§ 1. Франкська держава

Салічна Правда (кінець V або початок VI ст. н. є.)

(Витяги)

Титул І. Про виклик на суд

§3.1 той, хто викликає другого на суд, із свідками має прийти до його будинку, якщо другого не буде, повинен покликати його дружину або ко­гось з його домашніх з тим, щоб вони сповістили його про виклик на суд.

Титул II. Про крадіжку свиней

§ 1. Якщо хто вкраде порося-сисунця і буде викритий, присуджується до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди.

§ 4. Якщо хто вкраде однорічну свиню і буде викритий, присуджуєть­ся до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди, не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування.

§ 5. Якщо хто вкраде дворічну свиню, присуджується до сплати 600 де­наріїв, що становить 15 солідів, не враховуючи вартості вкраденого і від­шкодування.

§ 6. Такий самий штраф належить сплачувати і за двох вкрадених сви­ней у відповідних умовах.

§11. Якщо хто вкраде кнура або свиню, яка веде стадо, присуджується до сплати 700 денаріїв, що становить 17j^ солідів, не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування.

Титул III. Про крадіжку рогатої худоби

§ 3. Якщо хто вкраде бика або корову з телям, присуджується до спла­ти 1400 денаріїв, що становить 35 солідів.

§ 4. Якщо хто вкраде бугая, що веде череду і що ніколи не був під яр­мом, присуджується до сплати 1800 денаріїв.

106

§ 5. Якщо ж бугай цей обслуговував корів трьох селищ [вілл] зразу, злодій сплачує три рази по 45 солідів.

Титул IX. Про шкоду, заподіяну ниві або якому-небудь огородженому місцю

§ 1. Якщо хто застане на своїй ниві рогату худобу або коня, або яку-не-будь дрібну худобу, не повинен бити її до скалічення. Якщо ж він зробить це і признається, зобов'язаний відшкодувати вартість, а скалічену худобу взя­ти собі. Якщо ж не признається і буде викритий, присуджується до спла­ти 600 денаріїв, що становить 15 солідів, не враховуючи вартості худоби і відшкодування.

§ 2. Якщо хто, заставши на своїй ниві чужу худобу без пастуха, займе її і зовсім нікому не заявить про це, і якщо яка-небудь тварина здохне, від­шкодовує, як за крадіжку, вартість і, крім того, присуджується до сплати 1400 денаріїв, що становить 35 солідів.

§ 4. Якщо чиї-небудь свині або чия-небудь худоба забіжить на чужу ниву і хозяїн тварин, незважаючи на відмову, буде викритий, присуджуєть­ся до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

§ 5. Якщо ж хто вижене худобу, яка завдала збитків, з огородженого місця, або відіб'є її, коли її вже женуть додому, присуджується до сплати 1200 денаріїв, що становить 30 солідів.

Додаток. Якщо хто-небудь ворогуючи чи підступно відкрив чужу загороду і пустить худобу на ниву або на луку, або на виноградник, або на яке-небудь інше оброблене місце, то тому, кому належить праця, коли буде подано останнім докази з свідками, він повинен оплатити шкоду, і, крім то­го, присуджується до сплати 1200 денаріїв, що становить 30 солідів.

Титул X. Про крадіжку рабів

§ 1. Якщо хто вкраде раба, коня або запряжну тварину, присуджується до сплати 1200 денаріїв, що становить 30 солідів.

§ 2. Якщо раб або рабиня вкрадуть що-небудь з речей свого дана у спілці з вільним, то злодій¹, крім того, що він повертає вкрадені речі, прису­джується до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

Титул XIII. Про викрадання вільних²

§ 1 Якщо три чоловіки викрадуть вільну дівчину, вони зобов'язані сплатити по 30 солідів кожний.

§ 2. Ті ж, що їх буде більше, ніж три, зобов'язані сплатити по 5 солідів кожний.

§ 3. А ті, хто мав при собі стріли, сплачує втричі більше.

§4.3 викрадачів же стягається 2500 денаріїв, що становить 63 соліди.

107

§ 5. Якщо вони викрадуть дівчину з-під замка або з горниці, сплачу­ють ціну і штраф, як це вже було визначено.

§ 6. Якщо ж викрадена дівчина була під охороною короля, тоді за по­рушення «королівського миру» сплачується 2500 денаріїв, що становить 63 соліди.

