11.2 Ведений вал

В шпонковий паз вставляють шпонку і напресовують чер­в'ячне колесо до упору в буртик вала. Насаджують розпірну втулку і захисні кільця, напресовують підшипники, які попе­редньо нагріті в мастилі.

11.3 Регулювання підшипників

Регулювання підшипників здійснюється комплектом (набором) прокладок, які установлюються між фланцями кришок підшипників і корпусом редуктора. За допомогою прокладок також компенсуються неточності лінійних розмірів спряже­них деталей, які виникають при їх виготовленні. Прокладки штампуються із сталевої стрічки товщиною 0,1; 0,2; 0,4 і 0,8 мм. (сталь 08КП. ГОСТ 1050-88), осьовий зазор с в підшипниках компенсує температурні деформації. Цей зазор незначний, а тому його на складальному кресленні не показують.

11.4 Ведений вал

Знімається кришка корпуса редуктора. Складений вал уста­новлюється в підшипникові гнізда основи корпусу редукто­ра і виставляється в осьовому положенні так, щоб торці захисних кілець виступали за торці стінок основи кор­пусу на однакові відстані  (рис.10.5.1). В такому положен­ні вал фіксується на обох опорах спеціальними притискачами.

Наскрізна кришка підшипника (консольна опара) притиску­ється впритул до торця зовнішнього кільця підшипника. На величину зазора д1 підбирається комплект прокладок. Кришка підшипника разом з прокладками притягується болтами до основи корпусу. Зі сторони глухої кришки (протилежна опора), між фланцем кришки і торцьом осно­ви корпусу підбирається комплект (набір) прокладок товщи­ною ₂, щоб між торцями центрувального пояска кришки підшипника і зовнішнього кільця підшипника забезпечити су-марний зазор (для двох підшипників) с=0,4...0,6 мм. Після регулювання підшипників вал виймається із основи корпусу.

11.5 Ведучий вал (вал-черв'як)

Складений вал вставляється в отвір основи корпусу і вис­тавляється в осьовому положенні так, щоб торці захисних кілець виступали за торці бобишок основи корпусу на од­накові відстані  (рис. 10.5.2). В такому положенні вал фік­сується спеціальним притискачем.

Наскрізна кришка підшипника (консольна опора) притискуєть­ся впритул до торця зовнішнього кільця підшипника. На ве­личину зазора між фланцем кришки і торцьом основи кор­пусу підбирається комплект (набір) прокладок. Кришка з прок­ладками притягується до основи корпусу болтами. Зі сторо­ни глухої кришки (протилежна опора) між фланцем кришки і торцьом основи корпусу підбирається комплект (набір) про­кладок такої товщини, щоб між торцями центрувального пояска кришки підшипника і зовнішнього кільця підшипни­ка забезпечити сумарний зазор (для двох підшипників) с=0,4...0,6 мм. Кришка разом з прокладками притягуєть­ся до основи корпусу болтами.

11.6 Регулювання зачеплення

Ведений вал (без кришок і прокладок) установлюється в підшип­никових гніздах основи корпусу. Вал зміщують вліво до упо­ра черв'ячного колеса в червяк(рис. 10.5.3)

Наскрізну кришку підшипника притискують впритул до торця зовнішнього кільця підшипника і замірюють зазор між флан­цем кришки і торцьом основи корпусу а₁.

Після цього вал зміщують вправо (в протилежну сторону) до упора черв'ячного колеса в черв'як (рис. 10.5.4) і замірю­ють зазор між фланцем цієї ж кришки і торцьом основи корпусу а₂. По величині середнього зазора а_с=0,5(а₁+а₂) шліфується прокладка у вигляді двох півкілець(рис.10.5.5), які вставляються з двох сторін таким чином, щоб отво­ри півкілець співпали з різьбовими отворами основи корпу­су. Кришка з півкільцями притягується болтами до основи корпуса. Зі сторони глухої кришки (протилежна опара), між фланцем кришки і торцьом основи корпусу установлюють комплект прокладок (рис10.5.5).

Примітка: точність осьового положення черв'ячного колеса можливо також контролювати по плямі кон­такту, яка повинна бути розташована симет­рично по відношенню до середньої площини зубчасто­го вінця черв'ячного колеса (рис. 10.5.5).