5.Методика вивчення теми «Склад. Наголос».

Із способом поділу слова на склади діти знайомляться в добукварний період навчання грамоти. Під час опрацювання фонетичного матеріалу удосконалюється навичка ділити слова на склади залежно від кількості голосних у слові. Вона є однією з основних у початко­вих класах і має значення як для письма (учні перено­сять слово з рядка в рядок на основі поділу на склади, диктують по складах слово під час запису), так і для читання. Не слід змішувати правила поділу слів на склади для переносу з фонетичним складоподілом. Так, відповідно до правил переносу слова льотчик, весна можна перенести так: льот-чик, вес-на. Однак фонетич­ний складоподіл тяжіє до відкритого складу, відповідно до цього ці слова діляться на склади так: льо-тчик, ве­сна (крім тих випадків, коли склад закінчується на [й] перед наступним приголосним: лій-ка).

Практичне ознайомлення з поділом на склади

На дошці слово оса.

 – Давайте спробуємо сказати слово оса один раз відкривши рот. Скажемо разом О (рот залишається відкритим). Одер­жали ми слово оса?–- Добавте са. О – це тільки І частина слова, са – II частина. При вимові слова о-са скільки разів ми відкриваємо рот? – Два! Ось бачите слово Оса зразу сказати не можна. Треба двічі відкрити рот. Скажемо хором о-са. О – І частинка слова називається складом, са – II частинка називається теж складом. Склад О - складається з одного звука, а другий са?

-  З двох звуків. Називаємо звуки [с] [а].

-  З якого звука починається другий склад?

-  Зі звука [С].

Робота над складом слова тісно пов'язана з визна­ченням наголосу в слові (наголошеного складу), що є досить складним для учнів, оскільки вимагає певних аналітичних умінь. Спостерігаючи за вимовою ненаголошених і наголошених складів, учні приходять до ви­сновку, що наголошений склад — це склад, який вимов­ляється довше і сильніше, ніж нєнаголошений.

Найбільш ефективним прийомом є вимова слова з питальною інтонацією і аж ніяк не поскладове проговорювання. На наступних етапах навчання доцільними будуть визначен­ня наголосу в сприйнятих на слух словах та записаних на дошці чи в зошитах; завдання на класифікацію слів за місцем наголосу (слова з наголосом на першому, дру­гому чи останньому складі) тощо. Робота над формуван­ням умінь визначати наголошений і нєнаголошений склад має надзвичайно велике значення. Від якості зазначених умінь буде залежати успішність учнів в оволодінні пра­вописними навичками позначення на письмі ненаголошених [є], [и].

У початкових класах учнів знайомлять не лише з по­няттям «наголос», а й із смислорозрізнювальною роллю наголосу.

Зіставлення слів, однакових за написанням, але різ­них за місцем наголосу, робота над значенням таких слів підводять дітей до розуміння ролі наголосу в слові.

Навичка правильно визначати наголос в слові має значення не лише для формування вимови, а й для фор­мування правописних умінь, зокрема умінь позначати на письмі ненаголошені [є], [и].

6.Добукварний період. Його навчально-виховні завдання. Коло знань і умінь, які необхідно формувати в учнів у добукварний період. Методика формування в учнів фонетичного слуху. Розвиток умінь здійснювати мовний аналіз. Підготовка руки дитини до письма.

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для ви­роблення у першокласників таких важливих загальнопіз-навальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об'єктами однакові, схожі й різні ознаки зов­нішнього характеру; зіставляти групи предметів за пев­ною ознакою; уміння робити з допомогою учителя посиль­ні висновки, узагальнення після виконаної роботи.

Формування загально навчальних умінь і навичок

Протягом першого місяця навчан­ня, який відповідає добукварному періодові, у першо­класників необхідно виробляти найважливіші уміння й навички, такі як:

а) зосереджено слухати вчителя і товаришів по класу;

б) відповідати на запитан­ня педагога;

в) вчасно і правильно виконувати його зав­дання і розпорядження, висловлені не тільки в інди­відуальному звертанні, а й ті, що мають фронтальний характер.

г) дотриму­ватись правильної постави за партою під час виконання різних робіт, особливо під час письма;

д) уміння віді­брати навчальне приладдя до уроку, розкласти його в порядку;

є) тримати правильно ручку, олі­вець і зошит під час письма;

е) дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.

