5. Свідомість та її структура. Свідоме і несвідоме в психічній діяльності людини

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Основні характеристики свідомості є:

• відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів. Порушення будь-якого з пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості;

• розрізнення суб’єкта та об’єкта, яке відбувається в процесі формування самосвідомості людини.

• Забезпечення цілеутворюючої діяльності людини. Завдяки випереджальному відображенню людина розкриває причинно-наслідкові зв’язки, передбачає майбутнє, ставить перед собою мету, враховує мотиви і приймає вольові рішення, вносить необхідні корективи, переборює труднощі;

• Наявність емоційно-оцінних ставлень до всього, що відбувається навколо, до інших людей та до самої себе.

Завдяки свідомості людина пристосовується до навколишнього світу.

Про низький рівень свідомості говорять тоді, коли людина недостатньо усвідомлює обставини, за яких вона діє, і своє ставлення до них. Відомо, що за правилами вихованості потрібно поступатися місцем у транспорті літнім жінкам, дітям. Але не всі так роблять.Високий рівень свідомості характеризується тим, що людина розкриває суттєво необхідні зв’язки, керуючись віддаленою і суспільно значущою метою та певними мотивами, і відповідно планує , організує й регулює свої дії. Свідома людина діє певним чином тому, що інакше не може . Чим складніше і відповідальніше завдання, тим вищим має бути рівень свідомості.

Свідома діяльність людини не виключає наявності в ній несвідомого.

Ходіння, мовлення, письмо, читання, рахування – це максимально організована автоматична психічна діяльність. Не усвідомлюються також так звані субцептивні реакції, які зумовлюються підпороговими подразниками, деякі мотиви діяльності та поведінки, потяги, патологічні явища типу галюцинацій, марень.

Існують різні пояснення проявів несвідомого. За З. Фройдом, сфера несвідомого – це витіснені, нереалізовані потяги людини.

Прикладом переходу свідомого в несвідоме є сон. Розрізняють три різновиди сну: добовий сон, сон який виникає під дією однорідного подразника і сон – звичка. Сон – це особливий стан кори головного мозку, який супроводжується складними біохімічними перетвореннями. Сон виконує надзвичайно важливу охоронну функцію – запобігання виснаженню.

Сновидіння – це своєрідний стан свідомості того, хто спить, який характеризується появою більш чи менш яскравих уявлень. Вони виникають в результаті роботи окремих незагальмованих центрів кори головного мозку.

Перехід від сну до активного неспання – це перехід від несвідомої психічної діяльності до свідомої. Таким чином, психічна діяльність людини являє собою єдність свідомого і несвідомого.