1-15 право
.docxвиди юридичної відповідальності:
1.конституційна відповідальність полягає у застосуванні до державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, об'єднання громадян, окремих громадян за порушення норм Конституції наступних санкцій: відсторонення від посади вищих посадових осіб держави; відставка посадових осіб чи всього органу; дострокове припинення повноважень державних органів чи посадових осіб; визнання неконституційними нормативноправових актів чи окремих їх частин; призупинення дії актів виконавчих органів влади; позбавлення громадянства тощо
2. кримінальна відповідальність полягає у застосуванні до винної осудної фізичної особи, яка вчинила злочин, заходів державного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або іншого характеру (покарання)
3. адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних фізичних, юридичних чи посадових осіб адміністративних стягнень за вчинення адміністративного порушення.
4. дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні адміністрацією підприємства, установи, організації заходів дисциплінарного впливу на працівника за вчинення ним дисциплінарного проступка.
5. Цивільно-правова відповідальність є самостійним різновидом відповідальності, що характеризується певними особливостями:
— має майновий характер, оскільки збитки визначаються у грошовій формі;
— настає не перед державою, а перед потерпілим;
— діє презумпція винності правопорушника, оскільки він повинен довести відсутність вини;
— можливою є відповідальність без вини;
— має дві форми — договірну, що настає за невиконання чи порушення умов договору та встановлюється як самим договором, так і законом, та позадоговірна, що настає лише за законом та за умови спричинення збитків особою, яка не була з потерпілим у договірних відносинах.
12. Конституційне право - це система комуністичних норм та принципів, що регулюють та охороняють найбільш важливі та загальні суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу, забезпечуються найбільш діяльними засобами суспільного та державного права.
Предмет кп - специфічні суспільні відносини, що стосуються всіх найважливіших сфер:
Основи конституційного ладу в Україні
Основи правового статусу людини і громадянина
Основи народовладдя
Основи територіального устрою.
Метод кп – це сукупність способів і засобів за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет кп (він характеризується максимально високим юридичним рівнем, імперативністю, універсальністю, поєднанням прямого й опосередкованого регулювання)
Джерела кп:
-
Конституція України (базове джерело)
-
Конституційні закони
-
«звичайні» закони
-
Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України
-
Акти конституційного суду
-
Акти Всеукраїнського та місцевого референдуму
-
Підзаконні акти ВРУ, президента, кабінету міністрів
13. Права людини — це її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.
Поняття про права людини включає два аспекти
> природні права людини, неподільно пов'язані з її існуванням та розвитком;
> набуті права людини, що характеризують її соціально-політичний статус.
Свобода людини є вихідним поняттям проблеми прав людини-громадянина. Вона характеризується ознаками:
- всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах;
- людина має право робити все, що прямо не заборонено діючим законодавством;
- всі люди рівні в правових можливостях, правовому сприянні і правовій охороні;
- свобода людини - об'єктивна реальність, вона виходить за межі врегульовані правом, так як на неї впливають і інші соціальні норми (моралі, етики, релігійні норми та інші).
Конституційні права і свободи людини і громадянина можна поділити на три групи:
1. Особисті права і свободи людини (громадянські, природні) безпосередньо пов'язані з сутністю людини, як фізичної особи:
- право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23 Конституції України);
- невід'ємне право на життя (ст. 27);
- право на повагу до гідності (ст. 28);
- право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29);
- право на недоторканість житла (ст. ЗО);
- право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);
- право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32);
2. Політичні права і свободи громадянина України пов'язані з взаємовідносинами особи і держави, особи і органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і політичних партій та інших політичних інститутів держави і суспільства:
> право на об'єднання у політичні партії та політичні організації (ст. 36);
> право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському і місцевому референдумах (ст. 38);
> право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);
^ право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39);
3. Економічні, культурні, соціальні, екологічні та сімейні права людини:
- право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатом своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);
- право кожного на підприємницьку діяльність (ст. 42);
- право на працю (ст. 43);
- право працюючих на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів (ст. 44);
- право працюючих на відпочинок (ст. 45);
- право громадян на соціальний захист (ст. 46);
Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.
Конституція встановлює вичерпний перелік обов'язків людини і громадянина:
- обов'язок громадян захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність (ст. 65);
- обов'язок громадян шанувати держані символи України (ст. 65);
- обов'язок громадян відбувати військову службу, відповідно до закону (ст. 65);
- обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66);
- обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67);
- обов'язок громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку встановленому законом (ст. 67);
- обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст.51);
- обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51);
- обов'язок кожного отримати повну загальну середню освіту (ст. 53);
- обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян (ст. 68).
Конституція України підкреслює, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
14. Громадянство України – це стійкий, необмежений в просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.
Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з державою є:
1) Правовий характер;
2) Необмеженість у просторі та часі;
3) Максимальний характер взаємних прав та обов’язків
Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, становить головний конституційно-правовий інститут – інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:
1. Конституція України.
2. Закон України “Про громадянство України” в редакції Закону від 18 січня 2001 року.
3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.
4. Підзаконні акти.
Громадянами України можуть бути:
- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності ( 24.08.1991р.) постійно проживали на її території;
- особи, які працюють в державних органах, проходять військову службу, або вчаться за межами України;
- діти, обидва батьки яких до моменту народження дитини були громадянами України незалежно від країни проживання;
- особи, що отримали в законодавчому порядку права громадянина.
Україна гарантує захист своїм громадянам, які знаходяться за її межами (ст. 25).
Стаття 4 Конституції України зафіксувала положення про те, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначається законом. Таким є Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р. Відносини громадянства регулюються й іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України.
Документами, що підтверджують громадянство України є:
* паспорт громадянина України;
* військовий білет для військовослужбовця;
* свідоцтво про народження для осіб віком до 16 років.
15. В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет.
Державний Герб - це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.
Державний Гімн - це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу.(муз. Чубинського, слова Вербицького)
Державний Прапор - це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру. Державний Прапор України - стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів
Публічний глум над державними символами України карається у встановленому законом порядку.