BJD_OOP_part1

вітрі – 0,3 рівня ГДК; похибка не повинна перевищувати 25 % величини, що визначається.

Концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони доводять до нормальних умов: температура 20 С, атмосферний тиск 760ммрт.ст. (101,3кПа), відносна вологість 50 %.

Методи і засоби санітарного хімічного аналізу повітря поділяють на три основні групи: лабораторні, експрес і автоматичні.

Існують більш 200 різноманітних методик визначення шкідливих домішок у повітрі виробничих приміщень, в основу яких покладені фізичні, фі- зико-хімічні та біологічні процеси.

Найбільш точними є лабораторні методи, але вони потребують тривалого часу, високої кваліфікації лаборантів, які відбирають пробу.

Опис будови і принципу роботи газоаналізатора УГ-2

У лабораторній роботі використовується універсальний газоаналізатор УГ-2. Газоаналізатор складається з повітрозабірного пристрою і комплектів індикаторних засобів.

Повітрозабірний пристрій (рис. 3.1) призначений для відбору проби повітря певного об’єму. Він складається з гумового сильфона 2 із двома фланцями та стаканаз пружиною3, що знаходяться усередині корпуса 1.

Рисунок 3.1 – Повітрозабірний пристрій газоаналізатора УГ-2:

1 – корпус; 2 – гумовий сильфон; 3 – стакан з пружиною; 4 – розпірне кільце; 5 – заглиблення; 6 – шток; 7 – чіп; 8 – фіксатор; 9 – верхня плата;

10 – гумова трубка; 11 – штуцер; 12 – гумова трубка

21

Увнутрішніх гофрах сильфона встановлені розпірні кільця 4 для надання сильфону жорсткості і зберігання сталості об’єму.

На верхній платі 9 є нерухомий чіп 7 для направлення штока 6 при стисканні сильфона.

На штуцер із внутрішньої сторони надіта гумова трубка 12, яка через нижній фланець з’єднується з внутрішньою порожниною сильфона.

Вільний кінець гумової трубки 10 використовується для приєднання індикаторної трубки при проведенні відбору проби повітря.

На циліндричній поверхні штока 6 розташовані чотири поздовжні канавки з двома заглибленнями 5 для фіксації двох положень штока фіксатором 8.

Відстань між заглибленнями на канавках підібрана таким чином, щоб при ході штока від одного заглиблення до іншого сильфон забирав заданий об’єм досліджуваного повітря.

Укомплекти індикаторних засобів УГ-2 входять ампули з індикаторними і поглинальними порошками, а також приладдя, необхідні для виготовлення індикаторних трубок і фільтрувальних патронів.

Принцип роботи універсального газоаналізатора УГ-2 засновано на

зміні фарбування прошарку індикаторного порошку в індикаторній трубці після протягування через неї повітрозабірним пристроєм певного об’єму аналізованого повітря.

Довжина пофарбованого стовпчика індикаторного порошку в трубці – пропорційна концентрації досліджуваного газу в повітрі. Величина концентрації встановлюється прикладанням трубки до спеціальної етикетки, на якій зображена шкала для визначення концентрації (рис. 3.2).

Перед початком роботи з приладом потрібно виготовити індикаторні трубки і, якщо необхідно, фільтрувальні патрони, а також перевірити герметичність повітрозабірного пристрою УГ-2.

Для виготовлення індикаторних трубок необхідні такі прилади:

–скляні індикаторні трубки;

–стрижень;

–лійка;

–ампула з індикаторним порошком;

–заглушка;

–гумова трубка;

–ампули УГ-2 HC-I;

–штир.

При цьому також використовуються: вата медична гігроскопічна; суміш парафіну з поліетиленом у співвідношенні 3:1; чашка для розплавлення герметизуючого матеріалу; плитка електрична; штатив; ексикатор з кальцієм хлористим.

22

а

б

Рисунок 3.2 – Зразки етикеток для визначення концентрації пари: а – аміаку; б – бензину

Перед виготовленням скляні індикаторні трубки миють хромовою сумішшю, потім водою і сушать при температурі 120 ... 130 С. Висушені трубки повинні зберігатися в ексикаторі.

В один кінець скляної індикаторної трубки 1 (рис. 3.3) вставляють стрижень 2, у протилежний кінець трубки кладуть тампон із вати і штир 8, ущільнюють вату за допомогою стрижня до 2 ... 3 мм. Виймають стрижень. Через лійку 3 в індикаторну трубку насипають до краю індикаторний порошок з ампули 4, розкритої перед ужитком.

