1-15 право

види юридичної відповідальності:

1.конституційна відповідальність полягає у застосуванні до державних органів, органів місцевого самоврядування, посадо­вих осіб, об'єднання громадян, окремих громадян за порушення норм Конституції наступних санкцій: відсторонення від посади вищих посадових осіб держави; відставка посадових осіб чи всього органу; дострокове припинення повноважень державних органів чи посадових осіб; визнання неконституційними нормативноправових актів чи окремих їх частин; призупинення дії актів виконавчих органів влади; позбавлення громадянства тощо

2. кримінальна відповідальність полягає у застосуванні до вин­ної осудної фізичної особи, яка вчинила злочин, заходів держав­ного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або іншого характеру (покарання)

3. адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних фізичних, юридичних чи посадових осіб адміністратив­них стягнень за вчинення адміністративного порушення.

4. дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні адмі­ністрацією підприємства, установи, організації заходів дисцип­лінарного впливу на працівника за вчинення ним дисциплінар­ного проступка.

5. Цивільно-правова відповідальність є самостійним різновидом відповідальності, що характеризується певними особливостями:

— має майновий характер, оскільки збитки визначаються у грошовій формі;

— настає не перед державою, а перед потерпілим;

— діє презумпція винності правопорушника, оскільки він повинен довести відсутність вини;

— можливою є відповідальність без вини;

— має дві форми — договірну, що настає за невиконання чи порушення умов договору та встановлюється як самим договором, так і законом, та позадоговірна, що настає лише за законом та за умови спричинення збитків особою, яка не була з потерпілим у договірних відносинах.

12. Конституційне право - це система комуністичних норм та принципів, що регулюють та охороняють найбільш важливі та загальні суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу, забезпечуються найбільш діяльними засобами суспільного та державного права.

Предмет кп - специфічні суспільні відносини, що стосуються всіх найважливіших сфер:

Основи конституційного ладу в Україні

Основи правового статусу людини і громадянина

Основи народовладдя

Основи територіального устрою.

Метод кп – це сукупність способів і засобів за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет кп (він характеризується максимально високим юридичним рівнем, імперативністю, універсальністю, поєднанням прямого й опосередкованого регулювання)

Джерела кп:

1. Конституція України (базове джерело)

2. Конституційні закони

3. «звичайні» закони

4. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України

5. Акти конституційного суду

6. Акти Всеукраїнського та місцевого референдуму

7. Підзаконні акти ВРУ, президента, кабінету міністрів

13. Права людини — це її соціальна спроможність віль­но діяти, самостійно обирати вид та міру своєї пове­дінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчи­ми актами.

Поняття про права людини включає два аспекти

> природні права людини, неподільно пов'язані з її існуванням та розвитком;

> набуті права людини, що характеризують її соціально-політичний статус.

Свобода людини є вихідним поняттям проблеми прав людини-громадянина. Вона характеризується ознаками:

- всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах;

- людина має право робити все, що прямо не заборонено діючим законодавством;

- всі люди рівні в правових можливостях, правовому сприянні і правовій охороні;

- свобода людини - об'єктивна реальність, вона виходить за межі врегульовані правом, так як на неї впливають і інші соціальні норми (моралі, етики, релігійні норми та інші).

Конституційні права і свободи людини і громадянина можна поділити на три групи:

1. Особисті права і свободи людини (громадянські, природні) безпосередньо пов'язані з сутністю людини, як фізичної особи:

- право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23 Конституції України);

- невід'ємне право на життя (ст. 27);

- право на повагу до гідності (ст. 28);

- право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29);

- право на недоторканість житла (ст. ЗО);

- право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32);

2. Політичні права і свободи громадянина України пов'язані з взаємовідносинами особи і держави, особи і органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і політичних партій та інших політичних інститутів держави і суспільства:

> право на об'єднання у політичні партії та політичні організації (ст. 36);

> право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському і місцевому референдумах (ст. 38);

> право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);

^ право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39);

3. Економічні, культурні, соціальні, екологічні та сімейні права людини:

- право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатом своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

- право кожного на підприємницьку діяльність (ст. 42);

- право на працю (ст. 43);

- право працюючих на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів (ст. 44);

- право працюючих на відпочинок (ст. 45);

- право громадян на соціальний захист (ст. 46);

Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога дер­жави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.

Конституція встановлює вичерпний перелік обов'язків людини і громадянина:

- обов'язок громадян захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність (ст. 65);

- обов'язок громадян шанувати держані символи України (ст. 65);

- обов'язок громадян відбувати військову службу, відповідно до закону (ст. 65);

- обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66);

- обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67);

- обов'язок громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку встановленому законом (ст. 67);

- обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст.51);

- обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51);

- обов'язок кожного отримати повну загальну середню освіту (ст. 53);

- обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян (ст. 68).

Конституція України підкреслює, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

14. Громадянство України – це стійкий, необмежений в просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.

Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з державою є:

1) Правовий характер;

2) Необмеженість у просторі та часі;

3) Максимальний характер взаємних прав та обов’язків

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, становить головний конституційно-правовий інститут – інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

1. Конституція України.

2. Закон України “Про громадянство України” в редакції Закону від 18 січня 2001 року.

3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.

4. Підзаконні акти.

Громадянами України можуть бути:

- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності ( 24.08.1991р.) постійно проживали на її території;

- особи, які працюють в державних органах, проходять військову службу, або вчаться за межами України;

- діти, обидва батьки яких до моменту народження дитини були громадянами України незалежно від країни проживання;

- особи, що отримали в законодавчому порядку права громадянина.

Україна гарантує захист своїм громадянам, які знаходяться за її межами (ст. 25).

Стаття 4 Конституції України зафіксувала положення про те, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначається законом. Таким є Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р. Відносини громадянства регулюються й іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України.

Документами, що підтверджують громадянство України є:

* паспорт громадянина України;

* військовий білет для військовослужбовця;

* свідоцтво про народження для осіб віком до 16 років.

15. В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет.

Державний Герб - це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.

Державний Гімн - це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу.(муз. Чубинського, слова Вербицького)

Державний Прапор - це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру. Державний Прапор України - стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів

Публічний глум над державними символами України карається у встановленому законом порядку.