§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій у справах про привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Найбільш розповсюдженими слідчими діями в справах цієї категорії є: допити; обшук і виїмка; огляд приміщень, предметів і документів; призначення судових експертиз.

Допити не тільки відіграють суттєву роль у встановленні обставин привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, але й дозволяють у багатьох випадках визначити оптимальну послідовність проведення інших слідчих дій та ОРЗ.

Допити свідків. Нерідко зразу після порушення кримінальної справи доцільним є допит ревізорів, членів інвентаризаційних комісій або осіб, які проводили службові перевірки. Підставами для проведення таких допитів є виявлення у поданих матеріалах ревізії (перевірки) певних неточностей, суперечностей або прогалин. На допиті встановлюються кваліфікація таких осіб та їх досвід, а також обставини проведених перевірочних заходів, а саме: методи, що ними застосовувались; які конкретно порушення виявлено, їхня сутність; якими документами підтверджуються порушення і які ще не були вилучені; якою була поведінка матеріально відповідальних (службових) осіб, діяльність котрих перевірялась, які вони надавали пояснення, чи спростовуються ці пояснення документами або іншими даними; хто перешкоджав або намагався втручатись у перевірочну роботу; кому доповідалося про виявлені порушення, якою була реакція на це; які обставини сприяли порушенням і яких заходів треба вжити для їх недопущення в майбутньому.

Як свідки також допитуються: працівники установи, підприємства, організації, де працює обвинувачений; працівники підприємств-партнерів у господарській діяльності; близькі знайомі, родичі, друзі обвинуваченого та інші особи, яким відомі обставини, що мають значення для справи.

Під час допиту працівників підприємства (установи), де працює обвинувачений, з’ясовуються питання: яким є порядок здійснення відповідної діяльності та якими є функції свідка та інших осіб при її проведенні; обставини конкретних операцій; про які факти порушень відомо свідку та їхні обставини; яким чином йому стало відомо про ці порушення, у яких документах вони відображені; кому ще відомо про порушення; що, на думку свідка, сприяло зловживанням та яких заходів доцільно вжити для їх недопущення в майбутньому; як свідок може охарактеризувати особистість обвинуваченого. На ситуацію допиту значною мірою впливає така обставина, як можливість порушення самим свідком своїх обов’язків, неналежного ставлення до них і т.п. Характерним є намагання приховати таку інформацію, що може ускладнити допит.

Працівники підприємств-контрагентів допитуються з метою з’ясування обставин укладання та виконання відповідних угод. При цьому необхідно звертати увагу й на те, які саме особи діяли від імені контрагента (вели переговори, підписували документи, одержували гроші тощо).

Родичі, близькі друзі, сусіди обвинувачених допитуються в основному з обставин, що характеризують матеріальне становище, спосіб життя та особистість обвинуваченого.

Обираючи тактику допиту свідків, потрібно враховувати особисті стосунки свідка з обвинуваченим (нейтральні, дружні, ворожі), можливість перебування свідка під тиском з боку обвинуваченого, його співучасників або корумпованих чиновників.

Допит підозрюваних (обвинувачених). Підготовка до допиту підозрюваних чи обвинувачених обов’язково має включати вивчення слідчим особливостей господарської діяльності підприємства, установи, організації, службових повноважень допитуваного та наявних даних про його особистість. Також необхідно заздалегідь підібрати документи, що будуть пред’являтись допитуваному, зробити закладки у кримінальній справі, скласти письмовий план допиту.

Тактичні прийоми допиту або їх комбінації обираються залежно від ситуації цієї слідчої дії. Так, у безконфліктній ситуації (коли допитуваний бажає давати правдиві і повні показання) головним завданням допиту є одержання максимально повних показань. Труднощі можуть бути зумовлені природним забуванням певних обставин, їх невірним сприйняттям з об’єктивних або суб’єктивних причин. Тактичні прийоми, що застосовуються у цій ситуації, мають бути спрямовані на встановлення психологічного контакту, актуалізацію у пам’яті забутого тощо. Це можуть бути такі прийоми: відновлення у пам’яті певних обставин (звернення до суміжних фактів, пропозиції намалювати схему події); деталізація показань; стимулювання позитивних якостей особи тощо. Потрібно з’ясувати такі обставини: ставлення допитуваного до виявлених порушень, розміру заподіяної шкоди; яким чином здійснювалась підготовка до злочину; детальні обставини щодо прийомів і операцій із вчинення та приховування злочину; куди збувалось привласнене майно, спрямовувались кошти і т.п.; хто, крім допитуваного, і яким чином (ролі співучасників) брав участь у підготовці, вчиненні і приховуванні злочину; хто сприяв злочину і з яких причин; як розподілялись «прибутки» між співучасниками злочину; які недоліки у діяльності підприємства, установи, організації, окремих осіб, нормативно-правовому регулюванні діяльності сприяли вчиненню злочину; яким є сімейне й матеріальне становище допитуваного; у яких відносинах перебуває допитуваний зі свідками у справі; якими документами і ким можуть бути підтверджені надані показання.