§ 7. Королівський хлопець (раб) або літ³, що викрали вільну жінку, підлягають смертній карі.

§ 8. Якщо ж вільна дівчина з своєї волі піде за рабом, вона втрачає свою свободу.

§ 9. Вільний, що взяв чужу рабиню, карається так само.

Титул XVI. Про підпали

§ 2. Якщо хто спалить будинок з прибудовами і буде викритий, прису­джується до сплати 2500 денаріїв, що становить 63 соліди.

§ 3. Якщо хто спалить комору або клуню з хлібом, присуджується до сплати 2500 денаріїв, що становить 63 соліди.

§ 4. Якщо хто спалить хлів з свинями або стійла з тваринами, присуджу­ється до сплати... 63 солідів, не враховуючи сплати вартості і відшкодування.

Титул XXII. Про крадіжки на млині

§ 1. Якщо яка-небудь вільна людина вкраде на млині чужий хліб і буде викрита, сплачує мельникові 600 денаріїв, що становить 15 солідів. Власни­кові ж хліба [злодій] платить ще 15 солідів.

Додаток 1. Якщо він украде там залізні частини, присуджується до сплати 45 солідів.

Додаток 2. Якщо хто зламає млинову загату, присуджується до сплати 15 солідів.

Титул XXVI. Про вільновідпущеників

§ 1. Якщо яка-небудь вільна людина у присутності короля за денарій відпустить на волю чужого літа без згоди його пана і буде викрита, прису­джується до сплати 4000 денаріїв, що становить 100 солідів. Речі ж літа ма­ють бути повернені його законному панові.

§ 2. Якщо хто в присутності короля за денарій відпустить на волю чу­жого раба і буде викритий, присуджується до сплати панові вартості раба і, крім того, 35 солідів.

Титул XXVII. Про різні крадіжки

§ 6. Якщо хто залізе в чужий сад, щоб украсти, присуджується до спла­ти 600 денаріїв, що становить 15 солідів, не враховуючи вартості украдено­го і відшкодування.

§ 7. Якщо хто з тим, щоб украсти, зайде в поле, засаджене ріпою, боба­ми, горохом або сочевицею, присуджується до сплати... З солідів.

108

§ 8. Якщо хто вкраде з чужого поля льон і вивезе його на коні або во­зом..., присуджується до сплати 15 солідів.

§ 10. Якщо хто викосить чужу луку, втрачає свою працю.

§ 18. Якщо хто вкраде з чужого лісу чужі дрова, присуджується до сплати 3 солідів.

§ 19. Якщо хто візьме дерево, позначене понад рік тому, в цьому немає ніякої провини.

§ 20. Якщо хто вкраде з річки сіть для ловлі вугрів, присуджується до сплати 45 солідів.

§ 24. Якщо хто заоре чуже поле без дозволу хазяїна, присуджується до сплати 15 солідів.

§ 25. Якщо ж хто засіє його, присуджується до сплати 45 солідів.

Додаток. Якщо хто вивезе чужу хатину⁴ без відома її хазяїна, при­суджується до сплати... З солідів.

Титул XXXIV. Про крадіжку огорожі

§ 2. Якщо хто проведе по чужому полю, що вже зійшло, борону, або проїде не дорогою, присуджується до сплати 120 денаріїв, що становить З соліди.

§ 3. Якщо хто проїде по чужій ниві, яка вже почала викидати колос, не дорогою і не стежкою, присуджується до сплати... 15 солідів.

Титул XXXV. Про вбивства або пограбування рабів

§ 1. Якщо який-небудь раб позбавить життя раба, пани хай поділять між собою вбивцю.

§ 4. Якщо яка-небудь вільна людина пограбує чужого літа і буде ви­крита, присуджується до сплати... 35 солідів.

§ 5. Якщо чужий раб або літ позбавить життя вільну людину, сам вбив­ця віддається родичам вбитої людини як половина композиції, а пан раба сплачує другу половину композиції.

§ 6. Якщо хто вкраде або позбавить життя дворового слугу, або кова­ля, або золотаря, або свинопаса, або виноградаря, або конюха і буде викри­тий, присуджується до сплати... 30 солідів.

Титул XXXVIII. Про конокрадство

§ 1. Якщо хто вкраде запряжного коня і буде викритий, присуджується до сплати... 45 солідів, не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування.

