Тема 17. Темп мовлення. Ритм. Ритмічні групи.

Мета:формувати навички говоріння, читання, розвивати комунікативні здібності студентів. Формувати граматичні навички вживання пасивного стану в часах групи Сontinuous

Обладнання: малюнки до теми, роздруківки текстів для читання та завдань, словники.

Час проведення: 2 год.

План заняття

І Організаційний момент. Привітання

II. Перевірка домашнього завдання.

Теоретичні відомості.

Темп - це частота, швидкість вимовляння фрази або її елементів. Темп мови обумовлюється різними чинниками: розміром аудиторії, її акустичної характеристикою, кількістю слухачів, індивідуальними особливостями мовця і т. д. Темп мови, яка б ця мова не була, підпорядковується певній нормі. У середньому наша мова дорівнює 130 словами в хвилину. Як швидка, так і повільна мова будуть відхиленнями від норми. Існує і більш детальна класифікація темпу: простий темп і складний темп. Простий темп характеризується своєю відносною постійністю і незмінністю. Цей вид темпу зустрічається в простих речень і нескладних висловлюваннях. Складний вид темпу характерний для довгих висловлювань, зі складними граматичними структурами і багатоскладовими словами, для нього властиві різкі уповільнення або ж навпаки - прискорення швидкості вимови висловлювань. Говорячи про спонтанної мови, слід зазначити, що тут складний вид темпу зустрічається навіть в простих висловлюваннях. Уповільнюючи свою промову, говорить акцентує увагу безпосередньо на даній частині свого висловлювання, таким чином, підкреслюючи її семантичну важливість:

Eg Hundreds of `time have I told you to leave that jam a` lone.

І навпаки, збільшуючи темп мови, що говорить бажає послаблює семантичну важливість висловлювання:

Eg Nothingata | | seriousdon'tworry [4,85-86]

Темп спонтанної розмовної мови залежить від ситуації. Однак, порівнюючи темп розмовної мови з читанням діалогічного тексту, можна відзначити, що темп розмовної мови кілька уповільнений у порівнянні з темпами читання. Ця обставина пояснюється тим, що при розмові обдумування теми розмови відбувається, так би мовити «на ходу». При читанні ж відбувається процес осмислення та відтворення вже готового тексту. Темп спонтанної мови носить нестабільний характер. Дуже часті розтяжки складів і слів при вираженні невпевненості і при емфаза. Контрастні темпоральні переходи роблять мова рухомий і виразною. [3,125]

1.5 Ритм

Існують соціокультурні норми, згідно з яким співрозмовники повинні говорити по черзі, причому говорити довго лише одному вважається непристойним, якщо тільки мова не йде про людей нерівного соціального статусу. У бесіді розвиток теми відбувається принаймні двома співрозмовниками. При завершенні теми або її зміну можливе використання тривалої паузи, але необов'язково. Зазвичай люди знаходять спосіб позначити початок нової теми, сигналізуючи про це збільшенням гучності і більш високим голосовим тоном. Таким чином, навіть у спонтанному мовленні при наявності загальних для співрозмовників тим існують просодичні маркери для відділення однієї частини бесіди від іншої. Різниця між монологом і діалогом (або полілогом) полягає в тому, що в останньому кожен учасник говорить протягом обмеженого часу. Тимчасове рівновагу реплік, тобто періоди говоріння кожного учасника, залежить від соціальних факторів, які включають ситуацію, статус, здібності і прагматичну мету кожного індивіда. [1,238]

Ритмічна організація спонтанної мови дуже складна і мінлива. У діалогічної мови велику роль у ритмізації грають термінальні тони, періодично повторюються через відносно рівні проміжки часу. У монологічного мовлення основними ритмічними одиницями є ритмічна група і синтагма. Форми простого та складного ритму, комбінуючи, створюють дуже своєрідний, рухливий ритм. Ця обставина дає підставу деяким дослідникам вважати, що розмовна мова неритмічно. [3,125]

Хоча ритм спонтанної мови не настільки очевидний і, безсумнівно, більш різноманітний і гнучкий, ніж ритм при читанні або у віршованому тексті, їх базові одиниці подібні. Експериментально доведено, що середня тривалість інтонаційної групи дорівнює приблизно 2 - 3 с. Існують фізичні і когнітивні умови речепроізводства і речевоспріятія, які визначають квантування мови у подібні співмірні одиниці. Було висловлено припущення, що тривалість ударного такту дорівнює часу одного серцевого удару, а тривалість інтонаційної групи (або періоду фонації) - часу видиху. Ми говоримо настільки швидко, наскільки це дозволяє робота мозку, керуючого моторної діяльністю органів артикуляції і синхронізуючого їх з дихальною активністю.

Результати психолінгвістичних та фонетичних експериментів показують, що існує багаторівнева тимчасова решітка, в якій склад виступає в якості мінімальної одиниці моторної діяльності (середня тривалість складу дорівнює приблизно 200 мс); потім слід більш високий рівень у вигляді ритмічної групи (Стопи, акцентної групи), синхронізованої з пульсом людини (її тривалість коливається в діапазоні 400 - 600 мс); над нею перебуває інтонаційна група (Синтагма, фраза), синхронізована з періодом дихання (близько 2 - 3 с). Тривалість теми (надфразової єдності) дорівнює приблизно 30 с.

В англійській мові склад теж може виступати в якості одиниці ритму, але для англійської мови, так само як і для російської, німецької та голландської, більш типовий тактосчітающій ритм. В інших мовах, таких як французька, іспанська, італійська, грецька, гінді, індонезійська і йоруба, присутній слогосчітающій ритм. Сам термін передбачає, що склади вимовляються в рівних інтервалах, на їх виробництво потрібно приблизно однакову кількість часу. Наприклад, в японській мові вираз tokoro - dokoro (тут і там) звучить так, як ніби всі склади мають рівну тривалість: to - ko - ro - do - ko - ro.

У тактосчітающіх мовах, таких як англійська, російська, арабська, німецька, шведська, бразильської, португальської та розмовний тайський, здається, що через однакові періоди часу вимовляються ударні склади. Хоча й англійська, і японська мови є тактосчітающімі, вони перебувають на протилежних кінцях шкали, якщо врахувати, що в них використовуються складової ритм і розподіл наголосу: японський> французький> іспанська> грецький> португальська> англійська. [1,239]

Ритм спонтанному мовленні завдяки більшій кількості другорядних (чи третинних) наголосів, властивих англійської мови у поєднанні з відносно вузьким діапазоном справляє враження плавного і монотонного (smooth, slurred). Особливо це характерно для «американського» англійського. У RP кожному ударному стилю відповідає приблизно два ненаголошених (1:2). У британській мови спостерігається більший контраст по тривалості ударних і ненаголошених складів. Так, наприклад, у жіночій промови кожен ударний склад в 1,7 рази перевищує за тривалістю ненаголошені склади у англійок і в 1,5 рази - у американок. У російській жіночого мовлення контраст ще менше - 1,3. У британських жінок помітно більше висота тону, що в цілому створює ефект сильного, різкого контрасту ударності і чіткого, карбованого ритму (clipped, pointed).

Повторення граматики.

Домашнє завдання: розповідати про темп та ритм в англійській мові.