Формування в учнів фонетичпого слуху

Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичного слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються до­шкільниками як єдиний неподільний звуковий комплекс, без усвідомлення складових частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці у дітей виявляється поси­лений інтерес до звукової сторони мовлення. Вони почи­нають помічати однакові звуки і склади в словах, чути, яким звуком починається або закінчується слово, який звук найчастіше вимовляється у певній фразі, наприклад у скоромовці. Завдання вчителя — підтримати і цілеспря­мовано розвивати цю природну зацікавленість дітей мо­вою взагалі та її звуковою стороною зокрема.

Враховуючи складність звукових спостережень і розу­мових дій із звуками мовлення, цю роботу в добукварний період слід організувати так, щоб вона протікала в ігровій формі, не призводила до перевтоми.

Для проведення таких спостережень уже в добуквар­ний період слід ознайомити учнів з найголовнішими мовними органами: губами, зубами, язиком (передньою, се редньою і задньою частинами язика), твердим піднебін­ням. Приклавши до шиї кінчики пальців (пучки), учні можуть відчути дрижання голосових зв'язок під час ви­мовляння голосних і дзвінких приголосних, а також від­сутність такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків.

Розвиток умінь здійснювати мовний аналіз

У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати різні види мовного аналі­зу: виділяти речення з мовного по­току, аналізувати їх за кількістю слів І будувати графіч­ні моделі речень, виділяти з речень окремі слова, ділити їх на склади, визначати наголошений склад, встановлю­вати послідовність усіх звуків у слові і на цій основі бу­дувати звуко-складові графічні моделі слів.

Діти мають навчитися аналізувати речення, які скла­даються з одного, двох, трьох І чотирьох слів. Графічні моделі речень, сприйнятих на слух або побудованих уч­нями самостійно за малюнками, мовленнєвою ситуацією.

Зворотною формою цієї роботи є добір (складання) учнями речень, які б за кількістю слів відповідали пода­ним моделям.Наступною формою мовного аналізу є поділ слів на склади і визначення наголошеного складу. Складова будова слова зображається графічно у вигляді прямокутника , поділеного на частини відповідно до кількості складів:

Від складового аналізу здійснюється перехід до зву­кового.

Для позначення голосних, твердих і м'яких приголос­них звуків у сучасних букварях пропонуються різні умов­ні символи — найчастіше кружечки різних кольорів. Кружечок, який служить для позначення голос­них, символізує вільне проходження струменя видихува­ного повітря через ротову порожнину, смужка, якою по­значаються тверді приголосні, означає перешкоду на шляху струменя повітря, а дві паралельні смужки — по­силену перешкоду, характерну для вимови м'яких приго­лосних звуків.

Побудова таких моделей паралельно з усним ана­лізом слів є найважливішим умінням, яким мають оволо­діти першокласники під кінець добукварного періоду.

Підготовка руки дитини до письма.

Велику увагу в цей період учитель має приділити ви­хованню звички правильно сидіти під час письма, умінню знаходити на парті положення для рук, розташувати зо­шит, тримати ручку чи олівець.

Слід переконувати учнів, що від правильної постави під час письма буде залежати не тільки його якість, а й їх здоров'я та фізичний стан. Учитель детально знайо­мить дітей з будовою зошита, його розліновкою, призна­ченням полів.

Письмо як вид навчальної діяльності пов'язане не тільки з розумовими діями школярів, а й з суто фізични­ми м'язевими навантаженнями. Тому вчитель повинен простежити за кожним без винятку учнем, щоб він пра­вильно тримав ручку під час письма. Від того, наскільки вільно, без зайвого напруження дитина буде тримати ручку, залежатиме запобігання її перевтоми. Орієнти­ром правильного утримання ручки є її стійке положення при піднятому вказівному пальці.

Протягом підготовчого періоду учні вправляються у малюванні різноманітних орнаментів, предметів прямо­кутної й овальної форми (рама вікна, прапорець, ялинка)

У зошиті з друкованою основою дітям пропонується обводити трафарети, виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, що сприяє зміц­ненню м'язів пальців і кисті.

Після підготовчих вправ загального характеру учні виробляють уміння писати основні елементи букв: палич­ку, паличку з закругленням унизу і вгорі, довгу паличку з петлею внизу та вгорі, півовали (правий і лівий), овал.

Враховуючи те, що рука дитини спочатку досить швидко стомлюється від письма, графічні вправи протягом уроку слід чергувати з іншими видами роботи. Кількість пауз на уроках письма може бути більшою, ніж на інших, до того ж серед різно­манітних фізичних вправ слід передбачати і ті, що спря­мовані на розвиток дрібних м'язів пільців і м'язів різних частин рук, плечей.