Рецензія

на магістерську роботу

КОЛІСНИКА Руслана Вікторовича

«Формування державного реєстру виборців України:

адаптація світового досвіду»

Згідно зі статтями 3 та 71 Конституції України, які гарантують право кожного громадянина на вільне волевиявлення та визначають забезпечення прав і свобод основним обов’язком держави, саме держава повинна створити належні передумови для реалізації виборцями права голосу. Громадяни України можуть брати участь у формуванні виборних органів лише за умови внесення їх до особливого виборчого документа – списку виборців. Тож формування точних і повних виборчих списків на підставі проведеної реєстрації всіх дієздатних громадян є одним із основних завдань нашої держави, спрямованим на утвердження інститутів безпосередньої та представницької демократії, реалізацію принципу народовладдя. Тому реєстрація виборців, як одне з найважливіших завдань держави, повинна забезпечуватися діяльністю спеціалізованих державних органів.

В Україні створено і в повному обсязі запроваджено Державний реєстр виборців, введений в дію відповідним законом у 2007 році. Основна мета Реєстру – це створення точних та якісних списків виборців для будь-яких виборів та референдумів, що проводяться в Україні. Реєстр уже почав працювати і основні труднощі відносно його впровадження подолано, що й продемонстрували останні вибори Президента України. Втім, деякі проблеми залишаються і потребують розв’язання, адже функціонування Реєстру вкрай важливо в контексті цьогорічних місцевих виборів. У цьому контексті рецензована робота Колісника Р.В. досить актуальна.

Структура магістерської роботи. Поставлені мета і завдання зумовили таку структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які поділено на підрозділи, висновків, списку використаних джерел. У першому розділі розкрито теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми, у другому розділі проаналізовано зарубіжний досвід ведення державного реєстру виборців у контексті функціонування виборчої системи. У третьому розділі досліджено специфіку виборчої системи України та створення державного реєстру виборців, а також вплив світового досвіду на вдосконалення державного реєстру виборців.

Цікавим є перший підрозділ першого розділу роботи, але автор не в повній мірі зумів його зв’язати з темою роботи. Другий підрозділ цього розділу викликає запитання, бо заявлені у першому реченні джерела у повній мірі не досліджені. Посилання зроблено практично лише на чотири публікації: Шуляк О., Філоненко С., Ковриженко Д., Фєтєску І.А. та закон України «Про державний реєстр виборців».

Третину за обсягом усієї роботи займає 2-й розділ. У ньому заявлено дослідження ведення державного реєстру виборців у Німеччині, Польщі, Угорщині та Росії. Однак автор приділив більше уваги дослідженню самої виборчої системи, виборчому процесу, а не державному реєстру виборців у цих країнах.

Нарешті, 3-й розподіл присвячено власне самій темі роботи. На погляд рецензента, який має великий досвід участі у проведенні виборів в Україні у різних ролях, автору рецензованої роботи не далося повністю розкрити заявлене питання. Зокрема варто було дослідити використання Державного реєстру виборців на останніх виборах Президента України і показати позитивні сторони, а також, які проблеми не були вирішені. Недостатньо використано і проаналізовано Закон України «Про Державний реєстр виборців», не досліджено, зокрема, які зміни до нього внесено напередодні місцевих виборів у 2010 році і чим вони зумовлені.

Крім цього, робота належно не вичитана, містить повтори, друкарські та деякі змістові помилки і недоречності.

Загальний обсяг роботи – 105 сторінок. Список використаних джерел налічує понад 120 найменувань, проте використано із них одиниці.

Якщо не брати до уваги ці зауваження та зважити на те, що ця тема майже не досліджена науковцями і практиками, то робота може бути оцінена на «задовільно».

Рецензент, заступник

керівника апарату Чернівецької

обласної державної адміністрації,

заслужений юрист України Б.А. Руснак