Ампулу з індикаторним порошком, що залишився, відразу ж закривають заглушкою 5 за допомогою гумової трубки 6 довжиною 25 мм, або індикаторний порошок, що залишився в ампулі, пересипають у порожню ампулу 7 і запаюють її.

Постукуючи стрижнем по стінці трубки, утримуваної вертикально, ущільнюють стовпчик індикаторного порошку і вкладають другий тампон товщиною 2 ... 3 мм. Довжину ущільненого стовпчика індикаторного порошку контролюють довжиною стрижня від кінця до нанесеної на ньому позначки.

23

Недостатнє ущільнення індикаторного порошку призводить до збільшення довжини пофарбованого стовпчика і розмитості його меж.

2 4

3

Рисунок 3.3 – Прилади для виготовлення індикаторних трубок: 1 – скляна індикаторна трубка; 2 – стрижень; 3 – лійка; 4 – ампула; 5 – заглушка; 6 – гумова трубка; 7 – ампула УГ-2 НС-1; 8 – штир

Правильність ущільнення індикаторного порошку трубки контролюють тривалістю ходу штока до заскакування. Якщо тривалість ходу штока до зупинки менше вказаної на шкалі, зображеній на етикетці, то індикаторний порошок у трубці ущільнений слабко, і навпаки.

Виготовлені індикаторні трубки герметизують ковпачками із суміші парафіну з поліетиленом, опускаючи по черзі кінці трубок у розплавлену суміш на 3 ... 7 мм.

ВиготовленняпоглинальноїтрубкиКИСУГ-2длявиявленняацетону

В один кінець скляної індикаторної трубки вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 2 ... 3 мм.

За допомогою лійки насипають з ампули поглинач № 9 прошарком товщиною 9 ... 11 мм. Прошарок ущільнюють до 8 ... 10 мм, постукуючи по трубці стрижнем.

Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 2 ... 3 мм.

Трубки герметизують і зберігають у ексикаторі з хлористим кальцієм.

Виготовлення фільтрувального патрона КИС УГ-2 длявиявленняацетилену

У вузький кінець патрона 2 з двома мітками (рис. 3.4) вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

24

При легкому і постійному постукуванні стрижня по стінці патрона за допомогою лійки насипають через широкий кінець патрона поглинач № 4 до другої мітки, а потім поглинач № 1.

Вкладають тампон із вати і ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

Обидва кінці фільтрувального патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумової трубки довжиною 15 ... 20 мм і зберігають у ексикаторі з хлористим кальцієм.

1

2

3

Рисунок 3.4 – Фільтрувальні патрони:

1 – звичайний; 2 – з двома мітками; 3 – з трьома мітками

Виготовлення фільтрувального патрона КИС УГ-2 для виявлення бензину і вуглеводів нафти

У вузький кінець патрона з двома мітками 2 (рис. 3.4) вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

За допомогою лійки через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні стрижня об стінки патрона, насипають поглинач № 3 до другої мітки, потім поглинач № 2.

Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

Обидва кінці фільтрувального патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумової трубки довжиною 15 ... 20 мм і зберігають в ексикаторі з кальцієм хлористим.

Виготовлення фільтрувальних патронів КИС УГ-2 для виявлення оксиду вуглецю

У вузький кінець патрона 3 з трьома мітками (рис. 3.4) вкладають тампон із вати і ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

За допомогою лійки через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні об стінки патрона, насипають поглинач № 4 до першої мітки, поглинач № 7 до третьої мітки, потім поглинач № 6.

Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

Обидва кінці фільтрувального патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумових трубок довжиною 15 ... 20 мм і зберігають у ексикаторі з кальцієм хлористим.

25

Призначення і виготовлення окислювальної і поглинальноокислювальної трубок КИС УГ-2 для виявлення оксиду азоту

Окислювальна трубка призначена для окислювання оксиду азоту в діоксид азоту при визначенні концентрації суми оксиду і діоксиду азоту.

Водин кінець скляної індикаторної трубки вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 2 ... 3 мм.

За допомогою лійки насипають окислювач прошарком 17 ... 19 мм. Прошарок ущільнюють до 15 ... 18 мм, постукуючи по трубці стрижнем. Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 2 ... 3 мм.

Трубкугерметизуютьізберігаютьвексикаторізхлористимкальцієм. Поглинально-окислювальна трубка призначена для поглинання діокси-

ду азоту й окислювання оксиду азоту в діоксид при визначенні концентрації оксиду азоту.

Водин кінець скляної індикаторної трубки вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 2 ... 3 мм.

