№ 1 Предмет, с-ма, завдання науки криміналістики

Криміналічтика – це наука про закономірності механізму злочину, виникнення джерел інформації і його учасників, закономірності збору, дослідження, оцінки та використання доказів і розроблених на грунті цих закономірностей спеціальних засобів і методів судового дослідження засобів і методів судового дослідження злочинів і запобігання їм.

Предметом Ганс Гросс визначив: кримінологія по своїй сутті починається там, де втсановлюється:

-яким саме способом вчинено злочин

- як дослідити ці способи і розкривати їх

-які були мотиви, що спричинили до злочину

-яка була мета

Завдання поділяються на:

1) Загальні – забезпечення шв і повного розкриття щлочинів та попередження і призупинення всіх злочинних посягань.

2) Спеціальні:

А) Подальше вивчення обєктивних закономірностей дійсності, що базується на механізмі вчинення злочину і виникнення джерел доказової інформації, а також розробка методів та створення засобів дослідження джерел доказової інформації.

Б) Розробка нових і вдосконалення існуючих техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методів рекомендацій щодо збору, дослідження, оцінки і використання доказів.

В) Розробка слідчих і експертних методів та прийомів, виявлення причин і умов злочинності і на їх основі головних напрямків криміналістичної діяльності.

Г) Розробка і вдосконалення організаційних, тактичних, методичних основ досудового слідства і судового розгляду.

Д) Активне вивчення, дослідження, узагальнення слідчої, судової практики для забезпечення розслідування і попередження злочину.

Система – це сукупність якісно визначених елементів між якими існує закономірний звязок чи взаємодія і криміналістика не виняток.

Система містить 4 розділи, що розміщені в певній послідовності і яким притамана наявність внутрішніх і зовнішніх звязків.

1 розділ – наукові, теоретичні і методологічні основи криміналістики.

2 розділ – криміналістична техніка.

3 розділ – тактика

4 розділ – методика розслідування груп злочинів.

2 розділ містить загальні положення, судову фотографію, звуко і відео запис, трасологію, судову балістику, холодну зброю, криміналістичний дослід документів, габітоскопію, одорологію, кримінальну реєстрацію.

№ 2 Методологічні основи і методи науки криміналістики

Під методологією розуміють систему принципів і способів організації і побудови теоритичної і практичної діяльності.

Метод – це сукупність вимог, які орієнтують субєкта у його пізнавальній і предметно-перетворювальній діяльності стосовно вибору способу, засобів і необхідних операцій, які повинен здійснити субєкт діяльності, щоб досягнути поставленої мети.

Основою методології в криміналістиці є діалектичний метод пізнання.

Загальнонаукові методи:

1 група – логічні методи пізнання (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування)

2 група – психологічні методи (спостереження, опис, порівняння, моделювання)

3 група – математичні методи (аналітична і проектна геометрія, теорія ймовірності, матем статистика)

4 група – природничо-наукові (використ фіз, хім методів)

5 група – кібернетичні методи (використ електронно-обчислювальних механізмів)

6 група – антропологічний і антропометричний метод (опис зовнішності людини)

7 група – соціологічні методи (анкетування, опитування)

Спеціальні методи – розробляються для вирішення техніко-криміналістичних, слідчо-тактичних і привтано-методичних завдань (метод криміналістичної ідентифікації, методи організації розслідування і застосування тактичних прийомів при ведені слідчих дій, метод планування).

№ 3 Критерії допустимості застосування методів криміналістики

Етичні критерії – тобто ці методи не повині:

-будуватись на обмані

-не повязані з погрозами і шантажем

-не повині мати психічного і фізичного насилля, не принижувати гідність особи

-не використовувати почуття корисливості, помсти, ревнощі, національної ворожнечі

-не засновані на використанні релігійних почутів.

№ 4 Поняття, наукові основи і обєкти криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація – встановлення або розрізнення шляхом співставлення ідентифікуючого обєкта з ідентифікованим.

Науковою основою криміналістичної ідентифікації є положення діалектичного матеріалізму стосовно:

-індивідуальності обєктів

-явищ матеріального світу

-відносна стійкість обєктів матеріального світу

-взаємозвязок, взаємозалежність, взаємообумовленість обєктів матеріального світу

-важливість достовірного аналізу, що виникли в обєктах.