У конфліктній ситуації, коли особа не бажає говорити правду, головне завдання слідчого полягає у викритті неправдивості показань і спонуканні до каяття і добровільного відшкодування заподіяних збитків (звичайно за наявності доказів винності особи). Відповідно, тактичними прийомами допиту можуть бути: а) пред’явлення доказів; б) деталізація показань; в) використання суперечностей у показаннях; г) залучення спеціаліста (бухгалтера, технолога, інженера) до участі в допиті; д) акцентуація позитивних якостей особи. Потрібно враховувати, що для матеріально відповідальних і службових осіб суттєве значення мають доводи, підкріплені даними, зафіксованими в документах, тому найбільш дієвими є тактичні прийоми та комбінації, пов’язані з пред’явлен­ням під час допиту документів-доказів.

Обшук і виїмка. Завданнями обшуку та виїмки є виявлення і вилучення документів і предметів, що мають значення для кримінальної справи. Обшуки проводяться, як правило, за місцем роботи і проживання обвинувачених, в інших приміщеннях, що їм належать, їхніх транспортних засобах, житлі та іншому володінні їхніх родичів. Під час затримання проводиться особистий обшук.

Найбільш типовими об’єктами пошуку є документи, що мають значення для справи, особливо ті, що містять сліди злочину (в тому числі чорнові записи, неофіційні листи і т.п.); технічні засоби підробки документів (обладнання, бланки, печатки і т.п.); матеріальні цінності, гроші, документи, що підтверджують права власності обвинуваченого на майно; предмети, що вилучені з обігу; поштово-телеграфна кореспонденція. При підготовці та проведенні обшуку важливо пам’ятати про необхідність вилучення електронних носіїв інформації. Також слід враховувати, що матеріальні можливості обвинувачених нерідко дозволяють їм обладнувати складні тайники, придбавати на підставних осіб житло та інші приміщення для зберігання майна, здобутого злочинним шляхом. Тому до проведення обшуків доцільно залучати співробітників оперативних підрозділів, спеціалістів, допоміжний персонал.

Серед тактичних прийомів обшуку треба відзначити: а) проведення одночасних обшуків у всіх співучасників; б) проведення повторних обшуків; в) одночасне проведення допиту підозрюваного одним слідчим і обшуку за його місцем роботи чи проживання іншим; г) використання технічних засобів пошуку.

Так, проведення одночасних обшуків не дає можливості співучасникам знищити або ретельно сховати докази. Повторний обшук застосовується, коли початковий не дав очікуваних результатів. Наприклад, підозрюваний М. зберігав здобуті злочинним шляхом цінності у своєї тещі. Після того як у нього вдома був проведений обшук, дружина вирішила перенести це майно, вважаючи, що тепер обшук буде проведений у її матері. Повторний обшук дозволив знайти та вилучити важливі докази у справі.

В іншому випадку один слідчий проводив обшук за місцем проживання підозрюваного, а другий у цей час допитував його у себе в кабінеті. Після того як при обшуку було знайдено цінності на горищі будинку, слідчий зателефонував і повідомив про це колегу. Останній сказав допитуваному, що у нього виявлено сховані цінності, не повідомивши де і які саме. Підозрюваний, вважаючи, що знайшли все, повідомив не тільки про схованку на горищі, а і про інші тайники.

Виїмка проводиться для одержання документів і предметів, місцезнаходження яких є точно відомим. Зокрема, вона проводиться в структурних підрозділах підприємства, установи, організації, де було вчинено злочин; контролюючих органах; вищестоящих установах; підприємствах-контрагентах; державних органах, що проводили реєстрацію суб’єкта господарювання, видавали ліцензії, патенти; банках; податкових органах; фондах; архівах; установах поштового зв’язку.