За допомогою лійки насипають окислювач прошарком товщиною 17 ... 20 мм, прошарок ущільнюють до 15 ... 18 мм, постукуючи по трубці стрижнем. Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 2 ... 3 мм. Насипають поглинач № 5 прошарком товщиною 10 ... 12 мм, ущільнюють до 9 ... 11 мм, постукуючи по трубці стрижнем. Вкладають тампон із вати, ущільнюють його до 2 ... 3 мм.

Трубки герметизують і зберігають у ексикаторі з кальцієм хлористим.

Виготовлення фільтрувального патрона КИС УГ-2 для виявлення сірчистого ангідриду

У вузький кінець патрона 1 (рис. 3.4) вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

За допомогою лійки через широкий кінець патрона, при легкому і постійномупостукуванні стрижня об стінки патрона, насипають поглинач № 8.

Вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

Обидва кінці фільтрувального патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумових трубок довжиною 15 ... 20 мм і зберігають у ексикаторі з хлористим кальцієм.

Виготовлення фільтрувального патрона КИС УГ-2 для виявлення етилового ефіру

У вузький кінець патрона з трьома мітками 3 (рис. 3.4) вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

За допомогою лійки насипають через широкий кінець патрона, при легкому і постійному постукуванні об стінки патрона, поглинач № 1 до першої мітки, поглинач № 10 до третьої мітки, потім до половини останньої розширеної частини патрона насипають поглинач № 11 і поглинач № 1 до звуженої частини патрона.

26

Вкладають тампон із вати й ущільнюють його до 4 ... 5 мм.

Обидва кінці фільтрувального патрона негайно закривають заглушками за допомогою гумових трубок довжиною 15 ... 20 мм і зберігають у ексикаторі з кальцієм хлористим.

Для перевірки герметичності повітрозабірного пристрою УГ-2 сти-

скують сильфон штоком до верхнього отвору на об’ємі 400 см3 і фіксують це положення фіксатором. Трубку гумову перегинають і затискають.

Відводятьфіксаторіпісляпочатковогоривкаштока,йоговідпускають. Повітрозабірний пристрій УГ-2 вважають герметичним, якщо протя-

гом 10 2 хв не спостерігається помітного переміщення штока.

Послідовність виконання роботи

1 Перед початком роботи індикаторні трубки необхідно витримати

30 хв для прийняття температури навколишнього середовища.

2Для визначення концентрації газу (пари) відчиняють кришку повітрозабірного пристрою УГ-2 і перевіряють відповідність номера штока номеру повітрозабірного пристрою УГ-2, відводять фіксатор, беруть із гнізда шток і вставляють чіп так, щобнаконечникфіксатораковзавпо канавціштока, над якою зазначено об’єм повітря, що протягується (див. табл. А.5).

3Надавлюванням руки на головку штока сильфон стискують доти, поки кінець фіксатора потрапить у верхнє заглиблення в канавці штока. При цьому кінець гумової трубки залишають вільним. Беруть індикаторну трубку, звільняють її від ковпачків, які герметизують її кінці.

4Постукуючи стрижнем об стінки трубки, перевіряють її ущільнення і, якщо при цьому між стовпчиком порошку і тампоном утворився просвіт, його усувають натисканням стрижня на тампон.

Приєднують індикаторну трубку до гумової трубки повітрозабірного пристрою газоаналізатора УГ-2 і розташовують у місці виміру.

При наявності в аналізованому повітрі пари (газів), що мішають визначенню, їх уловлюють фільтрувальним патроном, який приєднують за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки вузьким кінцем в стик.

5Вимір варто починати не пізніше, ніж через одну хвилину після розгерметизації трубок.

Натискаючи одною рукою на головку штока, іншою відводять фіксатор. Як тільки шток починає рухатися, фіксатор відпускають і включають секундомір. Коли фіксатор увійде в нижнє заглиблення канавки штока, чути клацання, але протягування повітря ще продовжується. Загальний час протягування повітря повинен відповідати вказаному в таблиці А.5.

При протягуванні заданого об’єму повітря тривалість ходу штока повинна укладатися в межі, зазначені на етикетці вимірювальної шкали для визначуваного газу (пари). Індикаторний порошок після впливу визначуваного газу (пари) змінює забарвлення відповідно до таблиці А.6.

27

6Концентрацію визначуваного газу знаходять, поєднуючи нижню межу стовпчика пофарбованого порошку індикаторної трубки з нульовою позначкою вимірювальної шкали етикетки.

Цифра на шкалі, що збігається з верхньою межею пофарбованого стовпчика порошку, вказує концентрацію визначуваного газу (пари).

