3.Освітні вимоги до рівня підготовки учнів освітньої галузі “Суспільствознавство”

Вивчення суспільствознавства в сучасній початковій школі передбачає певний рівень підготовки учнів до вимог суспільства. До складу суспільствознавчої освіти входить формування початкових уявлень та понять про людину, навколишній світ, країну, громадянство, державу, про правила та норми життя в суспільстві, про взаємозв’язки навколишнього світу. Учні знайомляться з найважливішими фактами із історії України, з подіями сучасності. У них формуються такі уміння: визначати основний зміст та факти в навчальному історичному тексті, порівнювати окремі історичні події, наводити приклади, суттєві ознаки, складати план розповіді по ілюстраціям та інше. В початковій школі виховується зацікавлення до історії та до культури українського народу, формуються первісні основи світогляду. Початкова школа повинна забезпечити готовність учня до оволодіння систематичними курсами в середній школі – історії, географії, краєзнавством, суспільствознавством та іншими. К.Д.Ушинський писав, що дитину треба навчити правильно розуміти найпростіші навколишні предмети, правильно думати, правильно висловлюватися, свідомо читати та розуміти прочитане.

Тема 3. Зміст курсу « Я у світі» у сучасній початковій школі» ПЛАН 3.1.Нова світоглядна позиція у змісті програми навчального предмета «Я у світі».  3.2.Структура та принципи побудови програми начального предмета «Я у світі» 3-4 класи. 3.2.1. Розвивальний аспект предмету „Я у світі”. 3.2.2. Виховне спрямування предмету „Я у світі”. 3.3. Міжпредметні зв’язки при вивченні предмета «Я у світі». 3.4. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

2. Нова світоглядна позиція змісту навчальної дисципліни «Я у світі».

Нова Державна програма «Я у Світі» відрізняється від попередніх програм змістом, гуманістичними цілями, новою світоглядною позицією, лексикою, логікою структурування матеріалів.

Створюючи Базову програму, автори прагнули наблизити молодших школярів до реалій сьогодення. Програма орієнтована на педагогіку нового часу, пропонує визнати пріоритет педагогіки розвитку, є дороговказом в запровадженні у практику інноваційних освітніх технологій, містить показники розвитку — компетентності та позиції "Я у Світі" як системи ціннісних ставлень молодших школярів до природного, рукотворного, соціального довкілля та самих себе.

Основними аспектами нової світоглядної позиції змісту є:

Філософія життя

Програма "Я у Світі" орієнтує на реальне оволодіння дорослими й дітьми законами повноцінного життя, вдосконалення себе як ЛЮДИНИ. Цей аспект навчально-виховної роботи акцентує увагу на важливості прищеплення дітям з малих років елементарної життєвої мудрості, плекання доступних їхньому вікові уявлень про загальні закони розвитку природи, суспільства, людського мислення. Маємо говорити з школярами про те, як співвідноситься реальне життя з нашими уявленнями: формувати в них систему поглядів на світ і власне місце в ньому; виховувати свідоме ставлення до довкілля та власного "Я"; плекати систему морально-духовних цінностей. Цим допоможемо юній особистості відповідально самовизначатися в житті.

Життя неймовірно цікаве, і кожен з нас - його господар

Увійшовши у світ, дитина очікує від дорослого пояснень багатьох незрозумілих речей: що таке людське життя; в чому його сенс; чому одні живуть правильно, а інші — ні, багато й бідно; чому земне життя починається народженням і закінчується смертю; навіщо існують чоловіки і жінки, чим вони різняться; для чого створюється сім'я; що таке щастя, правда, добро, зло, любов, краса, совість, душа, справедливість, гідність...

Дитячий світогляд

Оптимістичне світобачення — важливий показник життєвої компетентності молодшого школяра, його життєздатності, спроможності правильно орієнтуватися в життєвих реаліях та допомагати собі розв'язувати проблеми.

Що ж таке дитячий світогляд? Це — цілісне уявлення дошкільника про природу, предметне довкілля, суспільство, людей, культуру. Сукупність життєвосмислових знань про світ, які визначають його світорозуміння. На основі цих знань виробляється звичка поводитися певним чином у різних життєвих ситуаціях, формується індивідуальний життєвий досвід.