§ 3. Якщо хто вкраде племінного жеребця з його табуном з 12 кобил, присуджується до сплати... 63 солідів, не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування.

109

§ 4. Якщо ж табун буде менший, а саме — до 7 голів, включаючи і же­ребця, присуджується до сплати 63 солідів, не враховуючи вартості вкраде­ного і відшкодування.

Титул XLI. Про людиновбивство стовпищем

§ 1. Якщо хто позбавить життя вільного франка або варвара, що живе за салічним законом, і буде викритий, присуджується до сплати 8000 дена­ріїв, що становить 200 солідів.

§ 3. Якщо хто позбавить життя людину, яка перебуває на королівській службі, або ж вільну жінку, присуджується до сплати 24 000 денаріїв, що становить 600 солідів.

§ 5. Якщо хто позбавить життя римлянина — королівського співтрапез­ника і буде викритий, присуджується до сплати 12 000 денаріїв, що стано­вить 300 солідів.

§ 6. Якщо хто позбавить життя римлянина-землевласника і не королів­ського співтрапезника, присуджується до сплати 4000 денаріїв, що стано­вить 100 солідів.

§ 7. Якщо хто позбавить життя римлянина, зобов'язаного платити по­датки, присуджується до сплати 63 солідів.

Титул XLV. Про переселенців

§ 1. Якщо хто захоче переселитися до вілли [селище] до іншого і якщо один або кілька з жителів вілли захочуть прийняти його, але знайдеться хоч один, який заперечить переселенню, він не матиме права там оселитися.

§ 2. Якщо ж, незважаючи на заборону одного або двох осіб, він на­смілиться оселитись у цій віллі, тоді йому слід опротестувати, і якщо він не захоче піти звідти, той, хто опротестовує, у присутності свідків має зверну­тися до нього з такою вимогою: «Ось я тобі кажу, що в цю найближчу ніч ти, згідно з салічним законом, можеш тут залишатися, але заявляю тобі, що протягом 10 ночей ти повинен піти з цього селища». Після цього, коли прой­де 10 ночей, він знову хай прийде до нього і заявить йому вдруге, щоб він пішов протягом дальших 10 ночей. Якщо ж він і тоді не схоче піти, втретє набавляється до його строку 10 ночей, щоб, таким чином, пройшло 30 но­чей. Якщо і тоді не схоче піти, хай викличе його на суд, маючи при собі свід­ків, які були там при оповіщенні кожного строку. Якщо той, кому заявлено протест, не схоче піти звідти і для цього не буде якої-небудь законної пере­шкоди і якщо йому по закону оповіщено все сказане вище, тоді той, хто за­явив протест, ручиться своїм майном і просить графа прибути на місце, щоб вигнати його звідти. І за те, що він не хотів скоритися законові, він втрачає там наслідки [своєї] праці і, крім того, присуджується до сплати 1200 дена­ріїв, що становить ЗО солідів.

ПО

§ 3. Якщо ж тому, хто переселився, протягом 12 місяців не буде заявле­но ніякого протесту, він повинен залишатися недоторканим, як і інші сусіди.

Титул L. Про зобов'язання

§ 1. Якщо хто — вільний чи літ — дасть другому зобов'язання, той, ко­му дано зобов'язання, коли мине 40 ночей або встановлений між ними строк, має прийти до його будинку в супроводі свідків і з тим, кому нале­жить оцінити майно. І якщо боржник не схоче виплатити за зобов'язанням, він, крім позначеного в зобов'язанні боргу, присуджується до сплати 15 со­лідів.

Титул LI

§ 1. Якщо хто протизаконно запросить графа виїхати для конфіскації чужого майна, а саме: без попереднього виклику боржника на суд, або якщо немає самого зобов'язання, присуджується до сплати 8000 денаріїв, що ста­новить 200 солідів.

§ 2. Якщо ж граф, запрошений для згаданої справи, насмілиться взяти що-небудь більше за законний і справедливий борг, хай або викупиться або заплатить життям.