При розмитості межі розділу забарвлень прошарків вихідного й індикаторного порошку, що прореагував, відлік концентрації визначуваного газу (пари) проводять по шкалі, по нижній і верхній частинам межі. За результат виміру приймають середнє значення.

7Після закінчення роботи патрон від’єднують від індикаторної трубки, негайно закривають заглушками і вкладають на збереження в ексикатор з кальцієм хлористим.

Виміри слід проводити не менше 2…3 разів, кожний раз новою трубкою. Результат виміру – середнє арифметичне значення.

8Результат виміру концентрації визначуваного газу (пари) приводять

до нормальних умов: температура – 293 К (20 ºС), атмосферний тиск – 760 мм рт. ст. (101,3 кПа), відносна вологість – 40…60 %.

9 Концентрація при нормальних умовах, мг/м3:

при температурі навколишнього повітря t,ºC,відносній вологості , %, і атмосферному тиску Р, мм рт. ст.; К – поправочний коефіцієнт, який враховує вплив температури навколишнього повітря на покази індикаторних трубок.

10 При визначенні концентрації аміаку поправочний коефіцієнт знаходять за графіком (рис. 3.5); при визначенні концентрації пари вуглеводів нафти – за таблицею 3.1. При визначенні концентрації інших газів (пари) поправочний коефіцієнт не враховують.

Рисунок 3.5 – Графік поправочних коефіцієнтів для визначення концентрації пари аміаку

28

11 Концентрацію оксиду азоту визначають індикаторною і поглинальноокислювальною трубками. Поглинально-окислювальну трубку приєднують до індикаторної трубки кінцем, що містить темно-фіолетовий порошок.

Таблиця 3.1 – Поправочні коефіцієнти для визначення концентрації пари вуглеводів нафти

12Концентраціюдіоксидуазотузнаходятьтількиіндикаторноютрубкою. 13 Концентрації суміші оксиду і діоксиду азоту визначають індикатор-

ною й окислювальною трубками.

14 Концентрацію ацетону при наявності кислих газів і пари визначають індикаторною і поглинальною трубками, а при відсутності їх – індикаторною. Отриманий результат порівнюють із ГДК аналізованого газу (пари).

15 Результати вимірів записати в таблицю 3.2.

16 За допомогою етикетки або за даними таблиці А.4 визначити ГДК для досліджуваного газу і зробити висновок про ступінь загазованості досліджуваного повітря.

Контрольні питання

1.Що називається граничнодопустимою концентрацією шкідливих речовин у повітрі робочої зони?

2.Засоби санітарно-хімічного аналізу повітря.

3.Будова газоаналізатора УГ-2.

4.Принцип роботи газоаналізатора УГ-2.

воздуху рабочей зоны. – М. : Изд-во стандартов, 1998.

29

3. ГОСТ 12.1.016-79*. Воздух рабочей зоны. Требования к методике измерения концентраций вредных веществ. – М. : Изд-во стандартов, 1980.

Лабораторна робота 4 «Дослідження штучного освітлення приміщень»

Мета роботи

1 Вивчити методику оцінки стану штучного освітлення приміщення. 2 Ознайомитися з будовою люксметра та навчитися вимірювати освіт-

леність.

3 Виконати практичне дослідження стану штучного освітлення приміщення.

Перелік обладнання, необхідного для виконання лабораторної ро-

боти: люксметр Ю116 – 1 шт., вольтметр для виміру напруги у освітлювальній мережі – 1 шт., лінійка довжиною 1 м – 1 шт.

Загальні відомості

Електромагнітні хвилі з довжиною у діапазоні 0,38...0,75 мкм сприймаються органами зору людини як світло. Роль останнього в житті людини дуже велика - 90 % усієї інформації про зовнішній світ надходить у мозок людини через очі. Тому правильно спроектоване і виконане освітлення забезпечує людині можливість нормальної життєдіяльності.

Розрізняють природне та штучне освітлення. Штучне освітлення здійснюється за допомогою штучних джерел світла – розрядних ламп та ламп розжарювання. Дляштучногоосвітленняприміщеньслідвикористовувати,якправило, найбільш економічні розрядні лампи. Використання ламп розжарювання для освітлення допускається тільки увипадкахнеможливості або техніко-економічної недоцільностівикористаннярозряднихламп.

За призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, охоронне,чергове.

Штучне освітлення проектується двох систем: загальне (рівномірне або локалізоване) і комбіноване (у цьому випадку до загального освітлення добавляється місцеве).

Процеси випромінювання і поширення світла характеризуються рядом кількісних показників: світловим потоком, освітленістю, яскравістю, силою світла.

30