Важлива складова світогляду — світосприйняття, яке виражається в образах реального життя, ідеалах дитини позначається на її практичній діяльності, виборах, рішеннях, планах, вчинках. Дитячий світогляд завжди насичений емоціями, переживаннями, ставленнями. Він може свідчити про гармонію школяра зі світом чи розлад з ним, задоволеність або незадоволеність своїм життям.

Для оцінки дитячого світогляду радимо використати такі його "вимірники", як правдивість (реалістичність), широта охоплення реалій життя, осмисленість (усвідомленість дитиною), ефективність (можливість з його допомогою розв'язувати конкретні життєві проблеми).

Важливо знати, який — оптимістичний чи песимістичний — світогляд притаманний кожному вихованцеві, але не варто поспішати оцінювати його як "хороший" чи "поганий". Усе не так просто. Наприклад, песимістичний світогляд відображає ставлення дитини до недоліків реального життя (а їх спочатку треба побачити, усвідомити, що зовсім не мало для вироблення конструктивної життєвої позиції!). Він гальмує особистісний розвиток, якщо школяр

занадто концентрується на життєвих проблемах, боїться, що не зможе їх розв'язати, невпевнений у своїх можливостях, не довіряє власному життєвому досвіду, всіляко намагається уникати неуспіху. Водночас чітке усвідомлення проблем та складностей, що існують, розумний скептицизм, критич­ність, певна доля сумніву можуть стимулювати розвиток, сприяти зосередженню зусиль на подоланні труднощів, мобілізації можливостей задля перемоги.

Оптимістичний світогляд є підґрунтям для повноцінного особистісного буття дитини, задоволеності своїм життям, відчуття комфорту. Важливо виховувати в неї бадьоре, радісне світовідчуття, впевненість у досягненні успіху, довіру до довкілля та власного досвіду. Проте оптимістичний світогляд може не співвідноситися з життєвими досягненнями, бути абстрагованим від реальних проблем. У такому разі він може дезорієнтувати в пошуку оптимального виходу зі складної ситуації. І на це варто звертати увагу.

Картина світу

Картина, або образ світу, є відображенням внутрішнього погляду дитини на довкілля та саму себе, що безпосередньо пов'язаний із системою її цінностей, з тим, що має для неї особливе значення, набуло особистісного смислу.

Нехай діти пояснять своїми словами, що таке широкий світ, з чого він складається, для чого живе людина, що таке життя. Запропонуйте їм такі теми для малювання: "Світ, в якому я живу", "Життя моєї родини", "Світ зовнішній і внутрішній" тощо. Зрозуміло, це робота вельми складна. Не лише для молодших школярів, а й для дорослого. Проте якщо над цим замислюватися частіше, приділяти час, не поспішати, як ми це звично робимо, радитися з досвідченими людьми, ознайомлюватися з літературою відповідної спрямованості (а її, навіть дитячої, достатньо) — уявлення розширяться, збагатяться, життєві враження конкретизуються, повнішим стане образ світу.

Що таке "образ світу"? Щоб побудувати точний і достовірний образ світу, слід організувати спеціальну діяльність спостереження, пізнання, оцінки здобутої інформації, її обговорення з іншими, відображення в художніх образах. Оскільки молодший школяр, який лише починає свій життєвий шлях, не може жити в безладі, він намагається все впорядкувати, пояснити, побачити закономірні зв'язки й залежності, в які вкладається складний і швидкоплинний навколишній світ. У молодшому шкільному віці в кожної дитини починає складатися своя власна картина світу. Успішність її становлення залежить від того, наскільки дорослий допоможе органічно "приміряти" широкий світ до невеликого життєвого досвіду малюка, викликати приємні почуття, зацікавити пізнанням нового. Отже, щоб виховати у молодшого школяра свідоме ставлення до світу, його треба спочатку навчити бачити, відчувати, роздивлятися, віднаходити, порівнювати, аналізувати, а потім і розуміти сенс і цінність світу як різнобарвної й багатомірної цілісності. Невипадково спостережливість визначено у Програмі як одну з базових якостей. Пам'ятаймо: перше враження від відкритого у дитинстві залишає незгладний слід у свідомості на все життя, а здатність розуміти й приймати його моральні основи слугуватиме підґрунтям для подальшого особистісного становлення.