Титул LII. Про позику

§ 1. Якщо хто позичить другому що-небудь із своїх речей і той не схо­че йому повернути, він повинен викликати його на суд так. Із свідками хай він прийде до будинку того, кому позичив свої речі, і хай скаже: «Тому що ти не схотів повернути мені моїх речей, які я тобі дав, то цієї ночі ти можеш ще тримати їх, згідно з салічним законом». І хай призначить йому строк [для повернення]. Якщо й тоді він не схоче повернути, повинен ще призначити йому відстрочку на 7 ночей. І коли мине 7 ночей, хай так само заявить, що він може тримати речі протягом ближчої ночі, згідно з салічним законом. Якщо і тоді не захоче повернути, то, коли мине ще 7 ночей, хай так само прийде до нього з свідками і хай просить повернути те, що йому належить. Якщо ж і тоді він не схоче сплатити, хай призначить йому певний строк. Як­що він тричі призначить йому певний строк, то щоразу до боргу набавляєть­ся по 120 денаріїв, тобто по 3 соліди. Якщо він і тоді не схоче ні повернути, ні дати зобов'язання сплатити, то, крім боргу і тих 9 солідів, які наросли піс­ля трьох нагадувань, боржник присуджується до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

Титул LIII. Про викуп руки від казанка

§ 1. Якщо хто буде присуджений до випробування казанком з кип'я-чою водою, то сторони можуть порозумітися, щоб присуджений викупив

111

свою руку і зобов'язався приставити соприсяжників. Якщо провина, в разі доказу, буде такою, що винний по закону повинен сплатити 600 денаріїв, що становить 15 солідів, він може викупити свою руку за 120 денаріїв, що ста­новить 3 соліди.

Титул LIV. Про вбивство графа

§ 1. Якщо хто позбавить життя графа, присуджується до сплати 24 000 денаріїв, що становить 600 солідів.

§ 2. Якщо хто вб'є сацебарона або віце-графа — королівського хлопця [раба], присуджується до сплати 12000 денаріїв, що становить 300 солідів.

§ 3. Якщо хто вб'є сацебарона — вільного, присуджується до сплати 24 000 денаріїв, що становить 600 солідів.

Титул LVII. Про рахінбургів

§ 1. Якщо які-небудь з рахінбургів, засідаючи в судовому засіданні і розглядаючи позов між двома особами, відмовляться сказати закон, слід, щоб позовник заявив їм: «Тут я закликаю вас винести постанову згідно з са­лічним законом». Якщо вони [знову] відмовляться сказати закон, семеро з цих рахінбургів до заходу сонця присуджуються до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди.

§ 2. Якщо ж вони і не захочуть сказати закон і не дадуть зобов'язання сплатити в призначений строк по 3 соліди, вони присуджуються до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

§ 3. Якщо ж рахінбурги ті судитимуть не за законом, той, проти якого вони винесуть ухвалу, хай подасть на них позов, і якщо зможе довести, що вони судили не за законом, кожний з них присуджується до сплати 600 дена­ріїв, що становить 15 солідів.

Титул LVIII. Про жменю землі

§ 1. Якщо хто позбавить життя людину, і, віддавши все майно, не спро­можний буде сплатити, що належить за законом, він повинен привести 12 со­присяжників [які поклялися б в тому], що ні на землі, ні під землею він не має майна більше того, що вже віддав. І потім він повинен увійти у свій будинок, зібрати в жменю з чотирьох кутків землі, стати на порозі, повернувшись ли­цем в самий будинок, і цю землю лівою рукою кидати через свої плечі на то­го, кого він вважає своїм найближчим родичем. Якщо батько і брати вже пла­тили, тоді він повинен тією ж землею кидати на своїх, тобто на трьох найближ­чих родичів по матері і по батькові. Потім в [самій] сорочці, без пояса, без взуття, з києм у руці, він повинен стрибнути через тин, і ці три [родичі по ма­тері] мають сплатити половину того, чого невистачає для сплати потрібної за законом віри. Те саме мають проробити і три останні, які доводяться родича-

112

ми по батькові. Якщо ж хто з них буде дуже бідний, щоб заплатити частку, що припадає на нього, він повинен теж кинути жменю землі на когось із замож­ніших, щоб він сплатив усе за законом. Якщо ж і цей не матиме чим заплати­ти все, тоді той, хто взяв на поруки вбивцю, повинен привести його в судове засідання, і так потім протягом чотирьох засідань має брати його на поруки. Якщо ж ніхто не поручиться у сплаті віри, тобто в поверненні того, що він не заплатив, тоді він повинен сплатити віру своїм життям.