Обєкти теорії ідентифікації мають 2 значення:

1)Матеріальні обєкти – фізичні тіла, тверді, сипкі, рідкі, органічного і не органічного походження щодо яких необхідно встановити тотожність або групову приналежність. (такі обєкти називають ототожнювальними).

2)Обєкти, які є засобами для встановлення тотожності (їх називають ототожнюючими або ідентифікуючими).

№ 5 Види ідентифікації і стадії ідентифікаційного дослідження

1.За рівнем індивідуалізації:

- родову

- індивідуальну

2.За природою ідетифікаційних обєктів:

- сигнальна

- знакова

3.За способом відображення:

- ідентифікація цілих структур, ділення цілого

-ідентифікація джерела походження

4.За видами відображень:

-ідентифікація за матеріально-фіксованими відображеннями

-за уявним образом

5.По характеру інформації, що підлягає порівнянню:

- за особливостями зовнішньої будови

- за особливостями зовнішньої будови і складу

- за функціонально динамічними образами

Форми ідентифікації:

1.ідентифікація експертизи

2.предявлення для впізнання

3.огляд

4.обшук і виїмка

5.обліки та ідентифікація за оперативними матеріалами.

Етапи ідентифікації

Процес дослідження, що проводиться з метою вирішення питань про тотожність складається з 3 основних етапів:

1.роздільне дослідження

2.порівняльне дослідження

3.оцінка результатів та обгрунтування висновків

№ 6 Поняття криміналістичної версії, етапи її побудови

Криміналістична версія – обгрунтоване припущення субєктів пізнавальної діяльності (слідчий, прокурор, оперативний працівник, суддя, експерт) яка охоплює склад злочину і дає одне із можливих і допустимих пояснень уже виявлених вихідних даних (фактична база), що дозволяє на їх базі у взаємодії з теоретичною базою вірогідно (неоднозначно) встановити ще не відомі обставини, які мають значення по конкретній справі.

Структура побудови версії:

1.Дослідження за допомогою аналізу, синтезу, узагальнення, аналогії, абстрагування, моделювання та інших методів всього масиву, який зібрано по кримінальній справі.

2.Визначення шуканої, ще не відомої обставини.

3.Виявлення проблемної ситуації – визначаємо проблему і ситуацію.

4.Формування фактичної бази версії, яка утворюється з інформації, що грунтується навколо невстановлених обставин.

5.Найбільш складний в тому, що в формуані теоретичної бази версії залучається доказова інформація:

- теоретичні, практичні, професійні і загально-життєві знання, акумольовані у памяті.

- узагальнені і не узагальнені відомості, які містяться у спеціальній літературі.

- поодинока інформація, що міститься у кримінальних справах, відказних матеріалах та оперативних даних по відношенню до інших подій, фактів.

- документація воєних комісаріатів, медичних закладів.

- особистий і колективний досвід керівників і співпрацівників.

- дані групових криміналістичних характеристик.

- дані, які містяться в відповідних системах і обліках МВС.

З цих даних більша кількість приєднується до матеріалів кримінальної справи.

- формування версійного умовиводу за допомогою фактичної і теоретичної бази.

№ 7 Класифікація криміналістичних версій і процес перевірки версій

1. По субєкту висунення:

- слідчі

- оперативно-розшукові

- експертні

- судові

2. В залежності від конкретно висунутих припущень:

- типові

- специфічні

3. За змістом і хараткером обставин, що підлягають встановленню:

- загальні

- приватні

4. За ступенем складності внутрішньої структури:

- комплексні

- прості

Існують ще версії:

-ретроспективні

-передбачувальні

-основні

-контрверсії – найбільш важливого значення, тому, що виконують функцію однобічності і необєктивності.

-пошукові – пошук інформації

-дослідницькі – поділ дослідженої інформації

Перевірка на відміну від процесу побудови є практичною діяльністю осіб, якими висунуто версії, тобто це цілеспрямований збір доказів в передбаченому законом порядку – шляхом слідчих дій і іншими способами (оперативно-розшукові заходи – повинні бути підтверджені слідчими).

Перевірки гіпотез:

1)Полягає у прямому встановлені висуното припущення

2)Заключається у підтверджені гпотези за допомогою загальнонаукового положення

3)Основний шлях перевірки, який повязаний з виведенням всіх можливих слідств з їх співставленням за результатами спостереження.