Юну особистість цікавлять відповіді дорослих на глобальні, світоглядні, філософські питання, пов'язані із народженням та смертю, дитинством — дорослістю — старістю, сенсом життя, минулим і майбутнім (власним та рідних людей), війнами та катаклізмами, мандрівками, різними видами людської діяльності тощо. Оптимістичне ставлення до власних можливостей — запорука життєвого успіху.

Реалістичний образ "Я"

Важлива умова формування в молодшого школяра адекватної світоглядної позиції — його реалістичні уявлення про самого себе — своє фізичне (зовнішність, організм, практичні вміння, розвиток рухової активності), психічне (думки, почуття, бажання, наміри, плани, ідеали, інтереси) та соціальне "Я" (соціально-моральні якості, вміння спілкуватися, розв'язувати конфлікти, ставити себе на місце іншого, поводитися совісно, орієнтуватися в своїх правах та обов'язках, визначати власний статус у колі однолітків). Компетентність щодо себе означає здатність орієнтуватися у власних чеснотах і вадах, уміння розуміти і любити себе.

Така дитина:

оптимістично ставиться до власних можливостей, довіряє собі, покладається на власні сили;

володіє адекватними способами підтримки себе у складних ситуаціях;

має позитивний Я-образ, орієнтується у власних чеснотах, цінує позитивні якості, вважає себе достатньо хорошою;

радіє своєму існуванню, власній зовнішності, статевій належності, досягненням; насолоджується всім, що пропонує життя;

поводиться щодо себе чесно й правдиво;

завжди знаходить для себе час, дбає про себе, власні інтереси та потреби;

цікавиться собою: спостерігає, аналізує свої дії, досягнення, вчинки; придивляється до зовнішності, замислюється про внутрішнє життя; чутлива, сприйнятлива до власного самопочуття;

схвалює себе за певні здобутки, поважає за позитивні якості, вчинки, високі досягнення в якихось сферах життя;

знає, що їй вдається краще, а що — гірше; усвідомлює, що жодна людина не може бути бездоганною й успішною в усьому;

відстоює власну гідність, не допускає приниження, зневажливого ставлення до себе інших, не погоджується з несправедливими оцінками;

приймає себе такою, якою є: не ненавидить за недоліки, не підносить за чесноти;

прагне до самовдосконалення, докладає зусиль, щоб стати кращою;

не займається самобичуванням, не наговорює на себе зайвого, не вдається до постійної самокритики, висміювання, звинувачень; вибачає собі недоречності, огріхи, помилки; не перебуває довго у стані напруження;

усвідомлює свою цінність та значущість для рідних, близьких, товаришів;

намагається самостійно розв'язувати власні проблеми; звертається по допомогу лише в разі об'єктивної необхідності;

покладається не лише на оцінки авторитетних людей, а й на реальні кількісно-якісні показники результатів своєї діяльності, довіряє власній самооцінці;

поводиться совісно за відсутності контролю дорос­лого та його впливів;

має амбіції, прагне визнання своїх чеснот авторитетними іншими, домагається уваги значущих людей;

проявляє свої почуття на повну силу;

не нудьгує на самоті; вміє розпорядитися своїм часом, зайняти себе, прийняти власне рішення, здійснити вибір;

диференційовано ставиться до людей, що оточують: охоче спілкується з приємними дорослими та однолітками, легко налагоджує з ними взаємодію; здатна відмовити у прихильності неприємним для неї особам, може опиратися негативним впливам навколишнього середовища, уникає небажаних контактів тощо.

Дитячий колектив і особистість

Збалансовувати в дитині індивідуальне і соціальне начала — важливий напрям роботи на уроці я усвіті.

