотечі (артеріальна, венозна чи капілярна), її тривалості і виду тварини. У сук і кобил частіше всього прогноз несприятливий.

Лікування: забезпечують повний спокій і розміщують тварину та­ким чином, щоб задня частина тіла була вище. На поперекову ділян­ку кладуть холодні компреси або поліетиленові мішечки, наповнені холодною водою чи льодом.

Внутрішньом'язово вводять міотоніки (окситоцин, пітуїтрин), які, діючи скоротливо на міометрій, викликають звуження судин. Внутріш­ньовенно — спочатку кровоспинні: кальцій хлористий 10 %-ний у дозі 200—300 мл або кальцію глюконат, аскорбінову кислоту — 2 г, адре­налін 0,1 %-ний розчин — 5-10 мл, або комплексні препарати, такі як магнофос (містить кальцій, фосфор, магнезію) а потім кровозамінні: поліглюкін у дозі 400 мл, фізрозчин — 3-5 л. При великих крововтратах і серцевій недостатності коровам і кобилам вводять в/в глюкозу на фіз-розчині 40:1000. Призначення препаратів, підсилюючих серцеву діяль­ність протипоказано.

Якщо для життя тварини немає загрози, в/в — 120-150 мл 1 %-ного розчину іхтіолу.

Сукам для зупинки кровотечі призначають всередину або підшкірно стіптіцин у дозі 0,02-0,05 г. Підшкірно цей препарат вводять у 5 %-ному розчині. Користуються також прегнантолом п/ш або в/м у дозі 0,005-0,02 г. Якщо тварина непокоїться, п/ш впорскують 3 %-ний розчин гексеналу по 1 мл на 1 кг маси.

У випадку кровотечі з судин каналу шийки матки вводять у її війстя ватно-марлевий тампон, просочений 3 %-ним розчином перекису вод­ню, фурациліном або адреналіном на 3 год.

Після зупинки кровотечі вирішують, чи живий плід.

5. Виворот піхви (inversio vaginae) — ненормальне положення піхви, при якому вона виходить з природної порожнини і вивертається своєю іутрішньою поверхнею назовні за межі статевої щілини. Може бути частковим inversio vaginae partialis і повним inversio vaginae totalis.

Причини:

1. Зниження загального тонусу організму, набрякове просочуван-тканин таза, яке призводить до розслаблення фіксуючого апарату статевих органів (стискувач переддвер'я піхви, маткова грижа, пухка сполучна тканина таза і промежини).

2. Збільшення внутрішньочеревного тиску, яке призводить до зяяння статевої щілини при лежанні тварини і подразнення слизової оболонки переддвер'я піхви.

Частіше реєструється у корів і кіз, рідше у кобил та овець у другій половині вагітності, головним чином незадовго до пологів. Схильність до вивороту піхви відзначається у корів м'ясних порід: герефордів, шарпеїв. Рідко зустрічається у першовагітних; частіше — у самок з 3-4-ю вагітністю. У овець виворот піхви буває в період пологів внаслідок дистоцій, наприклад, при неповному розкриванні цервікального каналу і сильних переймах.

Сприяють старість, виснаження, остеодистрофія, ожиріння і накопичення жиру в паравагінальній сполучній тканині; постійне стійлове гримання у коротких, або нахилених спереду назад стійлах.

Деяку роль відіграє і гормональний статус організму самки, особливо якщо враховувати час і умови, за яких настає виворот піхви: у корів — між 3-4-м міс. вагітності, у сук — в період тічки. Властивою для цих періодів є гіперестрогенемія. Така ситуація складається і при згодовуванні кормів, багатих фітоестрогенами або вражених естрогенопродукуючими грибками. За таких умов виворот піхви виявляється одночасно Багатьох тварин. На користь ролі естрогенів у виникненні вивороту піхви вказують також більша частість цієї патології у корів-німфоманок та у самок, котрим призначали великі дози естрогенів. |

У сук виворот піхви досить часто спостерігається у період тічки у вигляді пролапсу або розростання слизової оболонки піхви, особливо з дуже відлогим розміщенням піхви (боксер, дог, сенбернар), а також при диспропорційній в'язці або грубому відлученні самця від самки у момент коїтусу.