В криміналістичній і кримінальній діяльності процес перевірки повинен закінчитися одним з 3 варіантів:

1. Не підтверджено наслідків виведених з версії – не виявляються факти

2. Спростування наслідків виведених з версії – виявлені обставини, що суперечать наслідкам виведеним з версії.

3. Підтвердження наслідків.

Для перевірки версії в кримінально-судовій діяльності застосовуються 2 способи формування достовірної інформації.

1)Головним є лінійний метод - полягає у прямому підтверджені єдиної правильної версії, внаслідок чого інші рахуються спростованими.

2)Альтернативний метод – після відпрацювання виключаються практично всі версії, а та, яка залишилась неспростованою, рахується підтвердженою.

В практичній діяльності лінійні і альтернативні методи перевірки повинні застосовуватись спільно, тому, що порізно застосування є ненадійним.

№ 8 Поняття, с-ма, завдання, принципи застосування техніко-криміналістичних засобів

Науково-технічні засоби криміналістики (НТЗК) – це технічні прилади, пристрої, матеріали, наукові прийоми, методи, які придатні для вирішення завдань повязані з виявленням, розкриттям, розслідуванням, попередженням злочину.

Як НТЗК може виступати будь-який предмет, який відповідає встановленим КПК умовам його використання щодо збору і дослідження доказів, а в оперативно-розшуковій діяльності і для виявлення фактичних даних, які можуть бути доказами чи використанні для виявлення осіб злочинців.

Система КТ містить галузі:

1)судова фотографія і відеозапис

2)криміналістична трасологія – вчення про матеріальні сліди

3)судова балістика і холодна зброя

4)криміналістичне дослідження документів

5)криміналістична габітоскопія – опси особи за ознаками зовнішності

6)кримінальна реєстрація

Завдання КТ:

1)Розрбка технічних засобів і методів, які б забезпечували впровадження в процес доказування нових джерел криміналістичної інформації.

2)Встановлення умов взаємодії з утворенням слідів та їх виявлення і вилучення.

3)Встановлення властивостей і стану групової належності і тотожності обєктів – джерел інформації.

4)Розробка прийомів і технічних засобів, оцінки і подання криміналістичної інформації в правоохорону діяльність.

Принципи:

1)загальні – розповсюджуються на КТ (законність, гуманність)

2)спецальні:

-правомірність застосування ТКЗ

-наукова обгрунтованість

-додержання прав особи і етичності

-безпечність, ефективність, доцільність

-застосовується лише уповноваженими особами

-збереження досліджуваного обєкта і економічність.

№ 9 Поняття, с-ма, завдання, практичне значення судової фотографії і відеозапису

Судова фотографія – це галузь КТ, що представляє собою систему наукових положень і розроблених на її основі фотозасобів, прийомів і методів, які використовуються для збору доказів в процесі розкриття, розслідування злочину.

Завдання:

1)збільшення научності, безпосередності сприйняття факторів

2)збереження для подальшого сприйняття і використання зафіксованої обстановки та співвідношення її в обєктивності

3)виявлення маловидного і невидимого і їх фіксація

4)збереження етапів дослідницької діяльності слідчого, експерта, судді та інших фахівців.

5)виконання попереджувальних і виховних функцій

№ 10 Прийоми, види, методи фотозйомки і відеозапису

Види фотозйомки:

1)місця події (прийоми – орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна)

2)слідів і предметів (детальна і детально-крупномасштабна)

3)слідів транспортних засобів (детальна і детально-масштабна)

4)слідів рук (детально-крупномасштабна)

5)трупа (оглядова, вузлова, детальна і детально-масштабна)

6)при проведенні слідчих дій (різновиди фотозйомки повязаної з оглядом місця події).

Для фотозйомки обєктів, які мають великі габарити або протяжність, а також, якщо обєкт, який фотографується не вміщується в кадр застосовується метод панорамування.

Панорамування здійснюється шляхом зйомки обєкта по частинам (потім йде монтаж, склеювання частин).

Метод панорамування поділяється на:

1)лінійну зйомку – проводиться з декількох точок, які повинні бути однаково віддалені як по висоті так і протяжності відносно обєкта, що фотографується.

2)кругову зйомку – фотографування здійснюється з однієї точки, але камера після кожного кадру повертається навколо вертикальної осі на деякий кут.

3)ярусну зйомку – здійснюється повертанням камери навколо горизонтальної осі і застосовується для зйомки високих обєктів.