Сьогодні дитячий колектив — це єдність особистостей, які дорожать своєю належністю до значущого для них угруповання однолітків, членством у групі. Вони охоче навчаються діяти разом, домовлятися, поступатися, укладати угоди, визнавати свої помилки, рахуватися з думкою інших, активно визначати свій статус у групі, радіти спільним досягненням. Водночас усвідомлюють: за кожним з них лишається право на вибір, власне рішення, особисту думку.

Актуальні проблеми у відносинах особистості та колективу:

співвідношення понять "моє" і "наше";

згуртованість особистостей у колективі;

колектив як добровільне та організоване дорослими об'єднання;

колектив як єдність різних дитячих угруповань, їх взаємодія;

можливість особистості реалізувати в колективі свої здібності, індивідуальні нахили;

суперництво, змагальність як засоби виборювання "місця під сонцем";

кооперація і співпраця дошкільників, які симпатизують, байдужі один до одного, ставляться з пере­сторогою або відразою;

фактичне й формальне лідерство;

витоки майбутньої "дідівщини", причини виникнення, шляхи запобігання та корекції; дитячі скарги, типологія "скаржників", мотиви скарг

особливості спілкування у різновіковій групі;

взаємодія одно- та різностатевих угруповань у колективі;

радість спільної праці, діяльності, свята;

уміння стати на місце іншого;

дитячі конфлікти, причини виникнення, способи запобігання, шляхи розв'язання;

миролюбність та войовничість, їх вплив на згуртованість колективу;

егоїзм і альтруїзм як механізми функціонування спільноти;

позитивний і негативний впливи колективу на особистість і особистості на колектив.

Організація життєдіяльності молодших школярів

Життєдіяльність дитини — це різні аспекти її життя, форми активності, всі види діяльності. В них проявляється її енергійність, життєва сила, прагнення заявити про себе іншим та самій собі. Молодший школяр є суб'єктом навчально-пізнавальної, та комунікативної діяльностей, завдяки чому задовольняє свої потреби у фізичному, психічному та соціальному зростанні. Як су­б'єкт життєдіяльності він активно орієнтується у довкіллі, пристосовується й впливає на нього, розвивається, вчиться чинити опір зовнішнім негативним впливам.

Правильно побудований процес навчання зберігає самобутність та передбачає різноманітність форм організації, як цікавого, змістовного, корисного для розвитку дитини.

Планування уроків має базуватися на аналізі вікових та індивідуальних особливостей вихованців, підпорядковуватися принципам доцільності (здорового глузду) й системності. Варто час від часу застосовувати диференційований підхід у доборі різних за змістом, складністю, умовами організації завдань; надавати вихованцям можливість самостійно обирати зміст, матеріали, варіант виконання.

У плануванні важливо конкретизувати та визначити зміст і форми роботи з дітьми, передбачити умови для їх самостійної діяльності. За варіативності організації життєдіяльності дітей та проектування педагогічної діяльності у планах (у тому числі й тематичних) завжди мають бути відображені три основні блоки:

задачі розвитку дітей;

зміст і форми роботи з ними;

організація розвивального життєвого простору.

Оптимізація взаємодії педагога з батьками

Ефективне впровадження програми навчального предмета "Я у Світі" потребує оновлення стратегії й тактики взаємодії педагогів з батьками, зміни її векторів та акцентів, осучаснення предмета розмов, розширення спектра життєво важливих проблем, надання більшої щирості й відвертості зустрічам, їх конструктивності, неформалізованості. Об'єднання сприятиме створенню широкого розвивального простору для повноцінного буття дитини в родині й навчальному закладі, розкриття нею своїх сутнісних сил, становлення як активного суб'єкта індивідуальної та колективної діяльності. Украй важливо узгодити позиції та очікування педагогів і батьків, принаймні за основними напрямами, гуманізувати взаємодію, налаштуватися на необхідність професійного та особистісного самовдосконалення.