При плануванні виїмки доцільно складати письмовий перелік документів і предметів, які необхідно вилучити. У деяких випадках слід залучати до виїмки спеціаліста-бухгалтера, котрий може надати слідчому допомогу у визначенні кола документів, які необхідно вилучити, виходячи зі специфіки ведення бухгалтерського обліку на даному підприємстві, в установі, організації.

Огляд. Огляд приміщень або ділянок місцевості проводиться, як правило, стосовно виробничих приміщень і місць, де проводились або мали проводитись відповідні роботи (будівництво, ремонт тощо), а також місць зберігання матеріальних цінностей, що були привласнені або розтрачені. Безпосередніми завданнями вказаних видів огляду в справах цієї категорії в основному виступають: перевірка стану відповідних приміщень, місцевості з точки зору можливості втрати майна з природних причин; перевірка заяв про крадіжки майна сторонніми особами; перевірка дотримання технології виробництва; встановлення і фіксація стану приміщень чи місцевості, які мали піддатись змінам внаслідок операцій, при здійсненні яких вчинено злочин (збудовані, відремонтовані, засіяні тощо).

Огляд також проводиться стосовно документів, які мають ознаки підроблення. Підготовка до такого огляду вимагає від слідчого ознайомитись із основними способами підробки документів, запросити спеціаліста та понятих, визначити технічні засоби, що будуть застосовуватись під час огляду. У протоколі обов’язково вказуються ознаки, які індивідуалізують документ і можуть мати значення для справи (ознаки внесення змін; підписання певною особою; вказані грошові суми тощо).

Призначення експертиз. Суттєву роль у доказуванні обставин привласнень, розтрат майна або заволодінь ним шляхом зловживання службовим становищем відіграють судові експертизи: техніко-криміналістична експертиза документів, почеркознавча, товарознавча, судово-бухгалтерська.

Техніко-криміналістична експертиза документів призначається з метою встановлення способу виготовлення документа та використаного обладнання, давності його виготовлення, наявності внесення змін, відновлення тексту документа тощо.

Почеркознавча експертиза вирішує питання про виконання підписів або рукописних записів певною особою. Призначати її потрібно навіть у ситуації, коли особа визнає факт виконання нею рукописного тексту чи підпису (в подальшому вона може відмовитися від такої заяви).

Товарознавча експертиза призначається для визначення найменування та характеристики товару (вид, сорт, артикул, наявність дефектів), умови зберігання та транспортування, їх впливу на товар, можливості і обсягу природної втрати, матеріалу, з якого виготовлено товар, його якості тощо.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається для вирішення завдань, пов’язаних з дослідженням документів бухгалтерського обліку та звітності, зокрема для: а) встановлення правильності та повноти застосованих ревізією методів і прийомів дослідження даних бухгалтерського обліку при виконанні поставлених перед нею завдань; б) визначення документальної обґрунтованості операцій з одержання, зберігання та витрачання матеріальних цінностей і грошей, наявності їх нестачі або надлишків, періоду, місця їх утворення, розміру; в) встановлення правильності ведення в установі (на підприємстві) бухгалтерського обліку та звітності, його відповідності вимогам чинних нормативних актів; г) з’ясування кола осіб, на яких покладено обов’язок забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю; д) визначення недоліків в організації бухгалтерського обліку та контролю, що сприяли вчиненню порушень, і заходів бухгалтерського порядку, які необхідно здійснити для усунення цих недоліків, та ін.

У складних випадках може призначатись комплексна судово-економічна експертиза, яка, крім дослідження документів бухгалтерського обліку, включає дослідження фінансово-кредитних операцій та економічної діяльності підприємства. Дослідження документів про фінансово-кредитні операції дозволяють вирішити питання, пов’язані з визначенням правильності формування і використання фінансових ресурсів. Дослідження економічної діяльності підприємства дає можливість вирішити питання правильності формування статутних фондів, ефективності господарської діяльності. При призначенні судово-економічних експертиз слід уникати постановки правових запитань, які експерти вирішувати не вправі.

При розслідуванні привласнень і розтрат, вчинених в окремих сферах господарювання, залежно від обставин справи нерідко виникає потреба у призначенні інших видів експертиз. Наприклад, для розслідування розкрадань у будівництві характерним є призначення будівельно-технічної експертизи, у виробництві – технологічної і т.д.