Вимірювальна фотозйомка – дає можливість визначити розмірні характеристики різних обєктів та відстані між ними.

Види вимірювальної фотозйомки:

1)з лінійним і глибиним мсштаблм (стрічка, квадрат)

2)масштабна зйомка

Найбільш розповсюджений метод вимірювальної фотозйомки є масштабна зйомка – обєкт фотографується з розташованим поруч з ним масштабом

Метод телефотографування – коли не можливо наблизитися до віддаленого обєкта для отримання зображення необхідного розміру ( використовуються довгофокусні обєктиви).

Макрозйомка – метод отримання фотозображень обєктів в натуральних розмірах чи з деяким збільшенням без використання мікроскопів.

Репродукційна фотозйомка – метод отримання фото-копій різних документів та інших площинних обєктів.

Мікрофільмування – отримання фотокопій з великим зменшенням.

Впізнавальна зйомка – метод отримання фотознімків для наступного використання при впізнаннях, рошуку і затриманні осіб, криміналістичної реєстрації злочинців та для впізнання невстановлених осіб, що померли (загинули).

№ 11 Визначення діафрагми і витримки при зйомці

На фотоапараті є диск механізму встановлення витримок з нанесеними на ньому індексами витримок.

Цифрові позначки на диску витримок позначають спрацювання затвора у відповідних долях секунди, а літера “В” – витримка від руки.

Установка витримок в даних камерах можлива як до, так і після взводу затвора.

Поруч з диском на корпусі нанесено індекс, супротив якого встановлюється визначене значення витримки.

(Повертати диск встановлення витримок у короткомуінтервалі між позначками “В” і “500” стосовно індексу на корпусі категорично заборонено – пошкодиться механізм спрацювання затвору).

Заборонено також провертати диск витримок при встановленій у напрямку літери “Т” позначці на кнопці спуску затвора, а також у режимі роботи автоспуску.

№ 12 Х-ка негативних фотоматеріалів і фотопаперу???

Негативні фотоматеріали – використовуються для зйомки

Фотопапір характеризується відносно низькою світлочутливістю, можливістю досягнення високої контрастності, що є важливим при друці фотознімків з негативів різної щільності і контрастності, а також високою вуалестійкістю і малою зернистістю.

По методу друкування фотопапір поділяється:

-папір для контактного друквання

-папір для проекційного друкування

За характером поверхні:

-глянцевий

-напівматовий

-матовий

Структура поверхні – глатка і структурна (тиснена, зерниста, оксамитова).

По основі:

-тонкий

-напівкартон

-картон

Основа буває білою і забарвленою.

За форматом:

-листовий

-рулонний

По контрастності:

-мякий

-напівмякий

-нормальний

-контрастний

-особливо контрастний

В залежності від галоїдного складу світлочутливого шару:

- бромосрібний – це універсальний, високочутливий фотопапір з 5 ступенями контрастності, що проходять послідовно і забезпечують отримання якісних відбитків практично з будь-якого негативу. (вони мають високу максимальну щільність і вуалестійкість та володіють гарною здатністю і соковитістю зображення).

- хлоросрібний

- хлоробромосрібний

- йодобромосрібний

- йодохлоробромосрібний

Якщо негативи дуже контрастні, то для їх друку необхідно використовувати мякий фотопапір.

Напівмякий фотопапір – для друку з помірно контрастних негативів.

Нормальний фотопапір – друкувати нормальні негативи по щільності.

Контрастний фотопапір – друк з мяких негативів.

Особливо контрастний фотопапір – друк вялих негативів.

№ 13 Підготовка фотоапарата до фотографування. Техніка фотографування

Підготовка фотоапарата складається з таких етапів%

1)зарядки в абсолютній темряві світлочутливої фотоплівки в касету

2)перевірки дії вузлів і елементів оптико-механічної с-ми фотоапарата

3)зарядки фотоапарата касетою із світлочутливою плівкою

№ 14 Фотозйомка місця події. Особливості фотозйомки місця події при виявлені на ньому трупа

Фотографування МП в деяких випадках повязана з фотозйомкою трупа. Важливість пояснюється низкою обставин:

1)ніяким описом неможливо так наочно і точно передати позу трупа і його місцезнаходження відносно оточуючої обстановки

2)без фотознімків значно важче розкрити взаєморозташування і конфігурацію наявних пошкоджень, одягу і взуття

Фотозйомка трупа може бути орієнтовна, оглядова, вузлова, детальна.