Умови оптимізації взаємодії педагога з батьками вихованців:

-відмова від проголошення батькам загальновідомих істин, готових рецептів; налаштованість на спільне розв'язання життєво важливих проблем, які реально існують;

-створення в процесі спілкування атмосфери довіри;

-уміння уважно вислуховувати матір і батька, адекватно реагувати на почуте, брати до уваги, запитувати про незрозуміле, висловлювати сумніви, співпереживати у складних ситуаціях;

-здатність поставити себе на місце конкретних батьків, подивитися на проблему їхніми очима;

-уміння домовлятися, узгоджувати позиції, знаходити компроміс, укладати угоди;

-дотримуватися обіцянок;

-розуміння того, що основна функція батьків — захисна; підтримка матері і батька в їхніх чеканнях щодо своєї дитини, її можливостей, відстоюванні її інтересів, розкритті здібностей, радості з приводу її успіхів;

-уміння регулювати власний емоційний стан, утримуватися від імпульсивної поведінки та негативно забарвлених висловлювань; зберігати врівноваженість як важливу складову культури взаємодії;

-використання під час спілкування з батьками запитувальної форми звернень; зменшення кількості окличних речень, висловлювань-вердиктів, однозначних оцінок; надання переваги бесідам розмірковувального характеру;

-здатність визнавати власні помилки, вибачатися в разі потреби перед дитиною та її батьками;

-активізація та урізноманітнення педагогом форм взаємодії з батьками (дискусійні зустрічі, "круглі столи", "вечори запитань та відповідей", тематичні бесіди, семінари-практикуми, тренінги, рольові ігри, організація спільного відпочинку, фольклорні вечори, пізнавально-ігрові вікторини, спортивні свята та змагання, індивідуальні консультації, відвідування місця роботи батьків, використання скриньки "зауважень і побажань", запровадження анонімного "телефону довіри", адресні "пам'ятки для батьків", домашні завдання з "основ філософії життя" тощо); осучаснення наочних та інформаційних матеріалів, адресованих сім'ї;

-створення в школі сприятливих умов для конфіденційного спілкування батьків з різними фахівцями — психологом, медичним працівником, музичним керівником, інструктором з фізичного виховання, викладачем іноземної мови тощо; створення консультативної кімнати для батьків, яка б налаштовувала на довірчу розмову, де батьки мали б можливість ознайомитися з доступною психологічною та художньою літературою.

Усі означені вище вектори оновлення змісту і форм навчально-виховної роботи, слугуватимуть фундаментом становлення школяра як свідомої особистості з оптимістичним світобаченням, довірливим ставленням до довкілля та власного "Я", відчуттям задоволеності своїм життям.

Навчальний предмет «Я у світі» реалізує галузь «Суспільствознавство» Державного стандарту початкової загальної освіти і спрямовується на соціалізацію особистості молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання.

Поступове нагромадження ставлень школярів до себе, до найближчого і віддаленого соціального середовища сприятиме розвитку їхньої самосвідомості і самовизначення у довкіллі, і на цій основі прагнення до самовдосконалення.

Метою предмета є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і життєвої компетентностей на основі поетапного засвоєння різних видів соціального досвіду, який охоплює загальнолюдські, загальнокультурні і національні цінності, соціальні норми, громадянську активність, практику прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій, різних точок зору.

Ця мета досягається шляхом реалізації таких завдань:

формування життєвих, соціальних, громадянських компетентностей молодших школярів у їх ставленні до природи, суспільства, інших людей і самих себе, а також найважливіших людських якостей, необхідних у власному житті, в різних сферах діяльності й співіснуванні з іншими живими істотами;

виховання гуманної, соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів етносоціального й соціально-культурного середовища, здатної розуміти значення життя як найвищої цінності; усвідомлювати преваги чеснот, норм, установок та якостей, притаманних громадянинові демократичного суспільства;

оволодіння способами діяльності і моделями поведінки, які відповідають чинному законодавству України, враховують інтереси і потреби громадян, передбачають повагу і взаєморозуміння між людьми;

розвиток навичок взаємодії у сім’ї, колективі, суспільстві через активне спілкування з соціальним оточенням, накопичення досвіду комунікативної діяльності, толерантної поведінки, співпереживання і солідарності з іншими людьми;

формування основ споживчої культури, вміння самостійно прийняти рішення щодо власної поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях;

випробування соціальних ролей, де можна виявити навички соціально бажаної поведінки як громадянина, члена громади, дитячого колективу, як споживача, як учасника соціальних, культурних, природозахисних акцій тощо.

