- •4. Особливості міфологічного світогляду
- •5. Релігійний світогляд
- •6. Філософія як теоретична форм світогляду.
- •7. Специфіка філософського знання
- •8. Філософське розуміння методу пізнання. Типи методів
- •9. Умогляд як метод філософського пізнання
- •10. Особливості рефлексії як філософського методу
- •11. Метафізичний метод, його історична зумовленість і сутність
- •12. Сутність діалектичного методу пізнання
- •13. Герменевтика як метод філософського гуманітарного пізнання
- •14.Пізнавальна функція філософії
- •15. Світоглядна функція філософії
- •16.Методологічна функція філософії.
- •17.Ідеологічна функція.
- •18. Критична функція.
- •19. Бутя як предмет філософського аналізу
- •20. Основні сфери буття та їх особливості
- •21. Філософське розуміння світу. Специфіка буття людини.
- •22. Матерія як філософська категорія, її відмінність від субстанції.
- •23. Основні атрибути матерії
- •24. Проблема єдності світу
- •25. Свідомість як особлива здатність людини
- •26. Проблема походження сідомості. Свідомість і мова.
- •28. Нейрофізіологічні основи свідомості
- •29. Структура свідомості
- •30. Характеристика форм суспільної свідомості
- •31. Творчий характер свідомості
- •32. Свідомість і духовне життя суспільства
- •33. Проблемне поле епістемології
- •34. Поняття об’єкта пізнання
- •35. Філософське розуміння суб’єкта пізнання
- •36. Пізнання як відображення об’єктивної реальності
- •37. Комунікативні аспекти пізнання.
- •38. Практика як основа і мета пізнання.
- •39. Чуттєва компонентна пізнання і її форми.
- •41. Критичний аналіз сенсуалізму, емпіризму та раціоналізму.
- •42. Особливості емпіричного рівня пізнання та його методи.
- •43. Особливості теоретичного рівня пізнання та його методи.
- •44. Специфіка наукового пізнання.
- •45. Принцип пізнаваності світу.
- •48. Принцип розвитку і його пізнавальне значення.
- •49. Єдність теорії та практики як принцип пізнання.
- •50. Істина та її критерії.
- •3) Корисність.
- •51. Особливості соціального пізнання.
- •52. Натуралістичний підхід у дослідження суспільства.
- •53. Критичний аналіз ідеалістичного розуміння суспільства.
- •54. Сукупність діалектико-матеріалістичного розуміння суспільства.
37. Комунікативні аспекти пізнання.
Процес пізнання реально здійснюється як відношення суб`єкта до: 1. Об`єкта (бо його властивості і закони є метою пізнання);
2. Інших людей (пізнання неможливе без комунікації і спілкування людей);
3. До самого себе (бо суб`єкт повинен усвідомлювати свої пізнавальні можливості).
Суб’єкт не може діяти на об’єкт інакше, як предметним способом, отже в своєму розпорядженні він повинен мати ряд так званих посередників, до яких належать:
Руки
Знаряддя праці
Експериментальні прилади, установки, вимірювальні інструменти, хім.реактиви
Методи пізнання
Мова загальнолюдська і наукова
Ідеали опису і пояснення
Стиль мислення
Світогляд
Картина світу тощо.
Зрозуміло, що освоєння посередників є не метою пізнання, а його засобом. Метою пізнання – є відображення об`єкта самого собою, тобто, таким, яким він є по суті.
Парадокс, одначе, полягає в тому, що об`єктивно-істинне відображення предмета неможливе без активності суб`єкта. Деякі філософи вважали, що така активність є перешкодою у досягненні істини. До них належали агностики, скептики, релятивісти, феноменалісти та інші. У суб`єктивному вони вбачали лише вираження особливостей суб`єкта, його станів, почуттів, емоцій, волі.Між тим, суб`єктивне включає в себе й об`єктивне, і це є основою істинного пізнання світу.
Отже, суб`єктивність, її активність є необхідною умовою пізнання об`єкта. В більш широкому плані це означає, що у пізнавальному процесі його відображувальні і комунікативні моменти доповнюють один одного, вони взаємопов`язані, але пріоритет тут все-таки належить відображувальному моменту просто тому, що пізнання за своєю природою – це передусім відображення предмета, в той час як спілкування може взагалі не стосуватись пізнання (є його супроводжуючим моментом).
38. Практика як основа і мета пізнання.
1. Практика є джерелом пізнання тому, що всі знання викликані до життя головним чином її потребами. Зокрема, математичні знання виникли з необхідності вимірювати земельні ділянки, обчислювати площі, обсяги, обчислювати час і т.д. Астрономія була викликана до життя потребами торгівлі і мореплавання і т.д. Але, не завжди, звичайно, відкриття в науці (наприклад, періодичний закон Менделєєва) робляться безпосередньо “за замовленням” практики.
2. Практика виступає як основа пізнання, його рушійна сила. Вона пронизує всі сторони, моменти, форми, ступіні пізнання від його початку і до його кінця. Весь пізнавальний процес, починаючи від елементарних відчуттів і закінчуючи самими абстрактними теоріями обумовлюється – у кінцевому рахунку – задачами і потребами практики. Вона ставить перед пізнанням визначені проблеми і вимагає їхнього розв’язання. У процесі перетворення світу людина виявляє і досліджує все нові і нові його властивості і сторони й усе глибше проникає в сутність явищ. Практика служить основою пізнання також в тому, що забезпечує його технічними засобами, приладами, оснащенням і т.д., без яких воно не може бути вдалим.
3. Практика являється опосередкованою ціллю пізнання, тому що воно здійснюється не заради простої цікавості, а для того, щоб направити і відповідним чином, тією чи іншою мірою, регулювати діяльність людей. Усі наші знання повертаються в остаточному підсумку назад у практику і роблять активний вплив на її розвиток. Завдання людини полягає не тільки в тому, щоб пізнавати і пояснювати світ, а в тому, щоб використовувати отримані знання в якості “посібника для дії” по його перетворенню, для задоволення матеріальних і духовних потреб людей, для поліпшення й удосконалювання їхнього життя.
4. Практика являє собою вирішальний критерій істини, тобто дозволяє відокремити істинні знання від омани.