В першу чергу труп фотографують з прилеглою оточуючою обстановкою (орієнтовна фотозйомка). Якщо труп замасковано, то спочатку фотографують орієнтовним способом в тому вигляді, в якому був виявляний труп, а потім після розкриття.

Орієнтовну проводити з 2-4 точок.Потім труп фотографують з обмеженим колом оточуючої обстановки з 2-4 боків (оглядова).

Замерзлі трупи фотографуються спочатку так як виявили, потім розмерші. Трупи, які знаходяться у висячому або сидячому стані фотографувати з 4 сторін. Якщо труп брудний – спочатку фотографувати брудний, а в морзі чистий.

Проводячи огляд трупа, його перевертають, а тому всі виявлені при цьому пошкодження необхідно фотографувати детальною та детальною крупномасштабною зйомкою. Частини розчленованого трупа фотографують спочатку на місці їх виявлення з оточуючою обстановкою – орієнтовною і оглядовою зйомкою, а потім вузловою і детальною та пакувальний матеріал. При знайдені всіх частин – фотографуються всі частини.

№ 15 Впізнавальна фотозйомка

Впізнавальна зйомка – метод отримання фотознімків для наступного використання при впізнаннях, рошуку і затриманні осіб, криміналістичної реєстрації злочинців та для впізнання невстановлених осіб, що померли (загинули).

За загальним правилом з живих осіб роблять 2 погрудні знімки. Спочатку особу фотографують в анфас (вид спереду), а потім у правий профіль.

При наявності особливих прикмет на лівій половині обличчя фотографується і лівий профіль.

У випадках, коли фотознімки будуть використовуватися для впізнання, то крім знімків і анфас і профіль доцільно робити і знімки в ¾ повороту голови в право та ліво.

В разі необхідності особа може додатково фотографуватись в анфас на повний зріст.

На погрудних знімках особа повинна зображатися без головного убору і окулярів, а волося не повинно покривати чоло і вушні раковини (при зйомці у профіль).

Положення голови повинно бути суворо вертикальним.

Погляд особи, що підлягає фотографуванню, повинен бути горизонтальним, звернутим прямо перед собою.

Зображення при друці позитивів повинно бутив масштабі 1:7 таким чином: фотозбільшувач піднімають або опускають з таким розрахунком, щоб зображення 7 см еталону на екрані дорівнювало 1 см.

Отримати масштаб 1:7 можна і без еталона шляхом виміру (при друці позитива) відстань між зіницями очей, повинна дорівнювати 1 см у дорослої особи.

Умовна горизонтальна лінія осі обєктива, при зйомці в анфас, повинна проходити по зовнішнім кутам очей і верхній третині вушних раковин, а при фотографуванні у профіль – проходити через козелок вушної раковини і зовнішній кут ока, та утворювати з лінію горизонту кут в 15 градусів.

Зйомку здійснювати з близької відстані. Наведення на різкість при зйомці в анфас здійснювати по очах, а при фотографувані у профіль – по вушній раковині.

Фон – світло-сірого кольору, повинен знаходитись на відстані 1-1,5 м за особою, яку фотографують.

Джерело світла повинно знаходитись зліва і дещо вище рівня голови, а з правого боку розміщається білий екран – для висвітлення відбитими променями затемнених частин обличчя.

Зображення в анфас і профіль друкують на фотопапері розміром 9 на 12 см.

Впізнавальна зйомка трупів, невстановлених осіб здійснюється з дотриманням вищевказаних вимог тільки стосовно фону, освітлення, масштабу зображення і умовної лінії осі обєктива.

Кількості знімків повинна дорівнювати 5: анфас, правий і лівий профілі та з поворотом голови в право і вліво під кутом 45 градусів.

Крім цього, трупи фотографують в анфас на повний зріст у одязі, в якому його було знайдено.

У випадках коли на тілі трупа є особливі прикмети, то труп фотографують оголеним на повний зріст і окремо масштабно-детальною зйомкою особливі прекмети.

Перед зйомкою, в необхідних випадках, трупу надають прижиттєвий вигляд – роблять туалет (вмивають, припудрюють на обличчі синці та інші ушкодження, причісують, відкривають очі).