Соціальна і громадянська компетентності як ключові мають міждисциплінарний характер, інтегруються через усі освітні галузі, і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, навичок співжиття і співпраці в суспільстві, дотримання соціальних норм і правил. Вони реалізуються через комплекс компетенцій, які мають специфіку залежно від конкретної галузі, предмета, вікових можливостей учнів.

У процесі навчання в учнів формуються уявлення та поняття про цілісність світу; природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні та узагальнені уявлення і поняття, які відображають основні властивості й закономірності реального світу, розширюють і впорядковують соціальний та пізнавальний досвід.

Цей курс передбачає створення передумов для усвідомленого сприймання і засвоєння соціальних та морально-правових норм, історичних, національно-культурних традицій українського народу. Він враховує наступно-перспективні зв’язки між довкіллям і основною ланкою школи.

Зміст програми, крім перелічених, містить культурологічні знання, й ті, що сприяють розвитку спостережливості, мислення дитини, уяви, пам’яті, самостійності, активності. А також особистісні компоненти, які забезпечують ставлення учнів до отримуваних знань, створюють міжсуб’єктність спілкування в процесі пізнавальної та комунікативної діяльності, виявляються у переживаннях, смислотворчості учнів і є потужним джерелом мотивації їхнього навчання.

Розвивальний аспект цього предмета полягає у формуванні досвіду творчої діяльності учнів, розвитку загальнонавчальних (організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних) умінь; оволодінні узагальненими способами дій; моделюванні культурних і статево-рольових стандартів поведінки в різних ситуаціях; розвиткові активного пізнавального ставлення до природного та соціального оточення; пізнанні школярами своїх можливостей.

Найважливішим виховним спрямуванням змісту є формування в учнів найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, природолюбство, людинолюбство, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини свого власного „Я”, віри у свої сили, талант, здібності; вихованні гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності.

Предмет „Я у світі” за навчальним планом реалізується в 3-4 класах і охоплює такі теми: „Людина”, „Людина серед людей”, Людина в суспільстві”, „Людина у світі”, що сприяє поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів „Я − сім’я − школа − рідний край − Україна − світ”; розкриває взаємодію людей у сім’ї, колективі, суспільстві; передбачає активне спілкування дітей з природним і соціальним оточенням, накопичення досвіду особистісного ставлення до системи цінностей демократичного суспільства.

У дидактико-методичній систематизації навчального матеріалу особливо важливого значення надається зв’язку його з життям, оскільки обмеженість відповідного досвіду учнів потребує постійного залучення й аналізу життєвих вражень − цієї головної чуттєвої опори набутих знань. Це ж стосується принципу поєднання методів і прийомів навчання − він передбачає активне й свідоме нагромадження, а відтак − і узагальнення вражень із різних джерел, доцільну організацію самостійної й пошукової діяльності учнів. Це сприятиме пізнанню самими учням свого довкілля і самовизначенню у ньому, дасть можливість формувати у них елементарні навички дослідницької роботи, співпраці з іншим людьми і виробляти зацікавлене практичне ставлення до пізнаваних об’єктів.

Курс об’єктивно має міжпредметний характер, тому в його конструюванні забезпечено самостійне значення, оригінальний зміст, який не дублює соціального й науково-пізнавального матеріалу інших навчальних предметів. Водночас він є ядром виховного впливу на особистість дитини і органічно пов’язаний з системою знань, які передбачені іншими предметами, програмою позакласної діяльності, що забезпечить різнобічність та перспективність навчання, виховання і розвитку молодших школярів.

Навчальний курсу початкової школи „Я у світі” є інтегрованим курсом, що ґрунтується на принципах: інтеграції, науковості, практичного спрямування. Основна мета курсу – формування особистості майбутнього громадянина України - людини, здатної обрати на себе відповідальність за своє майбутнє і майбутнє рідної землі та свого народу. Основні змістові лінії галузі суспільствознавчого спрямування: людина як особистість; людина серед людей; людина і суспільство; людина і світ.