§3. Особливості наступного етапу розслідування привласнень, розтрат майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Після пред’явлення матеріально-відповідальній або службовій особі обвинувачення хоча б за одним епізодом, розслідування здійснюється у більш сприятливих умовах, порівняно з початковим етапом, оскільки вже є сукупність доказів вчинення злочину саме цією особою, обрано запобіжний захід, накладено арешт на майно тощо.

На цьому етапі перед слідчим постають такі основні завдання, як: а) формування системи доказів щодо обвинувачення особи в повному обсязі у вчиненні розкрадання майна та інших пов’язаних з ним злочинів; б) встановлення всіх співучасників злочину, збір доказів для їх обвинувачення; г) встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, і вжиття заходів щодо їх усунення; д) забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації майна (якщо це завдання не було повністю вирішено на початковому етапі); е) збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для винесення судом обґрунтованого і справедливого вироку.

Послідовність проведення слідчих дій та ОРЗ на наступному етапі також значною мірою зумовлений специфікою слідчої ситуації, характер якої визначається позицією обвинуваченого.

Ситуація 1. Обвинувачений визнає себе винним у вчиненні злочину. Поряд із викладеними вище у цій ситуації постають завдання щодо збереження безконфліктності, одержання від обвинуваченого максимально повних показань, недопущення впливу на нього співучасників, недобросовісних захисників і корумпованих чиновників.

Ця ситуація визначає необхідність проведення таких дій: а) допит обвинуваченого щодо обставин вчинення ним злочину; б) допит свідків, котрі раніше не були допитані; в) очні ставки між особами, в показаннях яких є суперечності; г) відтворення обстановки та обставин події; д) призначення судових експертиз; е) збір документів, що характеризують особу обвинуваченого; є) проведення оперативно-розшукових заходів із метою встановлення місцезнаходження співучасників, причетності обвинуваченого до інших злочинів, одержання інформації про його особистість тощо.

Ситуація 2. Обвинувачений не визнає себе винним (повністю або частково). Така ситуація має місце у випадках заперечення обвинуваченим своєї причетності до злочину взагалі, спроб перекладання вини на інших осіб, пояснення своїх дій виключними обставинами (форс-мажором, невідкладними потребами підприємства), оспорювання розміру заподіяної шкоди тощо.

Основними тактичними завданнями розслідування в зазначеній ситуації є виявлення суперечностей у показаннях обвинуваченого встановленим у справі фактам, спростування алібі, нейтралізація можливої протидії розслідуванню тощо.

Алгоритм дій у цій ситуації виглядає наступним чином: а) допит обвинуваченого щодо аргументації його непричетності до злочину; б) проведення заходів, спрямованих на перевірку обставин, на які посилається обвинувачений; в) призначення судових експертиз; г) проведення оперативно-розшукових заходів із метою встановлення місцезнаходження майна, одержаного злочинним шляхом, співучасників, причетності обвинуваченого до інших злочинів, одержання інформації про його особистість і т.п.; д) вжиття заходів щодо ізолювання від впливу обвинуваченого свідків, чиї показання є ключовими для розслідування; е) проведення очних ставок між обвинуваченим і свідками, у показаннях яких є суперечності тощо.

Для більш ефективного планування заходів, спрямованих на встановлення всіх співучасників злочину, слідчому необхідно ретельно розібратись у специфіці здійснення господарських операцій, пов’язаних із розкраданням майна. Так, необхідно висувати та перевіряти версії щодо причетності до злочину осіб, котрі підписували в порядку узгодження недостовірні документи, здійснювали безпосередні операції з майном-предметом злочину (експедитори, виконроби), виконували функції з безпосереднього контролю за цією діяльністю.

Встановлення причин вчинення злочину тісно пов’язане з вивченням особистості обвинуваченого та з’ясуванням мотиву його протиправної діяльності. Такими причинами можуть бути негативні риси обвинуваченого: надмірні матеріальні потреби; ставлення до грошей, як до найвищої цінності в житті; зневажливе ставлення до встановлених нормативними актами правил діяльності; авантюризм; необґрунтована довірливість; схильність до прийняття рішень і дій під впливом інших осіб тощо. Вони встановлюються під час спілкування з обвинуваченим при допиті шляхом збору та вивчення документів, що характеризують його особу, допиту родичів, друзів, близьких знайомих, колег по роботі тощо. Ці відомості встановлюються шляхом проведення слідчих дій і знаходять відображення у обвинувальному висновку. Профілактичні заходи слідчого полягають у виховному впливі на особу з метою її схилення до каяття і відшкодування заподіяної шкоди.

Виявлення умов, які сприяли вчиненню злочину, потребує при проведенні слідчих дій, зокрема допитів (ревізорів, свідків, які брали участь у здійсненні певних господарських операцій, обвинувачених), встановлювати обставини, які полегшили привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. При підготовці і проведенні виїмки може бути з’ясовано, що умови належного оформлення, реєстрації та/або зберігання документів на підприємстві, в установі, організації порушуються, і це є однією з умов, що сприяє вчиненню злочинів. Відповідні завдання необхідно ставити й перед судовими експертами. Такий комплексний підхід дозволяє найбільш повно визначити коло зазначених обставин та обрати дієві заходи, яких доцільно вжити для їх усунення.

Типовими умовами, що сприяють вчиненню привласнень і розтрат майна, є: а) недоліки в організації внутрішнього або зовнішнього контролю за виробничими або товарно-грошовими операціями; б) недоліки у документальному оформленні операцій із грошами та матеріальними цінностями; в) недоліки в організації охорони майна; г) необґрунтована лояльність вищестоящих службових осіб щодо підлеглих при вирішенні питання про притягнення їх до відповідальності за вчинені порушення трудової (службової) дисципліни, відсутність роз’яснювальної роботи з ними; д) некомпетентність осіб, які зобов’язані здійснювати поточне контролювання дотримання встановлених правил при здійсненні відповідних операцій з майном (керівники, працівники бухгалтерії, юрисконсульти); е) прорахунки у складанні штатних розписів і розподілі функцій між різними матеріально відповідальними та службовими особами; є) вчинення правопорушень з боку інших осіб (погрози та насильство, халатність, вимагання хабарів і т.п.).

Після того як будуть встановлені умови, що сприяли вчиненню злочину, слідчий зобов’язаний скласти подання в порядку ст. 23-1 КПК України. Зміст заходів, які необхідно вказати слідчому в поданні, залежить від характеру виявлених умов, а також від специфіки конкретної справи. Ними, зокрема, можуть бути пропозиції удосконалити штатний розпис установи, привести у відповідність до нормативних вимог документообіг, налагодити належний внутрішній чи зовнішній контроль, організувати якісний відбір на відповідні посади (у тому числі конкурсний), перерозподілити обов’язки між певними матеріально відповідальними та службовими особами, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності певних осіб.

Дії щодо забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації мають полягати у виявленні майна обвинуваченого шляхом проведення допитів, обшуків, оперативно-розшукових заходів, запитів до органів реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, нерухомого майна, особистих транспортних засобів, наявності депозитних рахунків у банках. На виявлене майно у встановленому законом порядку накладається арешт.