- •Лекція № 8
- •Тема 8. Дієслівні форми у лінгвальній структурі журналістського тексту. Логіка викладу
- •Групи дієслів за видовою ознакою
- •Способи дієслів
- •Час дієслів
- •Майбутній час
- •7. Часткові дієслівні категорії: категорія особи й роду та числа. Синонімія особових форм у стилі масової комунікації.
- •Дієвідміна
- •Визначення дієвідміни за основою інфінітива
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ
СПЕЦИФІКА ФУНКЦІЮВАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ
ТА ПРИСЛІВНИКА У ФАКТУРІ МЕДІАДИСКУРСУ
Лекція № 8
Тема 8. Дієслівні форми у лінгвальній структурі журналістського тексту. Логіка викладу
Поняття про дієслово як самостійну частину мови: загальне значення, морфологічні категорії, синтаксична роль.
Система дієслівних форм.
Інфінітив як неозначена форма дієслова.
Поняття про дві дієслівні основи: основу теперішнього часу та основу інфінітива без формотворчого суфікса -ти.
Загальнодієслівні категорії виду та перехідності/неперехідності.
Дієслівні категорії способу та часу як засоби мовної експресії в журналістському матеріалі.
Часткові дієслівні категорії: категорія особи й роду та числа. Синонімія особових форм у стилі масової комунікації.
Поділ дієслів на дієвідміни. Парадигма І і ІІ дієвідмін дієслів.
Відмінювання дієслів, що перебувають поза дієвідмінами.
Дієприкметник як відмінювана форма дієслова. Правопис відмінкових закінчень дієприкметників.
Дієприслівник як незмінювана форма дієслова. Творення і правопис дієприслівників.
Безособова форма на -но, -то.
Поняття про дієслово як самостійну частину мови: загальне значення, морфологічні категорії, синтаксична роль.
Дієслово – самостійна частина мови, що об’єднує слова зі значенням дії або стану предмета як процесу й відповідає на запитання що робити? що зробити? Дієслову властиві граматичні категорії виду, перехідності / неперехідності, стану, способу, часу, особи.
Дієслова об’єднують лексеми найрізноманітніших значеннєвих груп, як-от назви:
реальної фізичної дії особи чи предмета (бігати, ходити);
фізичного і психічного стану (танцювати, веселитися);
процесів мислення (думати, міркувати);
стану, у якому перебуває предмет (розташовуватися, зберігатися);
ставлення особи до кого-небудь (поважати, нехтувати) та ін.
Однак спільною ознакою для всіх груп є одна сема – назва дії чи процесу.
Лексичне значення дії, стану як процесу виражається за допомогою специфічних граматичних категорій:
виду (адже кожна дія відбувається в певних часових межах або не обмежена часом);
перехідності / неперехідності (залежно від того, чи спрямована дія безпосередньо на об’єкт чи ні);
способу (дієслово називає реальну чи нереальну – бажану або можливу за певних умов дію);
часу (кожна реальна дія відбувається в певний стосовно часу молення про неї);
особи (виражає відношення дії до виконавця її) чи роду.
Серед дієслівних категорій є загальнодієслівні – такі, що властиві всім чи більшості дієслівних форм (категорії виду, перехідності / неперехідності) і частково дієслівні, що властиві певним граматичним формам (категорії способу, часу, особи (роду), числа).
|
ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА | |
|
Загальнодієслівні |
Частково дієслівні |
1. |
Вид |
Спосіб |
2. |
Перехідність / неперехідність |
Час |
3. |
|
Особа (рід) |
4. |
|
Число |
Система дієслівних форм.
Дієслово становить сукупність кількох граматичних форм (дієслівних форм, чи утворень), зокрема інфінітива, дієприслівника, форм на -но, -то, дієприкметника, особових і родових форм.
СИСТЕМА ДІЄСЛІВНИХ УТВОРЕНЬ | |||
ДІЄВІДМІНЮВАНІ |
ВІДМІНЮВАНІ |
НЕЗМІНЮВАНІ | |
ОСОБОВІ |
РОДОВІ |
|
|
Дієслова дійсного способу теперішнього й майбутнього часу (відпочиваємо, працюватиму) |
Дієслова дійсного способу минулого часу (написав) |
Дієприкметник Формальні показники: -ен-, -єн-, -ан-, -ян-, -т-, -л- та рідковживані -уч-, -юч-, -ач-, -яч- (вивчений, скоєний, запитаний, розгорнутий, порослий) |
Інфінітив Формальний показник: формотворчий суфікс -ти (-ть) (виховувати, любить) |
Дієслова наказового способу (ходімо) |
Дієслова умовного способу (згадала б) |
Дієприслівник Формальні показники: (-учи, -ючи, -ачи, -ячи, -вши, -ши) (сяючи, пишучи, розглянувши, змігши) | |
Форми на -но, -то (проаналізовано, розглянуто) |
Інфінітив як неозначена форма дієслова.
Інфінітив – неозначна форма дієслова, що, відповідаючи на запитання що робити? що зробити?, називає дію або стан безвідносно до особи, числа, часу, способу її здійснення. Інфінітив, крім того, є початковою формою дієслова, йому властиві лише загальнодієслівні категорії виду, перехідності / неперехідності.
Формальним показником інфінітива є формотворчий суфікс -ти.
Інфінітив може вживатися з часткою би (б), якщо виражає не реальну, а бажану, можливу за певних умов дію: написати б, побачити б.
Поняття про дві дієслівні основи: основу теперішнього часу та основу інфінітива без формотворчого суфікса -ти.
Дієслівні основи | |
Основа теперішнього часу |
Основа інфінітива без формотворчого суфікса -ти. |
Утворюється шляхом відкидання закінчення І особи однини теперішнього або майбутнього часу |
Утворюється шляхом відкидання формотворчого суфікса -ти. |
Працюй- (-у) |
Працюва- (-ти) |
Прийд- (-у) |
Прий- (-ти) |
Загальнодієслівні категорії виду та перехідності / неперехідності.
Категорія виду – граматична категорія, що передає характер тривання дії в часі, виражає відношення дії до її внутрішньої часової межі. Розрізняють форми недоконаного й доконаного виду.
Дієслова недоконаного виду виражають дію, тривалість якої не обмежена часом. Ці дієслова вживають у формах теперішнього часу (міркуємо), минулого (вчили), давноминулого (знав був), складної (писатиму) та складеної форм (буду малювати) майбутнього часу.
Дієслова доконаного виду означають обмежену часом дію в певний момент її здійсення. Вони мають форму минулого часу (повернули), давноминулого (проспівала була), простої форми (згадають) майбутнього часу.
Форми обох видів мають вияв у наказовому та умовному способах: відвідуй, писала б – прийдімо, дочекалася б.