Клінічні ознаки. Частковий виворот піхви виявляється випинанням нижньої або верхньої стінок піхви у вигляді червоного міхура спочатку при лежанні, дефекації і сечовипусканні, а з часом і при стоянні. Повний виворот піхви є ускладненням часткового. Стінка піхви у корови доходить до величини голови дорослої людини, а у вівці — голови дитини. Всередині цього випинання міститься шийка матки і сечовий міхур . Слизова оболонка піхви знаходиться у стані венозного застою, обумовленого стискуванням вивернутого органа вульварним кільцем; вона швидко набрякає, стає синьочервоною і легко вразливою. Шийка матки розміщена у верхній ділянці спайки статевих губ.

У сук вентральна стінка піхви вище зовнішнього отвору уретри най­частіше піддається гіперплазії. При вивороті із статевих губ виступає рожеве округле утворення. Якщо вивертаються і бокові стінки піхви, то із вульви виступає трьохсегментне утворення за формою подібне до трилисника.

Подразнюючись калом і сечею, контактуючи з підстилкою і підлогою, слизова оболонка піхви покривається саднами і виразками. Це усклад­нює перебіг родів і може викликати виворот матки.

Прогноз: сприятливий — при своєчасному кваліфікованому лікуванні і відповідному утриманні; обережний — при вправленні через 12 год; несприятливий — при вправленні після 24 год; велика затримка з вправ­ленням піхви може ускладнюватися смертю плода, метритом, неплідністю, або навіть призводити до смерті корови. Частковий виворот при на­ступній вагітності має тенденцію до повторення і підсилення. Повний виворот піхви може зберігатися і після закінчення вагітності і бути причиною неплідності.

Лікування складається з таких етапів:

1. Поставити тварину у станок з покатою вперед підлогою.

2. Забинтувати і підв'язати вбік хвіст.

3. Виконати низьку сакральну анестезію.

4. Обмити слизову оболонку піхви розчином фурациліну або мар­ганцевокислого калію (1:5000 і 1:1000), змазати виразки 2-3 %-ним розчином йоду або йодгліцерину, після чого рясно ослизлити.

5. У випадку знаходження сечового міхура всередині вивернутої піхви звільняють його від сечі шляхом введення зонда або проколювання голкою.

6. Зменшити набряклість шляхом розминання або застосуваннязв'язних.

7. Вправити піхву кулаком у тазову порожнину і розправити її стінки.

8. Провірити стан прямої кишки. Якщо її нижня стінка утворила сліпий мішок, то по мірі накопичення у ньому калових мас їх необх­ідно видаляти, щоб запобігти вивороту піхви.

9. Ввести у порожнину піхви синтоміцинову або стрептоцидові емульсію, маткові палички або піноутворюючі таблетки.

10. Накласти 2-3 петлеподібних бинтових (з дроту) швів, використо­вуючи спеціальні інструменти (троакар з вушком або троакар з гільзою).

11. Повторити кілька разів низьку сакральну анестезію або призна­чити ханегіф для усунення потуг.

12. При появі ознак родів потрібно зняти шви і обробити місцяпроколів шкіри розчином йоду.

Запропоновано багато методик фіксації піхви, наприклад, проши­вання статевих губ петлеподібними швами, зашивання статевої щілини безперервним швом після вирізання шматочків шкіри з одного і другого боку вульви за Caslick, або кисетним підшкірним швом на вульву за Buhner, накладання шва у кармані піхви на м'язову і слизову оболонки за Santoni (виконується для стягування стінок піхви перед направленням органа). Окрім цього, є способи закріплення верхньої стінки піхви за Мінчевим і нижньої стінки піхви за Вінклером. Всі ці способи мають свої недоліки; їх застосування оправдане в особливих випадках.

Одним із методів, котрим користуються лікарі-практики є фіксація піхви із застосуванням пляшки.

Зважаючи на естрогенний чинник в етіології вивороту піхви, бажано початку утворення вивороту призначати прогестерон внутрішньом'язово. Але прогестерон не слід застосовувати безпосередньо перед ши, щоб не викликати їх затримку. У сук, у випадку, коли пролапс піхви пов'язаний з еструсом, після вправлення органа і накладення швів потрібно призначити прогестерон у дозі 40-50 мг 2-3 рази з інтервалом і год. Якщо вправлення неможливе, випалу тканину витинають після накладання петлеподібних швів. В уретру краще ввести катетер. Рана киває швидко і без ускладнень.

Для лікування корів і овець з виворотом піхви, спричиненим мінеральним дефіцитом, икористовують фосфонортонік у дозі 1 мл на 50 кг аси тіла тварини.