Туалет трупу можна робити тілько по закінченню зовнішнього огляду і це доцільно доручати судовому медику чи спеціалісту-криміналісту.

Якщо умови не дозволяють надати трупу сидячий стан, то його фотографують лежачим, але зображення на знімках повинно наближатися до вигляду людини, яка сидить.

Для цього виду зйомки можливе застосування і відеозапису.

№ 16 Репродукційна фотозйомка

Репродукційна фотозйомка – метод отримання фото-копій різних документів та інших площинних обєктів.

Види репродукційної зйомки:

1)з використанням репродукційних установок

2)фотоапаратами загального призначення із використанням подовжуючих кілець

3)контактний на контактних друкувальних приладах типу КП та шляхом прижиму обєкта зйомки і фотопаперу між 2 кусками скла.

Репродукційні установки є 2 типів:

-стаціонарні

-портативні

Стаціонарні використовуються в лабораторних умовах. В своїй основі вони мають станину з предметним столиком, два бокових освітлювача, стійку, на якій змонтована рухома площадка під фотокамеру.

Сучасні стаціонарні установки здебільшого комплектуються середньо- і малоформатними фотокамерами.

Наведення на різкість здійснюється шляхом переміщення фотокамери вверх чи вниз по стійці.

Необхідне діафрагмове число встановлюється після наведення на різкість, витримка визначається дослідним шляхом.

Портативні репродукційні установки використовуються як в стаціонарних, так і в польових умовах при проведенні окремих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, де є відповідне джерело живлення.

Такі установки сконструйовані на базі малоформатних і напівформатних фотокамер (зеніт, чайка) і камер спеціального призначення. В своїй будові ці установки мають предметний столик, стійку, на якій змонтовано фотокамеру, та 2 бокових освітлювача.

Предметний столик в деяких установках (С-64) має розмірні позначки з цифрами під відповідні розміри обєктів зйомки.

Такі цифрові позначки на установці С-64 нанесено також на стійці та обєктиві фотокамери, що забезпечує можливість встановлення різкості згідно з розмірними характеристиками обєкта зйомки.

На інших портативних установках наведення на різкість здійснюється через візир – шляхом переміщення фотокамери по стійці. Експозиція визначається дослідним шляхом, встановлення діафрагмового числа здійснюється після наведення різкості.

Репродукційна зйомка фотоапаратами загального призначення здійснюється малоформатними дзеркальними фотокамерами типу Зеніт, конструкція яких дає можливість здійснювати зйомку з менших відстаней, що вказані на шкалі навідника на різкість кожного обєктива, використовуючи при цьому подовжуючі кільця.

Обєкти репродукції бувають:

-штрихові (дактилокарти, схеми, тексти, креслення)

-напівтонові (фотознімки, малюнки)

-прозорі (документи на тонкому папері з текстом, кресленням, малюнком на одній стороні)

-напівпрозорі (документи на кальці)

-непрозорі (документи на цупкому папері)

За кольором бувають чорно-білими і кольоровими.

№ 17 Поняття, завдання, значення і класифікація слідів у трасології

Сліди злочину – виникнення різних матеріальних змін (при вчиненні, підготовці, приховувані злочину).

Види слідів злочину:

1. Сліди в широкому розумінні – відносяться будь-які матеріальні наслідки, що повязані з подією злочину:

- сліди-відображення – сліди, які утв від дії одного предмета на інший.

- сліди-предмети – випадково або навмисно залишені речі.

- мікро- і макрочастки

- сліди матеріалів і речовин – це сліди виділень людини

2. Сліди в вузькому розумінні – належать лише сліди відображення, тобто матеріальні утворення, які відображають зовнішню будову взаємодіючих обєктів.

Сліди-відображення – такі сліди, в яких передаються ознаки обєкта, яким вони залишені, і механізм їхнього утворення. (сліди рук, ніг, знарядь злому, транспортних засобів).

Значення слідів-відображень:

-встановити обєкт, яким вони утворені

-визначити механізм слідоутворення і повязані з ним обставини вчинення злочину

-зясувати окремі анатомо-фізіологічні особливості особи, якою утворені сліди

-використовується для створення і ведення криміналістичної реєстрації.

1. Залежно від того, якими обєктами утворенні:

- людини (рук, ніг, губ, чола, зубів)

- знарядь злому, інструментів, зброї

- транспортних засобів

- тварин